Рішення № 139137015, 21.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15715/25

провадження № 2/753/1179/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

при секретарі судового засідання - Козін В.Є.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільна справу за позовною заявою Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості.

Позовна заява КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» обґрунтована наступним. Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» створено відповідно до рішення Київської міської ради від 08.06.2000 №183/904 «Про створення комунального підприємства для експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлових і не житлових приміщень, будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території. Позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у період з 01.11.2020 по 01.06.2025 у житловому будинку АДРЕСА_1 , який відповідно до наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 2 від 10.01.2008 передано на обслуговування Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс». Між ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем комунальних послуг, та позивачем 26.06.2008 було укладено договір на обслуговування будинку і прибудинкової території, відповідно до якого підприємство надає послуги з обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, а власник квартири оплачує витрати по обслуговуванню будинку та прибудинкової території і оплачує комунальні послуги. Однак, у зв`язку з неналежною оплатою власником квартири отриманих послуг, у ОСОБА_1 виникла перед позивачем заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.11.2020 по 01.06.2025 у розмірі 45 304,14 грн. На неодноразові нагадував відповідачу про необхідність оплатити заборгованості за послуги, розмір якої постійно зазначається у щомісячних рахунках-повідомленнях на оплату послуг, відповідач борг не сплатив. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2020 по 01.06.2025 у розмірі 54 098,93 грн., з яких основна сума заборгованості 45 304,14 грн, інфляційні нарахування - 7 057,61 грн, 3% річних - 1 737,18 грн.

Позивач не погоджується із доводами та твердженнями, які викладені у зустрічному позові ОСОБА_1 . Заперечення щодо зустрічного позовну обгрунтовані тим, що будинок АДРЕСА_1 не знаходиться у комунальній власності з самого початку будівництва, але замовником будівництва зазначеного будинку на той час було Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд - УКБ», що знаходиться у власності Київської міської ради. Вищезазначений будинок з самого початку передачі будинку на обслуговування і по сьогоднішній день знаходиться на обслуговуванні КП «Житло-сервіс», тобто співвласники з самого початку існування будинку до цього часу не визначилися із формою управління будинком. Як тільки співвласники будинку визначаться із формою управління будинком то КП «Житло-сервіс» у визначені законом строки передасть багатоквартиний будинок із його системами забезпечення (водопостачання, водовідведення, електропостачання, ліфтового господарства) в управління співвласників та/або іншій вибраній співвласниками організації, підприємству, установі. Укладені раніше договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені підприємством із споживачами до введення в дію норм Закону «Про житлово-комунальні послуги», що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність. Відповідач за зустрічним позовом не погоджується з твердженням позивача про те, що послуги не надавалися, оскільки від відповідача не надходило до підприємства жодних претензій щодо ненадання або надання послуг не в повному розмірі чи невідповідної якості, не складалися та не підписувалися Акти-претензії. Відсутність документів з Державного земельного кадастру про належність земельної ділянки до будинку АДРЕСА_1 набережна не є підставою для звільнення від сплати коштів на утримання прибудинкової території.

Відповідач ОСОБА_1 вимоги первісного позову не визнав та пред`явив зустрічний позов про зобов`язання КП «Житло-сервіс» здійснити ОСОБА_1 перерахунок відповідно до фактично наданих послуг за період з листопада 2020 року по травень 2025 року.

На обґрунтування вимог зустрічного позову послався на незаконну діяльність юридичної особи КП «Житло-сервіс», недійсність та нікчемність договору на обслуговування будинку і при будинкових територій від 26.06.2008, невідповідність його типовому договору та підписання його обманним шляхом. Визначені в договорі послуги надавалися не в повному обсязі. Жодних змін і доповнень сторонами до договору не підписувалося, тому підвищення розмірів оплати за договором є неправомірним. Вказував на невстановлену природу походження суми заборгованості, розрахованої позивачем, здійсненої не відповідно до умов укладеного між ними договору й на підставі невстановлених тарифів та на те, що позивачем не надавалися щомісячні квитанції для оплати послуг, відповіді на його звернення для отримання підтвердження надання послуг, що позбавило його можливості своєчасно отримати інформацію про послуги. КП «Житло-сервіс» не має документу з Державного земельного кадастру про належність земельної ділянки до будинку АДРЕСА_1 , тому стягнення коштів на утримання прибудинкової території незаконні. Відсутні докази надання позивачем послуг з виконання комплексу робіт по утриманню будинку і прибудинкової території. Також зазначив про те, що 01.12.2023 він звертався до позивача із заявою про розірвання договору від 26.06.2008, відповіді не отримав, тому договір вважається розторгнутим з 01.01.2024, а отже нарахування заборгованості у 2024 та 2025 роках неможливе у разі відсутності договору. Просив застосувати строк позовної давності, який пропущений позивачем без поважних причин.

В судових засіданнях представник КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити, оскільки він необгрунтований та безпідставний.

Відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та наполягав на задоволенні його зустрічного позову.

Зважаючи на те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, сторонами були викладені свої позиції у спірних правовідносинах в письмових заявах по суті спору, надані пояснення у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду справи за відсутності сторін та їх представників, за наявними матеріалами.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 31.07.2025 відкрито провадження за позовною заявою КП «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.08.2025 відповідач звернувся до суду із заявою про розгляд справи у загальному провадженні.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи у загальному провадженні.

18.08.2025 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про поновлення та/або продовження строку на подання заяв по суті; клопотання про витребування у позивача документів.

Також 18.08.2025 ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ПК «Житло-сервіс» про здійснення перерахунку заборгованості.

19.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву.

22.08.2025 відповідачем до суду подана заява про застосування строків позовної давності.

27.08.2025 представником позивача КП «Житло-сервіс» подана заява про продовження стоку для надання відповіді на відзив.

27.08.2025 ОСОБА_1 подав клопотання про витребування доказів та клопотання про огляд оригіналів документів; письмові пояснення по справі.

20.08.2025 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

27.08.2025 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва прийнято до розгляду відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, відмовлено у задоволенні заяви КП «Житло-сервіс» про продовження строку для подання відповіді на відзив.

29.08.2025 представником позивача подані заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Ухвалою судді від 01.09.2025 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про захист прав споживача та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості, об`єднавши позови в одне провадження; у справі призначено підготовче засідання.

17.09.2025 представник КП «Житло-сервіс» подав відзив на зустрічну позовну заяву.

24.10.2025 ОСОБА_1 подав відповідь на відзив по зустрічному позову.

27.10.2025 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування у позивача документів.

27.10.2025 представником КП «Житло-сервіс» подані додаткові пояснення по справі.

25.11.2025 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів; письмові пояснення до зустрічного позову.

04.12.2025 розпорядженням № 110 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв`язку з відрахуванням судді Мицик Ю.С. зі штату Дарницького районного суду м. Києва, призначено повторний автоматизований розподіл справ, зокрема і справи № 753/15715/25.

26.12.2025 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. прийнято до розгляду цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про захист прав споживача та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості; призначено підготовче засідання.

16.02.2026 представником позивача подане клопотання про долучення доказів.

17.02.2026 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів та заяву про долучення доказів.

11.03.2026 представником КП «Житло-сервіс» подане клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду.

24.03.2026 представником КП «Житло-сервіс» подані додаткові пояснення у справі.

29.03.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про долучення доказів.

30.03.2026 ухвалою суду закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

25.06.2026 відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про визнання повноважень представника позивача неналежними та застосування наслідків відсутності підтверджених повноважень; клопотання про витребування доказів; заяву про зловживання процесуальними правами та клопотання про постановлення окремої ухвали; залишення позовної заяви без розгляду.

20.07.2026 подав до суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог за зустрічним позовом, в якій позивачем змінені заявлені позовні вимоги.

Дослідивши подану заяву про зміну позовних, суд дішов висновку про відмову у прийнятті такої заяви через пропуск процесуальних строків, оскільки її подано під час судового розгляду по суті.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 244, 246 ЦК України, представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

В матеріалах справи міститься довіреність № 050/04-88 від 20.01.2025, підписана директором КП «Житло-сервіс», відповідно до якої ОСОБА_2 надаються права, визначені ст. ст. 43,49 ЦПК України України, в тому числі право подавати та підписувати позовні заяви.

Суддею Дарницького районного суду м. Києва, враховуючи малозначність справи, оскільки ціна позову становить 54 098,93 грн, перевіривши дотримання вимог ст. ст. 175-177 ЦПК України України, в тому числі і повноваження представника, було постановлено ухвалу про відкриття повадження та розгляд справи за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позовна заява подана неуповноваженою на те особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» створено відповідно до рішення Київської міської ради від 08.06.2000 №183/904 «Про створення комунального підприємства для експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», яке підпорядковане Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

На даний час підприємство підпорядковується Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (копії рішення КМР і витягу з ЄДР додаються).

Відповідно до Статуту КП «Житло-сервіс», затвердженого розпорядженням КМДА 19.07.2000 № 1205 (у ред. розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 2018 року), метою діяльності підприємства є задоволення потреб фізичних та юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлових і не житлових приміщень, будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Наказом Головного управління житлового забезпечення від 10.01.2008 за № 2, у зв`язку з закінченням будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 , вказаний будинок передано на обслуговування КП «Житло-сервіс», що підтверджується Авізо № 15 від 25.02.2008.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 17.06.2008, Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 25.04.2025. Відповідно до зазначених документів, загальна площа квартири становить 111,60 кв.м., житлова - 50,80 кв.м.

26.06.2008 між КП «Житло-сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір на обслуговування будинку і при будинкових територій, відповідно до якого підприємство надає послуги з обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території. Власник квартири оплачує витрати по обслуговуванню будинку та прибудинкової території і оплачує комунальні послуги. .

Згідно з інформацією з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Оскільки відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований та проживає за вказаною адресою, таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем, а отже він, як власник квартири зобов`язаний здійснювати оплату встановлених платежів з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно Статуту комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», первинно затвердженого розпорядженням КМДА від 19.07.2000 із подальшими змінами та перереєстрацією, КП ЕРЖФ «Житло-Сервіс» створено відповідно до рішення КМР від 08.06.2000 № 183/904 «Про створення комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс». Засновником та власником Підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Метою діяльності підприємства є задоволення потреб фізичних та юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлових і нежитлових приміщень, будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території, відповідно до вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, отримання прибутку від своєї діяльності, замовлення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання житлово-комунальних послуг споживачам відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 8785-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

- управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону № 1875-VI житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Тобто, всі послуги, у тому числі й послуги з утримання будинку та прибудинкової території є житлово-комунальними послугами.

Отже, експлуатуюча будинок організація - є організація, яка утримує на балансі відповідне майно, веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом, тобто є виконавцем житлово-комунальних послуг з управління, утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства

Відповідно до п. 1.1. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2005, Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг розроблено відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15). Відповідно до Порядку органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці таких житлово-комунальних послуг: з управління будинком, спорудою або групою будинків; з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій; з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15).

Відповідно до п. 1.5. виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у п. 1.1 Порядку, може бути суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов`язків, визначених у ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (1875-15).

Згідно п. 1.6. Порядку виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Аналіз вказаних положень дозволяє дійти висновку про те, що законодавством не визначеного прямого обов`язку органу місцевого самоврядування щодо визначення в будь-якому випадку виконавця житлово-комунальних послуг, а лише надаються останньому такі повноваження щодо права на визначення виконавця житлово-комунальних послуг органом місцевого самоврядування тоді, коли власник (власники) житлових будинків не бажає (не бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, у багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», виконавчий орган місцевої ради (або інший орган - суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року.

У разі якщо конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку не було проведено до 1 травня 2021 року, виконавчий орган відповідної місцевої ради (або інший орган - суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести такий конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку у будинках, у яких станом на дату, що передує двом місяцям до запланованої дати оголошення конкурсу, не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено і не проведено такий конкурс відповідно до пункту 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та абзацу першого цього пункту.

Таким чином, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 10.01.2008 за № 2, у зв`язку з закінченням будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку на АДРЕСА_1 , КП «Житло-сервіс» прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію вказаний житловий будинок, відповідно з цієї дати у позивача виник обов`язок надавати житлово-комунальні послуги за цією адресою, якому відповідає обов`язок відповідача оплачувати платежі за отриманні послуги.

Вищенаведене свідчить про те, що КП «Житло-Сервіс» є експлуатуючою організацією, виконавцем послуг з управління, утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території у спірний період, що визначена в установленому порядку.

Зазначене повністю спростовує твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що Киїською міською радою у порушення чинного законодавства не було проведено конкурсу з визначення управителя багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять жодного доказу, що свідчив би про те, що співвласники багатоквартирного будинку визначили іншого виконавця послуг в спірний період.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що послуги з утримання будинків та прибудинкових територій за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі.

Відповідно до ст. 14 Закону України Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV ціни/тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

В подальшому відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом України від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію 01.05.2019 року.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2189-VІІІ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Пунктом 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2189-VІІІ передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (опублікований в газеті Голос України 09.12.2017 року), та вводиться в дію з 01.05.2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 01.01.2019 року.

Відповідно п.п. 2, 3, 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 2189-VІІІ передбачено визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

З введенням в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 суттєво змінено систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг та визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, і такої послуги, як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не передбачено. Натомість, визначено послугу з управління багатоквартирним будинком, вартість надання якої визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню.

Вказаний Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (10.12.2017), згідно його Прикінцевих та перехідних положень Закону його було введено в дію з 01.05.2019, а через шість місяців, тобто з 10.06.2018 року, введені в дію його норми Закону щодо регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком та з цієї ж дати втратили силу норми старого Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно ч. 2 ст.10 вказаного Закону вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Як вбачається з п. 8 договору на обслуговування будинку і при будинкових територій від 26.06.2008, укладеного між сторонами, ним визначено вартість щомісячних платежів на час укладення договору за утримання і ремонт будинку та прибудинкової території будинку, комунальні та інші послуги.

Згідно п. 9 договору розрахунки тарифів та інших щомісячних платежів можуть змінюватись зі зміною самих тарифів по розпорядженню виконавчого органу Київради (КМДА) чи законодавчою зміною мінімальної заробітної плати (щодо розрахунку плати за послуги чергового житлового будинку (консьєржа)).

Пп. 2.1.3 п. 2.1 договору «Підприємство» зобов`язалось забезпечити доведення до відома «Власника квартири» змін витрат на утримання будинку і тарифів на послуги відповідним платіжним документом.

Пп. 2.2.2. п. 2.2. договору «Власник квартири» зобов`язався не пізніше 20 числа поточного місяця вносити плату за квитанціями ГІОЦ, що надходять (надаються), за утримання будинку та прибудинкової території і ремонт, комунальні та інші послуги, передбачені цим договором, згідно чинних розцінок і тарифів на ці послуги та за показаннями лічильників.

Договір, укладений між сторонами на підставі їх вільного волевиявлення, яке відповідало їх внутрішній волі, що свідчить про визначення відповідачем виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, дійсність правочину презюмується.

Доказів в розрізі вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України щодо недійсності укладеного договору сторонами, зокрема, відповідачем не надано, отже, вказаний договір є обов`язковим для виконання відповідачем.

Твердження ОСОБА_1 про те, що укладений між ним та КП «Житло-сервіс» договір від 26.06.2008 не відповідає типовому договору, порушує його права як споживача, є дискримінаційним по відношенню до власника квартири, тому що в даному договорі не враховано суттєві права власника квартири та суттєві обов`язки КП «Житло-сервіс», суд не приймає, оскільки вказаний договір сторонами не оскаржувався.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

За змістом ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з положеннями ст. ст. 526, 530, 611 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт ненадання послуг або зниження якості послуг (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (постанова ВС від 20.11.2019 у справі №640/18143/16-ц).

З матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачеві житлово-комунальні послуги належним чином, у повному обсязі.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 638/5001/17 зроблено висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

У постанові від 07.02.2018 у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Позивачем не надано суду доказів ненадання/неповного надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, доказів наявності зобов`язань у відповідача здійснити у зв`язку з цим щомісячне перерахування щодо наданих послуг, тобто доказів порушення прав позивача за зустрічним позовом, а отже такі вимоги не підлягають задоволенню.

Наявні у матеріалах справи звернення (заяви) ОСОБА_1 про надання публічної інформації, адресовані КП «Житло-Сервіс», підтверджують лише факт звернення ОСОБА_1 з вимогою надання йому документів, що підтверджують надання послуг. Претензії за 2025 рік, які наявні в матеріалах справи, суд оцінює критично, оскільки вони були подані до КП «Житло-сервіс» відповідачем лише після пред`явлення до нього вказаного позову. З актами-претензіями у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він не звертався.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в якості обґрунтованості своїх заперечень проти позовних вимог до позову не надано доказу звернення до позивача з претензіями та складання між сторонам акту-претензії, що свідчить про те, що житлово-комунальні послуги надані позивачем та їх не відповідність вимогам законодавства нічим не підтверджена, а отже посилання на порушення Розпорядження КМДА № 307 від 09.03.2011 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві» є безпідставним.

З наданих до суду фото неможливо ідентифікувати, де та коли вони були зроблені, а отже вони не являються належним доказом ненадання КП «Житло-сервіс» послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

З цих самих підстав суд відхиляє здійснений ОСОБА_1 розрахунок фактичної вартості наданих послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 із актами-претензіями до КП «Житло-сервіс» щодо неналежного надання послуг.

Натомість судом встановлено, що КП «Житло-сервіс» надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать наступні докази в їх сукупності: договори про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів, договори на закупівлю послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-водопостачання, водовідведення, договори про закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування електророзподільного обладнання, договори на послуги з ремонту та технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, договори про надання послуг із санітарно-гігієнічної обробки приміщень, договори про надання послуг операційно-диспетчернського обслуговування ОДС, а також підписані відповідні акти до вказаних договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що послуги надаються щомісячно належної якості та в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалами справи договорами, що укладені з контрагентами для надання певного виду послуг, актами приймання-передачі таких наданих послуг, рахунками-фактурами, тощо.

Твердження ОСОБА_1 про те, що капітальний ремонт ліфтів входить до послуг з технічного обслуговування ліфтів з посиланням на код ДК 021.2015 50750000-7, суд відхиляє, оскільки ДК 021.2015 являється лише державним класифікатором України, який використовується в системі публічних закупівель.

Разом з тим, відповідно до п. 2.3 Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.11.2006 № 369, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2006 за № 1344/13218, визначено, що вартість технічного обслуговування ліфтів не включає суми витрат на роботи з поточного та капітального ремонту.

Також суд відхиляє твердження відповідача ОСОБА_1 , що між ним та позивачем не укладено нового договору на умовах типового договору, затвердженого Кабінетом міністрів України від 20.05.2009 за № 529, оскільки відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг.

Щодо доводів відповідача про відсутність у нього обов`язку щодо оплати послуг з утримання прибудинкової території через відсутність оформлення земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства України, то суд оцінює їх критично з огляду на те, що як визначалось вище, в розрізі даного спору зобов`язання відповідача оплатити послуги з утримання будинку та прибудинкової території урегульовано чинним законодавством та не спростоване доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України. Суд також вважає, що відсутність державної реєстрації землі не змінює її фактичного статусу як прибудинкової території.

Посилання відповідача на неотримання щомісячних квитанцій за послуги, судом не приймаються до уваги та оцінюються критично, оскільки відповідно до чинного законодавства споживач зобов`язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги.

Окрім того, в розрізі даного спору зобов`язання відповідача оплатити послуги з утримання будинку та прибудинкової території урегульовано договірним зобов`язанням на підставі узгоджених договором дій позивача і споживача послуг, згідно якого «Власник квартири» зобов`язався не пізніше 20 числа поточного місяця вносити плату за квитанціями ГІОЦ, що надходять (надаються), за утримання будинку та прибудинкової території і ремонт, комунальні та інші послуги, передбачені цим договором, згідно чинних розцінок і тарифів на ці послуги та за показаннями лічильників.

Тому, суд виходить з того, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (постанова Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020).

Стосовно тверджень відповідача ОСОБА_1 про завищення позивачем тарифів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком не підлягає державному регулюванню та відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» відноситься до вільних цін. Порядок формування ціни послуги з управління багатоквартирним будинком не затверджується Кабінетом Міністрів України і розрахунок ціни не подається управителем до органу місцевого самоврядування для встановлення або погодження.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціна послуги з управління будинком може визначатися або за згодою сторін - співвласників будинку та управляючої компанії, або за результатами конкурсу з призначення управителя - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем. Тобто, ціна послуги з управління визначається за ринковими умовами.

Суд також відхиляє доводи відповідча щодо незаконності створення та реєстрації юридичної особи КП «Житло-Сервіс», затвердження статуту комунального підприємства, оскільки дані обставини не являються предмтом спрору.

Не заслуговують на увагу також доводи ОСОБА_1 щодо наявності арифметичних помилок у наданому позивачем розрахунку, оскільки судом таких виявлено не було.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості у період з 01.11.2020 по 01.06.2025 у відповідача наявна заборгованість зі сплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 40 674,80 грн; у період з 01.06.2023 по 01.06.2025 заборгованість з відшкодування різниці планової вартості витрат ел. енергії «Освітлення МЗК, підв. приміщень та підкачування води» у розмірі 2 557,92 грн та заборгованість з відшкодування різниці планової вартості витрат ел. енергії «Енергопостачання для ліфтів» у розмірі 1 044,60 грн; заборгованість з оплати капітального ремонту систем ХВП, ГВП, ЦО у розмірі 213,83 грн; заборгованість з оплати капітального ремонту насосного обладнання у розмірі 30,51 грн; заборгованість з оплати капітального ремонту фасаду у розмірі 504,83 грн; заборгованість з оплати частки у капітальному ремонті ліфтового обладнання у розмірі 1 683,82 грн; заборгованість з оплати експертного обстеження або технічного огляду ліфтів у розмірі 295,11 грн, а всього: 45 304,14 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами надання відповідачеві ОСОБА_1 послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а отже позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 45 304,14 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості, тому і позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат - 7 057,61 грн, три проценти річних від простроченої суми - 1 737,18 грн, також підлягають задоволенню.

Суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, про що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Так, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ст. 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні моменти (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення).

Таким чином, за змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав.

Європейський суд прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі «Стаббінг та інші проти Сполученого Королівства» та у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із законом від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п. 12 розд.«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону № 540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

З урахуванням вказаного, суд надходить до висновку про відсутність підстав вважати, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а позовні вимоги КП «Житло-сервіс» підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до ч 5 ст. 262 ЦПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 ЦПК України окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення, або запобігти їх повторенню (частина шоста статті 262 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2018 у справі №761/32388/13-ц (провадження №61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали, суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали стосовно посадових осіб Київської міської ради, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 , потребують окремого доказування або перевірки в іншому провадженні, а не під час вирішення цього цивільного спору. Разом з тим, суд зазначає, що відповідач вправі особисто звернутись до правоохоронних органів. Висновок ОСОБА_1 про зловживання представником позивача процесуальними правами необгрунтований та є його власним інтерпретуванням законності дій представника позивача.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, який необхідно стягнути з відповідача, так як судом задоволені позовні вимоги КП «Житло-сервіс».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі - 45 304,14 грн, інфляційні втрати - 7 057,61 грн, три проценти річних від простроченої суми - 1 737,18 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн, а всього: 57 126,93 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про захист прав споживача та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості - залишити без задоволення.

Позивач: Комунальне підприємство з експлуатації житлового фонду «Житло-сервіс», код ЄДРПОУ 31025659, адреса: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-Б, наявний електронний кабінет в підпсистемі «Електронний суд».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2026 р.