Ухвала суду № 139144752, 21.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

21.08.2026м. ХарківСправа № 922/2908/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявникВідділ освіти, культури, молоді та спорту Костянтинівської сільської ради (56663, Миколаївська обл., с. Костянтинівка, вул. Незалежності, буд. 29-А) боржникТовариство з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13) про стягнення 64615,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Костянтинівської сільської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу, в якій просить суд:

1. Видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Яроша Отакара, буд. 18-Г, код ЄДРПОУ 45153578) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Костянтинівської сільської ради (56663, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Незалежності, 29-А, Банк/Казначейство: Держказначейська служба України м. Київ, IBAN: НОМЕР_1 , МФО: 820172, код ЄДРПОУ 44057323) заборгованості у розмірі 64615,00 грн., як повернення коштів за непогашені (невикористані) талони на пальне, отоварення яких боржник заблокував.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Яроша Отакара, буд. 18-Г, код ЄДРПОУ 45153578) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Костянтинівської сільської ради (56663, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Костянтинівка, вул. Незалежності, 29-А, Банк/Казначейство:Держказначейська служба України м. Київ, IBAN: НОМЕР_1 , МФО: 820172, код ЄДРПОУ 44057323) судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви про видачу судового наказу зазначено про неналежне виконання боржником взятих на себе зобов`язань за договором №0202-2 від 02.02.2026 та виникнення заборгованості у розмірі 64615,00 грн., як повернення коштів за непогашені (невикористані) талони на пальне, отоварення яких боржник заблокував.

21.08.2026 Господарським судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фул Фьюжн" (код ЄДРПОУ 45153578, місцезнаходження: 61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Костянтинівської сільської ради (код ЄДРПОУ 44057323, місцезнаходження: 56663, Миколаївська обл., с. Костянтинівка, вул. Незалежності, 29-А, Банк/Казначейство: Держказначейська служба України м. Київ, IBAN: НОМЕР_1 , МФО: 820172) суму заборгованості у розмірі 64615,00 грн. та суму судового збору у розмірі 266,24 грн.

Разом з тим, заявником у поданій заяві про видачу судового наказу заявлено до стягнення з боржника витрати на правничу допомогу. При цьому зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір витрат заявника на правничу допомогу, які останній очікує понести складає 12000,00 грн.

Щодо вказаної вимоги про стягнення з боржника витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Відповідно до частини 1, 2, 4 статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються ГПК України.

Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до суду визначені ГПК України, зокрема, розділом II "Наказне провадження".

Відповідно до частини 1, 2 статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до частини 3 статті 147 ГПК України заявником та боржником у наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Згідно зі вимогами статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, у наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до частини 3 статті 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже, наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини 2 статті 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. Частиною другою і третьою зазначеної статті визначено вимоги до змісту заяви та додатків до неї.

При цьому як зазначено судом вище, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, які окреслено частиною 2 статті 161 ГПК України та до яких не віднесено заяву про видачу судового наказу.

Поряд з цим, зі змісту глави 8 "Судові витрати" ГПК України вбачається, що судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні, в якому учасниками справи, в порядку частини 1 статті 41 ГПК України, зокрема, є сторони, які мають право доводити розмір витрат, а суд за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та здійснити їх розподіл за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 41 ГПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасники справи мають статус заявника та боржника.

Отже, вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 41 ГПК України визначений лише у справах позовного провадження, в той час, як за частиною 2 статті 41 ГПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.

Крім того, як вбачається з норм статті 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість в наказному провадженні судом розглядається саме заява про видачу судового наказу.

При цьому частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу можуть подаватися до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, що передбачено при розгляді саме справи в порядку позовного провадження, а не заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження.

Розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку статті 157 ГПК України.

Крім того, стаття 129 ГПК України регулює питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті. Однак згідно з пунктом 7 частини 1 статті 155 ГПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачу судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Суд зазначає, що судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження.

Окрім того, стягнення з боржника витрат на правову допомогу за укладеним між заявником та адвокатом договором про правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Аналізуючи норми процесуального закону в сукупності, можна дійти висновку, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 152 ГПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Таким чином, враховуючи, що нормами ГПК України не передбачено розподілу будь-яких судових витрат окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, приймаючи до уваги, що заява про видачу судового наказу містить вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, що суперечить суті наказного провадження та яка вирішується судом разом з іншими вимогами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про видачу судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України.

Суд також приймає до уваги висновки щодо відсутності правових підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у наказному провадженні у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2021 у справі №911/1304/21, постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №911/968/22, постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 у справі №908/1540/23, постанові Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №914/367/23, постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №905/186/25, а також у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2026 у справі №912/2081/25.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. ст. 12, 150, 152-154, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Відділу освіти, культури, молоді та спорту Костянтинівської сільської ради про видачу судового наказу в частині витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 255 - 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 21.08.2026 р.

СуддяСальнікова Г.І.