Рішення № 139142784, 12.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2026 року Справа № 903/500/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура

до відповідача: фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича

про стягнення 136 492,97 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Дубищев Ю.В., довіреність №40/25-ДВ від 01.01.2026 (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: н/з;

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

установив:

25.05.2026 через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура надійшла позовна заява до фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича у якому просить суд стягнути (із урахуванням ухвали від 17.06.2026 про закриття провадження у справі в частині 20000 грн основного боргу) 136492,97 грн, з них 95419,54 грн основного боргу, 12030,51 грн пені, 1196,41 грн 3% річних, 4933,12 грн інфляційних втрат та 22913,39 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №1419/24-сб від 31.10.2024 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.

03.06.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про забезпечення позову у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать фізичній особі підприємцю Кичалюку В.М. у межах суми позовних вимог 156492,97 грн, що знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах.

Ухвалою суду від 04.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на грошові кошти в сумі 156492,97 грн, що належать фізичній особі-підприємцю Кичалюку Володимиру Миколайовичу та знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах.

08.06.2026 через систему Електронний суд надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 08.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено.

16.06.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання у якому повідомляє, що відповідач 05.06.2026 здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 20000 грн згідно платіжної інструкції № 3748. З урахуванням часткової оплати загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 136492,97 грн, з них 95419,54 грн основного боргу, 12030,51 грн пені, 1196,41 грн 3 % річних, 4933,12 грн інфляційних втрат та 22913,39 штрафу 20 % за прострочку більше 30 календарних днів. Дана заява долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.06.2026 закрито провадження у справі №903/500/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоарматура до фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича в частині стягнення 20000 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Скасовано вжиті ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.06.2026 по справі №903/500/26 заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 20000 грн, що належать фізичній особі-підприємцю Кичалюку Володимиру Миколайовичу та знаходяться на рахунках у банках або інших фінансових установах. Повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 15.07.2026.

08.07.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов лист до якого долучено для відома постанову від 29.06.2026, винесену при примусовому виконанні ухвали від 04.06.2026 у даній справі. Даний лист долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.07.2026 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 12.08.2026.

Ухвалу суду від 15.07.2026 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: Україна, 45260, Волинська обл., Луцький р-н, село Дерно, вулиця Залізнична, будинок 58, поштовий конверт за ідентифікатором №R067230881046 повернувся до суду без вручення адресату з підстав: "Одержувач відсутній за вказаною адресою".

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал від 01.06.2026, від 04.06.2026 та від 15.07.2026 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 45260, Волинська обл., Луцький р-н, село Дерно, вулиця Залізнична, будинок 58.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Водночас, суд зазначає, що ухвала суду від 01.06.2026 про відкриття провадження та ухвала суду від 04.06.2026 про забезпечення позову, згідно поштових повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, були доставлені та вручені члену сім`ї відповідача 04.06.2026 та 20.06.2026 відповідно).

Відповідач у судове засідання 12.08.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву/заперечення не подав.

12.08.2026 представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

31.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОАРМАТУРА" (Постачальник, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Кичалюком Володимиром Миколайовичем (Покупець, Відповідач) укладено договір поставки №1419/24-сб (надалі Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах і у порядку, визначених цим Договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку-фактурі та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно пунктів 2.1.-2.3. Договору асортимент та кількість товару, що постачається, зазначається у рахунках- фактурах та видаткових накладних. Товар повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду. Якість товару повинна відповідати вимогам чинного законодавства України, які пред`являються до даного виду товару.

Пунктами 3.1.- 3.3. Договору визначено, що загальна сума Договору становить 1 000 000,00 (Один мільйон гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 166 666,67 (Сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок), але не більше, що є орієнтовною, а не сталою величиною, яка визначається за домовленістю Сторін. Остаточна загальна сума цього Договору визначається з підсумку цін товару, поставленого Постачальником відповідно до умов нього Договору та отриманого Покупцем за період дії даного Договору.

