Ухвала суду № 139144674, 13.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"13" серпня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/1699/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 98) в інтересах держави,

в особі: 1. Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Свободи, 1 с. Пролісне, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63544 ЄДРПОУ 04397738);

2. Чкаловської селищної військовоїа адміністрації Чугуївського району Харківської області (вул. Свободи, 1 с. Пролісне, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63544 ЄДРПОУ 44746419)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Будівельна компанія "ЕВЕРЕСТ" (63463, Харківська обл., м. Лиман, вул. Комишувата, 3, ідент. код 44892886)

про стягнення збитків у сумі 50 966,00 грн

за участю представників:

прокурора Лахтюк Л.В.

позивача 1 не з`явився

позивача 2 не з`явився

відповідача Клочко В.В.

ВСТАНОВИВ:

Чугуївська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області; 2. Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ», в якому просить стягнути з ТОВ «Проектно-Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ» на користь Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області (код ЄДРПОУ: 04397738) збитки у сумі 50 966 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокуратура посилається на ту обставину, щоунаслідок неповного виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області за договором підряду № 86 від 08.04.2024, їх вартість завищено на суму 50 966,00 грн, яка відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року позовну заяву Чугуївської окружної прокуратури Харківської області залишено без руху. Встановлено п`ятиденний трок на усунення недоліків позовної заяви.

29.0252026 року від прокурора через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 12983) про усунення недоліків позовної заяви (уточнена позовна зява).

Ухвалою суду від 03.06.2026 прийнято позовну заяву заступника прокуратури до розгляду, відкрити провадження у справі № 922/1699/26. Із розглядом за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 червня 2026 року о 14:00.

В судовому засіданні 25.06.2026 представник прокуратури підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, відзиву не надав.

У підготовчому засіданні 25.06.2026 у справі відповідач повідомив про своє бажання скористатись правом на подачу відзиву на позов, а відтак постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 23 липня 2026 року об 11:00

26.06.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не поготується з висновком експерта, просить суд визнати висновок однозначним та недопустимим, звинувачення безпідставними, які порушують права людини та чинного Закону України, за введення в оману суду відповідно до ККУ притягнути до дисциплінарної відповідальності позивача, відповідно до КПК визначити та оголосити особливості відшкодування моральної шкоди відповідачу, долучити до суду Павла Калганата Ольгу Діденко.

26.06.2026 відповідач надав суду висновок експертизи кошторисної частини документації.

До суду від прокуратура надійшла заява (вх. № 15648), в якій прокурор просить вважати вірним суму збитків у тексті позовної заяви 50 996,00 грн.

23.07.2026 до суду від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення щодо відзиву відповідача, в яких прокурором зазначено, що експертиза якою зафіксовано суму збитків та яка проведена в рамках кримінального провадження повинна оцінюватися судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України. Також, прокурор зазначив, що відповідачем не зазначено хто такі Павел Калган та Ольга Діденко і в якості кого їх треба залучити, інші вимоги відповідача не стосуються предмету спору. Крім того, прокурор зауважив, що відповідачем не направлений відзив прокуратурі, як того вимагає ч.5 ст.161 ГПК України.

В судовому засіданні 23.07.2026 прокурор підтримав надані заяву про виправлення описки вх. № 15648 та додаткові пояснення вх № 18007.

Суд, на підставі ч. 2 ст. 232 ГПК України, постановляє ухвалу в судовому засіданні без оформлення окремого документа, про долучення додаткових пояснень вх. № 18007 до матеріалів справи та приймає заяву прокурора про виправлення описки в позовній заяві вх. № 15648 на підставі cт. 169 ГПК України та продовжив розгляд справи з її врахуванням

Суд, на підставі ч. 2 ст. 232 ГПК України, постановив ухвалу в судовому засіданні без оформлення окремого документа, про долучення доказів відповідача вх. № 15618 до матеріалів справи

За результатами судового засідання 23.07.2026 суд оголосив ухвалу постановлену в судовому засіданні без оформлення окремого документа про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України до 01.09.2026, про закриття підготовчого провадження в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку, передбаченому ч. 2 п. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України на 13.08.2026 о 11:00.

24.07.2026 відповідач надав пояснення щодо додаткових пяснень у справі прокурора від 23.07.2026, в яких простив відкрити кримінальне провадження та притягнути прокурора до відповідальності та передати інформацію до Державного Бюро Розслідувань України.

29.07.2026 від прокурора надійшла заява щодо вимоги відповідача про притягнення прокурора до кримінальної відповідальності, яку вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

29.07.2026 від відповідача надійшла заява, в якій він просить суд винести окрему ухвалу відповідно до ст. 384, 364, 367 ККУ та направити її копію до відповідного органу досудового розслідування для реагування.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

08.04.2024 між виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області в особі начальника Чкаловської селищної військової адміністрації Сергія Котенка (Замовник) та ТОВ «Проектно Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ» (Підрядник) укладено договір підряду № 86 (надалі Договір) з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області.

Пунктом 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та згідно з ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 і у встановлений цим Договором строк виконання робіт за кодом ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області, згідно коду ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі).

Відповідно до п.1.3 Договору, склад та обсяги робіт по Об`єкту, що доручається до виконання Підряднику, визначені договірною ціною, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Склад і обсяг робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проєктно-кошторисної документації у порядку, зазначеному у п.53 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668.

Відповідно до п.1.4 Договору, підрядник зобов`язаний виконувати роботи по Об`єму у відповідності з вимогами будівельних норм та правил, та положень Загальних умов.

За пунктом 3.1 Договору договірна ціна цього Договору визначена як динамічна на підставі зведеного кошторисного розрахунку робіт по Об`єкту та згідно з нормативами ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 і складає: 1 261 410 гривень. Джерелом фінансування робіт є кошти місцевого бюджету (п. 4.1 Договору).

Відповідно до розділу 4 Договору, джерелом фінансування робіт є кошти місцевого бюджету. Розрахунки проводяться Замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт по Об`єкту (Форми - КБ-2в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по Об`єкту (Форми - КБ-3), згідно фактично виконаних робіт Об`єкту. Разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у двох екземплярах) Підрядник надає Замовнику .всю оформлену належним чином виконавчу документацію, акти на закриття прихованих реє двох екземплярах)Акти приймання виконаних будівельних робіт приймаються Замовником тільки в межах коштів, що є в наявності на реєстраційному рахунку Замовника . Такі умови фінансування виключають пред`явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.

У випадках, коли в період виконання робіт за цим Договором змінюється фінансова ситуація (зміна тарифів, цін, зарплати, оподаткування і тощо) Підрядник письмово повідомляє: про це Замовнику та виконує перерахунок вартості остаточних обсягів робіт і надає його Замовнику для узгодження. Такий перерахунок можливий за умови включення до зведеного, кошторисного розрахунку та Додатку 1 "Договірна ціна" до цього Договору глав "Ризики та "Інфляція". Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику. Оплата послуг Замовника закладається в зведений кошторисний розрахунок: і здійснюється відповідно до п. 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 04.10.2000 р. № 7/7-1010,

Кінцеві розрахунки між Замовником та Підрядником здійснюються у термін після виконання і приймання всіх передбачених цим Договором робіт.

У розділі 5 Договору, сторони визначилися з правами та обов`язками сторін по цьому договорі. Так, правом Замовника є, у тому числі, вимагати безоплатного виправлення недоліків , що виникли внаслідок допущення Підрядником порушень. Також, Замовник зобов`язаний перевіряти надані до оплати Підрядником документи (калькуляції» кошториси, накладні, сертифікати, паспорти та ін.) відповідно до листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14.12.2000 р, № 7/7-1247, приймати в повному обсязі виконані роботи по Об`єкту у відповідності до наданих І приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в, КВ-ЗБ) тощо.

Обов`язком Підрядника, у тому числі, є у відповідності до розробленої проєктно-кошторисної документації, ДСТУ Б Д. 1.1 20133 і будівельних норм виконати будівельно-монтажні роботи, визначені цим Договором, включаючи придбання, а також те, що Виконавець зобов`язаний максимально використовувати матеріали вітчизняних виробників, що відповідають якісним вимогам нових технологій, що призведуть до зменшення вартості будівництва, з урахуванням норм витрат матеріалів, визначених кошторисною документацією та ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

Також, Підрядник зобов`язаний своєчасно усувати недоліки робіт по Об`єкту, допущені з його вини та відшкодовувати відповідно до законодавства України та його Договору завдані Замовнику збитки.

ТОВ «Проектно-Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ» на виконання умов договору підряду від 08.04.2024 № 86 надало до Чкаловської селищної ради акт приймання виконаних робіт № 1 від 18.06.2024 та акт вартості устаткування до акта приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 18.06.2024.

На підставі наданого ТОВ «Проектно-Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ» акту приймання виконаних робіт підрядні роботи оплачено повністю на загальну суму 1 244 594,42 грн відповідно до платіжної інструкції № 4 від 21.06.2024.

Звертаючись з даним позовом до суду, позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що Чугуївською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025221240000732 від 22.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України за фактом розтрати майна, що полягає в оплаті робіт за договором підряду № 86 з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області, які фактично не виконувались. Зазначене провадження виділено із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024222140000024 від 22.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом можливого привласнення коштів місцевого бюджету.

У кримінальному провадженні призначалася судова будівельно-технічна експертиза, у якій на вирішення судового експерта поставлено, серед іншого, питання про те, чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області, вказаних у актах приймання виконаних будівельних робіт за договором підряду № 86 від 08.04.2024.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07.04.2025 № СЕ-19/121-24/36804-БТ вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області, вказаних в актах приймання виконаних будівельних робіт за договором підряду № 86 від 08.04.2024, складає 1 210 414,53 гривень. Обсяги та вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області, зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт за договором підряду № 86 від 08.04.2024, не відповідають вказаним в актах приймання виконаних будівельних робіт на суму 50 966,00 гривень.

Таким чином, прокурор зазначає, що унаслідок неповного виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченко, буд. 226, с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області за договором підряду № 86 від 08.04.2024, їх вартість завищено на суму 50 966,00 грн, яка відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що 16.01.2026 Чугуївська окружна прокуратура звернулася до Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області лист з приводу того, що прокурату вивчивши матеріали кримінального провадження №120251240000732 встановила, що виконавчим комітетом Чкаловської (наразі Пролісненської ) селищної ради Чугуївського району Харківської області та ТОВ «Проектно-Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ» укладено договір підряду № 86 від 08.04.2024 з капітального ремонту житлового будинку за адресою: вул. Шевченка, б.226, с.Коробочкине Чугуївського району Харківської області та згідно висновку експерта від 07.04.2025 № СЕ-19/121-24/36804-БТ обсяг іі вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту вказаного вище житлового будинку не відповідають вказаним в актах приймання будівельних робіт на суму 50996,00 грн., тому не звернення до суду з позовом про стягнення коштів з товариства, сплачених за фактично не виконані роботи, призведе до шкоди бюджету.

Прокурор у даному листі просив Пролісненську селищну раду Чугуївського району Харківської області та військову адміністрацію повідомити свою позицію щодо звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі Постанови Верховної Ради України № 3984-IX від 19 вересня 2024 перейменоване у селище Чкаловське Чугуївського району перейменоване на селище Пролісне.

Пролісненська селищна рада Чугуївського району Харківської області та Чкаловська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області очолюються однією особою Котенко С.І.

03.02.2026 начальник Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області Котенко С.І. надав відповідь на звернення прокурора, в якій повідомив наступне.

Чкаловська селищна військова адміністрація наразі не отримала копії зазначеного у листі висновку експерта, матеріалів. на яких він ґрунтується, також не отримувала процесуальних документів або офіційних повідомлень щодо поточного стану кримінального провадження, тому адміністрація не може не підтвердити, ні спростувати наведені у листі прокурора відомості.

Також, військовою адміністрацією повідомлено, що вона як суб`єкт владних повноважень діє виключно в межах та у спосіб, визначені законом, тому прийняття рішень (у даному випадку про стягнення коштів) потребує належної доказової бази, а не посилання на документ, який органу не надано, тому без відповідного висновку та документів, на підставі яких було зроблено такий висновок військова адміністрація не може сформувати процесуально придатну позицію щодо того, чи є підстави для звернення до суду.

Окрім того, за наявними у військовій адміністрації документами збитки або майнова шкода не простежується, оскільки для висновку про збитки недостатньо загальної вказівки на «невідповідність обсягів» - має бути підтверджено саме зменшення майна (передплата або безпідставне вибуття коштів) або необхідність додаткових витрат на відновлення порушеного права.

Військовою адміністрацією пояснено, що вона не подає до суду позов про стягнення коштів, оскільки не володіє матеріалами, які б встановити наявність і розмір збитків та сформувати доказову базу на рівні стандартів, яких вимагає судова практика Верховного Суду,

Водночас військова адміністрація не ухиляється від захисту інтересів держави та територіальної громади в межах компетенції та діє відповідно до вимог ст. 19 Конституції України.

Також військова адміністрація зазначила, що враховує конституційну модель представництва прокурором: що він здійснює представництво у суді у виключних випадках і що прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати державу.

Військова адміністрація повідомила, що після отримання зазначених матеріалів вона проведе правовий та документальний аналіз на предмет наявності або відсутності підстав для стягнення грошових коштів, визначить належний спосіб захисту та за наявності підстав ініціює претензійно-позовну роботу.

16.02.2026 керівник Чугуївської окружної прокуратури знов звернувся до військової адміністрації з листом, в якому знов просив військову адміністрацію повідомити свою позицію щодо звернення до суду з відповідним позовом та надав копію постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування та копію висновку експерта.

25.03.2026 начальник Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області надав відповідь на звернення прокурора, в якій повідомив наступне.

За результатами розгляду вказаного листа, військова адміністрація повідомляла, що станом на дату надання цієї відповіді вона не вбачає належних та достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом до ТОВ «Проєктно-Будівельна Компанія "ЕВЕРЕСТ"» виключно на підставі матеріалів. надісланих прокуратурою разом із зазначеним листом. оскільки, ані прокурор, ані орган, до якого прокурор звернувся, не можуть виходити з припущення, що будь-яка інформація про імовірне порушення автоматично зобов`язує уповноважений орган негайно подати позов незалежно від достатності доказової бази та правової визначеності суб`єкта звернення.

Військова адміністрація навела висновки Конституційного суду у його рішенні від 03.12.2025 N 6-р(11)2025, що прокуратура уповноважують на представництво інтересів держави в суді «тільки у виключних випадках та порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури», а словосполучения «виключних випадках» має обмежувальний характер і означає, щоо такі випадки мають бути об`єктивно винятковими, чітко обмеженими та сприйматися саме як винятки, а не як загальне правило. Також, повідомила, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які дозволяли прокурору звертатися до суду у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту інтересів держави компетентним органом, уже визнані неконституційними; хоча вони формально втрачають чинність з 01.01.2027, саме зараз вони не можуть тлумачитися розширено.

Крім того, військова адміністрація повідомила прокурора, що наведена прокурором аргументація щодо можливого звернення до суду фактично спирається саме на вказаний висновок експерта як на основний доказ наявності підстав для стягнення 50 996,00 грн При цьому у самому висновку експерта зазначається, що вихідна база дослідження була неповною: на дослідження не надано видаткових і товарно-транспортних накладних на матеріально-технічні ресурси, актів на закриття прихованих робіт, графічної частини проєкту, а частину робіт Експертом прийнято умовно виконаними. За таких обставин питання про звернення до суду не може вирішуватися автоматично лише на підставі прокурорського звернення та даного до нього висновку експерта, без належної перевірки повноти, достатності та внутрішньої узгодженості всієї доказової бази.

Військова адміністрація у відповіді прокурору ще раз зауважила про ненадання прокурором всіх матеріалів, які були у розпорядженні експерта, а також зазначила про неповну фактичну основу дослідження експертом та навела конкретні зауваження.

Таким чином, Чкаловська селищна військова адміністрація не заперечує, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, можуть становити суспільний інтерес. Однак сам по собі суспільний інтерес не усуває вимоги щодо належної доказової бази, правильного визначення позивача. належного способу захисту та дотримання процесуальних стандартів. У світлі статті 19 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у її чинній редакції з урахуванням Рішення КСУ № 6-р(11/2025, а також наведених правових позицій Верховного Суду, мотивована відмова від пред`явлення позову саме на підставі лише надісланих матеріалів не є бездіяльністю чи неналежним здійсненням захисту інтересів держави, а є належним виконанням обов`язку діяти виключно в межах закону і на основі достатніх доказів. У разі повного комплекту документів , достатніх для формування належного обґрунтування правової позиції , а також документів , які усувають наведені у листі неузгодженості та прогалини, порушене у листі питання може бути розглянуте повторно.

Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор вважає, що у даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в порушенні Підрядником вимог законодавства України та умов укладеного Договору і, як наслідок, безпідставному отриманні Підрядником 50 966 грн за невиконані роботи. Разом з тим, як Пролісненська селищна рада Чугуївського району Харківської області, так і Чкаловська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області не здійснюють захисту інтересів держави в частині відшкодування вищенаведених матеріальних збитків, оскільки заходів, спрямованих на їх відшкодування, не вжито, відповідного позову до Підрядника про стягнення збитків до суду не заявлено, у зв`язку з чим кошти до бюджету до цього часу не відшкодовано, що є правовою підставою для пред`явлення прокурором позову до суду та захисту інтересів держави в особі Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області в межах його компетенції, визначеної ст. 131-1 Конституції України

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позову в цій справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

03.12.2025 Конституційний Суд України ухвалив рішення №6-р(ІІ)2025, в якому виснувано наступне:

"2. визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, зокрема, про таке:

"7.2. Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України, вирішуючи цю справу, керується юридичною визначеністю як складником принципу верховенства права, що зобов`язує законодавця встановлювати межі дискреції органів публічної влади, а також ураховує загальновизнану вимогу міжнародного права щодо потреби детального врегулювання на рівні закону діяльності органів прокуратури поза сферою кримінального права.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Приписи "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає "не здійснює" або "неналежним чином здійснює". Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

Водночас відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що її в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону визначено як один із випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, за своєю суттю є фактом, що підлягає доведенню прокурором і встановленню судом, та не створює дискреції, межі якої не визначені приписами права.

7.3. На думку Конституційного Суду України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону уможливлюють виконання прокуратурою функції, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, у спосіб, що зумовлює позасудове оцінювання прокурором ефективності дій чи встановлення бездіяльності інших суб`єктів владних повноважень поза сферою кримінального права, тоді як, зокрема, у сфері кримінального права вже наявні відповідні механізми реагування прокуратури на випадки нездійснення або неналежного здійснення суб`єктами владних повноважень своїх функцій для захисту інтересів держави.

Цим самим створено не передбачений Конституцією України механізм упливу прокуратури на реалізацію повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, та знівельовано вимогу статті 6 Конституції України щодо самостійного здійснення повноважень кожним органом у визначених Конституцією України межах.

Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури, закріплений у пункті 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України, перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст цієї конституційної функції прокуратури.

7.4. Наведене підтверджують надані Офісом Генерального прокурора статистичні дані. Зокрема, кількість розпочатих справ щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язаних із кримінальним провадженням, становила: у 2017 році - 6252, у 2018 - 5924, у 2019 - 4905, у 2020 - 5120, у 2021 - 5343, у 2022 - 4775, у 2023 - 7692, у 2024 - 9179.

Аналіз таких даних свідчить, що "виключні випадки" представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язані з кримінальним провадженням, фактично перетворилися на поширену практику, яка є несумісною з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України".

Господарський суд зазначає, що визнання правового акта неконституційним означає скасування Конституційним Судом презумпції конституційності правового акта, яка діяла до цього, при цьому саме рішення Конституційного Суду не призводить до неконституційності цього акта, воно лише встановлює її.

Також, не лише Конституційний Суд України вправі оцінити на відповідність Конституції України той чи інший закон чи інший правовий акт, оскільки ст.11 ГПК України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У постанові Верховного Суду від 24.03.2024 у справі №921/229/22 викладені наступні висновки:

"51. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки на момент звернення прокурора з позовом до суду положення абз. 8 ч. 5 ст.11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" вже було визнано неконституційним, то задоволення позовних вимог (виконання яких здійснювалося би на майбутнє) суперечитиме принципу правової визначеності, що є невід`ємним елементом принципу верховенства права.

52. Верховний Суд відхиляє доводи прокурора та погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з таких мотивів. …

59. Частина 6 ст.11 ГПК передбачає, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

60. Верховний Суд вважає, що абз. 8 ч. 5 ст.11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин як такий, що суперечить Конституції України, з мотивів, викладених у рішенні Конституційного Суду України. …

77. Таким чином, оскільки норму абз. 8 ч.5 ст.11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" вже визнано такою, що не відповідає Конституції України, то у Верховного Суду відсутні передбачені ч. 6 ст. 11 ГПК підстави для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності такої норми.

78. Враховуючи наведене, керуючись ч. 6 ст.11 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку, що абз. 8 ч.5 ст. 11 Закону "Про управління об`єктами державної власності" не підлягає застосуванню, а тому позов прокурора, поданий на підставі цієї норми, задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції дійшов правильних по суті висновків, однак з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові".

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.

Питання застосовності (незастосовності) певного нормативно-правового акта до обставин справи суд з`ясовує, зокрема, у порядку вирішення конкуренції правових норм.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Крім того, суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акта вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).

Такі висновки викладено у пунктах 41-44 постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/15990/23.

Станом на час звернення прокурора до Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області (16.01.2026 та 16.02.2026) і на момент подання прокурором позову в інтересах цих осіб до господарського суду (15.05.2026), прокурору було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25.

Проте, прокурор вважає своє представництво у цій справі виключним випадком, в обґрунтування чого зазначає, що спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівль, яка за своєю природою не може розглядатися виключно як договірна чи комерційна, оскільки передбачає використання коштів бюджету, сформованого за рахунок податків та обов`язкових платежів та правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, їх нераціональне та неефективне використання становить суспільний інтерес.

Однак суд не погоджується з таким твердженням прокурора про виключність, виходячи з наступного.

Конституційний Суд України наголосив у вказаному рішенні, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Конституційний Суд України констатував (п.4.3), що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник „виключний означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення „у виключних випадках, яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис „у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Визначення таких випадків є дискрецією законодавця. однак, на думку Конституційного Суду України, ними можуть бути, зокрема: невизначеність (відсутність) у законодавстві України суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на захист відповідних інтересів держави; колізії повноважень кількох органів публічної влади, якщо це унеможливлює захист ними інтересів держави в межах спірної компетенції; заподіяння шкоди інтересам держави правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, якщо цивільний позов у кримінальному провадженні не був чи не міг бути поданий або залишений без розгляду; звернення до прокуратури уповноваженого на захист інтересів держави суб`єкта з клопотанням про подання позову до суду; виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту.

Законодавець може визначити й інші випадки представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак лише за умови, що це узгоджуватиметься, зокрема, із конституційно обумовленими статусом та роллю прокуратури в Україні. Для того, щоб ці випадки не порушували конституційних меж відповідної функції прокуратури, їх перелік має бути чітким та вичерпним, а критерії/ознаки їх установлення прокурором та умови й порядок реалізації його повноважень у судовому провадженні мають бути детально внормовані законом.

Юридичне регулювання представництва прокурором інтересів держави в суді має чітко закріплювати його допоміжний (субсидіарний) характер, а також забезпечувати, щоб прокуратура, виконуючи цю функцію, не здійснювала функцій інших суб`єктів владних повноважень без наявності об`єктивних підстав.

Таке регулювання також має унеможливлювати свавілля прокурора в питаннях представництва інтересів держави в суді та його безпідставне втручання в діяльність інших суб`єктів владних повноважень, законну діяльність учасників правовідносин. Це, серед іншого, вимагає від законодавця визначити на рівні закону чіткі способи й процедури отримання прокуратурою відомостей, які є підставою для такого представництва і загалом для належної реалізації цієї конституційної функції прокуратури, та детально врегулювати інші питання її здійснення, щоб забезпечити дотримання конституційних приписів, зокрема тих, які стосуються гарантій прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді,

Згідно з частиною п`ятою статті 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021 у справі №911/2169/20; від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 ).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: 1. Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області; 2. Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «ЕВЕРЕСТ» про стягнення збитків у сумі 50 966 гривень.

Враховуючи залишення позову без розгляду, клопотання відповідача про винесення окремої ухвали, залучення осіб та питання притягнення прокурора до відповідальності не підлягають розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, для вирішення питання про повернення сплаченої суми судового збору прокурору слід звернутись до господарського суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 226, 232 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

Дана ухвала набирає законної сили у строк унормований ч. 1 ст. 235 ГПК України, тобто 13.08.2026 р., та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту процесуального документу.

Повну ухвалу складено "18" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков