Рішення № 139143642, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/6846/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Саруханян Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі міста Києва"

до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення грошових коштів у сумі 8 432 945, 70 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Ковганич І.А. ;

Від відповідача: Рукавіцина Я.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Промінь в Святошинському районі міста Києва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 8 432 945, 70 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору № 6 від 13.01.2025 в частині оплати за надані позивачем послуги з харчування, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути вищевказану суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 позовну заяву Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі міста Києва" залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

16.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/6846/26, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2026.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.07.2026 повідомив суд, що визнає заявлені позовні вимоги.

Судом у судовому засіданні 20.07.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи на 23.07.2026.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що не заперечує у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник позивача у підготовчому засіданні 23.07.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 23.07.2026 визнав заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, з урахуванням приписів ч. ч. 3, 4 ст. 185, ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо можливості ухвалення рішення у даній справі.

В судовому засіданні 23.07.2026 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2025 року між Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник) та Комунальним підприємством «Промінь в Святошинському районі м. Києва» (далі - учасник) укладено Договір № 6 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого учасник зобов`язується надати замовнику Послуги, зазначені у пункті 1.2. цього Договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі Послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору учасник зобов`язується у визначений Договором строк надати замовнику послуги за національним класифікатором Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015-55320000-9 «Послуги з організації харчування» (забезпечення харчуванням учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах Святошинського району міста Києва) Борщагівка (далі - Послуги). Сторони встановили, що до Послуг входить:

- виготовлення готових страв, у т.ч. гарячих, для забезпечення гарячим харчуванням з одноразовим режимом, (сніданок до 12 години 00 хвилин або обід з 12 години 00 хвилин) здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти Святошинського району міста Києва (далі - Заклади освіти) за рахунок бюджетних коштів: для учнів 1 - 4 класів (віком від 6 до 11 років), відповідно до чинного законодавства України, у 2025 році» в кількості, визначеній відповідно Додатку № 2 цього Договору.

Відповідно до пунктів 3.1.- 3.4 Договору ціна Договору становить 55 652 103,00 грн. без ПДВ.

Вартість послуги за одиницю складає для учнів віком від 6 до 11 років 66,90 грн. Вартість харчування може бути зменшено відповідно до затвердженого кошторису видатків по галузі «Освіта» на 2025 рік.

У погоджену Сторонами ціну послуг входять усі витрати, що несе учасник у наданні Замовнику Послуг, у тому числі і витрати з доставки та транспортування харчових продуктів (сировини) до узгодженого Сторонами місця поставки за адресами, визначеними у Додатку № 2 Договору. Крім того, в ціну Договору мають бути враховані видатки на забезпечення їдальні кухонним та столовим посудом, приборами, серветками, кухонним інвентарем, спецодягом для працівників харчоблоку, мийними та дезінфікуючими засобами (у тому числі наявність таких засобів біля рукомийників у їдальнях) та пристосуваннями для гігієнічного сушіння рук у відповідності до чинних норм оснащення підприємств громадського харчування.

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2 Договору розрахунки за надані Послуги проводяться за фактом їх надання після пред`явлення Учасником рахунка на оплату послуги (далі - рахунок) та підписання Сторонами акту приймання - передачі наданих послуг. Замовник здійснює оплату за надані Послуги в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Учасника.

Відповідно до п. 4.7. Договору учасник зобов`язується проводити звірку взаєморозрахунків за надані Послуги та щомісяця складати акт звірки взаєморозрахунків із замовником, який є підставою для остаточного розрахунку.

Згідно з п. 5.1. Договору строк надання послуг: для забезпечення безперервного харчування здобувачів освіти послуги надаються з наступного робочого дня після підписання даного договору до 31.12.2025 року з можливістю пролонгації, у випадку продовження терміну дії воєнного стану.

Відповідно до п. 5.2. Договору місце надання послуг: заклади освіти Святошинського району м. Києва відповідно до Дислокації (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.6. Договору зобов`язання учасника щодо надання Послуг вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання актів наданих послуг Сторонами з урахуванням застережень відповідно до п.4.4. Договору.

Як встановлено в пп. 6.1.1. п. 6.1. Договору замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) сплатити за надані послуги.

Відповідно до пп. 6.4.1. п. 6.4. Договору учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані Послуги відповідно до умов цього Договору та підписаних Сторонами актів.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що зміни до Договору вносяться в порядку визначеному в цьому Договорі, та відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель. Такими підставами є зміни умов та порядку оплати в разі прийняття після укладання Договору нормативно-правових актів, які регулюють питання оплати за рахунок бюджетних коштів, відповідно до правил, установлених такими актами; інші підстави, визначені законом.

Відповідно до пп. 4 та пп.8 п. 7.3. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 6 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 12.1. та п. 12.2. Договору Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2025 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

Згідно з п. 13.2. Договору зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною і має юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками Сторін та скріплені печатками.

В подальшому, 19 лютого 2025 року між сторонами укладено та підписано Додаткову угоду №1 до Договору №6 від 13.01.2025 року, відповідно до якої внесено зміни до п. 3.1. цього договору, виклавши його в наступній редакції:

«Ціна цього Договору становить 32352371,70 грн. (тридцять два мільйони триста п`ятдесят дві тисячі триста сімдесят одна гривня 70 коп.) без ПДВ.

Також викладено в новій редакції Додатки № 1 та №2 до Договору.

30 грудня 2025 року між сторонами укладено та підписано Додаткову угоду № 2 до Договору №6 від 13.01.2025 року, відповідно до якої внесено зміни до п. 5.1. цього договору, виклавши його в наступній редакції: « 5.1. Строк надання послуг: для забезпечення безперервного харчування здобувачів освіти послуги надаються з наступного дня після підписання даного договору до 28.02.2026 року, з можливістю продовження, у випадках передбачених цим договором та чинним законодавством України».

Також цією додатковою угодою внесено зміни до п. 12.1. Договору №6 від 13.01.2025 року, а саме викладено його в наступній редакції: « 12.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 28.02.2026 року, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань». Дана додаткова угода укладена сторонами у зв`язку з необхідністю продовження терміну дії Договору №6 від на строк, достатній для проведення Замовником процедури Закупівлі на початку 2026 року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, після затвердження видатків на цю мету в установленому порядку.

Також, 16 січня 2026 року укладено та підписано Додаткову угоду № 3 до Договору №6 від 13.01.2025 року, відповідно до якої Виконавець (позивач) і Замовник (відповідач) прийшли до згоди збільшити вартість Договору в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі, укладеному в попередньому році, а саме: на суму 6470434,20 грн. (шість мільйонів чотириста сімдесят тисяч чотириста тридцять чотири гривні 20 копійок) без ПДВ. (копія додається, оригінал наявний у Позивача).

Так, на виконання договірних умов, позивач у 2025-2026 роках надав відповідачу послуги з забезпечення харчування учнів 1-4 класів, зокрема у період з 01.05.2026 року по 29.05.2026 року позивач надав відповідачу послуги з харчування в кількості 126053 д/днів загальною вартістю 8 432 945,70 грн. 2

29.05.2026 року між КП «Промінь у Святошинському районі м.Києва», як Виконавцем, та Управлінням освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, як Замовником, підписано Акт виконання наданих послуг № 6, відповідно до якого Виконавцем надано в повному обсязі та з належною якістю послуги з харчування учнів від 6-11 років (1-4 класи), а Замовником прийнято ці послуги, надані за період з 01.05.2026 року по 29.05.2026 року, в кількості 126053 д/ днів загальною вартістю 8 432 945,70 грн.

Однак, як зазначає позивач, в порушення договірних умов відповідач не оплатив позивачу вартість послуг відповідно до Акту виконаних робіт № 6 від 29.05.2026, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача у розмірі 8 432 945, 70 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Згідно частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини другої ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами Договору № 6 від 13.01.2025 .

Відповідно до частини першої ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов?язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підтвердження надання позивачем послуг за спірним Договором в період 01.05.2026 по 29.05.2026 надано підписаний сторонами Акт № 6 виконання наданих послуг загальною вартістю 8 432 945, 70 грн.

Зауважень щодо кількості та якості наданих позивачем у спірному періоді послуг та заперечень проти підписання вказаного Акту відповідачем надано не було.

Як встановлено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що з матеріалів справи вбачається наявність достатніх підстав для задоволення позову і визнання позову відповідачем не суперечить закону.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та визнаються відповідачем у повному обсязі, дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» також встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 185, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі міста Києва" до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення грошових коштів у сумі 8 432 945, 70 грн задовольнити.

2. Стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 03148, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 6-А; код ЄДРПОУ 37498536) на користь Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі міста Києва" (адреса: 03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 15; код ЄДРПОУ 21636104) суму заборгованості у розмірі 8 432 945 (вісім мільйонів чотириста тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн 70 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 50 597 (п`ятдесят тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 67 коп.

3. Повернути Комунальному підприємству "Промінь в Святошинському районі міста Києва" (адреса: 03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 15; код ЄДРПОУ 21636104) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 50 597 (п`ятдесят тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 67 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова