Рішення № 139144677, 13.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1879/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" (61020, м. Харків, вул. Цементна, 2; ідент. код 07934846)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська технологічна компанія "Скіф" (61002, м. Харків, вул. Каразіна, буд. 1; ідент. код 35246964)

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 84 088, 24 грн

за участю представників:

позивача Гусаров К.В.

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська технологічна компанія "Скіф" про стягнення з відповідача 84 088, 24 грн заборгованості за виконані роботи та зобов`язання відповідача отримати зібраний автобус «Скіф» у позивача за адресою: м. Харків, вул. Цементна, буд.2, з підписанням акту приймання-передачі

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2026 позовну заяву ТОВ "Харківський автомобільний завод" (вх. 1879/26) залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відповідних документів, а саме належних доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

09.06.2026 до суду надійшла заява позивача (вх. № 13994) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву ТОВ "Харківський автомобільний завод" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1879/26, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 09.07.2026.

В судове засіданні 09.07.2026 р. представник відповідача не з`явився, відзиву не надав, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу про відкладання підготовчого засідання на 30.07.2026 об 11:30 в порядку п.3 ч.2 ст.183 ГПК України та зважаючи на те, що у відповідача не сплив строк для подачі відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 30.07.2026 незважаючи на задоволення судом клопотання про відеоконференцію, представник позивача не зміг під`єднатися до відеоконференції.

Представник відповідача не з`явився на виклик суду, відзиву не надав.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом враховано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Дослідивши матеріали справи в судовому засіданні 30.07.2026, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 13.08.2026 .

В судове засідання 13.08.2026 представник відповідача ...?? не з`явився, своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

06.11.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська технологічна компанія «СКІФ» (надалі «Сторона-1») та Державне підприємство «126 Харківський автомобільний ремонтний завод» (ДП «126 ХАРЗ»), ( надалі «Сторона-2») уклали Договір про співробітництво з виробництва автобусів «СКИФ» (надалі « Договір про співробітництво »).

Відповідно до п.2.1 Договір про співробітництво, Сторони за Договором зобов`язуються шляхом координації своїх виробничих, науково-технічних та фінансових можливостей, а також використання майна, співробітничати в галузі виробництва продукції у вигляді:

2,1.1. виробництва міських, приміських та міжміських автобусів;

2.1.2. науково-технічних досліджень та розробок у рамках чинного договору;

2.1.3. виробництва машин та обладнання спеціального призначення;

2.1.4. оптової торгівлі іншим машинами та обладнанням, -

Відповідно до п.2.2 Договір про співробітництво, Сторони зобов`язуються вести виробничу діяльність з метою отримання прибутку без створення додаткових юридичних осіб.

Розділом 3 Договором про співробітництво, Сторони визначили взаємні обов`язки по договору, а саме: для досягнення цілей, визначених цим Договором, Сторони зобов`язуються: у порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконувати спільні замовлення та замовлення однієї Сторони для іншої на пріоритетній та пільговій основі, за укладеними договорами; за необхідності надавати фінансову допомогу у вигляді безвідсоткової позики відповідно до договорів, що укладаються між Сторонами, обмінюватися наявною у розпорядженні інформацією по питанням, які становлять взаємний інтерес сторін. Кожна Сторона цього Договору має право ознайомлення з усіма документами, що мають відношення до спільних інтересів Сторін; Спільна діяльність сторін здійснюватиметься за різними напрямами, в яких Сторони визначать детальний зміст, порядок, строки та інші умови співробітництва, що закріплюється у формі додаткових угод до цього договору або окремого договору. Ремонт, інше покращення майна, виділеного для виробничої діяльності, здійснює «Сторона-2, виходячи з графіків капітального та планово-попереджувального ремонту майна кожної із Сторін, затверджених відповідними службами Сторін. Витрати на ремонт, покращення та модернізацію обладнання, виділеного Сторонами для виробництва автобусів, у частині, віднесеній відповідно до чинних вимог податкового обліку на валові витрати, здійснюються за рахунок коштів власника майна. Експлуатація майна здійснюється відповідно до чинних нормативних актів, що встановлюють правила технічної експлуатації майна, безпеки праці, пожежної безпеки та іншими.

Режим експлуатації майна, що належить Стороні-2 та Стороні-1, встановлюється за погодженням Сторін з урахуванням фактичного технічного стану цього майна.

Повернення однієї із Сторін майна, виділеного за цим Договором для виробничої діяльності, можливе лише у разі припинення Договору або за згодою іншої Сторони. При поверненні майна Сторона-1 забезпечує його справний стан або компенсує вартість відновлення, визначену Сторонами або експертним шляхом, за винятком випадків, коли стан техніки під час передачі є результатом природного зношування, яке встановлюється спільно призначеними експертами.

