Рішення № 139143920, 13.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 Справа № 914/440/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР», м.Дніпродо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ», с.Когути, Львівська областьпро:стягнення 556 664,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Протопоп Ю.А. - адвокат (у режимі відеоконференції);

від відповідача: Дяків В.Б. - адвокат.

Обставини розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР», м.Дніпро звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ», с.Когути, Львівська область про стягнення 556 664,16 грн, а також судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2026.

Ухвалою суду від 02.03.2026 підготовче засідання відкладено на 19.03.2026.

18.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7834/26 від 18.03.2026).

19.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» надійшли відповідь на відзив (вх.№7925/26 від 19.03.2026) та клопотання про витребування доказів (вх.№7926/26 від 19.03.2026 та вх.№7928/26 від 19.03.2026).

Ухвалою суду від 19.03.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» про витребування доказів (вх.№7926/26 від 19.03.2026 та вх.№7928/26 від 19.03.2026), витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ» такі документи: оригінал видаткової накладної №25/07/17-8 від 17.07.2025, копія якої долучена до відзиву на позовну заяву; оригінал товарно-транспортної накладної, на підставі якої була здійснена поставка за видатковою накладною №25/07/17-8 від 17.07.2025, разом із документами, що підтверджують повноваження осіб, що приймали участь у виконанні спірної поставки; оригінали інших наявних документів, що стосуються виконання поставки за видатковою накладною №25/07/17-8 від 17.07.2025, підготовче засідання відкладено на 06.04.2026.

01.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ» надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№9306/26 від 01.04.2026).

06.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№1550/26 від 06.04.2026).

Ухвалою суду від 06.04.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ» про витребування доказів (вх.№9306/26 від 01.04.2026), витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: інформацію про те чи здійснювало ТОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» (код ЄДРПОУ 40905325) нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої ТОВ «ВВ-АТЛАНТ» (код ЄДРПОУ 41950494) податкової накладної № 32 від 17.07.2025; докази нарахування та докази коригування (якщо таке здійснювалось) ТОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» (код ЄДРПОУ 40905325) сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої ТОВ «ВВ-АТЛАНТ» (код ЄДРПОУ 41950494) податкової накладної № 32 від 17.07.2025, підготовче засідання відкладено на 27.04.2026.

Ухвалою суду від 27.04.2026 підготовче засідання відкладено на 14.05.2026.

04.05.2026 на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов лист із додатками (вх.№12518/26 від 04.05.2026).

14.05.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.2026.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ» надійшли заперечення щодо призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи (вх.№15133/26 від 27.05.2026).

28.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» надійшли доповнення до клопотання про призначення експертизи (вх.№15193/26 від 28.05.2026).

28.05.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2026.

09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№2674/26 від 09.06.2026).

Ухвалою суду від 09.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» про призначення експертиз (вх.№1550/26 від 06.04.2026 та вх.№2674/26 від 09.06.2026), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2026.

06.07.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.07.2026.

13.07.2026 у судовому засіданні суд з`ясував обставини справи, дослідив надані докази, після чого перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив його оголошення на 13.08.2026.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ» (відповідачем) було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару на загальну суму 556 664,16 грн, у тому числі ПДВ.

На виконання зазначеної домовленості позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку на оплату №А-00-000281 від 14.07.2025, у якому зазначено найменування, кількість та вартість товару, що підтверджується платіжною інструкцією №4244 від 17.07.2025.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконав, товар не передав, а видаткову та товарно-транспортну накладні не надав.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, позивач звернувся до суду з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 556 664,16 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що зобов`язання з поставки товару на загальну суму 556 664,16 грн виконано ним у повному обсязі 17.07.2025. На підтвердження факту поставки відповідач послався на видаткову накладну №25/07/17-8 від 17.07.2025 та податкову накладну №32 від 17.07.2025, які, на його думку, підтверджують передачу товару позивачу та відсутність підстав для повернення сплаченої за нього суми.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ-АТЛАНТ» (постачальником) було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару на загальну суму 556 664,16 грн, у тому числі ПДВ.

14.07.2025 постачальник засобами електронного зв`язку надіслав покупцю рахунок на оплату №А-00-000281 на загальну суму 556 664,16 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 92 777,36 грн.

Рахунок на оплату №А-00-000281 від 14.07.2025 сформовано на оплату таких товарів:

- Ринва BRYZA 125 мм/3м (кількість 390 шт), ціна - 102 960,00 грн;

- Труба водостічна BRYZA 90 мм/3м (кількість 240 шт), ціна - 77 280,00 грн;

- Муфта ринви BRYZA 125 мм (кількість 280 шт), ціна - 37 800,00 грн;

- Лійка BRYZA 125 мм/90мм (кількість 160 шт), ціна - 26 080,00 грн;

- Кронштейн ринви BRYZA 125 мм (кількість 1950 шт), ціна - 98 670,00 грн;

- Заглушка ринви ліва BRYZA 125 мм (кількість 200 шт), ціна - 13 200,00 грн;

- Заглушка ринви права BRYZA 125 мм (кількість 200 шт), ціна - 13 200,00 грн;

- Коліно 67,5 BRYZA 90 мм (кількість 540 шт), ціна - 74 520,00 грн;

- Хомут BRYZA 90 мм (кількість 200 шт), ціна - 10 500,00 грн;

- Муфта труби BRYZA 90 мм (кількість 72 шт), ціна - 9 676,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець здійснив оплату за виставленим постачальником рахунком, що підтверджується платіжною інструкцією №4244 від 17.07.2025.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

21.10.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №4-15/10/25 від 15.10.2025, у якій вимагав повернути суму попередньої оплати в розмірі 556 664,16 грн.

Згідно з відомостями щодо відстеження поштового відправлення №490100786405, зазначену претензію відповідач отримав 23.10.2025.

Водночас матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на вказану претензію.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на належне виконання ним зобов`язань щодо поставки обумовленого сторонами товару.

На підтвердження факту передачі товару відповідачем подано до матеріалів справи оригінал видаткової накладної №25/07/17-8 від 17.07.2025, яка містить підписи представників ТзОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» та ТзОВ «ВВ-АТЛАНТ» і засвідчена печатками обох товариств.

Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач відобразив у податковому обліку відповідну господарську операцію. Зокрема, на підтвердження нарахування податкових зобов`язань за операцією з поставки товару, оформленою видатковою накладною №25/07/17-8 від 17.07.2025, до матеріалів справи долучено податкову накладну №32 від 17.07.2025 разом із квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

04.05.2026 на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 до матеріалів справи надійшла відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відображення сторонами у податковій звітності відомостей про спірну господарську операцію, до якої долучено податкову декларацію ТОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» з податку на додану вартість за липень 2025 року.

Як зазначено у вказаній відповіді, ТОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» перебуває на податковому обліку з 01.12.2016 та станом на дату надання відповіді зареєстроване платником податку на додану вартість. Згідно з податковою звітністю з ПДВ, поданою товариством за звітний (податковий) період - липень 2025 року, до складу податкового кредиту включено суму 463 886,80 грн за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «ВВ-АТЛАНТ» (код ЄДРПОУ 41950494), при цьому сума податку на додану вартість становить 92 777,36 грн.

Водночас суд зазначає, що після отримання відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області позивач не заперечував факту відображення у складі податкового кредиту суми ПДВ за спірною господарською операцією. Разом із тим позивач наголошував, що саме по собі відображення відповідної суми у податковому обліку не свідчить про фактичне здійснення поставки товару, оскільки податковий кредит був сформований у зв`язку зі здійсненням попередньої оплати за товар. При цьому позивач зазначив, що у разі повернення відповідачем суми попередньої оплати відповідні зміни будуть відображені ним у податковому обліку шляхом складання розрахунку коригування до податкової накладної.

Оскільки позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань товар йому не було поставлено, він вимагає повернення сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 556 664,16 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару на загальну суму 556 664,16 грн, у тому числі ПДВ.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Крім цього, ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 17.07.2025 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 556 664,16 грн на оплату виставленого відповідачем рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією № 4244 від 17.07.2025.

Водночас на підтвердження виконання зобов`язань щодо поставки товару відповідач надав оригінал видаткової накладної № 25/07/17-8 від 17.07.2025, яка містить підписи представників ТзОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» та ТзОВ «ВВ-АТЛАНТ», а також засвідчена печатками обох товариств.

Позивач заперечує факт отримання товару та стверджує, що відповідачем не було передано йому ані товар, ані відповідні первинні документи.

Однак суд зазначає, що наведені доводи позивача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

При вирішенні питання щодо підтвердження реальності спірної господарської операції суд враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких здійснення господарської операції має підтверджуватися належно оформленими первинними документами, складеними у зв`язку з її проведенням та такими, що відповідають установленим законодавством вимогам. При цьому такі документи підлягають оцінці судом у сукупності, з урахуванням їх змісту та відповідності фактичним обставинам здійснення господарської операції (постанова Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19).

Так, судом встановлено, що спірна господарська операція знайшла відображення у податковому обліку відповідача. Зокрема, відповідачем складено податкову накладну №32 від 17.07.2025, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідною квитанцією.

Крім того, на виконання ухвали суду від 06.04.2026 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано інформацію щодо відображення сторонами спірної господарської операції у податковій звітності. Згідно з наданими відомостями, ТзОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» у податковій звітності за липень 2025 року відобразило суму ПДВ у розмірі 92 777,36 грн за господарськими операціями з ТзОВ «ВВ-АТЛАНТ», включивши відповідну суму до складу податкового кредиту.

Наведене узгоджується з вимогами пункту 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами та доповненнями, щодо відповідності даних податкової звітності даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Зазначена обставина підлягає врахуванню судом під час оцінки доводів позивача щодо фактичного нездійснення спірної господарської операції.

Суд оцінює зазначені докази в їх сукупності та взаємному зв`язку. При цьому видаткова накладна, яка містить підписи представників обох сторін та засвідчена їхніми печатками, у сукупності з даними податкового обліку та зареєстрованою податковою накладною підтверджує факт здійснення спірної господарської операції та передачі товару позивачу.

Посилання позивача на те, що відображення суми ПДВ у складі податкового кредиту було зумовлено здійсненням попередньої оплати, не спростовує інших доказів, наданих відповідачем на підтвердження фактичного виконання ним зобов`язань з поставки товару.

Так, пунктом 201.11 статті 201 ПК України визначено вичерпний перелік випадків, за яких покупець має право включити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту без реєстрації продавцем податкової накладної. Однак обставини, встановлені у цій справі, до таких випадків не належать.

При цьому суд бере до уваги, що після здійснення 17.07.2025 позивачем оплати за товар та до направлення претензії від 15.10.2025 позивач не звертався до відповідача з вимогами щодо невиконання останнім зобов`язання з поставки товару, непередання товару або повернення сплачених коштів. Лише 21.10.2025 позивач направив відповідачу претензію щодо повернення суми попередньої оплати.

Зазначена обставина сама по собі не може свідчити про факт поставки товару, однак у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, зокрема видатковою накладною, податковою накладною та відомостями податкового обліку, підлягає врахуванню під час оцінки доводів сторін щодо фактичного виконання відповідачем зобов`язань.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на платника податку покладається обов`язок на дату виникнення податкових зобов`язань скласти в електронній формі податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку і строки, визначені законодавством.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів або послуг платник податку, який є їх продавцем, зобов`язаний у встановлений законодавством строк скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та на вимогу покупця надати йому таку податкову накладну.

Зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна є для покупця документом, що надає можливість віднести відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже, породжує передбачені податковим законодавством правові наслідки.

Водночас право платника податку на формування податкового кредиту пов`язується не лише з наявністю належно оформленої податкової накладної, а насамперед із фактичним здійсненням господарської операції з придбання товарів (послуг) для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Відповідна господарська операція має бути підтверджена належними первинними документами, які дають можливість встановити її зміст, обсяг та фактичні обставини здійснення.

Отже, саме по собі оформлення податкової накладної та її реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Водночас відображення платником відповідної операції у податковому обліку та формування за нею податкового кредиту є обставинами, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами при встановленні факту здійснення господарської операції.

Наведений підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17, відповідно до якого законодавче регулювання формування податкового кредиту виходить із презумпції достовірності документів, на підставі яких відповідні суми ПДВ відображаються платником податку, тобто з того, що господарські операції, які ними підтверджуються, фактично відбулися.

Заперечення позивача щодо того, що видаткова накладна №25/07/17-8 від 17.07.2025 не підписувалася його директором, суд оцінює критично, оскільки наведені доводи не узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Варто зазначити, що у постанові від 21.09.2021 у справі №918/1026/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Зокрема, оригінал видаткової накладної містить підписи представників ТзОВ «ОРІОН-БУД-ДНЕПР» та ТзОВ «ВВ-АТЛАНТ», відтиски печаток обох товариств, а також відомості про найменування, кількість, ціну та загальну вартість переданого товару.

Суд враховує доводи позивача про те, що відтиск печатки на спірній видатковій накладній не відповідає відтиску печатки підприємства. З цією метою позивач звертався до суду з клопотанням про призначення технічної експертизи документів. Разом із тим ухвалою суду від 09.06.2026 у задоволенні відповідного клопотання відмовлено, оскільки позивачем не було доведено наявності обставин, для встановлення яких проведення експертизи є необхідним, а наведені ним припущення щодо невідповідності відтиску печатки самі по собі не були достатньою підставою для призначення експертного дослідження.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 207 ЦК України використання печатки юридичною особою при вчиненні правочину не є обов`язковим. Однак ця обставина сама по собі не виключає можливості використання печатки юридичною особою та не є підставою для автоматичного неврахування її відбитка, наявного на первинному документі.

У даному випадку позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що відтиск печатки на спірній видатковій накладній не належить позивачу або був нанесений без його відома чи волевиявлення.

При цьому матеріалами справи підтверджується використання позивачем печатки під час оформлення документів у межах господарської діяльності. За таких обставин саме по собі заперечення позивача щодо відповідності відтиску печатки без його належного доказового підтвердження не спростовує доказового значення спірної видаткової накладної.

Отже, суд бере до уваги наявність відтиску печатки на спірній видатковій накладній та оцінює його разом з іншими доказами у справі.

За змістом частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ має містити, зокрема, посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення. Дія положень цього абзацу не поширюється на вимоги до документування господарських операцій, оплата за які здійснюється за рахунок публічних коштів; господарських операцій, здійснених на виконання договорів найму (оренди) державного або комунального майна; договорів будівельного підряду, проектно-вишукувальних робіт; договорів про пожертву, благодійну або гуманітарну допомогу.

Таким чином, зі змісту наведених положень Закону суд вбачає, що для оцінки первинного документа визначальним є не формальне дотримання кожного з установлених до нього реквізитів, а можливість за його змістом встановити факт здійснення господарської операції, її зміст та учасників. Відтак, самі по собі неістотні недоліки первинного документа, які не перешкоджають встановленню зазначених обставин, не можуть бути безумовною підставою для невизнання відповідної господарської операції.

При цьому зазначена видаткова накладна за своїм змістом відповідає встановленим законом вимогам до первинних документів та дає можливість ідентифікувати зміст господарської операції, її учасників, предмет та вартість. У сукупності з податковою накладною №32 від 17.07.2025, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відображенням відповідної операції у податковому обліку позивача, зазначені обставини підтверджують реальність господарської операції з поставки товару.

Крім цього, у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 (пункт 8.21) Об`єднана палата Касаційного господарського суду висловила правову позицію, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.

У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Крім того, суд враховує, що оплата за товар була здійснена позивачем 17.07.2025, тобто в день оформлення спірної видаткової накладної. При цьому у платіжній інструкції №4244 від 17.07.2025 відсутнє будь-яке зазначення про авансовий характер платежу, а в графі «Призначення платежу» вказано: «сплата за матеріали». У сукупності з іншими встановленими у справі обставинами зазначене свідчить на користь висновку про здійснення позивачем оплати саме за отриманий товар, а не в рахунок його попередньої оплати.

Варто зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що факт здійснення відповідачем поставки товару на користь позивача за спірною господарською операцією знайшов своє підтвердження матеріалами справи.

При цьому доводи позивача щодо неотримання товару не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються сукупністю встановлених судом обставин, зокрема змістом первинних документів, відображенням відповідної операції у податковій звітності позивача та здійсненням ним оплати на користь відповідача.

Відтак підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі суд не вбачає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.08.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.