Рішення № 139139376, 21.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3753/26 2/335/2475/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

за участю

представників позивача - адвокатів Ковтуна В.І., Виноградової-Ковтун К.Г.,

представника відповідача - Кучеренко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника адвоката Виноградову-Ковтун Карину Геннадіївну, до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищезазначена позовна заява з вимогою зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти від ОСОБА_1 пакет документів за відсутності ордеру про надання житлової площі, на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , та прийняти рішення щодо приватизації зазначеної вище квартири відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482 - XII.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на таке.

Позивач з 26.05.1998 року зареєстрована та проживає по теперешній час за адресою: АДРЕСА_2 , на правах найму житлового приміщення. Крім позивача у вказаній вище квартирі зареєстровані та проживають інші члени її сім`ї, а саме: донька позивача - ОСОБА_2 та онук - ОСОБА_3 (надалі - треті особи), що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади. Родинні відносини позивача зі членами сім`ї підтверджується копіями наступних документів: свідоцтво про народження (серія НОМЕР_1 );); свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_2 ); свідоцтво про шлюб (серія НОМЕР_3 ). Квартира є комунальною та складається з двох кімнат, які мають загальну площу 56,6кв.м, допоміжну - 22,4кв.м та житлову - 32,4 кв.м та складається із: коридора площею 8,6 кв.м, вбудованої шафи - 0,4 кв.м, кімнати - 13,8 кв.м, вбудована шафа - 0,5 кв.м, кухня - 8,0 кв.м, вбиральня - 1,5 кв.м, ванна - 3,4 кв.м, кімната - 18,6 кв.м та засклений балкон - 1,8 кв.м, що підтверджується копією технічного паспорту та копією витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕС у сфері будівництва.

Дане житлове приміщення належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідальним квартиронаймачем є позивач, що підтверджується копією договору найму від 19.01.2015 року. Особовий рахунок № НОМЕР_4 за вказаною вище адресою оформлено на позивача, що підтверджується копією особового рахунку МКП «Основаніє».

У період з 30.01.1996 по 19.02.1998 позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та участі у приватизації житла не брала, що підтверджується копією довідки ОСББ «Запоріжсталь».

У 2026 році позивач звернулася до МКП «Основаніє» про видачу корінця ордеру на квартиру АДРЕСА_4 . Відповіддю №50/01-09 МКП «Основаніє» від 28.01.2026 повідомлено, що в документах архівного фонду відсутній ордер на вказану вище квартиру та запропоновано звернутися до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради.

Після цього представник позивача звернулася до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради із адвокатським запитом про надання копії корінця державного ордеру на зазначену вище квартиру. Відповіддю № 110/01-37/01 Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 15.01.2026 року зазначено, що у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту, корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року, а відтак надати корінець ордеру неможливо.

Державний архів Запорізької області у своїй відповіді №05-07/С-800 від 29.04.2025 року повідомив, що рішення про виділення вказаної вище квартири відсутнє.

17.03.2026 року позивачка разом із третіми особами звернулися до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_4 . Однак, листом № К-0229-В заступника голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 23.03.2026 року у проведенні приватизації було відмовлено. Підставою для відмови слугує відсутність копії ордеру про надання житлової площі.

Позивач вважає відмову у проведенні приватизації незаконною.

Ухвалою суду 0904.2026 року відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні та призначено судове засідання.

17.04.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Космічному, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському районах, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.04.2026 № 42, районним адміністраціям міської ради делеговані повноваження у сфері приватизації житла.

Порядок приватизації державного житлового фонду визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон), а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404 (далі Положення № 396).

Відповідно до пунктів 17, 18 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку або кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації та подає визначений перелік документів, зокрема копію ордера про надання жилого приміщення.

ОСОБА_1 звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про приватизацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району було розглянуто пакет документів ОСОБА_1 щодо приватизації квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та було встановлено відсутність копії такого ордеру, у зв`язку з чим було відмовлено у приватизації цього житла та повідомлено про позицію районної адміністрації щодо проведення приватизації в зв`язку з наданням позивачем неповного пакету документів (відсутність ордеру), як того вимагає чинне законодавство. Отже, районна адміністрація, відмовляючи у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_2 , діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

20.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначено, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району зазначила, що розглянула наданий пакет документів ОСОБА_4 щодо приватизації квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та було встановлено відсутність копії такого ордеру, у зв`язку з чим було відмовлено у приватизації цього житла та повідомлено про позицію районної адміністрації щодо проведення приватизації в зв`язку з наданням позивачем неповного пакету документів (відсутність ордеру), як того вимагає чинне законодавство. Поряд із цим, відповідач зазначив, що діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Позивачем не визнається протиправність дії з боку Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Перелік документів для приватизації житла наведений у Положенні про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396 (надалі - Положення). Відповідно до п. 18 Положення, Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. Ордер на жиле приміщення за вказаною вище адресою у видавався батьку позивачки ОСОБА_5 приблизно у 1956-1957 роках. Ордер був єдиною підставою для вселення у житлове приміщення. Однак зі спливом часу ордер не зберігся. Крім того, дія ордеру була обмежена, його чинність складала 30 днів. Відтак при вселенні наймач ймовірно здала до житлово-експлуатаційної організації ордер та наразі його відшукати не уявляється можливим. Враховуючи, що позивачка та третя особа були вселені до квартири на законних підставах, незаконність їх проживання ніхто не оспорює, а відсутність документу ордеру є формальністю та його дійсність давно сплинула, тому це не може бути перешкодою для реалізації права позивача та третьої особи в приватизації вказаної вище квартири, а права громадян на житло не можуть бути порушенні.

В судовому засіданні представники позивача та третіх осіб адвокати Виноградова-Ковтун К.Г. і Ковтун В.І. просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково надали докази на підтвердження, що за обліковими відомостями КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради будинок, в якому знаходиться спірна квартира, є комунальною власністю.

Представник відповідача Кучеренко Д.М., просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.08.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та з урахуванням складності справи ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 21.08.2026 року о 13:00 годині.

Заслухавши пояснення, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач з 26.05.1998 року зареєстрована та проживає по теперешній час за адресою: АДРЕСА_2 , на правах найму житлового приміщення. Крім позивача у вказаній вище квартирі зареєстровані та проживають інші члени її сім`ї, а саме: донька позивача - ОСОБА_2 та онук - ОСОБА_3 (надалі - треті особи), що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади. Родинні відносини позивача зі членами сім`ї підтверджується копіями наступних документів: свідоцтво про народження (серія НОМЕР_1 );); свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_2 ); свідоцтво про шлюб (серія НОМЕР_3 ). Квартира є комунальною та складається з двох кімнат, які мають загальну площу 56,6кв.м, допоміжну - 22,4кв.м та житлову - 32,4 кв.м та складається із: коридора площею 8,6 кв.м, вбудованої шафи - 0,4 кв.м, кімнати - 13,8 кв.м, вбудована шафа - 0,5 кв.м, кухня - 8,0 кв.м, вбиральня - 1,5 кв.м, ванна - 3,4 кв.м, кімната - 18,6 кв.м та засклений балкон - 1,8 кв.м, що підтверджується копією технічного паспорту та копією витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕС у сфері будівництва.

Дане житлове приміщення належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що відповідачем не оспорюється і підтверджується відомостями, відображеними у листі Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 26.06.2026 № 1826/01-37/01 у відповідь на запит адвоката Біленко О.В..

Відповідальним квартиронаймачем є позивач, що підтверджується копією договору найму від 19.01.2015 року. Особовий рахунок № НОМЕР_4 за вказаною вище адресою оформлено на позивача, що підтверджується копією особового рахунку МКП «Основаніє».

У період з 30.01.1996 по 19.02.1998 позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та участі у приватизації житла не брала, що підтверджується копією довідки ОСББ «Запоріжсталь».

Статтями 15, 16ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Станом на час розгляду справи набрав чинності Закон України «Про основі засади житлової політики» від 13.01.2026, відповідно до п. 2 Прикінцевих і перехідних положень якого Житловий кодекс України та Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" N 2482-XII від 19.06.92 зберігають чинність протягом одного року з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а положення статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2 ЖК України продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Частинами третьою, п`ятою ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" N 2482-XII від 19.06.92.

Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Статтею 3 цього Закону N 2482 передбачено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Пунктами 2, 3,10 ст. 8 Закону №2482 передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 2 статті 2 Закону № 2482 передбачено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, пунктом десятим статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України N 396 від 16.12.2009 (далі - Положення N 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

З аналізу положень Закону №2482 у взаємозв`язку із вимогами Положення N 396 суд робить висновок, що для вияву волі громадянина на приватизацію квартири, останній має вчинити, визначені означеними нормативно-правовими актами, юридично значимі дії, а саме: звернутись до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктами 17, 18 Положення №396 та надати заяву згідно додатку 2 до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, до якої необхідно долучити документи, перелік яких міститься у п. 18 Положення №396.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 17.03.2026 року позивачка разом із третіми особами звернулися до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_4 . Однак, листом № К-0229-В заступника голови Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 23.03.2026 року у проведенні приватизації було відмовлено. Підставою для відмови слугує відсутність копії ордеру про надання житлової площі. Крім того, у відповіді про відмову в приватизації житла Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 22.04.2026 року зазначається, що житловий будинок АДРЕСА_6 був введений в експлуатацію в 1957 році, д Департмаенті корінці державних та службових ордерів зберігаються лише з 1984 року, обмінних з 1994 року, в паперових носіях з датою їх оформлення.

Так, статтею 68 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Громадянин, відповідно до п.18 Положення № 396, подає до органів приватизації, зокрема, копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку.

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до пункту 10 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 статті 2 цього Закону, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації, а відсутність ордера на вселення, за умови, що особа проживає у житлі на законних підставах, не може бути підставою для відмови в проведенні приватизації, оскільки перелік підстав для відмови у приватизації, наведений в Законі, який вичерпним, не передбачає такої підстави для відмови у приватизації.

Виходячи з аналізу змісту Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Аналогічну норму місить п. 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 29.12.2025 року у справі №201/11007/21, для цілей застосування ст. 5 та ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", визначальним є факт постійного проживання особи у житлі на момент приватизації або збереження за нею права на житло. Відмітка в паспорті про реєстрацію місця проживання ("прописка") є належним підтвердженням факту постійного проживання особи.

Таким чином, за результатами розгляду справи встановлено, що позивач набув право користування жилим приміщенням на законних підставах і проживає в ньому тривалий час, про що свідчать досліджені письмові докази і це не заперечується відповідачем.

Верховний Суд в постанові від 26 грудня 2024 року по справі N 466/10214/21 вказав наступне: тривале проживання у спірному житлі є достатньою підставою для того, щоб вважати це житло належним особі в розумінні статті 8 Конвенції. Відсутність ордера на вселення у спірне приміщення саме по собі не є підставою для висновку, що займане позивачами житло за таких фактичних обставин справи, за наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання, не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції".

Також у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що позивачі, які вселилися до квартири на законних підставах, несуть витрати з її утримання, законність їхнього проживання в ній ніхто не оспорює, проте відсутні документи, на підставі яких їх сім`я була вселена до спірного житла, що позбавляє їх можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи, що позивач на законних підставах зареєстрований та постійно проживає у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ним житла з причин відсутності ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує його право на приватизацію.

Відповідно до вимог п. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження N 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 08 червня 2022 року у справі N 202/3820/19 (провадження N 61-836св21) Верховний Суд визнав обґрунтованими вимоги про зобов`язання департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі N 183/2859/16 (провадження N 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі N 338/347/16-ц (провадження N 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі N 754/6918/18 (провадження N 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі N 200/18858/16-ц (провадження N 14-165цс18).

З системного аналізу норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин право на приватизацію згідно наданого пакету документів. Суд, в цьому випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові ВСУ від 05.08.2019 року за N 761/28893/16ц.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями вищенаведеного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки судом встановлено, що позивачем правомірно реалізовано її право на приватизацію займаної нею квартири з огляду на вищевикладене.

Позивач зареєстрована за адресою спірної квартири та постійно проживає в ній з 1998 року по день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Докази наявності у позивача на праві власності та/або на праві користування іншого житла в матеріалах справи відсутні.

Крім того, обставин, які б давали підстави вважати, що ордер, який був виданий на квартиру позивача, було визнано недійсним, відповідно до положень ст. 59 ЖК України, суду не було наведено, та не спростовано факту його видачі.

Зазначене свідчить про неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, що порушує право позивача на приватизацію.

Таким чином, виходячи з того, що позивач правомірно користується зазначеною квартирою, а відсутність ордеру не може бути підставою для відмови в приватизації житла, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовляє в приватизації спірного житла за відсутності ордеру, чим порушує право позивача на житло, яке підлягає судовому захисту.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданий через представника адвоката Виноградову-Ковтун Карину Геннадіївну, до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району прийняти від ОСОБА_1 пакет документів за відсутності ордеру про надання житлової площі, на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , та прийняти рішення щодо приватизації зазначеної вище квартири відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482 - X.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському районну, код ЄДРПОУ 37573115, місцезнаходження за адресою: м.Запоріжжя,вул. Сєдова, буд. 5.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 21.08.2026 року.

Суддя М.М. Мінаєв