Ухвала суду № 139141762, 18.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.08.2026Справа № 554/9902/26 Провадження № 1-кс/554/8708/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 30 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018170000000335 від 07 грудня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року до Шевечнківського районного суду м.Полтави надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 30 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018170000000335 від 07 грудня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

У скарзі заявник просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на неповноту та поверховість досудового розслідування, невстановлення всіх обставин, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР, неналежну оцінку його показань та доводів, а також на те, що слідчим не було перевірено належним чином обставини можливого зловживання працівниками Глобинського відділу поліції та Кобеляцької місцевої прокуратури під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12017170140000319 від 03 травня 2017 року.

Крім того, заявник зазначає, що він був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 42018170000000335, однак копію постанови про його закриття отримав лише 25 червня 2026 року, у зв`язку з чим вважає строк на її оскарження таким, що обчислюється саме з цієї дати. Одночасно заявник просить поновити строк на оскарження постанови на випадок, якщо суд дійде висновку про його пропуск.

У судове засідання скаржник не прибув, подав заяву в якій вказав, що не заперечує проти розгляду скарги за його відсутності.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надав суду матеріали кримінального провадження № 42018170000000335 для огляду.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, надані матеріали кримінального провадження, оцінивши доводи учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані протягом десяти днів з моменту прийняття рішення. Якщо рішення оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

З матеріалів скарги вбачається, що копію оскаржуваної постанови заявник отримав 25 червня 2026 року, а зі скаргою звернувся 30 червня 2026 року.

Таким чином, десятиденний строк на оскарження постанови слідчого заявником не пропущено, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Вирішуючи питання щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, слідчий суддя виходить із такого.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

За змістом ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий, прокурор зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують особу, а також надати їм належну правову оцінку.

Разом з тим, відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у випадках, передбачених цією статтею. Постанова про закриття кримінального провадження може бути оскаржена у порядку, встановленому КПК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018170000000335 було розпочато 07 грудня 2018 року за результатами встановлення обставин, викладених у відповідному рапорті працівника прокуратури.

У ході досудового розслідування слідчим було здійснено процесуальні дії, зокрема допитано оперуповноваженого Глобинського відділу поліції ОСОБА_5 та проведено огляд документів, що стосуються кримінального провадження № 12017170140000319 від 03 травня 2017 року.

За результатами проведеного досудового розслідування слідчим надано оцінку зібраним матеріалам та доводам учасників провадження, після чого прийнято постанову від 30 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження.

Сам по собі факт незгоди заявника з оцінкою слідчим доказів та зробленими за результатами їх дослідження висновками не є достатньою підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Зі змісту скарги вбачається, що заявник фактично пропонує надати іншу оцінку вже дослідженим обставинам, посилається на власну оцінку окремих процесуальних дій працівників поліції та прокуратури, а також вважає, що наведені ним обставини підтверджують наявність у діях відповідних службових осіб ознак кримінальних правопорушень.

Разом із тим, слідчий суддя при розгляді скарги на постанову про закриття кримінального провадження перевіряє, чи були у слідчого передбачені законом підстави для прийняття такого процесуального рішення, чи проведено необхідні процесуальні дії та чи наведено у постанові належне обґрунтування відповідного висновку.

Слідчий суддя не наділений повноваженнями перебирати на себе функції органу досудового розслідування, самостійно встановлювати обставини кримінального правопорушення, проводити досудове розслідування або визначати, які саме процесуальні дії слідчий зобов`язаний провести замість нього.

Посилання заявника на ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2018 року у справі № 527/1236/17 також саме по собі не свідчить про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 або ч. 1 ст. 366 КК України, та не зумовлює автоматичного висновку про незаконність постанови слідчого.

Зазначена ухвала стосується оцінки конкретного клопотання прокурора про здійснення приводу та відмови у його задоволенні з огляду на встановлені слідчим суддею обставини. Вказані висновки суду не є самі по собі доказом наявності в діях конкретних службових осіб усіх об`єктивних та суб`єктивних ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 чи ч. 1 ст. 366 КК України.

Так само посилання заявника на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 травня 2022 року у справі № 527/2318/18 підлягає оцінці лише в межах тих обставин та осіб, щодо яких зазначеним судовим рішенням зроблено відповідні висновки. Сам факт наявності судового рішення в іншому кримінальному провадженні не свідчить автоматично про необґрунтованість постанови про закриття цього кримінального провадження.

Щодо посилань заявника на відеозапис з камер відеоспостереження ЦНАПу в м. Глобине, то з наданих матеріалів не вбачається, що сам факт перебування відповідних службових осіб у зазначеному місці у певний час безпосередньо підтверджує внесення ними завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, використання службового становища всупереч інтересам служби, настання істотної шкоди та наявність інших обов`язкових ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

При цьому твердження заявника про те, що окремі службові особи нібито сприяли фабрикації матеріалів кримінального провадження, за своїм змістом є його суб`єктивною оцінкою обставин та потребують підтвердження належними та допустимими доказами.

Не погоджується слідчий суддя і з твердженням заявника про те, що його процесуальні пояснення та доводи не були враховані лише з тієї підстави, що в оскаржуваній постанові слідчий критично оцінив такі доводи.

Критична оцінка пояснень учасника кримінального провадження сама по собі не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону, якщо така оцінка здійснена у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження та наведені мотиви прийняття відповідного процесуального рішення.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що слідчим наведено встановлені під час досудового розслідування обставини, зазначено проведені процесуальні дії та надано оцінку отриманим матеріалам, після чого зроблено висновок про наявність підстав для закриття кримінального провадження.

Доводи скаржника щодо необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій самі по собі не свідчать про незаконність постанови, оскільки оцінка необхідності та достатності проведення таких дій належить до повноважень органу досудового розслідування за умови дотримання ним вимог кримінального процесуального закону.

Слідчий суддя також враховує значний проміжок часу, який минув із моменту прийняття оскаржуваної постанови 30 вересня 2019 року, та відсутність у скарзі конкретного обґрунтування того, які саме невстановлені обставини мають істотне значення для вирішення питання про наявність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, та якими конкретними доказами такі обставини можуть бути підтверджені.

Таким чином, наведені у скарзі доводи зводяться переважно до незгоди заявника з висновками слідчого та необхідності повторної оцінки обставин, які вже були предметом досудового розслідування, однак не містять достатніх даних, які б свідчили про очевидну незаконність або необґрунтованість постанови слідчого від 30 вересня 2019 року.

Слідчий суддя не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б свідчили про передчасність прийняття постанови про закриття кримінального провадження або зумовлювали необхідність її скасування.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що скарга на постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 30 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018170000000335 від 07 грудня 2018 року є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, яка може бути про скасування рішення, про зобов`язання припинити дію чи вчинити певну дію, або про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 94, 110, 284, 303307 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 30 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018170000000335 від 07 грудня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1