Рішення № 139143646, 21.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2026Справа № 910/7184/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛЕРІН»

про стягнення коштів у розмірі 204 168, 50 грн

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явились;

Від відповідача: не з`явились.

Згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення суду у даній справі є дата складення його повного тексту.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛЕРІН» (далі - відповідач) про стягнення 204 168, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман -К» було укладено Договір поставки № 12/19 від 01.12.2019, на виконання якого, позивачем здійснено поставку товару у період з 03.08.2024 по 31.102024 на загальну суму 211 447, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Крім того, 20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман - К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман - Фуді», яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКЛЕРІН» було укладено Договір № 1 про переведення боргу , відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості у розмірі 204 168, 50 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 по справі № 910/7184/26 відкрито провадження у справі № 910/7184/26, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 13.07.2026.

02.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі з додатками.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2026 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 18.06.2026.

Судом у судовому засіданні 13.07.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 17.08.2026.

Представники учасників справи у судове засідання 17.08.2026 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Еклерін» 14.07.2026 о 15 год. 17 хв., про що судом було отримано інформацію 14.07.2026 о 15:31 год.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 13.07.2026 вручена відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на належне повідомлення учасників справи про призначене на 17.08.2026 засідання, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи № 910/7184/26 за відсутності представників позивача та відповідача.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гурман - К" (далі - покупець) укладено Договір поставки № 12/19 (далі - Договір поставки).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору поставки постачальник зобов`язується в обумовлений даним Договором строк поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1), в кількості та за ціною, зазначеними у накладних, на умовах та в порядку, визначених даним Договором.

Крім того, 20.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман -К» (далі - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман - Фуді» (далі - новий боржник), яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКЛЕРІН» укладено Договір № 1 про переведення боргу (далі - Договір), відповідно до якого первісний боржник передає, а новий Боржник приймає на себе зобов`язання первісного Боржника перед кредитором по оплаті заборгованості у сумі 204 168,50 грн. (Двісті чотири тисячі сто шістдесят вісім грн.50 коп.), яка виникла у первісного Боржника перед Кредитором за Договором №12/19 від 01.12.2019 (надалі - Договір поставки).

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 204 168, 50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підстав договору передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Гурман -К" прийняв товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи на загальну суму 211 447, 80 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору первісний боржник передає, а новий Боржник приймає на себе зобов`язання первісного Боржника перед кредитором по оплаті заборгованості у сумі 204 168,50 грн., яка виникла у первісного Боржника перед Кредитором за Договором №12/19 від 01.12.2019.

Згідно з п. 2.1 Договору сума заборгованості перед Кредитором, яку зобов`язується погасити Новий Боржник, складає 204 168, 50 грн.

Новий Боржник зобов`язується сплатити суму боргу протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати підписання даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора або іншим способом, не забороненим діючим законодавством України, в тому числі проведенням заліку взаємних однорідних вимог (п. 3.1 Договору).

Отже загальна сума зобов`язань відповідача щодо оплати за договором № 1 склала 204 168, 50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 4.4 Договору поставки покупець зобов`язаний здійснити оплату товару не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана у видатковій накладній.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 03.08.2024 по 31.10.2024 позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 211 447, 80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 204 168, 50 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті боргу відповідно до Договору переведення боргу № 1 від 20.01.2025 у розмірі 204 168, 50 грн та здійснення відповідачем інших дій щодо погашення заборгованості за вищенаведеним Договором матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача суми у розмірі 204 168, 50 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еклерін» про стягнення 204 168, 50 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛЕРІН» про стягнення коштів у розмірі 204 168, 50 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКЛЕРІН» (01042, місто Київ, вул. Іоанна Павла II, 20; код ЄДРПОУ 43255905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» (адреса: 021121, місто Київ, шосе Бориспільське, 41 В; код ЄДРПОУ 30468065) суму заборгованості у розмірі 204 168 (двісті чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн 50 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.08.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова