Рішення № 139142860, 13.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3918/26

За позовом Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрація - обласна військова адміністрація, м. Дніпро

до Верхньодніпровської міської Ради, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

Третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про скасування державної реєстрації права

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

прокурор Тимошенко В.В.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрація обласна військова адміністрація за позовом до Верхньодніпровської міської Ради (надалі - Відповідач) в якому просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 1,8066 га, кадастровий номер 1221084400:01:012:0005 за Верхньодніпровською міською радою , проведену 17.05.2021 на підставі рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради Збаранської Н.Ю. (номер відомостей про речові права 42051256) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2363640812210.

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,8066 га з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 в Державному земельному кадастрі.

- витребувати від Верхньодніпровської міської ради на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації земельну ділянку площею 0,6331 га, що є складовою земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, площею 1,8066 га, та розташована в системі координат СК-63 5 зона: № 1 Х 5392841.9555 Y 5191706.7002, № 2 Х 5392826.0400 Y 5191706.1700, № 3 Х 5392909.6000 Y 5191280.8700, зона № 4 Х 5392923.0900 Y 5191282.4019.

Позов мотивовано набуттям у комунальну власність земельної ділянки, за рахунок земель транспорту та дорожнього господарства, які перебувають у постійному користуванні, усупереч законодавчо визначеній процедурі такого набуття, з порушенням виду цільового призначення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно положень ч. 3 ст. 185 ГПК України, у випадку визнання позову відповідачем, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в підготовчому засіданні 13.08.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На території Верхньодніпровської міської територіальної громади перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 загальною площею 1,8066 га, право комунальної власності на яку зареєстровано за Верхньодніпровської міською радою. Вказана земельна ділянка сформована за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Верхньодніпровської міської територіальної громади та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.01.2021 № 38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», передана у комунальну власність за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність № б/н від 26.01.2021 (земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 загальною площею 1,8066 га, зазначена у пункті 7 акту приймання-передачі).

Рішенням сесії Верхньодніпровської міської ради № 202-5/ІХ від 11.03.2021 «Про затвердження Актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність» прийнято до комунальної власності Верхньодніпровської міської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 9875,1424 га, які розташовані на території Верхньодніпровської міської територіальної громади за межами населених пунктів.

В загальний масив земельних ділянок, які перейшли до комунальної власності також увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 загальною площею 1,8066 га.

17.05.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 за Верхньодніпровською міською радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2363640812210).

Згідно відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 загальною площею 1,8066 га, зареєстрована в Державному земельному кадастрі за результатами проведення інвентаризації 27.11.2013. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При цьому слід звернути увагу, що об`єктом цивільних прав земельна ділянка стає після її формування.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 загальною площею 1,8066 га є сформованою.

Прокурор наголошує, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, в результаті чого, в подальшому, реєстрацію права комунальної власності за Верхньодніпровською міською радою на вказану земельну ділянку здійснено незаконно з огляду на те, що частина вказаної земельної ділянки фактично не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, оскільки відноситься до земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, використовується для будівництва і експлуатації автомобільного шляху Н-08, з державної у комунальну власність не вилучалася та не передавалася.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 площею 1,8066 га, розташована у межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь км 315+767 - км 316+200 (ліворуч) на території Верхньодніпровської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області.

Відповідно до інформації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області від 14.04.2026 № 4262-26 автомобільна дорога загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-ДніпроЗапоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь перебуває на балансі Служби в межах Дніпропетровської області. Земельна ділянка під відповідною автомобільною дорогою відноситься до державної форми власності, а Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області є правокористувачем цієї ділянки на підставі акту на право постійного користування землею, виданого Верхньодніпровською радою депутатів трудящих 05.07.1976, для будівництва і експлуатації автомобільних шляхів Верхньодніпровського району Дніпропетровської області УРСР під автошлях Київ Дніпропетровськ.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 55 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», встановлено, що автомобільна дорога «Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь» є національною автомобільною дорогою (чинна на момент укладення спірних правочинів).

Автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь перебуває у державній власності та знаходиться на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області. Дана дорога відноситься до ІІ категорії та має смугу відводу шириною 57 м, по 28.5 м в кожну сторону від центральної осі. (відповідь Служби відновлення від 14.04.2026 № 4262-26).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 частково розташована в межах земельної ділянки, переданої у постійне користування для смуги відведення автомобільної дороги «Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь».

Під час проведення обстеження зазначеної ділянки автомобільної дороги Н-08 БориспільДніпроЗапоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь у межах земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, згідно з технічним звітом з топографо-геодезичних робіт, виконаним сертифікованим інженером-геодезистом ФОП Нестеренком С.Я., встановлено, що частина земельної ділянки, наданої у комунальну власність, накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області для розміщення смуги відведення автомобільної дороги. Площа такого накладення становить 0,6331 га.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 на 35,04% складається з земель автомобільного транспорту. При цьому, Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області не надавалася згода на вилучення земельної ділянки із земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства чи зміну її цільового призначення.

Таким чином, межу смуги відведення автомобільної дороги «Н-08» при виділенні спірної земельної ділянки у власність не було дотримано.

Прокурор наголошує, що прийняття у комунальну власність Верхньодніпровською міською радою земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, яка частково розташована в межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь відбулось з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про транспорт», «Про автомобільні дороги», без вилучення земельної ділянки у постійного користувача, із фактичною зміною цільового призначення частини земельної ділянки із земель транспорту на землі сільськогосподарського призначення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.01.2021 № 38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» фактично припинено право постійного користування Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області частиною земельної автомобільного транспорту та дорожнього господарства площею 0,6331 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, площею 1,8066 га, змінено її цільове призначення із земель транспорту на сільськогосподарське призначення та її форму власності з державної на комунальну.

Прокурор в позові зазначає, що спірну земельну ділянку площею 0,6331 га, яка перебуває у складі земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, площею 1,8066 га, неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та передано у комунальну власність у порушення вимог ст.ст. 20, 71, 84, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 7,9 Закону України «Про автомобільні дороги».

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками, контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Частиною 2 ст. 71 Земельного кодексу України визначено, що до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Спірна земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, яка належить на праві постійного користування Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області згідно з актом на право постійного користування землею, виданого Верхньодніпровською районною радою депутатів трудящих 05.07.1976 та є частиною автомобільної дороги загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняє потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом «е» ч. 4 цієї статті визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Спірна земельна ділянка (смуга відведення) використовуються Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, що належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, яке є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

Згідно з технічним звітом топографо-геодезичних робіт по об`єкту: «земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, Верхньодніпровська міська територіальна громада (кадастровий номер 1221084400:01:012:0005)», виконаним сертифікованим інженером-геодезистом ФОП Нестеренко Я.С. встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, площею 1,8066 га, частково накладається на смугу відводу автомобільної дороги загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь, площа накладення складає 0,6331 га.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області на підставі державного акту на право користування землею від 05.07.1976, незаконно вибула з державної власності.

Однак, жодного рішення уповноваженими органами у відповідності до ст. 149 Земельного кодексу України про вилучення з постійного користування Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області спірної земельної ділянки не приймалось.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ч. 1-2, 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Враховуючи викладене, вилучати земельну ділянку державної власності, що розташована за межами населеного пункту, на території Верхньодніпровської міської ради могла виключно Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка жодних рішень з даного приводу не приймала.

Крім того, питання вилучення земельної ділянки з постійного користування не погоджувалось із постійним землекористувачем Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області (наразі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області).

Витребування усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності на частину земельної ділянки, а часткове її витребування неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав. Відповідно, витребування у Відповідача частини сформованої земельної ділянки на користь Позивача, у такому випадку буде неправомірним, а здійснити її поділ неможливо.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 № 916/1750/22 (п. 45-46).

B свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за особою, на земельну ділянку, яка частково знаходиться у межах земельної ділянки автомобільного транспорту та дорожнього господарства, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка протиправно її набула у власність, унеможливлює проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у разі витребування частини земельної ділянки площею 0,6331 га, яка перебуває у складі земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 загальною площею 1,8066 га.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи. При цьому, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.

Скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, тягне за собою припинення речових прав за Відповідачем Верхньодніпровською міською радою на спірне нерухоме майно, що узгоджується з приписами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника земельної ділянки. Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому підстави залучення державного реєстратора до участі у справі як співвідповідача відсутні.

Таким чином, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на неї за Відповідачем, відомості про які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Подібні за змістом правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 361/4307/16.

Отже, є підстави для скасування державної реєстрації за Верхньодніпровською міською радою з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2363640812210.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказану позицію також викладено в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі 3 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 3 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 1,8066 га з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 належить на праві комунальної власності Верхньодніпровській міській раді.

Відповідно до відомостей національної кадастрової системи до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 1.8066 га, кадастровий номер 1221084400:01:012:0005, категорія земель землі сільськогосподарського призначення (згідно з УКЦВЗ 16.00 землі запасу) та відкрито Поземельну книгу.

Ці відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, оскільки, як зазначено вище, вказана земельна ділянка частково перебуває в межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь км 315+767 - км 316+200 (ліворуч) на території Верхньодніпровської міської територіальної, площа накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 становить 0,6331 га із загальної площі ділянки 1,8066 га.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з положеннями ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Водночас до того часу, поки в Державному земельному кадастрі продовжуватиме розміщуватися інформація про земельну ділянку з таким цільовим призначенням, яке суперечить дійсному, такі дані в розумінні ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» є офіційними.

Статтею 16 Цивільного кодексу України законодавцем передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування та інші.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України вона припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що своєю чергою надасть змогу запобігти можливим повторним порушенням земельного законодавства.

Таким чином, є підстави для скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,8066 га з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, у складі якої перебуває земельна ділянка площею 0,6331 га, яка належить до земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18).

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 зазначила, що судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначила, що суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11. 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16).

При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 446/478/19 зазначила, що у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку позивача, витребування як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору.

Таке втручання не може визнаватися законним. Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством. Отже, у такому випадку належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку позивача.

Враховуючи викладене, з огляду на предмет і підстави позову, належним способом захисту порушеного права в даному випадку є віндикаційний позов, а саме, позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається. Щодо частини земельної ділянки, яка може бути витребувана.

Як вже було зазначено вище, площа земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення автодороги, складає 0,6331 га та є меншою від загальної площі земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, прийнятою у комунальну власність Верхньодніпровською міською радою згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № № 38-ОТГ від 26.01.2021 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яка є власником цієї ділянки на теперішній час.

Таким чином, витребування як належний спосіб захисту у цій справі може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення автодороги, а саме земельної ділянки площею 0,6331 га, розташованої в системі координат СК-63 5 зона: № 1 Х 5392841.9555 Y 5191706.7002, № 2 Х 5392826.0400 Y 5191706.1700, № 3 Х 5392909.6000 Y 5191280.8700, № 4 Х 5392923.0900 Y 5191282.4019, які знаходяться в межах земельної ділянки площею 1.8066 га з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005.

Судове рішення про витребування частини земельної ділянки, що накладається, є підставою для внесення інформації щодо прав на земельні ділянки до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Тому, в контексті обставин цієї справи належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві власності державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності Верхньодніпровської міської ради.

Відповідно до ч. 1-2, 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Встановлено, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація жодних рішень щодо спірної земельної ділянки з даного приводу не приймала, питання вилучення земельної ділянки з постійного користування із постійним землекористувачем Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області не погоджувалось.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативноправовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 38-ОТГ від 26.01.2021 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким Верхньодніпровській міській раді передано у комунальну власність земельну ділянку загальною площею 1.8066 га на території Верхньодніпровської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, прийнято у порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 20, 67, 71, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного наказу), ст. 11 Закону України «Про транспорт», ст. ст. 7, 9 Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки землі автомобільних доріг загального користування не можуть передаватися у власність для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів, а відтак підлягає скасуванню.

