Ухвала суду № 139137702, 20.08.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/14107/25

провадження № 1-кс/208/2630/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

Слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

скаржника: ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Кам`янське скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла вищезазначена скарга, відповідно до змісту якої, скаржник ОСОБА_3 не погоджується із постановою прокурора відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 від 09.06.2026 про відмову у задоволенні клопотання в порядку ст. 220 КПК України.

В обґрунтування скарги зазначив, що 06.06.2026 подав клопотання про проведення його допиту у режимі відеоконференції, однак 09.06.2026 прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 ухвалено постанову про відмову у задоволені клопотання ОСОБА_3 .

Скаржник просить скасувати вищезазначену постанову, оскільки така не відповідає вимогам ст. 110 КПК України та прокурором було проігноравано спеціальну норму ст. 615 КПК України, яка має пріоритет над 232 КПК України.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 саргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити та постанову скасувати.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неявки до суду невідомо.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Слідчий суддя заслухавши скаржника та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Кримінальним процесуальним законодавством України до повноважень слідчих суддів віднесено здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні.

До компетенції слідчого судді за Кримінально-процесуальним кодексом України належать три групи питань, однією із яких є розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення слідчого та прокурора.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України .

Відповідно до частини 1 ст.303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1. бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2. рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3. рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4. рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5. рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6. рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7. рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8. рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1. рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10. повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

11. відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов`язкові ознаки:

1. слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію;

2. така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк;

3. відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

За результатами розгляду скарги слідчий суддя, як це встановлено ч.2 ст.307 КПК України, вправі прийняти одне з передбачених цією нормою рішень.

З матеріалів скарги встановлено, що 06.06.2026 ОСОБА_3 подав клопотання про проведення його допиту у режимі відеоконференції.

Вказане клопотання було отримано 08.06.2026 електронною поштою та 09.06.2026 прокурором відділу управління нагляду Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 ухвалено постанову про відмову у задоволенні даного клопотання.

Також скаржнику роз`яснено, що можливість та порядок проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування ч.11 ст.615 КПК України не регулюється, а регулюється статтями 224, 232 КПК України.

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя зазначає, що постанова прокурора від 09.06.2026 відповідає ст. 110 КПК України, відтак підстави для її скасування відсутні.

Що стосується посилання на бездіяльності прокурора слідчий суддя зазначає, то така слідчим суддею не встановлена, оскільки прокурором розглянуто відповідне клопотання скаржника.

Що стосується вимоги зобов`язати прокурора вчинити певні дії у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.36 та ч.5 ст.40 КПК України слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Тож вимоги скаржника виходять за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до повноважень слідчого судді.

Крім того, з урахуванням змісту скарги ОСОБА_3 слідчий суддя зазначає наступне ч. 11 ст. 615 КПК України передбачено порядок використання в якості доказів в суді показань, отриманих під час допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану.

Можливість та порядок проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування регулюється ст.ст. 224, 232 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.224 КПК України допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати.

Згідно ст.232 КПК України проведення допиту в режимі відеоконференції під час досудового розслідування виключно в межах території України, де органи правопорядку можуть забезпечити: встановлення особи за оригіналами документів, попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання згідно з українським законодавством, вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки під підпис.

Прокурор та слідчий не має технічної та юридичної можливості забезпечити участь уповноважених осіб поряд із підозрюваним для ідентифікації особи на тимчасово-окупованій території, як того вимагає ч. 4 ст. 232 КПК України, згідно з якою допит особи у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно з правилами, передбаченими статтями 225-227 КПК України.

Так, відповідно до приписів ст. 225 КПК України, допит під час досудового розслідування в судовому засіданні проводиться у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань.

В такому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду, що передбачає явку підозрюваного до зали судового засідання за місцем його проживання на території України.

Разом з тим, пряме дистанційне проведення допиту прокурором або слідчим у кримінальному провадженні особи, яка знаходиться на тимчасово-окупованій території (через Skype, Zoom або інші платформи) є підставою для визнання таких показань недопустимим доказом (ст. 87 КПК України), оскільки вони отримані з порушенням встановленого законом порядку.

Враховуючи викладене, вважаю, що скарга ОСОБА_3 є такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.36, 40, 110, 224, 225-227, 232, 303, 307, 309, 615 КПК України -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 20.08.2026 о 16:50 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1