При необхідності Сторона-2 забезпечує працівникам Сторони-1 безперешкодний доступ до виробництва продукції згідно з п.2.1 цього договору та, крім того, забезпечує зазначеним працівникам належні умови праці на робочих місцях. При цьому співробітники Сторони-1 ознайомлюються під розписку з Інструктажем про техніку безпеки на виробництві Сторони-2 та несуть повну юридичну відповідальність (включаючи матеріальну) за вчинення протиправних дій відповідно до Закону України «Про охорону праці». Відповідальність за дотримання вимог норм, правил та інструкцій з охорони праці працівниками Сторони-1 мають безпосередні керівники робіт зазначеної сторони. У разі травмування Сторони-1 на провадженні розслідування та облік травматизму провадиться роботодавцем Сторони-1, представники Сторони-2 при цьому можуть залучатися для проведення розслідування причини.

Розділ 4 Договору про співробітництво, містить обов`язки Сторони 1 Договору.

Так, Сторона-1 за погодженням із Стороною-2 протягом 10 днів з моменту набрання чинності цим Договором розробляє технологічні потоки та планування пов`язані з розміщенням на виробничих площах виготовлення міських, приміських та міжміських автобусів моделі «СКІФ». Сторона-1 зобов`язується: розробляти конструкторську та технологічну документацію, здійснювати авторський нагляд та супровід за її дотриманням у виробничому процесі,

Для організації та ведення виробництва автобусів Сторона-1 передає Стороні-2 у тимчасове користування контрольний примірник конструкторської та технологічної документації:

4.2.1.1 конструкторську документацію деталей та вузлів, що підлягають виготовлення Стороною-2 за окремим договором;

4.2.1.2. конструкторську документацію для забезпечення складання автобуса та проведення ПСІ за окремим договором;

4.2.1.3. стандарти підприємства за окремим договором;

4.2.1.4. технологічні інструкції за окремим договором;

4.2. Г.5 інструкції з охорони праці за окремим договором;

4.2.1.6. технологічні процеси вхідного контролю за окремим договором;

4.2.1.7. технологічні процеси складання-зварювання за окремим договором;

4.2.1.8 технологічні процеси збирання за окремим договором.

4.2.2. здійснювати матеріально-технічне забезпечення виробничої діяльності (постачання покупних комплектуючих виробів) за окремим договором;

4.2.3; передати у тимчасове користування технологічне обладнання, оснащення, пристрої та спеціальний інструмент для виробництва автобусів, за окремим договором;

4.2.4. проводити маркетингові дослідження, виявляти нові ринки збуту продукції, укладати Договори на постачання готової продукції;

4.2.5. здійснювати інвестування коштів у виробництво автобусів відповідно до чинного законодавства України;

4.2.6. проводити сертифікацію автобуса та спільно зі Стороною-2 виробничих процесів щодо його виготовлення;

4.3. Сторона-1 має право, за погодженням Сторін, залучати до виконання своїх зобов`язань за Договором третіх осіб, беручи він відповідальність перед Стороною-2 їх дії.

Розділ 5 Договір про співробітництво, містить обов`язки сторони2 Договору, який набирає чинності у разі безперечного закінчення правовідносин за договором про дослідне складання та передачу автобуса СКІФ 5204-01, які складаються з наступного.

5.1. Для організації виробництва автобусів Сторона-2 створює виробництво на території свого підприємства та надає Стороні-1 право користування енергопослугами.

5.2. Сторона-2 зобов`язується:

5.2.1. забезпечити виготовлення відповідно до річних та квартальних виробничих програм за чинною конструкторською документацією, що належить Стороні-1, необхідних для складання автобусів деталей та вузлів за окремим договором, та закупівлю витратних матеріалів згідно зі Специфікацією №1;

5.2.2. забезпечити проведення приймально-здаточних досліджень, передпродажну підготовку та остаточну здачу виготовленої продукції (автобусів) представнику Сторони-1. Виготовлена продукція (автобуси) залишається на відповідальному зберіганні на складі Сторони-2 до передачі її покупцю за вказівкою Сторони-1;

5.2.3. організувати та забезпечити гарантійне обслуговування продукції, що перебуває в експлуатації, передбаченої п. 2.1, цього договору. Порядок та умови гарантійного та сервісного обслуговування продукції погоджується між Стороною-1 та Стороною-2 у письмовій формі;

5.2.4. розробляти та затверджувати спільно зі Стороною-1 видаткові (основні та допоміжні) матеріальні та трудові нормативи на виробництво однієї одиниці продукції, що випускається (автобус);

5.2.5. розробляти, впроваджувати та забезпечувати у спільному виробництві заходи у галузі охорони праці та техніки безпеки;

5.2.6. встановлювати єдиний режим експлуатації та охорони будівель, споруд та обладнання;

5.2.7. забезпечити функціонування та обслуговування будівель, споруд та технічного обладнання, встановленого в корпусі;

5.2:8, встановлювати єдиний контрольно-пропускний режим та всередині об`єктні режими для працюючих та транспорту Сторони-1 та її постачальників.

5.3. Сторона-2 має право залучати, за погодженням Сторін, до виконання своїх зобов`язань за Договором третіх осіб, беручи він відповідальність перед Стороною-1 їх дії.

5.4. Сторона-2 має право складати та планувати виконання виробничої програми та техніко-економічних показників виробничої діяльності.

Сторони Договір про співробітництво у його розділі 6 погодили конфіденційність та порядок використання конструкторської (технологічної) документації.

Відповідно до п. 7.3 Договір про співробітництво, сторони можуть передбачити встановлення штрафних санкцій за порушення взаємної платіжної дисципліни за цим Договором, розмір яких буде визначений додатковою угодою до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.10.1 Договір про співробітництво, він діє до 31.12.2012 та його строк може бути продовжений на тих самих умовах шляхом підписання додаткової угоди до нього (п.10.2 Договору).

Позивачем до позовної заяви доданий рахунок фактура № 1 від 19.08.2021 року на суму 121712,00 грн за роботи по зборці автобуса Скіф по договору № 31 від 067.11.2007.

Крім того, надано вимогу № 8/159 від 03.04.2026 р., в якій повідомлено відповідача, що в межах вказаного Договору про співробітництво, позивачем здійснено збір автобуса «Скіф», виставлено відповідачу рахунок № 1 по оплаті 12171200 грн, який оплачено відповідачем частково на суму 37 623,76 грн, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на суму 84 088,24 грн, яку позивач вимагає оплатити.

Проте, суд констатує, що доказів часткової оплати відповідачем на суму 37 623,76 грн суду не надано.

Отже, виходячи з наведеного, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення боргу та зобов`язання відповідача отримати зібраний автобус «Скіф»

Судом також встановлено, що згідно із абз. 3 п.1.1 Статуту ДП ХАЗ 2017 р. у новій редакції, державне підприємство є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства 126 Харківський автомобільний завод. В подальшому, при створенні ТОВ ХАЗ відповідно до Наказу в.о. Генерального директора АТ Українська оборонна промисловість № 691 від 20 вересня 2024 р. Про деякі питання створення Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський автомобільний завод, відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ ХАЗ, зазначене товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державного підприємства Харківський автомобільний завод.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Відповідно до ст.1130 ЦК України (в редакції на час укладання Договору), за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до 1131 ЦК України (в редакції на час укладання Договору), договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.176 ГК України (в редакції на момент укладання Договору), суб`єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб`єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов`язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Аналіз умов Договір про співробітництво свідчить, що він регулює загальні засади співробітництва сторін у сфері виробництва автобусів та передбачає укладання окремих договорів, додаткових угод і специфікацій для визначення конкретних прав та обов`язків сторін.

Так, пунктом 3.2 Договір про співробітництво, сторони договору прямо погодили, що детальний зміст, порядок, строки та інші умови співробітництва закріплюється у формі ДОДАТКОВИХ УГОД до цього Договору або ОКРЕМОГО ДОГОВОРУ.

Пунктом 5.2.1 Сторони договір про співробітництво погодили обов`язок сторони-2 забезпечити виготовлення відповідно до річних та квартальних виробничих програм за чинною конструкторською документацією, що належить стороні-1, необхідних для складання автобусів деталей та вузлів за окремим договором, та закупівлю витратних матеріалів згідно зі СПЕЦИФІКАЦІЄЮ № 1, яка є додатком до цього Договору відповідно до його п.11.4.

Отже, Обов`язок Сторони 2 виникає не сам по собі, а прив`язаний до річних та квартальних виробничих програм

Більш того, організація та ведення виробництва автобусів здійснюється на підставі конструкторської та технологічної документації, яку відповідач повинен передати позивачу на підставі ОКРЕМИХ ДОГОВОРІВ, у тому числі, по технологічним процесам зборки, тощо. (п.4.2.1 Договору про співробітництво).

Проте, ні додаткових договорів, ні додаткових угод до Договору, ні Специфікації № 1 позивачем в обґрунтування заявлених вимог не надано.

В підтвердження наявності заборгованості позивач посилається на рахунок фактуру № 1 на суму 121 712,00 грн від 19.08.2021, який нібито оплачений відповідачем частково, при цьому доказів такої оплати суду не надає.

Суд констатує, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він діє до 31.12.2012 та його строк може бути продовжений на тих самих умовах шляхом підписання додаткової угоди до нього (п.10.2 Договору).

Позивачем не надано суду додаткової угоди про продовження строку дії Договору.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України (в редакції на час укладання Договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Позивачем не надано договорів або додаткових угод, як то передбачено Договором про співпрацю, в яких були би визначені всі істотні умови договору по збірці автобусу, обов`язки сторін, строки виконання робіт, ціна договору, умови оплати, умови поставки, тощо.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Оцінюючи надані позивачем докази та його аргументи, суд зазначає, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять, як того вимагають умови Договору про співпрацю, окремих договорів або додаткових угод до Договору, специфікації до Договору, актів виконаних робіт, тощо для підтвердження факту реального виконання самим позивачем роботи зі зборки автобуса Скіф та його існування взагалі.

Отже, суд констатує, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту виконання ним робіт по збірці автобуса, які б давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача, а наявний у справі рахунок фактура не дозволяє встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови в позові - покладаються на позивача

На підставі викладеного, керуючись статями 124, 129-1 Конституції України, статями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 202, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автомобільний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська технологічна компанія "Скіф" про стягнення 84 088, 24 грн та зобов`язання отримати зібраний автобус "Скіф" - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "20" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков