Рішення № 139138031, 21.08.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/1105/26

Провадження № 2/348/1268/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретарі судового засідання: Бойчук О.В., Кушнірчук М.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Госедла О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування позову зазначає, що 08 жовтня 2022 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі ІваноФранківській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що в Книзі реєстрації шлюбів цього ж числа складено відповідний актовий запис №335 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Після одруження вона змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_4 на прізвище чоловіка ОСОБА_5 . В шлюбі з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_6 , яка на цей час є неповнолітньою і проживає разом з нею.

Тільки на перших порах сімейного життя у них були менш-більш нормальні дружні стосунки, однак в подальшому їх подружнє життя не складається. Причиною розпаду їхньої сім`ї стало те, що у них з відповідачем з часом стали діаметрально протилежні погляди на життя та на пріоритети, на сімейні цінності, на виховання дитини, тощо, в результаті чого між ними постійно стали виникати непорозуміння та конфлікти.

Вона намагалася зберегти сім`ю і вплинути на чоловіка з метою знайти консенсус в їх взаємовідносинах, однак з того нічого не вийшло. Вони вже не могли знайти спільну мову при вирішенні навіть самих елементарних побутових питань. В результаті між ними склалося таке відношення, як нетерпимість один до одного, оскільки між ними стали постійно виникати скандали.

Як наслідок дитина ставала свідком цих конфліктів, що впливає на її фізичний і психологічний розвиток. Протягом останнього часу вони не підтримують подружніх стосунків фактично проживають окремо.

Такі обставини привели до остаточного розпаду їхньої сім`ї. На цей час вона звернулася з позовом в Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Протягом останнього часу відповідач не надає належну матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При таких обставинах вона змушена звернутися в суд з позовом про стягнення з нього аліментів в її користь на її утримання в примусовому порядку. На її прохання добровільно врегулювати цей спір вони не дійшли спільної домовленості.

Вона разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані в будинку її батьків по АДРЕСА_1 , однак проживають в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

Вона є фізичною особою підприємцем, однак її доходи є незначними, оскільки більшість свого часу вона занята вихованням та доглядом неповнолітньої дочки від їхнього шлюбу. Будь-яких інших доходів, в тому числі від ведення підсобного господарства не має.

Таким чином її матеріальне становище потребує від відповідача не тільки коштів на утримання неповнолітньої дочки від їхнього шлюбу, а й коштів на її утримання як дружини до досягнення дочкою трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своїми діями відповідач ОСОБА_3 поставив її разом з неповнолітньою дочкою у тяжке матеріальне становище, вона змушена багато в чому економити і відмовляти собі навіть в елементарних необхідних потребах як жінки.

Посилаючись на викладене та те, що відповідач має постійне місце роботи, отримує належну заробітну плату, яку витрачає на свої особисті потреби, спроможний сплачувати в її користь на її утримання аліменти до досягнення дочкою від їх шлюбу трирічного віку, просила стягувати з відповідачау її користь на її утримання аліменти в розмірі 1/5 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви в суд до досягнення дочкою від їх шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дочкою трирічного віку.

ОСОБА_1 не надала жодного доказу про те, що він своїми діями поставив її разом з дочкою у тяжке матеріальне становище, це твердження є голослівним. Посилання на акт обстеження від 20 квітня 2026 року складений депутатом Надвірнянської міської ради Малаховою О. М. жодним чином не підтверджує тяжке матеріальне становище позивача. В цьому акті зазначено, що на даний час її матеріальний стан потребує покращення і матеріальної допомоги від чоловіка. Він вважає, що це є не більше чим надумане припущення депутата. Адже в акті не вказано, що заявниця перебуває в тяжкому матеріальному становищі. Отже, на його переконання в позивача відсутні підстави стверджувати про тяжке матеріальне становище на підставі акту обстеження від 20 квітня 2026 року.

Не відповідає дійсності твердження позивача, що протягом останнього часу він не надає належну матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 та на її прохання добровільно врегулювати спір вони не дійшли спільної домовленості.

