Рішення № 139142843, 21.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

21 серпня 2026 року Справа № 903/306/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши заяву Приватного підприємства Теплий дім ПСП про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Приватного підприємства Теплий дім ПСП, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2, м. Луцьк

про стягнення 431 203,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2026 позов задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (вул. Конякіна, буд. 16Б, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01274350) на користь Приватного підприємства Теплий Дім ПСП (просп. Соборності, 25б/89, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38901342) 288126,27 грн основного боргу, 13265,61 грн інфляційних втрат, 60550,02 грн пені, а всього: 361941,90 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (вул. Конякіна, буд. 16Б, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01274350) на користь Приватного підприємства Теплий Дім ПСП (просп. Соборності, 25б/89, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38901342) 4 343,30 грн судового збору. У позові на суму 69262,00 грн відмовлено.

У судовому засіданні 06.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

11.08.2026 (сформовано в системі Електронний суд 10.08.2026) надійшла зава Приватного підприємства Теплий дім ПСП, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 на користь Приватного підприємства Теплий Дім ПСП 16000,00 грн суму витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства Теплий Дім ПСП про ухвалення додаткового рішення у справі №903/306/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 строк до 19.08.2026 для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Заперечення відповідача на адресу суду не надходили.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, господарський суд зазначає таке.

У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).

Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України.

Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За приписами ст. 1 цього Закону:

- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);

- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);

- інші види правничої допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ПП «Теплий Дім ПСП» зазначено попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести 40000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить стягнути з відповідача 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

02.02.2026 між ПП «Теплий Дім ПСП» та адвокатом Стретович І.С. укладено договір про надання правничої допомоги №35/2026, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокатка бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу, визначену у п. 1.2 договору (п. 1.1). За надання правничої допомоги за цим договором сторони встановили оплату згідно з розрахунком гонорару, який додається до договору (п. 2.1). За наслідками виконання цього договору сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.3). Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2026 (п. 4.7).

Додатком №1 до договору сторонами визначено розрахунок гонорару за правничу допомогу:

10.08.2026 сторонами підписано зведений акт №35/2026 прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 16000,00 грн, з яких:

- 12.02.2026 представництво: складання та подання позовної заяви (передоплата), 6 год, вартістю 6000 грн;

- 17.02.2026 представництво: складання та подання позовної заяви (передоплата), 6 год, вартістю 6000 грн;

- 06.05.2026 представництво: участь у судовому засіданні у справі №903/306/26, 1 год, 1000 грн;

- 02.06.2026 представництво: участь у судовому засіданні у справі №903/306/26, 1 год, 1000 грн;

- 25.06.2026 представництво: участь у судовому засіданні у справі №903/306/26, 1 год, 1000 грн;

- 30.07.2026 представництво: участь у судовому засіданні у справі №903/306/26, 1 год, 1000 грн.

Оплата наданих послуг замовником підтверджується платіжними інструкціями від 12.02.2026, 17.02.2026, 08.05.2026, 18.06.2026, 31.07.2026.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2026 позов задоволено частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (вул. Конякіна, буд. 16Б, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01274350) на користь Приватного підприємства Теплий Дім ПСП (просп. Соборності, 25б/89, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38901342) 288126,27 грн основного боргу, 13265,61 грн інфляційних втрат, 60550,02 грн пені, а всього: 361941,90 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (вул. Конякіна, буд. 16Б, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01274350) на користь Приватного підприємства Теплий Дім ПСП (просп. Соборності, 25б/89, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38901342) 4 343,30 грн судового збору. У позові на суму 69262,00 грн відмовлено.

Таким чином, розрахунок пропорції витрат позивача на професійну правничу допомогу здійснюється судом виходячи з задоволеного розміру позовних вимог 361941,90 грн.

Ураховуючи часткове задоволення позову, підставними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 13 430 грн, які є документально підтвердженими.

Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі N 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача в порядку ст.126 ГПК України до суду не надходило.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд також неодноразово зазначали таке:

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);

- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);

- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена, у зв`язку з чим посилання позивача на відсутність доказів оплати витрат на правову допомогу, як на підставу недоведеності розміру, їх реальності та можливості оплати, не приймається судом до уваги.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.

З огляду на вище викладене, надавши оцінку доказам щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом ПП «Теплий Дім ПСП», а також те, що заяви про зменшення розміру таких витрат відповідач не подавав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 13 430,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог. Відтак, в задоволенні решти заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд відмовляє.

У рішенні Європейського суду з прав людини справі у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, підсумовуючи усе вищеописане, суд вважає, що такий розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що відповідає вимогам статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 234, 235, 237 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «Теплий Дім ПСП» від 10.08.2026 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (вул. Конякіна, буд. 16Б, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 01274350) на користь Приватного підприємства Теплий Дім ПСП (просп. Соборності, 25б/89, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38901342) 13430,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 21.08.2026.

Суддя Бідюк С. В.