Рішення № 139144753, 20.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/681/26

Провадження №2/338/824/26

20 серпня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Решетова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 2 733 344 грн 91 коп. у рахунок відшкодування шкоди та 41 000 грн 17 коп. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07 січня 2025 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ФРЕНДЛІ ЛОГІСТИК» було укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 24247824, за умовами якого страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією автомобіля Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

11 листопада 2025 року на автомобільній дорозі Н-10 «Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - Мамалига (на м. Кишинів)», 78 км + 286 м, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2025 року у справі № 345/6802/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням вимог пунктів 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило зіткнення зазначених транспортних засобів.

Позивач зазначає, що відповідно до рахунку СТО № ST-FN2510583 від 11 грудня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo FH становила 6 295 330 грн 80 коп., тоді як згідно зі звітом про визначення ринкової вартості та коефіцієнта фізичного зносу № 2487574 ринкова вартість цього автомобіля станом на день ДТП становила 4 759 092 грн 97 коп. Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищувала передбачений договором страхування поріг пошкодження транспортного засобу, страховий випадок урегульовано як повну загибель автомобіля.

За результатами визначення вартості пошкодженого транспортного засобу на інтернет-аукціоні найвища зобов`язуюча пропозиція становила 750 000 грн. Разом із тим заявою страхувальника від 02 лютого 2026 року для цілей страхового врегулювання погоджено вартість придатних залишків автомобіля у розмірі 1 470 000 грн.

Відповідно до умов договору страхування франшиза при повній загибелі транспортного засобу становила 555 748 грн 06 коп. Виходячи з ринкової вартості автомобіля 4 759 092 грн 97 коп., за вирахуванням погодженої вартості придатних залишків 1 470 000 грн та франшизи 555 748 грн 06 коп., розмір страхової виплати визначено у сумі 2 733 344 грн 91 коп.

Крім того, страховим актом № 2487574-1 від 03 лютого 2026 року ПрАТ «СК «ВУСО» затвердило страхову виплату у зазначеному розмірі, а платіжною інструкцією № 8118 від 03 лютого 2026 року підтверджується перерахування ТОВ «ФРЕНДЛІ ЛОГІСТИК» 2 733 344 грн 91 коп. страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що після здійснення страхової виплати до страховика в межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки, а цивільно-правова відповідальність при використанні автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_3 , на день ДТП не була забезпечена чинним договором обов`язкового страхування, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 шкоду в сумі 2 733 344 грн 91 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 07 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» Філіппенко О.Ю. в судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання (заяву), відповідно до якої просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади.

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом ст. 76, 77, 80, 81 та 89 ЦПК України суд встановлює обставини, що мають значення для вирішення справи, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, оцінюючи кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 07 січня 2025 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ТОВ «ФРЕНДЛІ ЛОГІСТИК» укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 24247824, яким застраховано автомобіль Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . Страхова сума щодо цього транспортного засобу відповідно до додатка до договору становила 5 557 480 грн 64 коп.

Із матеріалів дорожньо-транспортної пригоди та постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2025 року у справі № 345/6802/25 вбачається, що 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_3 , порушив вимоги пунктів 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, встановлені постановою суду обставини щодо дій ОСОБА_1 під час керування автомобілем та допущеного ним порушення Правил дорожнього руху повторного доказування не потребують.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Матеріалами справи підтверджено, що автомобілем Mercedes-Benz Sprinter у момент ДТП керував саме відповідач ОСОБА_1 , який мав право керування транспортним засобом. Також, до матеріалів ДТП долучені відомості про реєстраційний документ на автомобіль, обставин його неправомірного заволодіння судом не встановлено.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 362/6561/21, відповідно до якого сама по собі реєстрація транспортного засобу за іншою особою не є достатньою підставою для висновку про неналежність водія відповідачем, якщо обставини справи свідчать про правомірне користування ним транспортним засобом.

З огляду на встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення дії відповідача ОСОБА_1 , характер порушених ним правил дорожнього руху та безпосереднє зіткнення транспортних засобів, а саме автомобіл Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_3 , суд вважає доведеним причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та пошкодженням автомобіля Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Вирішуючи питання про розмір шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, та витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, а розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З рахунку СТО № ST-FN2510583 від 11 грудня 2025 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 після ДТП визначена у сумі 6 295 330 грн 80 коп. Зі звіту про визначення ринкової вартості та коефіцієнта фізичного зносу № 2487574 вбачається, що ринкова вартість автомобіля Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 11 листопада 2025 року становила 4 759 092 грн 97 коп.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту істотно перевищувала ринкову вартість транспортного засобу до виникнення ДТП. Відповідно до умов договору страхування повною загибеллю транспортного засобу визнавався, зокрема, випадок, коли розрахована відповідно до умов договору вартість відновлювального ремонту перевищує 75 відсотків дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку. Тому визначення страховиком події як повної загибелі автомобіля узгоджується як з умовами договору, так і з установленим співвідношенням вартості ремонту та ринкової вартості автомобіля.

Крім того, суд бере до уваги, що заявлена до стягнення сума не визначена виходячи з вартості ремонту 6 295 330 грн 80 коп., а тому сама по собі наявність у кошторисі вартості робіт, запасних частин та податку на додану вартість не призвела до збільшення розміру позовних вимог. Вартість ремонту в даному випадку має значення для встановлення економічної недоцільності відновлення автомобіля та наявності передбачених договором ознак його повної загибелі.

Зі звіту № 2487574 судом встановлено ринкову вартість Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 до виникнення ДТП становить 4 759 092 грн 97 коп. Зазначений звіт містить ідентифікаційні дані транспортного засобу, дату оцінки та вихідні дані, на підставі яких визначено його ринкову вартість.

Із матеріалів визначення вартості пошкодженого транспортного засобу вбачається, що за результатами розміщення інформації про автомобіль на інтернет-аукціоні найвища зобов`язуюча пропозиція становила 750 000 грн. Разом із тим страхувальник заявою від 02 лютого 2026 року погодив для розрахунку страхового відшкодування вартість придатних залишків у значно більшому розмірі - 1 470 000 грн.

Суд враховує, що домовленість сторін договору страхування сама по собі не може збільшувати обсяг цивільно-правового обов`язку особи, відповідальної за шкоду. Проте у цьому випадку застосування для розрахунку вартості залишків у сумі 1 470 000 грн замість зафіксованої на аукціоні пропозиції у сумі 750 000 грн не збільшило, а навпаки, істотно зменшило розмір страхової виплати та відповідно розмір вимоги, що перейшла до страховика.

Різниця між установленою ринковою вартістю автомобіля Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 до ДТП 4 759 092 грн 97 коп. та врахованою страховиком вартістю придатних залишків 1 470 000 грн становить 3 289 092 грн 97 коп. Саме ця величина характеризує майнову втрату з урахуванням того, що пошкоджений транспортний засіб та його залишки не вибули з майнової сфери страхувальника.

За умовами договору страхування із зазначеної суми страховиком додатково вирахувано франшизу в сумі 555 748 грн 06 коп. У результаті страхове відшкодування визначено в сумі 2 733 344 грн 91 коп., тобто в розмірі меншому як за різницю між ринковою вартістю автомобіля та вартістю його залишків, так і за вартість відновлювального ремонту.

Отже, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують, що здійснена позивачем страхова виплата не перевищила реального розміру майнових втрат, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. При цьому франшиза в сумі 555 748 грн 06 коп. позивачем до заявленої вимоги не включена.

Відповідно до Закону України «Про страхування» здійснення страхової виплати за договором страхування майна проводиться страховиком у порядку та на умовах, визначених договором, після встановлення факту, причин та обставин страхового випадку і розміру заподіяної шкоди.

Страховим актом № 2487574-1 від 03 лютого 2026 року подію визнано страховим випадком та визначено страхову виплату у сумі 2 733 344 грн 91 коп. Платіжною інструкцією № 8118 від 03 лютого 2026 року підтверджується фактичне перерахування ПрАТ «СК «ВУСО» цієї суми ТОВ «ФРЕНДЛІ ЛОГІСТИК». Таким чином, понесення позивачем фактичних витрат у заявленому розмірі підтверджене належним письмовим доказом.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне правило встановлено ст. 108 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат; якщо договором не передбачено інше, в межах такої виплати до страховика переходить право вимоги в порядку суброгації.

За змістом наведених норм унаслідок страхової виплати деліктне зобов`язання не припиняється, а відбувається заміна кредитора: у межах фактично виплаченої суми до страховика переходить те право вимоги, яке належало потерпілій особі до особи, відповідальної за шкоду. Тому розмір вимоги страховика не може перевищувати ані його фактичних витрат, ані розміру шкоди, право на відшкодування якої належало страхувальнику.

У даній справі розмір фактичної страхової виплати становить 2 733 344 грн 91 коп., тоді як майнова втрата, визначена як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП та врахованою вартістю його залишків, становить 3 289 092 грн 97 коп. Отже, заявлена позивачем вимога знаходиться одночасно в межах фактичних витрат страховика та в межах доведеного розміру майнової шкоди.

З наданої позивачем інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ вбачається, встановлено, що чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний номерний знак НОМЕР_3 , як за державним номерним знаком, так і за VIN НОМЕР_4 , станом на 11 листопада 2025 року відсутній.

Сама наявність передбаченого спеціальним законом механізму регламентних виплат МТСБУ за певних умов не спростовує встановленого ЦК України та Законом України «Про страхування» переходу до майнового страховика права вимоги у межах фактично здійсненої страхової виплати. Предметом цього спору є саме та частина майнової шкоди, яку ПрАТ «СК «ВУСО» вже відшкодувало своєму страхувальнику за договором майнового страхування.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд виходить з того, що факт дорожньо-транспортної пригоди та дії відповідача ОСОБА_1 , які призвели до її настання, підтверджені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення; пошкодження застрахованого автомобіля перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з цією ДТП; ринкова вартість автомобіля, вартість відновлювального ремонту та вартість придатних залишків підтверджені письмовими доказами; страховик на підставі договору страхування фактично виплатив страхувальнику 2 733 344 грн 91 коп.; зазначена сума не перевищує реальної майнової втрати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що після виплати страхового відшкодування до ПрАТ «СК «ВУСО» у порядку ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до відповідача у межах фактичних витрат страховика, а тому вимога про стягнення 2 733 344 грн 91 коп. є доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 41 000 грн 17 коп., тому з огляду на задоволення позову в повному обсязі зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування», суд,

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 2 733 344 (два мільйони сімсот тридцять три тисячі триста сорок чотири) гривні 91 копійку у рахунок відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 41 000 (сорок одну тисячу) гривень 17 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов