Рішення № 139143262, 17.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/92/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 Справа № 908/1409/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1409/26

за позовною заявою: акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю АНДРА ГРУП, 69096, м. Запоріжжя, вул. Пам`ятна, буд. 3-А, офіс 20

до відповідача 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2

про стягнення 317 551,53 грн

СУТЬ СПОРУ:

11.06.26 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 11.06.26 № 11.06.26 акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) до товариства з обмеженою відповідальністю АНДРА ГРУП (далі ТОВ АНДРА ГРУП, відповідач 1) та до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач 2) за участі Міністерства фінансів України (далі третя особа) з вимогами про солідарне стягнення з ТОВ АНДРА ГРУП та з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованості за кредитним договором № 44277029-КД-1 від 24.06.25 в сумі 317 551,53 грн, з яких: 147 615,51 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 320,51 грн заборгованості по відсотках та 147 615,51 грн заборгованості перед державним бюджетом за сплаченою гарантією.

11.06.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1409/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 16.06.26 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1409/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

19.06.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли пояснення за вих. від 19.06.26 № 13210-06-10/17402 третьої особи щодо позову або відзиву, в яких представник третьої особи підтримав позовні вимоги позивача та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Враховуючи положення ч. ч. 1, 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 17.08.26 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідачі 1 та 2 суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.

Судом прийнято до розгляду пояснення за вих. від 19.06.26 № 13210-06-10/17402 третьої особи щодо позову (відзиву).

Позивач в обґрунтування своїх вимог (викладених у позовній заяві за вих. від 11.06.26 № 11.06.26) посилається на порушення відповідачем 1 умов кредитного договору № 44277029-КД-1 від 24.06.25 зазначивши, що у зв`язку з таким порушенням, станом на 27.05.26, виникла заборгованість у сумі 169 936,02 грн, з яких: 147 615,51 грн - заборгованість за кредитом, 22 320,51 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом. Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань за вищевказаним договором, позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гарант) та АТ УКРЕКСІМБАНК (Агент) вимога на сплату за гарантією № 356 від 08.04.26 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.22 на суму 147 615,51 грн. 15.05.26 Міністерством фінансів України була перерахована суми сплати за гарантією у розмірі 147 615,51 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 147 615,51 грн. Також позивач вказує, що 24.06.25 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем 2 було укладено договір поруки № 44277029-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору № 44277029-КД-1 від 24.06.25.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідачів 1 та 2 до суду не надійшли (не надано).

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).

Отже, отримання процесуальних документів через підсистему «Електронний суд» є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.

Ухвала суду від 16.06.26 про прийняття справи № 908/1409/26 до розгляду доставлена до електронного кабінету відповідачів 1 та 2 - 16.06.26 (17:54), що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі 1 та 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Третя особа підтримала позовні вимоги позивача в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях за вих. від 19.06.26 № 13210-06-10/17402.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1409/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.25 між акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк /банк/ та товариством з обмеженою відповідальністю АНДРА ГРУП /позичальник/ укладено кредитний договір № 44277029-КД-1 (далі кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, банк, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни/строки. Кредитування за цим договором, в рамках програми «КУБ під заставу» (кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

За умовами п., А.1., А.2. договору, вид кредиту - не відновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору: 500 000,00 грн, на наступні цілі: поповнення обігових коштів. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і процентів або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги, а також забороняється використання кредитних коштів для придбання цінних паперів, номінованих в іноземній валюті та/або перераховувати такі кошти на рахунок центрального контрагента, який має право на провадження клірингової діяльності центрального контрагента відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Використання кредитних коштів згідно мети, передбаченої цим Договором, виключає можливість використання кредитних коштів шляхом перерахування на депозитні рахунки. Перерахування коштів на депозитні рахунки є нецільовим використанням кредитних коштів та порушенням цього Договору. При використанні кредитних коштів з цільовим призначенням - поповнення обігових коштів/фінансування оборотного капіталу допускається їх використання в тому числі з метою придбання оборотних засобів, до яких відносяться сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

У відповідності до п. 1.2. кредитного договору, термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору.

Кінцевий термін повернення кредиту 01.06.26 (включно) (п. А.3. договору).

Пунктом 2.2.2. кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов цього договору, зокрема: проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1., 4.3. цього договору (пп. 2.2.2.1.); проценти відповідно до п. п. 4.2. та 5.10. цього договору (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (пп. 2.2.2.2.).

Відповідно до п. 2.2.3. кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредит у терміни/строки, встановлені цим договором, в т.ч., але не виключно: погашати заборгованість за кредитом у відповідності до п. 8 цього договору (пп. 2.2.3.1.). Повернути кредит у терміни /строки, встановлені пп. А.3, 1.2., 2.3.2. цього договору (пп. 2.2.3.2.).

Рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_1 (у гривні) … (п. А.4. кредитного договору).

У відповідності до п. 2.3.2. кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право: в) вимагати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі в порядку та на умовах визначених у відповідній вимозі банку.

Згідно із п.п. 4.1.1. п. 4.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у наступних розмірах: 4.1.1. за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пп. 1.2, 2.2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пп. А.6.1, А.6.2 цього Договору.

В п. А.6. кредитного договору сторонами обумовлено, що тип процентної ставки за цим договором змінювана. Під змінюваною процентною ставкою (Змінювана процентна ставка) сторони розуміють процентну ставку, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень цього договору.

Відповідно до п. А.6.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти від суми непогашеної заборгованості за кредитом у розмірі, що розраховується і встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки, виходячи з наступного, зокрема:

- максимальний розмір процентної ставки, який може бути застосований за цим Договором, становить 55 % процентів річних (п.п. А.6.1.4.);

- розмір змінюваної процентної ставки на перший Період дії процентної ставки, з дати укладання цього договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.6.1.1. цього Договору, із використанням розміру індексу UIRD ЗM у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті цього договору, становить 15,08 % процентів річних. Для цілей цього договору, Датою цього Договору є дата, яка зазначена на першій сторінці цього договору та яка є складовою частиною реквізитів цього Договору (п.п. А.6.1.5.).

Пунктом А.6.2. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється на рівні: розмір процентної ставки, визначений в поточному Періоді дії процентної ставки відповідно до умов цього договору, в якому відбувається порушення зазначених вище зобов`язань, плюс 3 процентних пункти. Підписанням цього договору сторони домовились, що нарахування процентів в розмірі, зазначеному в цьому п.п. А.6.2 цього договору, не є зміною банком в односторонньому порядку умов цього договору, при цьому банк направляє позичальнику повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.14.1 цього договору та дати початку нарахування процентів згідно цього п.п. А.6.2 цього договору, без внесення змін до цього договору. За умови відновлення належного стану виконання раніше порушеного(-их) зобов`язання (-нь), встановлених п.п. 2.2.14.1 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п.п. А.6.1.1 цього договору, при цьому банк направляє повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п.п. А.6.1.1 цього договору та дати початку її нарахування.

У відповідності до п. 5.7. кредитного договору, строки позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Згідно із п. 6.1. кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Датою укладання договору є дата накладення останнього із електронних підписів сторін договору.

За умовами п. А.11. кредитного договору, повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним, що повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для цілей цього договору відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв`язку відправника) або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони, що зазначена у реквізитах сторін цього договору.

Додатком № 1 до кредитного договору є графік погашення кредиту, згідно якого остання дата погашення заборгованості є 01.06.26.

24.06.25 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до пп. а п. 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства (Програма) та умов цього договору та додаткової угоди, позичальник мас право на отримання фінансової державної підтримки. …

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 15,08 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 2 %. Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. Де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Для цілей цієї Додаткової угоди, датою цієї Додаткової угоди є дата, яка зазначена на першій сторінці цієї Додаткової угоди та яка є складовою частиною реквізитів цієї Додаткової угоди. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті НБУ. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка, повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон позичальника; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка «Vіber»; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації. При цьому, сторони домовились, що за 15 календарних днів до закінчення Періоду дії процентної ставки за перший період кредитування банк здійснює перегляд розміру процентної ставки з використанням формули для Періоду дії процентної ставки за другий період кредитування, яка в подальшому підлягає щоквартальному перегляду на умовах, як це зазначено вище. Якщо ця додаткова угода укладена за 15 або менше календарних днів до дати першого щоквартального перегляду розміру процентної ставки, а також якщо з дати Періоду дії процентної ставки за другий період кредитування до наступного квартального перегляду становить 15 або менше календарних днів, то в такому випадку при здійсненні наступного щоквартального перегляду розмір процентної ставки на наступний календарний квартал не змінюється та для такого календарного кварталу застосовується розмір процентної ставки, як він був визначений на дату попереднього перегляду, при цьому банк не направляє позичальнику/поручителю/ зобов`язаним за договором особам повідомлення про розмір процентної ставки, що діятиме протягом такого календарного кварталу. Максимальний розмір базової ставки, який може бути застосований за цією додатковою угодою, становить 23 % річних без урахування розміру підвищеної (штрафної) процентної ставки за кредитом, що передбачена п. 2.2. цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і/або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.6. додаткової угоди визначено, що строк повернення кредиту визначений договором.

Згідно із п. 2.12. та п. 2.13. додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в т.ч., але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди). Грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.10. цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» /кредитор/ та громадянином України ОСОБА_1 /поручитель, відповідач-2/ 24.06.25 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено договір поруки № 44277029-ДП-1/1 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у т.ч. того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно із п. 1.5. договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, і заперечень щодо нього не має. Поручитель ознайомлений, що протягом строку дії кредитного договору істотні умови такого договору, в т.ч. тарифи, комісійні винагороди та інші платежі за кредитним договором можуть бути змінені. Кредитний договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін.

У відповідності до п. 4.1. договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному п. 5.2 цього договору. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Також, 05.04.22 Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - гарант) та позивачем (далі банк-кредитор) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/55 для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі (далі - договір про надання державної гарантії).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до п. 6. договору про надання державної гарантії, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Даним договором визначено, що позичальник суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до портфеля.

Портфель сукупність всіх кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією.

За умовами п. 10. та п. 11. договору про надання державної гарантії, ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд банку кредитора для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70 % (у разі надання гарантій у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб`єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 % протягом строку дії цього договору) за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50 % (у разі надання гарантій у період воєнного стану для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів за кредитами, що надаються суб`єктам господарювання сільськогосподарським товаровиробникам, - 80 % протягом строку дії цього договору).

Згідно із п. 12. договору про надання державної гарантії, у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору.

За умовами п. 31. наведеного вище договору, у разі настання гарантійного випадку банк кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до п. 35. договору про надання державної гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: 1) Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; 2) На момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; 3) Загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; 4) Гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; 5) Здійснення Гарантом виплати згідно з вимогою законодавства на момент здійснення такої виплати.

Пунктом 38. договору про надання державної гарантії визначено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в т.ч. за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення повинно бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

У відповідності до п. 39. договору про надання державної гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання ст. 17 Бюджетного кодексу Країни та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в т.ч. за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог) в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в т.ч. за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом (п. 40. договору про надання державної гарантії).

Згідно із п. 43. договору про надання державної гарантії, робота зі стягнення з позичальника простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку, ст. 17 Бюджетного кодексу України та цього договору відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком-кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірено агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або агента).

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: 26.06.25 на виконання кредитного договору від 24.06.25 № 44277029-КД-1 позивачем перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.06.25 № PROM6BND75.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач-1 (позичальник) порушив свої зобов`язання за кредитним договором від 24.06.25 № 44277029-КД-1, допустивши прострочення виконання грошових зобов`язань відповідно до умов договору, Додатку № 1 (графік погашення кредиту) у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

01.01.26 позивач направив на електронну адресу відповідачам 1 та 2 повідомлення-вимогу за вих. від 01.01.26 № 50624ZPJRS1VS, в якій вимагає здійснити наступні дії:

- сплатити прострочену заборгованість, на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги;

- достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою.

Крім того, у вказаній повідомленні-вимозі позивач зазначив, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 30.01.26 строк (01.06.26), що узгоджений п. 5.10. кредитного договору № 44277029-КД-1 від 24.06.26 буде вважатись таким, що настав 30.01.26.

08.04.26 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "УКРЕКСІМБАНК" (Агента) вимога на сплату за Гарантією № 356 від 08.04.26 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.22 на суму 147 615,51 грн.

09.04.26 позивачем направлено на поштову адресу відповідача 1, а саме: 69096, м. Запоріжжя, вул. Пам`ятна, буд. 3а, кв. 20 та на електронну адресу відповідача 2 повідомлення про надсилання вимоги гаранту.

15.05.26 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 147 615,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.05.26 № 0Q5FW00GOPS.

Не виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 44277029-КД-1 від 24.06.26 стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, ін. актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис унормовано, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Згідно зі ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг, юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): кредитний договір № 44277029-КД-1 від 24.06.25, додаткова угода № 1 від 24.06.25, договір поруки № 44277029-ДП-1/1 від 24.06.25, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет) (ч. 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5).

Відповідачем 1 не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору та додатку до нього шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи суд дійшов висновку, що кредитний договір № 44277029-КД-1 від 24.06.25 є укладеним, чинним, дійсним та таким, що підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було погоджено графік погашення кредиту. При цьому, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем 1 цього графіку.

Відповідачі 1 та 2 доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором у повному обсязі суду не надали як і не надали суду доказів правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо такої не сплати (не повернення).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Відповідачами 1 та 2 доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № 44277029-КД-1 від 24.06.25 в повному обсязі суду не надано.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 147 615,51 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача (чів) 147 615,51 грн заборгованості за тілом кредиту є такою, що підлягає задоволенню та задовольняється судом.

Згідно з ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п. 6. договору про надання державної гарантії, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

У відповідності до п. 39. договору про надання державної гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання ст. 17 Бюджетного кодексу Країни та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в т.ч. за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом (п. 40. договору про надання державної гарантії).

Згідно із п. 2.12. та п. 2.13. додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в т.ч., але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї Додаткової угоди). Грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в т.ч. в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.10. цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

З викладеного вбачається, за договором про надання державної гарантії Гарант надав позивачу право здійснювати стягнення з позичальника на свою користь прострочену перед державою заборгованість. Стягнуті суми в подальшому перераховуються у погодженому порядку на рахунок гаранта. Позичальник, у свою чергу, у п. 2.13 додаткової угоди № 1 до кредитного договору визнав та підтвердив, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості.

Судом встановлено, що 08.04.26 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "УКРЕКСІМБАНК" (Агента) вимога на сплату за гарантією № 356 від 08.04.26 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/55 від 05.04.22 на суму 147 615,51 грн.

15.05.26 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 147 615,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.05.26 № 0Q5FW00GOPS.

Таким чином, позивач правомірно пред`явив до відповідачів 1 та 2 вимоги про стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у т.ч. заборгованість у порядку регресу за сплаченою гарантією.

Як наслідок, судом задовольняється заявлена сума позивача щодо стягнення з відповідача (чів) заборгованість перед державним бюджетом за сплаченою гарантією в розмірі 147 615,51 грн.

Що стосується іншої частини позовних вимог, то згідно із п. А.6.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти від суми непогашеної заборгованості за кредитом у розмірі, що розраховується і встановлюється на відповідний Період дії процентної ставки, виходячи з наступного, зокрема:

- максимальний розмір процентної ставки, який може бути застосований за цим Договором, становить 55 % процентів річних (п.п. А.6.1.4.);

- розмір змінюваної процентної ставки на перший Період дії процентної ставки, з дати укладання цього договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.6.1.1. цього Договору, із використанням розміру індексу UIRD ЗM у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті цього договору, становить 15,08 % процентів річних. Для цілей цього договору, Датою цього Договору є дата, яка зазначена на першій сторінці цього договору та яка є складовою частиною реквізитів цього Договору (п.п. А.6.1.5.).

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї додаткової угоди розмір 15,08 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 2 %. Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. Де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Для цілей цієї Додаткової угоди, датою цієї Додаткової угоди є дата, яка зазначена на першій сторінці цієї Додаткової угоди та яка є складовою частиною реквізитів цієї Додаткової угоди. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті НБУ. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка, повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та ін. зобов`язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон позичальника; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка «Vіber»; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та ін. засобів комунікації. При цьому, сторони домовились, що за 15 календарних днів до закінчення Періоду дії процентної ставки за перший період кредитування банк здійснює перегляд розміру процентної ставки з використанням формули для Періоду дії процентної ставки за другий період кредитування, яка в подальшому підлягає щоквартальному перегляду на умовах, як це зазначено вище. Якщо ця додаткова угода укладена за 15 або менше календарних днів до дати першого щоквартального перегляду розміру процентної ставки, а також якщо з дати Періоду дії процентної ставки за другий період кредитування до наступного квартального перегляду становить 15 або менше календарних днів, то в такому випадку при здійсненні наступного щоквартального перегляду розмір процентної ставки на наступний календарний квартал не змінюється та для такого календарного кварталу застосовується розмір процентної ставки, як він був визначений на дату попереднього перегляду. При цьому, банк не направляє позичальнику/поручителю/ зобов`язаним за договором особам повідомлення про розмір процентної ставки, що діятиме протягом такого календарного кварталу. Максимальний розмір базової ставки, який може бути застосований за цією додатковою угодою, становить 23 % річних без урахування розміру підвищеної (штрафної) процентної ставки за кредитом, що передбачена п. 2.2. цієї додаткової угоди.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.20 у справі № 912/1120/16 викладено такий правовий висновок згідно з яким: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.».

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і/або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.6. додаткової угоди визначено, що строк повернення кредиту визначений договором.

Згідно із п. 2.9. додаткової угоди № 1, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А3 договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом ,а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Позивачем відповідачам 1 та 2 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість у сумі 22 320,51 грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено вірно.

При цьому, судом враховано, що відповідно до підпункту п. 2.3.2. кредитного договору, … у зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. …

01.01.26 позивач направив на електронну адресу відповідачам 1 та 2 повідомлення-вимогу за вих. від 01.01.26 № 50624ZPJRS1VS, в якій вимагає здійснити наступні дії:

- сплатити прострочену заборгованість, на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги;

- достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою.

Крім того, у вказаній повідомленні-вимозі позивач зазначив, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 30.01.26 строк (01.06.26), що узгоджений п. 5.10. кредитного договору № 44277029-КД-1 від 24.06.26 буде вважатися таким, що настав 30.01.26.

У повідомленні-вимозі за вих. від 01.01.26 № 50624ZPJRS1VS позивач повідомив відповідача 1, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 30.01.26 строк (01.06.26), що узгоджений п. 5.10 кредитного договору № 44277029-КД-1 від 24.06.26 буде вважатися таким, що настав 30.01.26.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками у сумі 22 320,51 грн заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 та 2.

При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами 1 та 2.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю АНДРА ГРУП (69096, м. Запоріжжя, вул. Пам`ятна, буд. 3-А, офіс 20, код ЄДРПОУ 44277029) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 44277029-КД-1 від 24.06.25, з якої: 147 615 (сто сорок сім тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 51 коп. заборгованість за тілом кредиту, 22 320 (двадцять дві тисячі триста двадцять) грн 51 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом та 147 615 (сто сорок сім тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 51 коп. заборгованість перед державним бюджетом за сплаченою гарантією. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АНДРА ГРУП (69096, м. Запоріжжя, вул. Пам`ятна, буд. 3-А, офіс 20, код ЄДРПОУ 44277029) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 905 (одну тисячу дев`ятсот п`ять) грн 31 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 905 (одну тисячу дев`ятсот п`ять) грн 31 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.08.26.

Суддя В.Л. Корсун