Ціни на товар вказуються у рахунках- фактурах та видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України у формі безготівкових розрахунків. Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим Покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок Постачальника. Допускається попередня оплата товару (аванс) з ініціативи Покупця. Сторони можуть погодити інший порядок оплати в додатках до Договору.

Відповідно п. 4.1. Договору 4.1. поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання замовлень Покупця. Партією товару є товар, поставлений по одній видатковій накладній.

Підписання Покупцем видаткової накладної свідчить про те, що Покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання (п. 4.9. договору).

Відповідно до пунктів 5.1., 5.4., 5.5. договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному Договору. Сторони несуть, відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку порушення Покупцем строків оплати, Покупець на вимогу оплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар. Крім цього, за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів, з Покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки.

Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 7.1. договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 жовтня 2025 включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. Якщо жодна Сторона не повідомить, іншу за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, він вважається пролонгованим на один рік на тих самих умовах. Кількість автоматичних пролонгацій може становити не більше 2 (двох) термінів.

Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками.

На виконання умов договору позивачем у грудні 2025 року було поставлено, а фізичною особою-підприємцем Кичалюком Володимиром Миколайовичем, прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 130 419,54 грн., що підтверджується видатковими накладними №Лв-00010653 від 22.12.2025 на суму 28 563,78 грн, №Лв-00010657 від 22.12.2025 на суму 101 003,16 грн, №Лв-00010743 від 29.12.2025 на суму 852,60 грн.

Позивач доводить, що відповідач на підставі п. 3.3. договору зобов`язаний був здійснити оплату за отриманий товар протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів, а саме:

- за видатковою накладною № Лв-00010653 від 22.12.2025 року на суму 28 563 грн. 78 коп. у термін до 05 січня 2026 року;

- за видатковою накладною № Лв-00010657 від 22.12.2025 року на суму 101 003 грн. 16 коп. у термін до 05 січня 2026 року;

- за видатковою накладною № Лв-00010743 від 29.12.2025 року на суму 852 грн. 60 коп. у термін до 12 січня 2026 року.

Відповідачем частково оплачено вартість товару у розмірі 15 000,00 грн згідно з платіжних інструкцій від 27.01.2026 №3737 на суму 5 000 грн, від 03.03.2026 №3744 на суму 5000 грн, від 30.03.2026 №3747 на сум 5 000 грн.

Позивач зазначає, що відповідач порушив своє зобов`язання та здійснив лише часткову оплату товару за видатковою накладною №Лв-00010653 від 22.12.2025 року на суму 15 000 грн., а відтак заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та не оплачений товар за видатковою накладною № Лв-00010653 від 22.12.2025 року становить 13 563,78 грн.

Що стосується оплати за поставлений товар за видатковою накладною № Лв-00010657 від 22.12.2025 року на суму 101 003,16 грн та за видатковою накладною № Лв-00010743 від 29.12.2025 року на суму 852,60 грн. то відповідач не здійснював жодних оплат.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем 04.05.2026 на адресу відповідача було направлено претензію від 01.05.2026 №29/26-п з вимогою проведення боржником належних розрахунків та погашення існуючої заборгованості в сумі 115 419,54 грн. Зазначену вимогу залишено без відповіді та належного реагування.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати грошових коштів за поставлений товар, внаслідок чого в останнього станом на дату подачі позову до суду наявна заборгованість у розмірі 115 419,54 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення (із урахуванням ухвали від 17.06.2026 про закриття провадження у справі в частині 20000 грн основного боргу) 136 492,97 грн, з них 95419,54 грн основного боргу, 12030,51 грн пені, 1196,41 грн 3% річних, 4933,12 грн інфляційних втрат та 22913,39 грн штрафу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вже встановив суд, на виконання умов договору поставки від 31.10.2024 №1419/24-сб, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар загальною вартістю 130 419,54 грн, що підтверджується видатковими накладними №Лв-00010653 від 22.12.2025 на суму 28 563,78 грн, №Лв-00010657 від 22.12.2025 на суму 101 003,16 грн, №Лв-00010743 від 29.12.2025 на суму 852,60 грн.

Відповідач на підставі п. 3.3. договору зобов`язаний був здійснити оплату за отриманий товар протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів, а саме:

- за видатковою накладною № Лв-00010653 від 22.12.2025 року на суму 28 563 грн. 78 коп. у термін до 05 січня 2026 року;

- за видатковою накладною № Лв-00010657 від 22.12.2025 року на суму 101 003 грн. 16 коп. у термін до 05 січня 2026 року;

- за видатковою накладною № Лв-00010743 від 29.12.2025 року на суму 852 грн. 60 коп. у термін до 12 січня 2026 року.

На підставі наведеного, відповідач був зобов`язаний оплатити вартість поставленого товару у вказаний строк, однак таку оплату в повному обсязі не здійснив.

Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджена основна заборгованість в сумі 115 419,54 грн.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі частково оплатив заборгованість на суму 20 000 грн основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією №3748 від 05.06.2026.

Ухвалю суду від 17.06.2026 закрито провадження у справі №903/500/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» до фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича в частині стягнення 20 000 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За наведених обставин, позовна вимога про стягнення 95 419,54 грн основного боргу підтверджена матеріалами справи, а відтак підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення пені в загальній сумі 12 030,51 грн (за видатковою накладною № Лв-00010653 від 22.12.2025 за період з 31.03.2026 по 22.05.2026 та за видатковою накладною № Лв-00010657 від 22.12.2025 року за період з 06.01.2026 по 22.05.2026) та 22 913,39 грн. штрафу суд виходив із такого.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати, Покупець на вимогу оплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов`язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар. Крім цього, за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів, з Покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу пеню за видатковою накладною № Лв-00010653 від 22.12.2025 за період з 31.03.2026 по 22.05.2026 та за видатковою накладною № Лв-00010657 від 22.12.2025 року за період з 06.01.2026 по 22.05.2026 в загальній сумі 12 030,51 грн., у відповідності до п. 5.4. договору та ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав, а відтак, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 12 030,51 грн.

Відповідно до п. 5.4. за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів, з покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарів, позивачем при зверненні до суду з позовом було включено до ціни позову вимогу щодо стягнення з боржника штрафу в розмірі 20% від суми неоплаченої у строки (простроченої оплатою) частини товару.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу штраф за видатковою накладною № Лв-00010653 від 22.12.2025 на суму 2 712,76 грн та за видатковою накладною №Лв-00010657 від 22.12.2025 року на суму 20 200,63 грн

Судом встановлено, що штраф в загальному розмірі 22 913,39 грн визначений у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних за видатковою накладною № Лв-00010653 від 22.12.2025 за період з 31.03.2026 по 22.05.2026 на суму 59,09 грн. та за видатковою накладною №Лв-00010657 від 22.12.2025 року за період з 06.01.2026 по 22.05.2026 на суму 1 137,32 грн, а також суми інфляційних втрат за видатковою накладною №Лв-00010657 від 22.12.2025 року за період з 06.01.2026 по 22.05.2026 на суму 4933,12 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 1196,41 грн 3% річних та 4933,12 грн інфляційних втрат.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

У відповідності до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 1196,41 грн 3% річних та 4933,12 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, які підлягають стягненню з відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 136 492,97 грн, з них 95 419,54 грн основного боргу, 12 030,51 грн пені, 1 196,41 грн 3% річних, 4 933,12 грн інфляційних втрат та 22 913,39 грн штрафу.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2025 року в розмірі 3328,00 грн.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2662,40 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви та 1331,20 грн за звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кичалюка Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОАРМАТУРА" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, 16А, Код ЄДРПОУ 44721189, IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 136 492,97 грн (сто тридцять шість тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 97 коп.), з них 95 419,54 грн основного боргу, 12 030,51 грн пені, 1 196,41 грн 3% річних, 4 933,12 грн інфляційних втрат, 22 913,39 грн штрафу та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання позову та 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) судового збору за звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 20.08.2026.

Суддя А. С. Вороняк