Ухвала суду № 139144347, 20.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

20.08.2026 Справа № 917/1078/25

Суддя Семчук О.С., розглянувши заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", вул. Київська, 1, с. Комиші, Охтирського району, Сумської області, 42721 про скасування заходів забезпечення позову від 14.08.2026 № 11088

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" 01001, Україна, Київ 1, пров. Рильський, 4, поверх 6

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське", вул. Київська, 1, с. Комиші, Охтирського району, Сумської області, 42721

про стягнення штрафу, збитків, інфляційних та 3 % річних,

за участю секретаря судового засідання Павленко С.М.,

від заявника (відповідача): не з`явився,

від позивача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/1078/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (далі позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" (далі відповідач) про стягнення штрафу на підставі пункту 7.4 договору поставки № К2403-0380 від 13.03.2024 у розмірі 4 860 000,00 грн, збитків відповідно до пункту 7.4.1 договору поставки у розмірі 5 458 845,06 грн, інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 задоволено заяву ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» про забезпечення позову та накладено арешт на усе належне ПСП "Комишанське" рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених судових витрат у загальному розмірі 10 677 466,60 грн.

14.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 917/1078/25).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що вжиті заходи на даному етапі є вочевидь непропорційними заявленим вимогам та порушують принцип справедливості судового процесу. Заявник стверджує, що продаж ним житлового будинку 06.06.2025, який став первісною підставою для вжиття заходів забезпечення, був частиною звичайної господарської діяльності, а не спробою ухилитися від виконання зобов`язань. На підтвердження своєї майнової спроможності та добросовісності відповідач наголошує, що протягом періоду розгляду справи ним було набуто право власності на нові об`єкти нерухомості (виробничі будинки з господарськими будівлями за адресами: с. Комиші, вул. Київська, 75 та вул. Польова, 6а), загальною оціночною вартістю понад 12 млн грн, що перевищує суму заявлених позовних вимог. З огляду на те, що арешт грошових коштів створює перешкоди для нормального функціонування підприємства та зупиняє фінансові операції, ПСП "Комишанське" просить повністю скасувати заходи забезпечення позову, або (як альтернативна вимога) скасувати заходи виключно щодо арешту грошових коштів, із залишенням в силі арешту на рухоме та нерухоме майно.

18.08.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 13.08.2026 (зареєстровані 18.08.2026). У вказаному клопотанні відповідач додатково наголошує, що набуття у власність нових активів є беззаперечним свідченням його фінансової стабільності та спроможності виконати можливе судове рішення. Також відповідач вказує на неправомірні дії приватного виконавця, який під час виконання ухвали нібито наклав арешт на кошти у розмірі, що вдвічі перевищує встановлену судом суму.

19.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява із запереченнями щодо клопотання відповідача (вх. № 11269). Позивач просить відмовити у скасуванні заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що наявність майна не усуває ризику його відчуження до моменту виконання рішення. Позивач зазначає, що надані відповідачем довідки про оціночну вартість нерухомості містять суттєві неточності та недостовірні відомості (зокрема щодо року введення в експлуатацію) і не є належними доказами її реальної ринкової вартості. Крім того, позивач вказує, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 4 ст. 143 ГПК України, щодо внесення коштів на депозитний рахунок суду або надання банківської гарантії як належної альтернативи арешту. Одночасно позивач просить визнати дії ПСП "Комишанське" щодо систематичного (вчетверте) подання заяв про скасування забезпечення позову зловживанням процесуальними правами та застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

В судове засідання 20.08.2026 представники учасників справи не з`явились, представник відповідача подав заяву про розгляд заяви без його участі.

Надаючи правову кваліфікацію доводам заявника та запереченням позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 1 статті 145 ГПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За змістом наведених норм, при розгляді клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд має з`ясувати, чи не відпала потреба у забезпеченні позову, чи змінилися обставини, що зумовили його застосування, а також чи продовжує існувати ризик невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Метою забезпечення позову є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 10 677 466,60 грн. Підставою для вжиття таких заходів стало встановлення судом факту відчуження відповідачем 06.06.2025 житлового будинку невдовзі після отримання претензії від позивача, що було розцінено як дії, що можуть свідчити про намір ухилитися від виконання зобов`язань.

Розглядаючи вимогу ПСП "Комишанське" про повне скасування заходів забезпечення позову, суд відхиляє її з огляду на таке.

Аргументи відповідача про те, що протягом 2025-2026 років він набув у власність нові значні активи (виробничі будівлі, 97 одиниць автотехніки тощо), не є беззаперечною підставою для скасування обтяжень. Суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду (зокрема, викладену в постанові від 29.02.2024 у справі № 902/611/22), відповідно до якої сама по собі наявність у підприємства значних активів та ведення активної господарської діяльності не усуває ризику розпорядження цими активами у будь-який момент до виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що факт відчуження майна після виникнення спору у даній справі вже мав місце, презумпція ризику ускладнення виконання судового рішення залишається неспростованою. Наявність активів не нівелює ризику їх відчуження. За таких умов, повне скасування заходів забезпечення позову суперечитиме меті цього процесуального інституту.

Твердження відповідача про його добросовісну поведінку та невідчуження майна у період тимчасового скасування заходів забезпечення позову (з лютого 2026 року) суд також відхиляє як необґрунтовані. Тимчасове утримання від продажу активів протягом певного проміжку часу не спростовує первісно встановленого судом ризику ухилення від виконання зобов`язань. Така поведінка не гарантує збереження майна в майбутньому та не усуває об`єктивного ризику утруднення виконання судового рішення до моменту вирішення спору по суті.

Надаючи оцінку альтернативній вимозі відповідача про часткове скасування заходів забезпечення (шляхом звільнення з-під арешту грошових коштів із залишенням арешту на майні), суд виходить з критеріїв співмірності та ефективності виконання судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів у загальному розмірі понад 10,6 млн грн. Відповідно, найбільш співмірним та високоліквідним заходом забезпечення такої вимоги є саме накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Пропозиція відповідача залишити під арештом виключно нерухоме майно (виробничі будівлі в Охтирському районі Сумської області) не забезпечує належного балансу інтересів сторін. Суд бере до уваги, що вказане нерухоме майно знаходиться у прикордонній області, що в умовах воєнного стану об`єктивно і суттєво знижує його інвестиційну привабливість та ринкову ліквідність. У разі задоволення позову, процедура примусової реалізації такого майна через електронні торги може виявитися вкрай утрудненою, тривалою у часі або взагалі неможливою, що позбавить позивача реальної можливості виконати судове рішення. Натомість грошові кошти на банківських рахунках гарантують швидке та безперешкодне виконання рішення суду.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що арешт грошових коштів повністю зупиняє роботу підприємства та унеможливлює здійснення господарської діяльності. Ухвалою від 07.07.2025 арешт на кошти накладено не у повному обсязі, а виключно в межах суми позовних вимог (10 677 466,60 грн). Заявником не надано суду належних та допустимих доказів (актуальних банківських виписок, довідок про залишки коштів на всіх відкритих рахунках), які б підтверджували відсутність у нього вільних обігових коштів понад арештовану суму.

Оцінюючи долучені відповідачем до клопотання від 18.08.2026 копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок (зареєстровані 18.08.2026), суд зазначає, що вказані докази додатково спростовують твердження підприємства про фінансову паралізованість. Факт придбання Відповідачем нових активів у серпні 2026 року підтверджує, що накладений судом арешт діє виключно в межах визначеної суми і не блокує інші обігові кошти підприємства, дозволяючи йому укладати нові правочини.

Щодо посилань відповідача на неправомірні дії приватного виконавця в частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі, що нібито вдвічі перевищує суму, встановлену судом, суд зазначає наступне. Ухвала Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 містить чітке та однозначне обмеження обсягу обтяжень в межах загальної суми 10 677 466,60 грн. Будь-які порушення, допущені виконавцем під час примусового виконання, не впливають на законність самого заходу забезпечення позову, а підлягають оскарженню у визначеному статтею 339 ГПК України порядку.

Суд також звертає увагу, що чинним процесуальним законодавством (зокрема, частиною 4 статті 143 ГПК України) прямо передбачено механізм захисту інтересів відповідача у разі надмірності арешту коштів на рахунках. Відповідач не був позбавлений права за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі позовних вимог або надання банківської гарантії на відповідну суму, що стало б підставою для зняття арештів з його поточних рахунків, однак таким правом не скористався.

З огляду на викладене, суд не вбачає передбачених статтею 145 ГПК України правових підстав для скасування або зміни заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025, а тому у задоволенні заяви ПСП "Комишанське" слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи клопотання позивача про визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами та стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин. Судом встановлено, що ПСП "Комишанське" дійсно раніше зверталося із заявами про скасування заходів забезпечення позову. Проте, подаючи поточну заяву (від 14.08.2026) та клопотання про долучення доказів (від 18.08.2026), відповідач обґрунтовував їх посиланням на нові обставини, а саме набуття нових активів та укладення договорів купівлі-продажу безпосередньо у серпні 2026 року.

Реалізація учасником справи свого права на судовий захист шляхом подання заяв, обґрунтованих новими доказами (незалежно від того, чи визнав їх суд достатніми для задоволення вимог), не може безумовно розцінюватися як процесуальне зловживання. З огляду на це, суд не вбачає у діях відповідача умислу на зловживання процесуальними правами у розумінні статті 43 ГПК України, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу (штрафу) слід відмовити.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 137, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишанське" (вх. № 11088 від 14.08.2026) про скасування заходів забезпечення позову у справі № 917/1078/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів, у порядку, визначеному статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Олена СЕМЧУК