Вказує, що до травня 2026 року він щомісячно перераховував кошти на особисту картку за № НОМЕР_2 ОСОБА_1 на утримання сім`ї в такому розмірі: за січень 2026 перераховано - 11 000, 00 грн, за лютий 2026 - 14 800, 00 грн; за березень 2026 року - 32 800, 00 грн; за квітень 2026 - 17 000 грн. Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що він не утримує сім`ю є неправдивими, остання вводить суд в оману.

ОСОБА_1 до позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьохрічного віку додає відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого податку та військового збору за 2025 рік). З цієї відомості вбачається, що позивач отримує щомісячно соціальну виплату в розмірі 1 032, 00 грн - це виплати при народженні дитини, яка надається відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751. Крім цього у відомості зазначено, що сума нарахованого сукупного доходу ОСОБА_1 за IV квартал 2025 року складає 244 661,00 грн. Тобто, нарахований дохід позивача за місяць складає 81 553, 66 грн. (244 661,00 : 3 = 81 553, 66) Отже, сама ОСОБА_1 заперечує факт свого тяжкого матеріального становища, натомість підтверджує, що має високий дохід і хороший матеріальний стан.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що проживає в орендованій квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Зазначене також підтверджується актом обстеження від 20 квітня 2026 року складеним депутатом Надвірнянської міської ради Малаховою О. М. Однак, ОСОБА_1 не надає доказів на підтвердження оплати за оренду цієї квартири. За проживання ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_7 в квартирі орендну плату за весь час сплачує він, що підтверджується квитанціями за перерахування коштів від 09.01.2026 в сумі 6 600 грн, від 08.02.2026 в сумі 7 400 грн, від 08.03.2026 в сумі 6400 грн, від 08.04.2026 в сумі 6 231,16 грн, за травень 2026 необхідно сплатити орієнтовно 3 000,00 грн. Таким чином, витрати на утримання житла для ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_7 до сьогодні він здійснював самостійно.

Також рішенням Надвірнянського районного суду від 19 травня 2026 року у справі №348/1081/26 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до наказу Служби безпеки України 12 січня 2026 року він переведений для проходження військової служби в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. В зв`язку з цим, він вимушений за місцем проходження військової служби для проживання орендувати квартиру, що підтверджується копіями договорів оренди квартири від 12 січня 2026 року та від 10 квітня 2026 року. За оренду квартири він щомісячно сплачує орендну плату в розмірі 11 000 грн. 00 коп., що передбачено договором оренди. Крім орендної плати, він сплачує комунальні послуги.

Крім того, за договором про споживчий кредит №02/24-0118 (на придбання квартири) він самостійно здійснює щомісячну оплату в розмірі визначену цим договором. Сплата кредиту закінчується в травні 2044 року. За квітень 2026 року сплачено - 12 003,02 грн, за травень 2026 - 18 242,36 грн.; за червень 2026 - 12 643, 48 грн. ОСОБА_1 участі у сплаті кредиту не бере.

Його грошове забезпечення на сьогодні становить 82 095,81 грн. Витрати які він несе кожного місяця становлять: оплата аліментів в розмірі 1/4 частки від доходу - це 20 500,00 грн; здійснення орендної плати за квартиру за місцем проходження військової служби (без комунальних послуг) - 11 000, 00 грн; оплата комунальних послуг за квартиру за місцем проходження військової служби - орієнтовна сума в розмірі 4 000,00 грн, здійснення орендної плати за квартиру в м. Надвірна, за місцем проживання колишньої дружини та дочки (мінімальна, яка сплачена в квітні) - 6 231,16 грн; щомісячна оплата за договором про споживчий кредит за травень 2026 року - 18 242,36 грн; до травня, щомісячно перераховування коштів на особисту картку ОСОБА_1 на утримання сім`ї в такому розмірі: за січень 2026 року перераховано - 11 000,00 грн, за лютий 2026 року - 14 800,00 грн; за березень 2026 року - 32 800,00 грн; за квітень 2026 року - 17 000 грн.

Таким чином, за здійсненим розрахунком, витрати, які він поніс в травні 2026 року становлять орієнтовну суму 63 742 грн. Отже, для забезпечення свого життя, від грошового забезпечення 82 095,81 грн, йому залишається менше 18 353, 81 грн (82 095,81 - 63 742 = 18 353, 81). При тому, що він проходить військову службу в зоні бойових дій.

Натомість орієнтовний дохід ОСОБА_1 , виходячи з відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу та з аліментами призначеними на її користь на утримання малолітньої дочки за травень місяць становитиме орієнтовну суму 103 000,00 грн (в тому числі: аліменти на дитину - 20 500, 00 грн; дохід ФОП - 81 553, 66 грн; соціальна виплата 1 032 грн). З наведеного виходить, що матеріальне становище ОСОБА_1 незрівнянно кращим за його. В разі стягнення з нього аліментів в розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу), на утримання ОСОБА_1 до досягнення дочкою ОСОБА_7 трьох років, сума складатиме 16 419, 16 грн. Йому залишиться на проживання орієнтовно 2 000 грн. Вважає, що стягнення з нього аліментів в розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_1 до досягнення дочкою ОСОБА_7 трьох років до 04 жовтня 2026 року буде надмірним тягарем, поставить його в надзвичайно тяжке матеріальне становище. Він не спроможний сплачувати аліменти в такому розмірі.

Також вважає, що судові витрати є високими. Позовна заява є фактично аналогічною, яка подавалась ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки. Тобто складення позовної заяви, не потребує значних зусиль та великих витрат часу, оскільки позовна заява скопійована з позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки.

Зазначає, що саме з вини ОСОБА_1 на сьогодні вони спільно не проживають, так як остання безпідставно влаштовувала час від часу скандали, сварки. Зазначені вище обставини мають істотне значення для справи, а тому просить суд врахувати їх під час розгляду справи про визначення розміру аліментів.

Враховуючи викладене, просить відмовити в позові ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона вказує, що ознайомившись із відзивом відповідача, вважає його доводи необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, містять неповну та недостовірну інформацію та спрямовані на створення уявлення про його скрутне матеріальне становище, яке не відповідає дійсності. ОСОБА_3 посилається на квитанції про перерахування коштів. Проте, зазначені перекази здійснювалися в період їхнього спільного проживання однією сім`єю, коли вони вели спільне господарство, а вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

У цей період зазначені кошти використовувалися на потреби всієї сім`ї, оплату продуктів харчування, побутових витрат, лікування дитини та інші сімейні потреби, в тому числі і на потреби відповідача.

Тому посилання відповідача на ці перекази як на підтвердження його нинішнього належного виконання обов`язку щодо матеріального забезпечення є безпідставним.

Більше того, відповідно до наданих самим відповідачем документів, за період з січня по травень 2026 року ним було перераховано на утримання дитини 30 800 грн, що становить у середньому 6 160 грн на місяць. Зазначена сума не покриває фактичних витрат на дитину та не свідчить про значну участь відповідача у її утриманні. Окремо звертає увагу суду, що частина коштів, на які посилається відповідач, була перерахована у березні 2026 року на ремонт її мобільного телефону, який вийшов з ладу. На той момент вони перебували у зареєстрованому шлюбі та вели спільне сімейне господарство, тому зазначені кошти фактично були спрямовані на забезпечення потреб сім`ї, а не є доказом надання відповідачем окремого матеріального утримання.

Мобільний телефон є необхідним засобом зв`язку для матері малолітньої дитини, а його ремонт був обумовлений нагальною потребою, оскільки без засобу зв`язку неможливо належним чином забезпечувати повсякденний догляд за дитиною, зв`язок із закладом дошкільної освіти, медичними працівниками та іншими службами. Це її єдиний телефон по якому відповідач спілкувався з дитиною. Таким чином, зазначені витрати були звичайними сімейними витратами під час шлюбу та не можуть розцінюватися як доказ виконання відповідачем обов`язку щодо окремого утримання її або дитини після припинення спільного проживання.

Вказує, що відповідач намагається створити враження про її нібито високе матеріальне забезпечення як фізичної особи-підприємця. Він у своєму відзиві посилається на суму 244 661,00 грн, як на її дохід за 4 квартал 2025 року. Тим самим відповідач свідомо вводить в оману суд і маніпулює. Згідно офіційних податкових декларацій, які вона додає 244 661, 00 грн це її дохід за ввесь 2025 рік.

Зазначає, що якщо підбити всі витрати, які підтверджені документально, а саме: 108 815,50 грн - сума сплачених податків (єдиний податок, військовий збір, єдиний соціальний внесок), 96 000,00 грн заробітна плата найманим працівникам. Електроенергія - 38 303, 00 грн. Всього витрат - 243 118, 50 грн. Тобто практично прибуток отриманий за 2025 рік складає 244 661, 00 грн. 243 118, 50 = 1 542, 50 грн. Це пояснюється тим, що вона лишень нещодавно розпочала діяльність центру іноземних мов і її бізнес перебуває на стадії становлення, коли потрібно більше вкладати ніж виходить отримати прибутку. Тому, говорити про стабільний прибуток в найближчий рік - два дуже складно, тим більше зважаючи на складну ситуацію, яка склалася в нашій державі.

Така сама ситуація в 2026 році, коли сума доходів практично не перевищує суму витрат. Вона лише нещодавно розпочала діяльність центру іноземних мов. У зв`язку з воєнним станом значна кількість сімей з дітьми виїхала за межі України, що безпосередньо впливає на кількість учнів та рівень доходів. Тому її фактичний дохід є нестабільним та значно меншим від суми надходжень, на які посилається відповідач.

Наприкінці квітня 2026 року вона разом із дитиною була змушена залишити орендоване житло та переїхати до будинку її бабусі та дідуся, які є пенсіонерами та отримують мінімальні пенсії. У зв`язку з цим вона змушена самостійно нести витрати на харчування, комунальні послуги, забезпечення дитини одягом, засобами гігієни та іншими необхідними речами. Усі витрати на дитину фактично несе вона сама. Особливу увагу приділяє фізичному розвитку та здоров`ю дитини. За рекомендацією лікаря дитина відвідує басейн у місті Івано-Франківську, оплата занять яких становить в сумі 1 040, 00 грн, 690, 00 грн та 690, 00 грн. Разом з тим витрати на відвідування басейну не обмежуються лише оплатою занять. Для відвідування басейну необхідно придбавати спеціальне речі для дитини, а саме: купальний костюм, плавальну шапочку, окуляри для плавання, рушники та інші необхідні засоби. Також додатково виникають витрати на проїзд до м. Івано-Франківська та у зворотному напрямку. Вказані витрати є регулярними та здійснюються виключно в інтересах здоров`я та розвитку малолітньої дитини, тому потребують належного врахування судом при оцінці фактичних витрат на її утримання. Фактичні витрати на дитину значно перевищують суми, які відповідач добровільно перераховував на її утримання, оскільки включають не лише харчування та повсякденні потреби, а й витрати на лікування, розвиток, гігієни відвідування басейну за рекомендацією лікаря, проїзд, одяг, взуття, засоби та інші необхідні витрати для забезпечення належного розвитку дитини.

Зазначає, що також слід враховувати, що дитина ще перебуває в ранньому віці, тому в виникатиме необхідність у додаткових витратах на її розвиток, навчання та забезпечення потреб відповідно до віку. Також вона щоденно відвозить дитину до закладу дошкільної освіти та у зворотному напрямку.

Особистого транспортного засобу вона не має, тому постійно несе витрати на проїзд.

Крім того, існують витрати на розвиток дитини, канцтовари, одяг, взуття, харчування та інші повсякденні потреби. Переважну більшість часу догляд за дитиною здійснює виключно вона. Під час спільного проживання відповідач не приділяв належної уваги вихованню дитини. У вихідні дні він переважно проводив час із друзями.

Навіть перебуваючи у відпустці протягом трьох тижнів, він жодного разу не відвіз, однак забрав дитину із садочка всього 3 рази. За цей період дитина перебувала з ним лише декілька разів.

Твердження відповідача про її вину у припиненні сімейних відносин не відповідають дійсності. Під час спільного проживання мали місце постійні конфлікти, сварки. Ці обставини негативно впливали як на неї, так і на дитину.

Посилання відповідача на орендну плату та комунальні на підставу для зменшення його обов`язків є безпідставними. Такі витрати є звичайними витратами будь-якої працездатної особи.

Крім того, відповідач не повідомляє суду, що після його виїзду наприкінці квітня орендна плата за квартиру, в якій вони проживали, фактично не сплачувалася. Отже, відповідач не надає суду повної інформації щодо своїх фактичних витрат.

Окремо звертає увагу суду на те, що відповідач у своєму відзиві посилається на наявність кредитних зобов`язань щодо котеджу, однак не вказує суду всіх істотних обставин, пов`язаних із цим кредитом. Зокрема, відповідач не зазначає, що кредит був отриманий ним як військовослужбовцем на пільгових умовах під 7% річних. При цьому відповідно до умов кредитування та державної програми підтримки після підтвердження з проходження служби на займаній посаді держава компенсує 4% річних, у зв`язку чим фактичне кредитне навантаження для відповідача становить лише 3% річних. Таким чином, відповідач не надає суду повної інформації щодо фактичних умов кредитування та намагається створити враження про значно більший фінансовий тягар, ніж існує насправді.

Разом з тим зазначає, що котедж, на придбання якого було оформлено кредит, був придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Вона не ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо майна, набутого під час шлюбу, та у випадку поділу спільного визначених майна подружжя готова нести свою частку зобов`язань у порядку та розмірі, визначених законом або рішенням суду.

Водночас наявність кредитних зобов`язань не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину та матір дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

Крім того, під час шлюбу відповідач отримав у позику від її бабусі та дідуся 1 500 доларів США, які на даний час не повернув.

Відповідач зазначає про проходить службу у ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. Разом із тим сама назва підрозділу не свідчить про перебування безпосередньо у зоні бойових дій.

Фактично відповідач проживає та проходить службу у місті Дніпро. Належних доказів безпосередньої участі у бойових діях або постійного перебування в зоні бойових дій суду не надано. Також звертає увагу суду на те, що відповідач не надав відомостей про свої доходи за січень 2026 року та подав документи лише починаючи з лютого 2026 року. Причини відсутності відомостей про доходи за січень не пояснені. Така неповнота поданих документів не дає можливості повністю оцінити реальний розмір його доходів та матеріальне становище.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Позивач додатково зазначила, що через вік дитини не може працювати, вона є ФОП, але доходи мізерні, витрати, як несе відповідач притаманні кожній людині, з кінця квітня 2026 року вони не проживають в квартирі, живуть за містом, транспортного засобу у неї немає, відповідач почав перераховувати кошти після подання позову про розірвання шлюбу. Зазначений у наданих відповідачем квитанціях рахунок отримувача її, кошти вона отримувала. Дійсно підприємницькою діяльністю займається з 2024 року і на сьогодні. З відповідачем вели спільне господарство до подання позову про розірвання шлюбу.

Представник позивача також зазначив, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Представник відповідача проти позовних вимог в судовому засіданні заперечував, з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що на момент подання позову відсутні підстави для його подання. Додав, що у червні 2026 року відповідач надавав кошти позивачу. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 11.06.2026 відповідач позов не визнав, вказав, що у нього велике фінансове навантаження. Він перераховував кошти на картку позивача до травня 2026 року. Його заробітна плата є постійною, однак інколи виплачується доплати, і якщо такі доплати знімуть, то він не буде взагалі мати можливості платити кошти. Також вказав на необґрунтованість заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано 08.10.2022 Надвірнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що в Книзі реєстрації шлюбів цього ж числа складено відповідний актовий запис №335 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі в сторін народилася ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом № 151 від 10.10.2023, вчинений Управлінням надання адміністративних послуг Надвірнянської міської ради, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 10.10.2023.

Згідно витягів з реєстрів територіальної громади позивач разом з дочкою зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта обстеження, складеного 20.04.2026 депутатом Надвірнянської міської ради, ОСОБА_1 проживає з дочкою ОСОБА_7 в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_2 . Для дитини створені належні умови для проживання та розвитку. Також вказано, що на даний час її матеріальний стан потребує покращення та матеріальної допомоги від чоловіка.

Проживання дитини разом з матір`ю не заперечується відповідачем.

З відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.04.2026 за 2025 рік вбачається, що позивач отримує щомісячно соціальну виплату в розмірі 1 032, 00 грн з УСЗН РДА, сума нарахованого сукупного доходу ФОП ОСОБА_1 за IV квартал 2025 року становить 244 661,00 грн, сума податку 12 233,05 грн.

З довідки від 01.05.2026 та довідки про доходи від 28.04.2026, виданої ОСОБА_3 вбачається, що відповідач працює в ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, загальна сума його доходу за місцем роботи за період з лютого 2026 року по квітень 2026 року становить: нараховано 236 404,46 грн, компенсація податку на доходи з фізичних осіб 42 552,80 грн, сума до видачі 232 858,40 грн.

Відповідно до посвідчення від 06.10.2025 відповідач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно копій договорів оренди квартири від 12 січня 2026 року та від 10 квітня 2026 року відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати орендну плату за квартиру в м. Дніпро в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп, комунальні послуги.

Відповідно до копій платіжних інструкцій відповідачем перераховувалися кошти за оренду квартири, а саме: від 12.01.2026 на суму 22 000, 00 грн., від 09.02.2026 на суму 15 230, 00 грн., від 09.03.2026 на суму 15 140 грн., від 09.04.2026 на суму 15 490 грн.

З копії квитанцій, долучених відповідачем вбачається, що на картковий номер № НОМЕР_2 , який належить позивачу, за січень 2026 року перераховано - 11 000, 00 грн, за лютий 2026 року - 14 800, 00 грн.; за березень 2026 року - 32 800,00 грн.; за квітень 2026 року - 17 000 грн.

З копій квитанцій вбачається перерахування коштів від 09.01.2026 в сумі 6 600 грн, від 08.02.2026 в сумі 7 400 грн, від 08.03.2026 в сумі 6 400 грн, від 08.04.2026 в сумі 6 231,16 грн, даних про відправника, одержувача та призначення платежу вказані квитанції не містять. Сторона відповідача вказала на перерахування цих коштів за оренду квартири в м. Надвірна, що не заперечувалося стороною позивача.

Згідно договору про споживчий кредит №02/24-0118 (на придбання нерухомості) від 14.05.2024 визначена щомісячна оплата, сплата кредиту закінчується в травні 2044 року. Згідно п. 2.5.1.1 позичальник самостійно сплачує частину нарахованих за договором процентів в розмір компенсаційної процентної ставки 3% річних.

Відповідно до копії платіжних інструкцій вбачається оплату електроенергії, отримувач ТОВ «Прикарпатенерготрейд», платник ОСОБА_1 , зокрема: 13.02.2025 на суму 6 350,00 грн, 05.03.2025 на суму 6 320, 34 грн, 14.04.2025 на суму 7 420, 00 грн, 21.04.2025 на суму 1 500, 00 грн, 10.05.2025 на суму 7000, 00 грн, 29.05.2025 на суму 2411, 05 грн, 09.06.2025 на суму 802, 00 грн, від 16.07.2025 на суму 540, 00 грн., від 29.09.2025 на суму 704, 00 грн, від 12.11.2025 на суму 2 500, 00 грн, від 15.11.2025 на суму 2 756,00 грн, загальна сума за 2025 рік - 38 303, 00 грн; та з призначенням платежу: юр.особи УП - 06.02.2026 на суму 505,00 грн, 17 03.2026 на суму 6 000, 00 грн, 21.04.2026 на суму 5 000, 00 грн, 21.04.2026 на суму 292,00 грн, 21.04.2026 на суму 11 443, 00 грн, загальна сума за 2026 рік - 23 240,00 грн. також долучено квитанцію про сплату коштів за доставку газу за адресою АДРЕСА_3 від 03.06.2026 на суму 753 грн.

Згідно копій податкової декларації за 2025 рік, квитанції за 2025 рік, витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника з податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, єдиного соціального внеску, згідно яких з січня по грудень 2025 року дохід позивача як ФОП складає 244 661, 00 грн.

Відповідно до копії податкової декларації за І квартал 2026 року, з квитанцією за І квартал 2026 року, обсяг доходу 71 570 грн.

З копії платіжної квитанції з картки позивача сплачено за відвідування басейну AQUABABY, м. Івано-Франківськ суму 1 040 грн у травні 2026 року, а також з копій квитанції сплату коштів за заняття в басейні AQUABABY на загальну суму 1 380 грн.

Також долучено позивачем копії платіжних інструкцій за комунальні послуги, за адресою: АДРЕСА_4 , від 03.06.2026 на суму 420,00 грн та на суму 753, 00 грн.

Відповідно до акта обстеження, складеного 04.06.2026 депутатом Надвірнянської міської ради, ОСОБА_1 проживає з малолітньою дочкою з кінця квітня 2026 року проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у будинку свого дідуся, самостійно здійснює догляд за малолітньою дитиною, У зв`язку з необхідністю постійного догляду за дитиною не має можливості здійснювати трудову діяльність у повному обсязі та потребує матеріальної підтримки.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини, аліменти до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто, утримання відповідачем своєї дружини до досягнення їхньою дитиною трирічного віку є не його правом, а його обов`язком, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 77 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Аліменти сплачуються щомісячно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти на одного з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що в сторін від шлюбу народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на час звернення до суду з цим позовом не досягла трирічного віку.

Позивач здійснює догляд за дитиною, якій менше трьох років, а відповідач є здоровим, працездатним чоловіком молодого віку, офіційно працевлаштований, має постійний і достатній дохід, відповідний стан його здоров`я підтверджується проходженням ним військової служби, інших осіб, окрім малолітньої дитини сторін, на утриманні не має, відповідно має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання позивача до досягнення їхньою дитиною трирічного віку.

Неспроможними є доводи відповідача, що позивач має високий дохід і хороший матеріальний стан, оскільки право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

Вказівка відповідача на те, що він надавав допомогу на утримання сім`ї не впливає на реалізацію права позивачки, разом з якою проживає дитина, на звернення до суду для присудження за рішенням суду коштів на її утримання.

Судом встановлено, що відповідач може надавати матеріальну допомогу другому з подружжя, частина витрат, які ним здійснюються як оплата за договором про споживчий кредит, компенсуються, та ним здійснюються, зокрема, витрати щодо сплати оренди квартири в м. Надвірна, де позивач з дитиною не проживає. Позивач разом з відповідачем несе витрати на утримання дитини та займається підприємницькою діяльністю, проте у зв`язку з доглядом за дитиною така діяльність має обмежений характер.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши, що відповідач є фізично здоровим чоловіком працездатного віку, інших осіб, окрім малолітньої дитини сторін, на утриманні не має, матеріальне становище сторін, що дійшов висновку, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання дружини в розмірі 1/8 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 квітня 2026 року та до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначений розмір аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку є розумним, достатнім і відповідатиме інтересам обох сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, збільшення їх розміру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 грн на користь державного бюджету України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору № 61 про надання правничої допомоги, укладеного 23.04.2026 між позивачем та адвокатом Гурашем М.В., згідно якого визначено тарифи на оплату правничої допомоги; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і може понести позивач на правничу допомогу адвоката в зв`язку з розглядом справи за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х річного віку, акт виконаних робіт від 17.08.2026, згідно якого адвокатом надано послуги щодо попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, надання консультації 500 грн, складення процесуальних документів, а саме позовної заяви - 2 000 грн, представлення адвокатом інтересів позивача в суді 500 грн за одне судове засідання (разом 1 500 грн за три судові засідання), а всього 4 000 грн, квитанцію про сплату коштів на користь адвоката в сумі 3 000 грн.

Суд дійшов висновку, що враховуючи категорію справи та характер позовних вимог, процесуальні документи, які містяться у ній, участь представника позивача у судових засіданнях, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 4 000,00 грн є обґрунтованим, та такі пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 500 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 квітня 2026 року та до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.) грн судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 21.08.2026.