При цьому, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду про неефективність такого способу захисту прав особи, як визнання недійсним рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду. За змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, пункти 78-81; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180; від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, пункт 143).

Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Цей підхід у судовій практиці також є усталеним, що слідує з постанов Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 (пункт 53).

Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони».

Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічні правові висновки також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 181). Отже, у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу державної влади, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення автомобільної дороги. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц та від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

В позовній заяві Жовтоводської окружної прокуратури не ставиться вимога щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Пред`явлення позову - це дія, яку вчиняє особа з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів (прав, свобод чи інтересів інших осіб) шляхом подання позовної заяви до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-й (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71) вказувала на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто визначення предмета і підстав позову є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду під час розгляду справи та ухвалення рішення.

Прокурор у позовній заяві визначив відповідачем Верхньодніпровську міську раду, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном держави - набула права комунальної власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005.

Добросовісність є загальною засадою цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК). Цивільний кодексу України встановлює презумпцію добросовісності щодо здійснення особою свого права (ч. 5 ст. 12 ЦК).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 391 ЦК якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Такими випадками може бути імперативна заборона закону на відчуження певних видів майна.

Відтак, про відсутність добросовісності безумовно свідчить порушення імперативних норм права. Абсолютна заборона закону не може бути спростована добросовісністю. Не може набуватися в порядку ст. 330 ЦК, власність на майно, яке за добросовісної поведінки набувач не міг отримати у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Разом з тим, зазначена земельна ділянка, яка перебуває у державній власності та земельною ділянкою земель транспорту, у постійного землекористувача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області у встановленому порядку (статті 149-151 Земельного кодексу України) повноважним органом не вилучалась та зміна її цільового призначення не здійснювалась.

У своїй практиці при вирішення питання щодо добросовісності набувача Верховний Суд неодноразово виходив з усталених критеріїв, що мають однакову дію для всіх осіб.

Одним з таких критеріїв є можливість ознайомитися з імперативними вимогами законодавства. Як визначила Велика Палата Верховного Суду від 12.09.2023 справа №910/8413/21 у справі «Садиби Терещенків», «...немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти правочини, спрямовані на придбання садиби Терещенків, у відповідача-1 були перешкоди ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності». Тож, об`єктивно існуюча можливість у Відповідача дізнатись про правовий статус об`єкта, який він прагне отримати у власність, та правові підстави та умови набуття такого права свідчить про те, що останній не набув право власності на спірну ділянку добросовісно.

В силу об`єктивних властивостей спірної земельної ділянки, зокрема її місця розташування, проявивши розумну обачність. Відповідач міг та повинен був знати про те, що ця ділянка не може бути передана йому у власність (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 90), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 108), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 55, 179)).

Необхідно зазначити, що Верхньодніпровська міська рада не є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель транспорту (розташована у межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь та накладається на неї), знала або, проявивши розумну обачність, мала знати про те, що набуває землі транспорту.

Відповідно до даних Національної кадастрової системи, з застосуванням шару «землі промисловості, транспорту, оборони» спірна земельна ділянка перебуває в межах земель транспорту. Крім того, з даних Національної кадастрової системи вбачається, що спірна земельна ділянка вкрита лісовими насадженнями - у межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-08.

Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що земельна ділянка має ознаки земель транспорту, а тому він не має права у набуття у власність для сільськогосподарського призначення, отже земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття ним земельної ділянки у власність.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц.

Відтак, враховуючи місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, очевидне її перебування у межах земель транспорту, проявивши розумну обачність Відповідач міг та повинен був знати про те, що ця ділянка не може бути передана йому у власність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 (провадження № 12-18гс20) сформулювала такий висновок: «Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори».

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 вказано, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №916/1533/21 зазначено, що у спорах про витребування земельних ділянок добросовісність набувачів підлягає обґрунтованому сумніву з огляду на те, що вони не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних властивостей ділянки знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону.

Тож Відповідач, проявивши розумну обачність, знав або мав змогу дізнатись про неможливість набуття ним права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а отже Відповідач є недобросовісним набувачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку. Слід підкреслити, що Конституцією України встановлена презумпція знання закону.

Частина 2 ст. 68 Конституції України визначає: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Як конституційна презумпція найвищого рівня, вона має перевагу перед всіма іншими презумпціями. Вона застосовується в тих випадках, коли правове регулювання визначене, як це є в даній справі. У постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі № 369/1457/22 суд, аналізуючи добросовісність дій відповідача при набутті у власність земельної ділянки, зазначив, що «відповідачка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям права власності на земельну ділянку, повинна була знати про її належність до земель оборони. ОСОБА 1 повинна була враховувати можливі обмеження щодо використання таких земель, неможливість їх набуття в рамках цивільно-правової угоди, а отже мала можливість утриматися від її укладання».

Набуття у комунальну власність земельної ділянки, розташованої в межах земель транспорту, без відповідної згоди уповноважених органів та відповідного вилучення, порушує вимоги земельного законодавства України, а отже є підставою для витребування такої ділянки на підставі ст. 387 ЦК України.

Відтак, з огляду на наведені норми законодавства та обставини виникнення спірних правовідносин, можна дійти обґрунтованого висновку, що Відповідач не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Крім того, слід зазначити, що у спірних правовідносинах майно не вибувало у приватну власність, а перехід фактично відбувся з державної у комунальну власність. Перехід майна з державної у комунальну власність здійснюється у порядку, визначеному законодавством, та не охоплюється інститутом добросовісного набувача, який застосовується виключно до майна, набутого за правочином (договором) від особи, яка не мала права його відчужувати.

Стаття 388 ЦК України визначає право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати майно від набувача, якщо воно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Частина 4 ст. 388 ЦК України (у редакції Закону № 4292-ІХ) встановлює, що у разі безвідплатного набуття майна від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати таке майно від добросовісного набувача у всіх випадках.

У даному випадку Верхньодніпровською міською радою право комунальної власності на спірні земельні ділянки набуте безвідплатно - на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 26.01.2021 № 38-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».

Таким чином, майно було передано до комунальної власності безвідплатно і не є предметом відплатного цивільно-правового правочину, що виключає застосування інституту добросовісного набувача.

Отже, на момент набуття ділянки у Відповідача були всі підстави усвідомлювати, що її правовий режим передбачає істотні обмеження, що виключає можливість визнання його добросовісним набувачем у розумінні цивільного законодавства, а відтак Відповідач не може вважатись добросовісним набувачем.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За змістом положень ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3. ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи факт визнання Відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, керуючись положеннями ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3. ст. 7 Закону України "Про судовий збір", на користь Прокурора з державного бюджету підлягає повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Решта витрат зі сплати судового збору, покладається на Відповідача за правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 185, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора задовольнити в повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 1,8066 га, кадастровий номер 1221084400:01:012:0005 за Верхньодніпровською міською радою (код ЄДРПОУ 04052595), проведену 17.05.2021 на підставі рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради Збаранської Н.Ю. (номер відомостей про речові права 42051256) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2363640812210.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,8066 га з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005 в Державному земельному кадастрі.

Витребувати від Верхньодніпровської міської ради (51600 Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21, код ЄДРПОУ 04052595) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 1, код ЄДРПОУ 00022467) земельну ділянку площею 0,6331 га, що є складовою земельної ділянки з кадастровим номером 1221084400:01:012:0005, площею 1,8066 га, та розташована в системі координат СК-63 5 зона: № 1 Х 5392841.9555 Y 5191706.7002, № 2 Х 5392826.0400 Y 5191706.1700, № 3 Х 5392909.6000 Y 5191280.8700, зона № 4 Х 5392923.0900 Y 5191282.4019.

Стягнути з Верхньодніпровської міської ради (51600 Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21, код ЄДРПОУ 04052595) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) 3 993, 60 грн. витрат зі сплати судового збору.

Повернути Дніпропетровській обласній прокуратурі (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800)з Державного бюджету України п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору в розмірі 3 993,60 грн., який перераховано згідно платіжної інструкції №1854 від 25.06.2026 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.08.2026

Суддя О.В. Ліпинський