Рішення № 139144702, 20.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2064/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Наталинської сільської ради (Україна, 63343, Харківська область, Красноградський район, село Наталине, вулиця І.Сенченка, будинок 89, ЄДРПОУ 24288081),

до: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61, ЄДРПОУ 07923280),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему "Електронний Суд", надійшов позов Наталинської сільської ради до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про cтягнення грошових коштів в розмірі 76 998,04 грн.

Позов обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов договору №1022 від 15.07.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, за період вересень - жовтень 2024 року.

Крім того, в змісті позову Позивачем сформовано клопотання про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військова частина НОМЕР_1 .

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026, справу № 922/2064/26 передано на розгляд судді Юрченко В.С.

15.06.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Наталинської сільської ради залишено без руху. Встановлено Наталинській сільській раді строк у п`ять дні з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків, які послугували підставою для залишення позову без руху.

17.06.2026, через систему "Електронний Суд", Позивачем до суду направлено заяву про усунення недоліків (вх. № 14762).

18.06.2026, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2064/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Військову частину НОМЕР_1 . Встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Встановлено позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу. Встановлено відповідачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу. Встановлено залученій третій особі п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, для подання пояснень щодо позову або відзиву в порядку статті 168 ГПК України.

24.06.2026, через систему «Електронний Суд», до суду від Відповідача надійшов відзив (вх. № 15427), в якому останній просить відмовити в позові повністю з тих підстав, що позовна заява та додатки до неї не містять первинних документів обліку електричної енергії, що унеможливлює перевірити кількість спожитих кВт, що в свою чергу позбавляє відповідача можливості перевірити та встановити кількість спожитих військовою частиною НОМЕР_3 , та в подальшому відшкодувати/оплатити заборгованість за спожиту електричну енергію.

29.06.2026, ухвалою суду, постановлено прийняти до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив (вх. № 15427 від 24.06.2026).

09.07.2026, через систему «Електронний Суд», до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №16789). Крім того, позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відповіді на відзив).

В даній заяві по суті спору Позивач вважає, що викладені у відзиві на позовну заяву, доводи Відповідача є безпідставними, та такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються фактичними обставинами даної справи.

14.07.2026, ухвалою суду, задоволено, сформоване у відповіді на відзив, клопотання Наталинської сільської ради про поновлення процесуального строку для подання відповіді на відзив. Постановлено поновити Наталинській сільській раді процесуальний строк для подання відповіді на відзив до 09.07.2026. Долучено до матеріалів справи відповідь на відзив Наталинської сільської ради (вх. № 16789 від 09.07.2026).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

У відповідності до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.10.2024 за № Д-321/101/дск та директиви командувача Сил логістики Збройних Сил України від 01.11.2024 за №Д-23/ДСК Харківське квартирно-експлуатаційне управління з 31.01.2025 було переформоване у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.

Як свідчать матеріали справи, 10.06.2024, між Наталинською сільською радою Красноградського району Харківської області (далі за текстом - Позивач, Сторона 1) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі за текстом - Третя особа, Сторона 2, ВІйськова частина) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі за текстом - Відповідач, Сторона 3) було укладено Договір № 304 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі за текстом - Договір).

Згідно п. 1.1 1.2 вказаного Договору Сторона 1 надає Сторрні 2 можливість на спільне безоплатне тимчасове користування нерухомим майном Стороні 1 для власних потреб Сторорні 2.

Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі.

Пунктом 3.3 зазначеного Договору встановлено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Сторрною 2 сплачуються Стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, виві ТБО) за відповідним пакетом документів до них.

Сторонами було врегульовано, згідно положень п. 8.4 вказаного Договору, що Сторона 3 зобов`язується відшкодовувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього договору.

Вказаний договір, згідно п. 10.1. Договору, було укладено на строк до 31.12.2024 включно, але не довше дії воєнного стану, а в частині розрахунків грошових зобов`язань до повного розрахунку.

Нерухоме майно Позивача, було передано у спільне тимчасове безоплатне користування Третій особі, що підтверджується Актом від 16.05.2024 приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору тимчасового спільного безоплатного користування № 304 від 10.06.2024.

В той же час, згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору тимчасового спільного безоплатного користування № 304 від 10.06.2024, нерухоме майно було повернуто Позивачу 07.04.2025.

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2024, між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі за текстом - Відповідач, Сторона 1), Наталинською сільською радою Красноградського району Харківської області (далі за текстом - Позивач, Сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі за текстом - Третя особа, Сторона 3) було укладено Договір № 1022 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (далі за текстом - Договір про відшкодування витрат) та Додаткові угоди до нього.

Пунктом 1.1 Договору про відшкодування витрат передбачено, що Сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3 за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Згідно п. 3.1 Договору про відшкодування витрат облік та розрахунки за спожиту електроенергію здійснюється за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.

Договором про відшкодування витрат (п. 3.3. п. 3.6.) Сторони погодили порядок здійснення оплати, зокрема, підставою для проведення розрахунку за цим договором є діючи договори на постачання, розподіл та перетікання реактивної електричної енергії укладені між Стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати Стороні 1. Щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, Сторона 1 та Сторона 3 повинні надати Стороні 2 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: копії рахунків та/або актів приймання передачі на постачання електричної енергії отриманих від постачальника Стороною 2; копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії отриманих від оператора розподілу Стороною 2; акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3 та акт звірки взаємо розрахунків. Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Відповідача за відповідним кодом видатків.

У відповідності до п. 4.2.2. Договору про відшкодування, Сторона 1 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати Стороні 2 за спожиту Стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.

На виконання вимог зазначеного Договору про відшкодування витрат, Сторонами було укладено наступні Акти виконаних робіт (наданих послуг) та Акти фіксації показників лічильника електричної енергії:

Акт № 1 від 15.07.2024 року до Договору №1022 від 15.07.2024, згідно якого сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період 16.05.2024 по 31.05.2024 склала 9 105,46 грн, та Акт фіксації показників лічильника електричної енергії від 15.07.2024 до Договору №1022 від 15.07.2024 за період 01.05.2024 по 31.05.2024, у відповідності до якого, спожита Військовою частиною НОМЕР_1 електрична енергія склала 1180 кВт/год;

Акт № 2 від 07.08.2024 року до Договору №1022 від 15.07.2024, згідно якого сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період 01.06.2024 по 30.06.2024 склала 16 976,28 грн, та Акт фіксації показників лічильника електричної енергії від 07.08.2024 до Договору №1022 від 15.07.2024 за період 01.06.2024 по 30.06.2024, у відповідності до якого, спожита Військовою частиною НОМЕР_1 електрична енергія склала 2200 кВт/год.;

Акт № 3 від 21.10.2024 року до Договору № 1022 від 15.07.2024, згідно якого сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період 01.07.2024 по 31.07.2024 склала 13 889,68 грн;

Акт № 4 від 21.10.2024 року до Договору № 1022 від 15.07.2024, згідно якого сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період 01.08.2024 по 31.08.2024 склала 20 834,52 грн, та Акт фіксації показників лічильника електричної енергії від 21.10.2024 до Договору № 1022 від 15.07.2024 за період 01.08.2024 по 31.08.2024, у відповідності до якого, спожита Військовою частиною НОМЕР_1 електрична енергія склала 2700 кВт/год.;

Акт б/н б/д до Договору №1022 від 15.07.2024 згідно якого сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за період 01.09.2024 по 31.10.2024 склала 76 998,04 грн, та Акт фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору №1022 від 15.07.2024 за період 01.09.2024 по 31.10.2024, у відповідності до якого спожита Військовою частиною НОМЕР_1 електрична енергія склала 9001 кВт/год.

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем оплату не було здійснено за спожиту електроенергію за період вересень 2024 жовтень 2024.

З метою досудового врегулювання наявного між Позивачем та Відповідачем спору, Наталинською сільською радою направлено лист на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків від 21.08.2025 № 02-23/2725 в якому викладено прохання відшкодувати заборгованість за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за вересень 2024 -жовтень 2024 в сумі 76 998,04 грн.

Зазначений лист було отримано 25.08.2025 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків, що підтверджується відміткою про отримання.

19.11.2025, Наталинською сільською радою отримано відповідь на звернення від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків за № 583/7215 від 04.09.2025, в якій останній повідомляє, що КЕВ м. Харків є бюджетною установою, яка у своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. А оскільки, проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів, то КЕВ м. Харків не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу за 2024 рік, згідно із зверненням начальника Наталинської сільської військової адміністрації від 21.08.2025 за Договором № 1022 від 15.07.2024.

У зв`язку з неможливістю врегулювання наявного спору у досудовому порядку, Позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач у відзиву обґрунтовує свою позицію тим, що згідно умов укладеного Договору № 1022 від 15.07.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, а також Договору № 304 від 10.06.2024 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, а саме п. 8.1.1, він звільнений від взятих на себе зобов`язань з оплати витрат за спожиту військовою частиною електричну енергію, в разі не надання йому примірників договорів на відшкодування.

Також, у відзиві, Відповідач наполягає на тому факті, що позовна заява та додатки до неї, не містять первинних документів обліку електричної енергії, що унеможливлює перевірити кількість спожитих кВт. Також, Відповідач зазначає, що позовна заява не містить доказів підтвердження спожитою військовою частиною кількості електричної енергії, що в свою чергу позбавляє КЕВ м. Харків перевірити та встановити кількість спожитих військовою частиною НОМЕР_3 , та в подальшому відшкодувати/оплатити заборгованість за спожиту військовою частиною електричну енергію.

У відзиві Відповідач також зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, який в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Оскільки, фактичне проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. В зв`язку з тим, що позивач не звертався в 2024 році до відповідача, вчасно, з належним пакетом документів для сплати, за спожиту Військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за вересень 2024 - жовтень 2024, як результат виникла заборгованість, яку неможливо оплатити в 2026 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.

Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом судового розгляду у справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії згідно Договору №1022 від 15.07.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період вересень 2024 -жовтень 2024 у розмірі 76 998,04 грн, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина 1 статті 761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 5 статті 762 ЦК України).

Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

У відповідності до частини 1 статті 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі вище наведеного, вбачається, що оренда безоплатною бути не може.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (частина 2 статті 827 ЦК України).

За приписами частини 3 статті 828 ЦК України, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами на підставі укладеного між ними договору спільного тимчасового безоплатного використання майна від № 304 від 10.06.2024, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором безоплатної позички будівлі із відшкодуванням платником (Стороною 3) всіх витрат позичкодавця (Сторони 1) на оплату комунальних послуг, які були отримані користувачем (Стороною 2).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що сторонами досягнуто всіх суттєвих умов, передбачених вимогами чинного законодавства України відносно вказаного виду договору, з огляду на положення статті 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання всіма сторонами.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним Договором, та 16.05.2024 передав нерухоме майно (нежитлові приміщення) у користування Військовій частині, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна. Як вбачається із зазначеного Акту приймання-передачі нерухомого майна, Сторона 2 та Сторона 3 підписали цей акт без заперечень та зауважень, у зв`язку з чим, відповідно до вимог статті 629 ЦК України, вони повинні належним чином виконувати всі умови укладеного зі Стороною 1 (тобто, Позивачем) Договору, в тому числі в частині своєчасного та у повному обсязі внесення Стороною 3 платежів з відшкодування вартості комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 (тобто, користувачем - Військовою частиною).

В подальшому, укладаючи договір № 1022 від 15.07.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, Сторони узгодили зобов`язання Відповідача своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати Позивача за спожиту Військовою частиною електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії (п. 4.2.2. Договору про відшкодування).

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що зобов`язання Відповідача по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію Третьою особою, є належним чином оформленими та погодженими сторонами в межах двох договорів, а саме Договором № 304 від 10.06.2024 спільного тимчасового безпоплатного користування нерухомим майном та Договором № 1022 від 15.07.2024 року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії. Підписання цих договорів підтверджує взаємне волевиявлення сторін і створює законні підстави для стягнення, в тому числі витрат за надані комунальні послуги.

Згідно укладений сторонами Актів виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 15.07.2024, № 2 від 07.08.2024, № 3 від 21.10.2024, № 4 від 21.10.2024, б/н б/д до Договору № 1022 від 15.07.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі, без зауважень ані зі сторони Відповідача ані Третьої особи.

Обсяги та вартість поставленої електричної енергії підтверджуються актами фіксації показників лічильників електричної енергії від 15.07.2024, від 07.08.2024, від 21.10.2024 та б/д, складеними сторонами договірних відносин. Отже, факт споживання та суми витрат за спожиті Третьою особою комунальних послуг (електричну енергію), підтверджуються матеріалами справи.

Натомість з боку Відповідача наявні ознаки не виконання покладених обов`язків з відшкодування витрат за спожиту Третьою особою електричну енергію, у результаті чого утворилась заборгованість за період вересень 2024 - жовтень 2024 в сумі 76 998,04 грн.

При цьому, суд констатує, що ані Договір № 1022 від 15.07.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, ані Договір № 304 від 10.06.2024 спільного тимчасового користування нерухомим майном не містять пункт 8.1.1. щодо звільнення Відповідача від обов`язку відшкодувати Позивачу фактично понесені втрати за комунальні послуги, про який зазначив Відповідач у змісті Відзиву.

Невиконання Відповідачем обов`язків з оплати є порушенням умов договору, а також норм законодавства, що регулюють господарські зобов`язання. Відсутність сплати за фактично надану послугу порушує принципи належного виконання зобов`язань, добросовісності та справедливості.

Суд відхиляє посилання Відповідача у відзиві на позовну заяву на неможливість здійснити відшкодування за комунальні послуги за попередній період (вересень 2024 - жовтень 2024) у зв`язку відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов`язань за Договором.

Правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету неодноразово висловлював в своїх рішеннях Конституційний Суд України. Зокрема, в Рішенні від 09.07.2007 №6-рп.2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов`язань

У справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17 та №925/974/17.

На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч вимог ст.73, 74 ГПК України не надано доказів які б свідчили про сплату ним заборгованості за комунальні послуги, або які б спростовували наявність у нього обов`язку зі сплати зазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії згідно Договору №1022 від 15.07.2024 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за період вересень 2024 - жовтень 2024 у розмірі 76 998,04 грн, є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, а тому задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються на Відповідача, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у випадку подання процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61, ЄДРПОУ 07923280) на користь Наталинської сільської ради (Україна, 63343, Харківська область, Красноградський район, село Наталине, вулиця І.Сенченка, будинок 89, ЄДРПОУ 24288081) заборгованість в розмірі 76 998 грн 04 коп, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп на рахунок № UA708201720344210034000052990 ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "20" серпня 2026 р. , з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Юрченко В.С. у відпустці у період з 03.08.2026 по 14.08.2026.

СуддяВ.С. Юрченко