Рішення № 139144615, 10.08.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7944/25

2/215/769/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Коноваленко М.І.,

при секретарі судового засідання Коломійчук К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», звернулась в суд з позовом, недоліки усунуто 03.10.2025, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначили, що 29.04.2021 р. з власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ « МІЛОАН», https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 100869382. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті URL:https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом чи електронного договору електронним підписом. Оскільки відповідачем був обраний один із вищеперерахованих варіантів підписання Договору, тим самим підтверджено прийняття умов Кредитного договору № 100869382 від 29.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті URL:https://miloan.ua/. Таким чином, відповідачка уклала Договір про споживчий кредит № 100869382 від 29.04.2021 з ТОВ «МІЛОАН» та відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000,00 грн. Кредитний договір був укладений строком на 30 днів з 29.04.2021. Термін повернення кредиту, сплати комісії та відсотків 29.05.2021. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 14.09.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №08Т, ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 100869382 від 29.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно договору відступлення сума боргу перед новим кредитором становить 58456,72 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 13132 грн., - заборгованість за відсотками становить 43074,72 грн., - заборгованість за комісійними винагородами становить 2250грн. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 58456,72 грн., судовий збір у розмірі 2422,40, та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

08.06.2026 на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів, що підтверджують факт оплати (викупу) права вимоги за Договором факторингу/відступлення права вимоги, на підставі якого заявлено позовні вимоги, а також заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву разом з відзивом на позовну заяву, де відповідач звертає увагу суду на пропуск відповідачем строку позовної давності, так як з моменту набуття права вимоги (14.09.2021) виявив пасивну поведінку та свідомо не звертався до суду. Вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за базовою ставкою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (тобтоу у моєму випадку після 29.05.2021 року). Подальше нарахування відсотків за щоденною ставкою мікрозайму є незаконним. Відповідно до Договіру про споживчий кредит №100869382 (далі - Договіру від 29.04.2021 року Кредит надавався строком на 30 днів. Однак, позивач разом з позовною заявою надав до суду «Відомість про щоденні нарахування та погашення» чим і підтвердив неправомірність нарахувань по відсоткам, відповідно до даної Відомості нарахування по відсоткам здійснювалось на протязі 107 днів, а не як прописано у Договорі 30 днів. В Україні діє законодавче обмеження максимальної ставки для мікрокредитів (МФО), яка не може перевищувати 1% на день. Навів суду контр розрахунок, де відсотки за місяць повинні складати 3 939,60 грн. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (введена в дію Законом № 3498-IX від 22.11.2023) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Позивач зажадав 43 074,72 грн. за 30 днів (що дорівнює 12,9% на день). Будь-які нарахування понад 1% на день (тобто понад 131,32 грн. на добу) є нікчемними за законом. Згідно частина 3 статті 5 Закону України «Про споживче кредитування» та стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів». - Якщо в електронному договорі з МФО прописана ставка більша ніж 1% чи комісії, які суперечать граничному ліміту НБУ, ці умови договору визнаються нікчемними (недійсними з моменту підписання). Згідно Цивільного кодексу України (стаття 1056-1): визначає, що процентна ставка за мікрозаймом має бути фіксованою та не може збільшуватися банком чи МФО в односторонньому порядку. Відповідно до пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»: Споживач звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань (сплати штрафів, пені тощо) за договором, укладеним до набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX. Це стосується прострочень, допущених у період з 1 березня 2020 року до припинення/анулювання зобов`язань за споживчим кредитом. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», додаткова комісія у розмірі 2 250 грн може стягуватися, лише якщо вона входила до початкового розрахунку «загальної вартості кредиту» та була чітко прописана у паспорті споживчого кредиту до підписання договору. Сума 58456,72 грн, яку вимагає позивач, є абсолютно неправомірною та штучно завищеною. Нарахування позивачем є абсолютно незаконними та штучно завищеними, оскільки приховані відсотки складають майже 12.9% на день, що! прямо порушує законодавство України. Просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`яку з пропуском строку позовної давності. У разі відмови судом у задоволенні даного відзиву за спливом строку позовної давності, просить суд скасувати нараховані відсотки Позивачем та зменшити суму повернення за даним мікрозаймом до розміру тіла кредиту, а саме у сумі - 13123 грн. (а.с.142-152).

10.06.2026 на адресу суду надійшла заява відповідача щодо порушення законодавства про споживче кредитування та нарахування неправомірних відсотків (а.с.119-125).

16.06.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив з підтвердженням про направлення копії позивачу (а.с.194-214), де представник позивача вказує, що Кредитор свої зобов`язання за Договором виконав належним чином надавши Позичальнику у користування кредитні кошти, а Позичальник в свою чергу порушив умови Договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв`язку з чим Позивач був вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року. Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону№ 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Аналіз тексту відзиву свідчить, що Відповідач висловлює незгоду виключно з правомірністю нарахування відсотків за користування кредитом та їхнім розміром. При цьому Відповідач не наводить жодних заперечень, доводів чи доказів, які б спростовували факти укладення кредитного договору № 100869382 від 29.04.2021 та безпосереднього отримання ним кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн. Як вже зазначалося вище, згідно п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 29.04.2021 (строк кредитування). Пунктом 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.05.2021. Поряд з цим, згідно п. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 9900.00 грн. в грошовому виразі та 1,287.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 24900.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору: Комісія за надання кредиту: 2 250.00 грн., яка нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Поряд з цим, п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 7 650.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 1.7. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2,.2.3 цього Договору. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Згідно п. 2.3.1.2. Договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору. Оскільки Відповідач 29 травня 2021 року кредит в сумі 15 000,00 грн. не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «МІЛОАН» відповідно до умов п. 1.6. Договору, з якими погодився Відповідач, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам Договору та спростовує доводи Відповідача про незаконність нарахування відсотків за користування кредитом після 29 травня 2021 року. Зверта увагу суду, що позивач просить стягнути з відповідача ту заборгованість за кредитним логовором, яка була нарахована первісним кредитором, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. У своїй скарзі ОСОБА_1 стверджує, що кредитна ставка становила 12.9% на день, що нібито порушує закон. Це твердження є арифметично та фактично помилковим. Відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 1.70% від фактичного залишку кредиту за кожен день. Базова (планова) сума відсотків за весь первісний строк (30 днів) становить 7 650,00 грн. Власне Відповідач взяла загальну суму плати за кредит (9900 грн, що включає відсотки 7650 грн + одноразову комісію за видачу 2250 грн) , неправомірно розділила її на занижене «тіло» в її уяві та отримала викривлену цифру. Комісія в розмірі 2250 грн (15% від суми кредиту) є одноразовим платежем за оформлення, передбаченим п. 1.5.1 Договору, а не щоденними відсотками. Щодо обмеження ставки в 1% на день вказуємо, що Позичальниця посилається на норму закону, яка обмежує максимальну ставку для мікрокредитів до 1% на день. При цьому усьому Договір про споживчий кредит № 100869382 був укладений 29.04.2021 року. Закон України № 3498-IX (щодо обмеження ставки до 1% на день) набрав чинності значно пізніше - наприкінці 2023 року. Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На момент укладення договору діяв принцип свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), а ставка 1.7% на день повністю відповідала чинному на той час законодавству. Також Відповідач свідомо приховує той факт, що вона особисто ініціювала та скористалася послугою пролонгації договору на пільгових умовах. Згідно з наданою «Відомістю про щоденні нарахування та погашення», 29.05.2021 року (в останній день первісного строку) позичальниця здійснила оплату відсотків у розмірі 1980 грн та комісії за пролонгацію в розмірі 750 грн. Вона повторно здійснювала аналогічні дії, сплачуючи відсотки та комісію. Згідно з п. 2.3.1.1 та п. 2.3.2 Договору, здійснення таких платежів є відкладальною обставиною, яка автоматично змінює та продовжує строк кредитування пропорційно строку пролонгації. Тобто користування коштами понад 30 днів відбувалося за добровільною згодою та діями самої позичальниці. Оскільки Відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного Позивачем розрахунку заборгованості суду не надав, підстав для звільнення Відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, Позивач приходить до висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у загальному розмірі 58 456,72 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 13 132,00 грн. (відповідно до п. 1.2 кредитного договору); - заборгованість за відсотками становить 43 074,72 грн. (відповідно до п. 1.5.2. та п. 1.6 кредитного договору); - заборгованість за комісійними винагородами становить 2 250,00 грн. (відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору); - заборгованість за пенею становить 0 грн.

23.06.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву щодо стягнення заборгованості за договором позики №3917995 від 23.05.2021 та заява пр поновлення процесуального строку та еегляд заочного рішення суду, з підтвердженням про направлення копії позивачу (а.с.215-231), який не береться судом до уваги, так як стосується правовідносин за іншим кредитним договором.

06.08.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 23.06.2026 з підтвердженням про направлення копії відповідачу (а.с.232-236), в якій позивач вказує на зловживання відповідачем процесуальними правами та просить залишити без розгляду відхив на позовну заяву від 22.06.2026, який зареєстровано 23.06.2026. Розгляд справи просять проводити за відсутності представника позивача.

10.08.2026 від відповідача на адресу суду надійшла копія листа Національного банку України відповіді на скарги ОСОБА_1 щодо відносин, які склалися у неї з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (а.с.237-244), який містить розяснення про нарахування відсотків по займу, для приєднання до матеріалів справи.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, у відповіді на відзив позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за її відсутності (а.с.234).

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторони позивача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду.

У разі неявки в судове засідання учасника справи, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду, відповідно до ч.8, 11 ст. 128 ЦПК України, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Ухвалою суду від 10.10.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника відповідача, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

29.04.2021 р. з власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ « МІЛОАН», https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 100869382. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті URL:https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом чи електронного договору електронним підписом. Оскільки відповідачем був обраний один із вищеперерахованих варіантів підписання Договору, тим самим підтверджено прийняття умов Кредитного договору № 100869382 від 29.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті URL:https://miloan.ua/. Таким чином, відповідачка уклала Договір про споживчий кредит № 100869382 від 29.04.2021 з ТОВ «МІЛОАН» та відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000,00 грн. Кредитний договір був укладений строком на 30 днів з 29.04.2021. Термін повернення кредиту, сплати комісії та відсотків 29.05.2021 (а.с.16,25-33), що також підтверджується паспортом споживчого кредиту №100869382 (а.с.34-35), а отримання коштів - платіжним дорученням 27183432 від 29.04.2021 (а.с.55), та не спростовано відповідачем.

. Відповідно до п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 29.04.2021 (строк кредитування). Пунктом 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.05.2021. Поряд з цим, згідно п. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 9900.00 грн. в грошовому виразі та 1,287.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 24900.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору: Комісія за надання кредиту: 2 250.00 грн., яка нараховується за ставкою 15.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п. 2.3.1.2. Договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 1.70% від фактичного залишку кредиту за кожен день. Базова (планова) сума відсотків за весь первісний строк (30 днів) становить 7 650,00 грн. Власне Відповідач взяла загальну суму плати за кредит (9900 грн, що включає відсотки 7650 грн + одноразову комісію за видачу 2250 грн) , неправомірно розділила її на занижене «тіло» в її уяві та отримала викривлену цифру. Комісія в розмірі 2250 грн (15% від суми кредиту) є одноразовим платежем за оформлення, передбаченим п. 1.5.1 Договору, а не щоденними відсотками. Щодо обмеження ставки в 1% на день вказуємо, що Позичальниця посилається на норму закону, яка обмежує максимальну ставку для мікрокредитів до 1% на день. При цьому усьому Договір про споживчий кредит № 100869382 був укладений 29.04.2021 року. Закон України № 3498-IX (щодо обмеження ставки до 1% на день) набрав чинності значно пізніше - наприкінці 2023 року. Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На момент укладення договору діяв принцип свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), а ставка 1.7% на день повністю відповідала чинному на той час законодавству.

Згідно з наданою «Відомістю про щоденні нарахування та погашення», 29.05.2021 року (в останній день первісного строку) позичальниця здійснила оплату відсотків у розмірі 1980 грн та комісії за пролонгацію в розмірі 750 грн. (а.с.164-166). Вона повторно здійснювала аналогічні дії, сплачуючи відсотки та комісію. Згідно з п. 2.3.1.1 та п. 2.3.2 Договору, здійснення таких платежів є відкладальною обставиною, яка автоматично змінює та продовжує строк кредитування пропорційно строку пролонгації. Тобто користування коштами понад 30 днів відбувалося за добровільною згодою та діями самої позичальниці.

14.09.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №08Т, ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 100869382 від 29.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача (а.с.36-48,58-66). Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №08Т укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 100869382 від 29.04.2021 у загальному розмірі 58 456,72 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 13 132,00 грн. (відповідно до п. 1.2 кредитного договору); - заборгованість за відсотками становить 43 074,72 грн. (відповідно до п. 1.5.2. та п. 1.6 кредитного договору); - заборгованість за комісійними винагородами становить 2 250,00 грн. (відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору); - заборгованість за пенею становить 0 грн. (а.с.20). Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу, Сторони розуміють та погоджуються з тим що відступлення Прав вимоги за цим: Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Факторой. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права Клієнта за Кредитним договором. випадку, укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

Згідно договору відступлення сума боргу перед новим кредитором становить 58456,72 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 13132 грн., - заборгованість за відсотками становить 43074,72 грн., - заборгованість за комісійними винагородами становить 2250грн., як зазначено у розрахунку заборгованості, наданому пози вачем (а.с.20-23).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Щодо застосуваня строків позовної давності, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року. Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодеку України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем, що ТОВ виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит (а.с. 55).

Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Слід звернути увагу на те, що з договору про споживчий кредит №100869382 від 29.04.2021 вбачається, що сторонами було погоджено строк дії договору на 30днів, тобто 29.05.2021, та визначено розмір відсотків за користування кредитом за вказаний строк в розмірі 255*30=7650 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19) у спорах між банком та фізичними особами, які отримали кредитні кошти, дійшов висновку, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

При цьому,слід зазначити, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.

З огляду на вищевикладені норми права, суд приходить до висновку, що ТОВ «МІЛОАН» не правомірно з 29.05.2021 нараховували проценти за користування кредитом за договором №100869382 від 29.04.2021, оскільки умовами договору сторони погодили строк його дії, а те, що 29.05.2021 року (в останній день первісного строку) позичальниця здійснила оплату в терміни повернення кредиту, визначені договором, не свідчить про фактичну його пролонгацію, так як ТОВ самі здійснили нарахування комісії за пролонгацію та часткове списання коштів на її сплату, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення (а.с.21), що прямо не визначено умовами договору, яким передбачена лише комісія за надання кредиту в сумі 2250грн., тому нарахування відсотків поза межами дії строку договору суперечить чинному законодавству, та позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом в розмірі не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Крім того слід зазначити, що 14.09.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги №08Т, ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 100869382 від 29.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив платіж для погашення кредитної заборгованості по Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, принципу справедливості розгляду справи судом.

Оскільки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ТОВ «МІЛОАН», відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплати відсотків не виконала, в строки, передбачені договором, кредит та відсотки за його користування не сплатила, чим порушила вимоги договору про споживчий кредит, тому суд вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит №440775112 всього в розмірі 23032 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту 13132 грн., - заборгованість за відсотками 7650 грн., - комісія за надання кредиту 2250грн.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 954,43 грн. ((23032грн*100%) / 58456,72грн=39,40%), ((2422,40грн*39,40%) /100%=954,43грн), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених судових витрат на правову допомогу, суд дійшов такого.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Як видно з Акту №100869382 виконання робіт, надання послуг та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В. за Договором про надання правничої допомоги №42649746 від 05.05.2025, загальна вартість наданих позивачу адвокатських послуг склала 5000 грн., з яких: правовий аналіз обставин спірних правовідносин 1000грн., складання позовної заяви 3000грн., формування додатків до позовної заяви 500грн., подання позовної заяви та копій з додатками до суду 500грн (а.с.15,24).

Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що фактично наданий обсяг юридичної допомоги, є неспіввісним з заявленою сумою судових витрат, а тому підлягають стягненню судові витрати, пов`язанні з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 3000 грн., вважаючи суму в 5000 грн., яку зазначає представник позивача, завищеною.

На підставі ст.ст. 526, 549, 610, 611, 1050, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд.243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ:42649746, р/р IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ») суму заборгованості за договором про споживчий кредит №100869382 від 29.04.2021 в розмірі 23032 грн., з яких: - заборгованість за тілом кредиту 13132 грн., - заборгованість за відсотками 7650 грн., - комісія за надання кредиту 2250грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд.243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ:42649746, р/р IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 954,43 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення.

Рішення складено 10.08.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: