Рішення № 139135543, 19.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/5173/26

Номер провадження2/205/4028/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Яковенко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Суперіум» звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 22 червня 2019 року було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95425558000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 50 359 грн. строком на 24 місяці. АТ «Укрсиббанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 20 грудня 2021 року за договором утворилась заборгованість у розмірі 25 405,37 грн., яка складається: з основного боргу 19 900,25 грн., з відсотків 5 505,12 грн. 20 грудня 2021 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» уклали договір факторингу №228, за умовами якого ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за вищевказаним кредитним договором, а відповідно до реєстру прав вимог №228 від 20 грудня 2021 року кредитодавець відступив ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за кредитним договором №95425558000 від 22 червня 2019 року заборгованість у розмірі 25 405,37 грн. На підставі вищевикладеного представник позивача звернулась до суду з цією позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №95425558000 від 22 червня 2019 року заборгованість у розмірі 25 405,37 грн., яка складається: з основного боргу 19 900,25 грн., з відсотків 5 505,12 грн., а також судові витрати у вигляді: судового збору у розмірі 2 662,40 грн. і поштових витрат 146 грн.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «Укрсиббанк».

Представник відповідача Ляшенко М.Г.подала до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначила, що надана позивачем довідка про наявність заборгованості на загальну суму 25 405,37 грн. не є первинним бухгалтерським документом. Він є лише внутрішнім документом фінансової установи, який відображає односторонні нарахування, і за відсутності доказів реального руху коштів по рахунку такий розрахунок не може вважатися беззаперечним доказом існування заборгованості. В доданому до позовної заяві реєстрі відсутня інформація щодо загальної кількості прийому-предачі права вимоги, а також прихована інша інформація. Відповідно до долученого акту прийому-передачі визначена загальна сума, яка підлягає сплаті, проте в долученому платіжному дорученню №7730410001 від 20 грудня 2021 року визначена зовсім інша сума. Також при детальному вивченні акту прийому передачі реєстру боржників вбачається стороннє втручання у його формуванні як документу, а саме відсутності сторінок та графічне накладення печаток і підписів на ньому, у зв`язку із чим, просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача Вишневською О.І. було подано відповідь на відзив, в якому зазначила, що чинне законодавство не встановлює виключного переліку доказів, якими може підтверджуватись факт надання кредитних коштів. Такими доказами можуть бути, зокрема, кредитний договір, виписки по рахунку, розрахунок заборгованості, інформація щодо руху коштів, а також інші документи, які у своїй сукупності підтверджують існування зобов`язання. Посилання відповідача на те, що довідка про заборгованість не є первинним бухгалтерським документом, саме по собі не свідчить про відсутність заборгованості. Розрахунок заборгованості є належним письмовим доказом у розумінні ст. 76, 77 ЦПК України та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. Відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів, не заявлено про неукладення кредитного договору, не оспорено належність персональних даних, реквізитів рахунку чи факту користування кредитом. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 у справі № 755/18920/18 є вибірковим та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки висновки суду у зазначеній справі були зроблені з урахуванням конкретних фактичних обставин та наявної доказової бази. Натомість у вказаній справі позивачем надано належні та допустимі докази існування кредитних правовідносин і переходу права вимоги до позивача. Умовами договору передбачено (п. 3.1-3.3), що відповідачу був наданий кредит у сумі 50 359 грн. для особистих потреб, а саме: 50 000 грн. на споживчі цілі; 260 грн. на оплату страхового платежу та 99 грн. на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні кредиту. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, з якого вбачається, що відповідач 24 червня 2019 отримала кредитні кошти у встановленому договором розмірі та частково здійснювала платежі щодо погашення кредиту. На підтвердження набуття права вимоги позивачем до матеріалів справи подано договір факторингу №228 та акт приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року, які підтверджують факт передачі прав вимоги від первісного кредитора до позивача. При цьому чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у витягу з реєстру боржників повної кількості усіх боржників чи розкриття інформації стосовно інших осіб. Посилання відповідача на те, що строк дії кредитного договору №95425558000 визначено до 20 червня 2022 року, не спростовує правомірності укладення договору факторингу від 20 грудня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум». Доводи представника відповідача зводяться до стверджуваних недоліків чи браку документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, проте стороною відповідача не надано доказів на спростування факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, сплати відповідачем кредитних платежів, контррозрахунку боргу тощо, у зв`язку із чим представник позивача просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

13 липня 2026 рокуухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра задоволено клопотання представника відповідача Ляшенко М.Г.про витребування доказів у ТОВ «ФК «Суперіум».

Представник позивача Вишневська О.І. у позовній заяві просила суд проводити розгляд справи без участі їх представника та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Ляшенко М.Г.подала до суду заяву, в якій просила розглянути справи без її участі і без участі відповідача, та відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 22 червня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95425558000, шляхом підписання договору, що є невід`ємною його частиною, та в якому зазначено анкетні дані відповідача. Відповідно до його умов АТ «Укрсиббанк» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 50 359 грн., які складаються з: 50 000 грн. сума кредиту; 260 грн. страховий платіж; 99 грн. оплата разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту, строком на 24 місяці з дати його надання і датою повернення (виплати) кредиту 22 червня 2022 року, з розміром ануїтентного платежу 2883 грн., з процентною ставкою 55%/річних (а. с. 28-31).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 20 грудня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договір факторингу №228, згідно з умов якого клієнт відступив фактору права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, та відповідно до довідки ТОВ «ФК «Суперіум» від 02 січня 2026 року заборгованість боржника ОСОБА_1 складається у розмірі на загальну суму 25 405,37 грн. (а. с. 10-17).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №228 від 20 грудня 2021 року АТ «Укрсиббанк» відступає право вимоги заборгованості боржників до ТОВ «ФК «Суперіум» на умовах договору факторингу №228 від 20 грудня 2021 року, в тому числі за кредитним договором №95425558000 щодо ОСОБА_1 , порядковий номер - №99, на загальну суму в розмірі 25 405,37 грн. (а. с. 32)

Також відповідно до платіжної інструкції №773 від 20 грудня 2021 року виконано переказ платником ТОВ «ФК «Суперіум» до АТ «Укрсиббанк» на суму 862 159,17 грн., з призначенням платежу: оплата суми фінансування під відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №228 від 20 грудня 2021 року (а. с. 18).

При цьому, в матеріалах справи міститься досудова вимога №17-10/24-11 від 17 жовтня 2024 року про сплату заборгованості за договором №95425558000 до ОСОБА_1 , відповідно до якої загальна заборгованість - 25 405,37 грн. та відповідно до вимоги, ТОВ «ФК «Суперіум» вимагає від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, усунути порушення умов договору і погасити заборгованість в розмірі 25 405,37 грн. (а. с. 27).

На виконання ували суду АТ «Укрсиббанк» надав відповідь №31-4-01/5465-БТ від 22 квітня 2026 року про те, що банк надає рахунок заборгованості за кредитом і нарахованими відсотками по кредитному договору №95425558000 від 22 червня 2019 року укладений між банком та ОСОБА_1 , та відповідно до довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на 20 грудня 2021 за кредитним договором №95425558000 від 22 червня 2019 року становить 25 405,37 грн., яка складається: з основного боргу 19 900,25 грн., з відсотків 5 505,12 грн. (а. с. 56-59).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Так, судом поза розумним сумнівом встановлено, що між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 22 червня 2019 року було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95425558000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 50 359 грн. строком на 24 місяці.

При цьому на момент відступлення за договором заборгованість відповідача становить 25 405,37 грн., яка складається: з основного боргу 19 900,25 грн., з відсотків 5 505,12 грн.

На переконання суду, відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту отримання кредитних коштів, не заявлено про не укладення кредитного договору, не спростовано належність персональних даних, реквізитів рахунку чи факту користування кредитом.

Так, посилання відповідача на те, що довідка про заборгованість не є первинним бухгалтерським документом, саме по собі не свідчить про відсутність заборгованості суд відхиляє, та зазначає, що розрахунок заборгованості є належним письмовим доказом у розумінні ЦПК України і підлягає оцінці судом як доказу у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Зазначена норма передбачає, що для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, довідка про заборгованість є зведеним обліковим документом, яка складається на підставі первинних бухгалтерських документів, систематизує та відображає у хронологічному й аналітичному порядку: суми наданого кредиту; періоди та розмір нарахованих процентів, комісій, пені, штрафних санкцій; фактичні платежі, здійснені на виконання зобов`язання; залишок невиконаного грошового зобов`язання на конкретну дату.

Крім того, довідка про заборгованість є належним письмовим доказом, який відображає стан бухгалтерського обліку кредитора щодо конкретної господарської операції або зобов`язання, та відсутність «первинності» документу не позбавляє його процесуальної та доказової сили, оскільки цей документ містить у собі всі необхідні вихідні відомості для подальшого дослідження як доказу у суді.

Суд також зазначає, що в силу принципу змагальності сторін, відповідачем, не надано належні докази на спростування вказаних у довідці даних.

При цьому суд зауважує, що виписка, яка міститься в матеріалах справи є належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року № 753/16762/15-ц викладено правовий висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Також, Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц, наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд зазначає, що посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву судомне приймаються, оскільки зводяться лише до суб`єктивної оцінки норм матеріального права і їх трактування на власну користь, вибірково спотворюючи на користь відповідача суть доказу, та правова позиція якої не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а також мають формальний характер і спрямовані на ухилення від сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Крім того, суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості та вважає його достовірним, оскільки доказів виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед позивачем суду не надано, а також відповідачем не спростовано у встановленому законом порядку вищезазначений розрахунок.

Більш того, на підтвердження набуття права вимоги позивачем до матеріалів справи подано договір факторингу №228 та акт приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року, які підтверджують факт передачі прав вимоги від первісного кредитора до позивача.

Разом з тим, чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового зазначення у витягу з реєстру боржників повної кількості усіх боржників чи розкриття інформації стосовно інших осіб, а наданий позивачем витяг з реєстру містить достатні відомості для ідентифікації саме відповідача, а саме: ПІБ боржника, реквізити кредитного договору, розмір заборгованості та інші дані, необхідні для підтвердження переходу права вимоги саме щодо відповідача.

При цьому, суд зауважує, що в силу ст. ст. 13, 264 ЦПК України суд розглядає справи виключно в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Посилання відповідача про неналежність поданого реєстру боржників судом відхиляються, так як рішення виноситься відповідно до фабули, яка була викладена позивачем у своєму позовні, відсутність анкетних даних інших боржників, які не визначені позивачем у позовній заяві як «відповідач» не є порушенням норм чинного законодавства та не передбачено нормами ЦПК України.

Подані позивачем документи є належними та допустимими доказами переходу права вимоги до позивача щодо заборгованості відповідача.

Окрім цього, відповідачем не подано належних, допустимих доказів про відсутність факту укладення кредитного договору між первинним кредитом АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «ФК «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн. і поштові витрати - 146 грн. (а. с. 25,33).

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95425558000 від 22 червня 2019 року у розмірі 25 405,37 грн., яка складається: з основного боргу 19 900,25 грн., з відсотків 5 505,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн., і поштові витрати - 146 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», код ЄДРПОУ 42024152, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23-А, прим. 35-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко