№ 139143259, 20.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/53/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 Справа № 908/1098/26

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна»

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 17 183 934,71 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВЛЕНО:

07.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТРАНС Україна» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/1098/26 (документ сформований в системі 07.08.2026, вх.№ 17280/08-08/26 від 10.08.2026), яке згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2026 передано на розгляд судді Давиденко І.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області №П-183/26 від 10.08.2026, враховуючи перебування судді Давиденко І.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/1098/26 для розгляду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 вищевказане клопотання визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 12.08.2026 заяву (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» прийнято до розгляду, постановлено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати письмове пояснення/заперечення щодо поданої заяви у строк до 19.08.2026 включно.

13.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло заперечення відповідача на клопотання ТОВ «Елтранс Україна» про стягнення витрат на правничу допомогу.

З положень статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

В частині 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи № 908/1098/26 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суми 9 866 816,40 грн заборгованості за Договором поставки №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021, суми 6 082 009,16 грн втрат від інфляції, суми 1 235 109,15 грн 3% річних, всього загальної суми 17 183 934,71 грн.

У позовній заяві ТОВ «Елтранс Україна» був зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що складається з судового збору та 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив позивачем, в тому числі, вказано про те, що заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу буде подано після ухвалення судового рішення.

05.08.2026 Господарським судом Запорізької області (суддя Давиденко І.В.) ухвалено рішення у справі № 908/1098/26, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» задоволений повністю.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс України» про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з додатками (доказами), надійшло до суду 07.08.2026 (документ сформований в системі 07.08.2026, вх.№ 17280/08-08/26 від 10.08.2026), тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.

У поданій заяві позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120000,00 грн.

На підставі вказаних норм процесуального права, враховуючи надходження від ТОВ «Елтранс Україна» відповідної заяви (клопотання) та надання ним доказів на підтвердження розміру судових витрат у встановлений законом строк, суд дійшов до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1098/26 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат позивача на професійну правничу допомогу.

За змістом статті ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З положень ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України слідує, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ТОВ «Елтранс Україна» здійснювалось адвокатом Хілько Альоною Василівною (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП №002415 від 22.10.2019), яка діяла на підставі ордеру серія АР № 1312594, виданого 24.04.2026 на підставі Договору про надання правової допомоги № 166 від 24 квітня 2026 року, укладеного між ТОВ «Елтранс Україна» (Клієнт) та адвокатом Хілько А.В. (Адвокат).

За змістом п.п. 1.1, 2.1 Договору про надання правової допомоги, його предметом є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту, пов`язаної із захистом його прав і законних інтересів, в тому числі, в судах всіх інстанцій, що діють в системі судоустрою України, у справі про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% за Договором поставки № 53-121-01-21-10387 від 29.06.2021, укладеним між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Елтранс Україна». Адвокат прийняв на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги: шляхом усного та письмового консультування; складання проектів необхідних документів, представництва інтересів Клієнта в суді.

В пунктах п.п. 4.1 4.3 Договору встановлено, що орієнтовна вартість послуг вказується у Попередньому (орієнтовному) описі робіт. Остаточна вартість послуг визначається у Детальному описі робіт. Вартість робіт визначається у фіксованому розмірі ціни послуг без врахування часу роботи адвоката.

Згідно з п. 4.4 Договору, оплата за даним договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку та Попереднього (орієнтовного) опису робіт.

За результатом наданих послуг складається Акт приймання-передачі послуг, який підписується Клієнтом протягом 5 днів з дня його отримання (п.4.6 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

До позовної заяви, в тому числі, були додані: копія Попереднього опису робіт (наданих послуг) від 24.04.2026 з наведеним відповідним переліком послуг та їх вартості, який є додатком до Договору надання правової допомоги №166 від 24.04.2026, та згідно з яким попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 120000,00 грн; копія виставленого адвокатом рахунку-фактури № 16601 від 24.04.2026 на оплату ТОВ «Елтранс Україна» правової допомоги за вказаним вище Договором на суму 120000,00 грн; копія платіжної інструкції № від 29.04.2026 № 3486 про перерахування ТОВ «Елтранс Україна» на рахунок адвоката Хілько А.В. оплати правової допомоги в розмірі 120000,00 грн.

До заяви (клопотання) позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу додана копія Акту приймання-передачі наданих послуг від 05.08.2026, підписаного позивачем та Адвокатом на суму 120 000,00 грн та копія Детального опису робіт (наданих послуг) від 05.08.2026 (додаток до Акту) на загальну суму 120 000,00 грн. До переліку наданих послуг згідно з описом робіт входить: підготовка позовної заяви з додатками вартість 50 000,00 грн, відповідь на відзив вартість 10 000,00 грн, клопотання (про витребування доказів, про долучення доказів від 08.06.2026, про долучення доказів від 24.06.2026) вартість 10 000,00 грн, участь у судових засіданнях вартість 50 000,00 грн. В обґрунтування співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката вказано, що ціна позову 17 183 934,71 грн; розмір витрат на правову допомогу 120 000,00 грн, що становить 0,7% ціни позову.

Відповідач у запереченні на клопотання ТОВ «Елтранс Україна» про стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, зокрема, про наступне. Матеріали клопотання не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також докази на їх підтвердження до позовної заяви не додані. В описі від 05.08.2026 зазначено лише, що відповідно до Договору адвокатом повинні бути надані послуги, зміст витраченого часу. Незрозумілим є порядок визначення розміру вартості складання позовної заяви з додатками, клопотань/заяв, відповіді на відзив та загалом надання послуг. В рамках розгляду справи № 908/1098/26 адвокатом позивача було подане лише одне клопотання про витребування доказів, яке є додатком до позовної заяви. При цьому, до вартості підготовки позовної заяви вже включені додатки (в т.ч., клопотання про витребування доказів), відповідно витрати на підготовку клопотання про витребування доказів не підлягають задоволенню. У детальному описі робіт (наданих послуг) адвокат зазначає, що розмір витрат на правову допомогу є співмірним та пропорційним ціні позову у справі, що відповідає пропорційності в розумінні ст. 15 ГПК України. Зазначене твердження є безпідставним та помилковим, оскільки ст. 15 ГПК України не стосується визначення адвокатом розміру витрат на правову допомогу. Відповідач вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності витрат та розумності їх розміру; позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для задоволення вимог в частині покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі. Витрати на правничу допомогу є неспівмірними із: складністю справи та обсягом наданих послуг, витраченим часом, значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За предметом спору, характером спірних правовідносин, кількістю учасників та обсягом доказів, справа не є складною, не носить суспільно значущого характеру, не є зразковою чи важливою для суспільства тощо. Позов з вимогами про стягнення суми боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочене грошове зобов`язання, не є складним і не потребує значного часу виконання як юридичної, так і технічної роботи, оскільки не вимагає додаткового вивчення й аналізу законодавства України і судової практики. Позов обґрунтований нормами законодавства, що визначають умови виконання зобов`язання і підстави відповідальності за його порушення, які за своїм змістом не є ані суперечливими, ані складними. Докази, якими обґрунтовані позовні вимоги у справі, є в наявності у позивача, як сторони за договором, відповідно, його представником ці докази не збиралися, не потребували додаткового вивчення, аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Позивачем подано до суду декілька ідентичних позовів, відповідачем за якими є одна юридична особа АТ «НАЕК «Енергоатом», за ідентичними договорами та з ідентичними вимогами, які розглядаються Господарським судом Запорізької області у справах №908/140/26, №908/141/26, №908/943/26, №908/652/26, №908/960/26, №908/673/26, №908/996/26, №908/1084/26, №908/1086/26. За можливості об`єднання ідентичних вимог за справами, вимоги пред`явлені окремо. Вказана обставина свідчить про штучне збільшення витрат на правничу допомогу, відсутність обґрунтованості вартості правничої допомоги та зловживання правом на відшкодування цих витрат. Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №908/314/18, від 12.12.2024 у справі №920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі №922/1792/24, від 19.11.2024 у справі №873/103/24). Витрати на правничу допомогу у цій справі не підтвердженні належними та достатніми доказами, відповідно до вимог чинного законодавства України, не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, є завищеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх відшкодування за рахунок відповідача. Необхідно враховувати, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України. На сьогодні товариство відіграє ключову роль у стабільності енергосистеми України та формуванні її експортного потенціалу. АТ «НАЕК «Енергоатом» має стратегічне значення як державний лідер галузі, від діяльності якого безпосередньо залежить енергетична безпека та економічна стійкість країни. Обстріли РФ енергетичної інфраструктури призвели до масштабного дефіциту електроенергії в Україні, застосовуються аварійні відключення світла по всій країні. За умов дефіциту потужності енергосистеми України, стягнення з державного підприємства, як основного суб`єкта генерації електроенергії в країні, надмірних сум «витрат на правничу допомогу» за відсутності належного підтвердження їх понесення позивачем, є безпідставним та таким, що не відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенства права. Враховуючи викладене відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» на користь ТОВ «Елтранс Україна» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 120 000,00 грн. Зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, у разі задоволення клопотання позивача.

Розглянувши заяву (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

В частині 5 ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, вказано, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 5.39, п. 5.40 постанови).

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (п. 134, п. 135 постанови).

Відповідно до висновків, викладених у п. 117, п. 118, п. 119, п. 120 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У пунктах 140, 141, 142 постанови від 16.11.2022 року по справі № 922/1964/21 Великою палатою Верховного Суду наведений висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

У пункті 147 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Насамперед, суд зазначає, що право учасників справи право користуватися професійною правничою допомогою гарантується в силу положень статті 59 Конституції України.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.

Метою впровадження принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат є, зокрема, забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді. Норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Посилання відповідачем у запереченні на те, що витрати позивача на правничу допомогу не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, є безпідставними, нівелюють саму суть права будь-якої сторони захистити свої права в суді.

Доводи відповідача про те, що позивачем до Господарського суду Запорізької області подано декілька ідентичних позовів, відповідачем за якими є АТ «НАЕК «Енергоатом», за ідентичними договорами та з ідентичними вимогами (справи №908/140/26, №908/141/26, №908/943/26, №908/652/26, №908/960/26, №908/673/26, №908/996/26, №908/1084/26, №908/1086/26), судом відхилюються, оскільки ідентичним є абсолютно однаковий, такий самий за всіма ознаками або властивостями позов. Наявність же в провадженні господарського суду аналогічних (побідних, схожих) справ за позовами позивача до відповідача з аналогічними (подібними) позовними вимогами та в яких позивачем також заявлялись до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, не впливає на відшкодування витрат на професійну правничу у даній справі № 908/1089/26 і не свідчить про необґрунтованість їх заявлення позивачем в цій справі, оскільки при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд оцінює реальність та необхідність таких витрат з урахуванням розумності їхнього розміру у кожній конкретній справі.

Також не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та її реалізації, стратегічне значення діяльності відповідача в умовах воєнного стану, оскільки зазначені обставини не впливають на вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Суд зазначає, що обсяг наданих адвокатом Товариству з обмеженою відповідністю «Елтранс Україна» послуг з професійної правничої допомоги та їх розмір фактично підтверджені належними доказами, які надані позивачем в матеріали справи № 908/1098/26.

Поряд із цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат ТОВ «Елтранс Україна» на правничу допомогу у справі № 908/1098/26, суд, крім дійсності та необхідності цих витрат, має також враховувати розумність їх розміру, з огляду на кількість часу необхідного адвокату на виконання відповідних робіт (надання послуг) для представництва інтересів Клієнта (позивача) в суді,з урахуванням складності та значення справи для сторін. При цьому, має враховуватись й ціна позову, однак, даний показник не є єдиним критерієм, який має прийматись судом до уваги.

Надавши оцінку усім наданим доказам на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням: категорії справи № 908/1098/26, яка розглядалась за правилами загального позовного провадження; ціни позову (17183934,71 грн); складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг: складених заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, судових засідань, в яких приймав участь представник позивача; критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також з огляду на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача суми 43000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного розрахунку: 20000,00 грн на підготовку позовної заяви; 5000,00 грн на підготовку відповіді на відзив; 3000,00 грн за підготовку поданих клопотань, а саме: клопотання про витребування доказів та два клопотання про долучення доказів (1000,00 грн кожне), які були задоволені судом (ухвали суду від 20.05.2026, 16.06.2026, 15.07.2026); 15000,00 грн за участь представника позивача у трьох судових засіданнях у справі, зважаючи на тривалість їх проведення (16.06.2026 7 хв, 15.07.2026 6 хв, 05.08.2026 58 хв).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1098/26 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» код ЄДРПОУ 24584661 (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна», код ЄДРПОУ 39380838 (69084, м.Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7) суму 43 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення складено та підписано 20.08.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва