Рішення № 139135456, 06.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2285/26

Провадження № 2/0203/1798/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.,

за участі:

позивача-1 ОСОБА_1 ,

представника позивачів адвоката Курячого А.М.,

представника відповідача Григоренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про припинення права власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач-1), ОСОБА_2 (далі позивач-2) до Дніпровської міської ради (далі відповідач, ДМР, міська рада) про припинення права власності та визнання права власності, в якому позивач просить суд:

- припинити право комунальної власності, номер відомостей про речове право (право власності): 37299996, на об`єкт: житлове приміщення у гуртожитку, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2122029912101, загальна площа (кв.м): 16,3, житлова площа (кв.м): 10,9, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право приватної спільної часткової власності на житлове приміщення у гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею: 28,0 кв.м, загальною площею: 38,7 кв.м.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначили, що вони є матір`ю та сином та були зареєстровані у кімнаті АДРЕСА_3 , з 16.02.2005 року до 21.02.2022 року, відповідно до довідки №715 від 21.10.2025 року. ОСОБА_1 23.11.2017 року звернулась до відповідача із заявою про обстеження приміщення сушилки поз. ІХ-12 у гуртожитку по АДРЕСА_4 ) для визнання її придатною для проживання. Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.04.2019 року №412 було виключено об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення №ІХ-12 у гуртожитку по АДРЕСА_5 , зі складу нежитлових приміщень та включено до складу житлових приміщень гуртожитків комунальної власності територіальної громади міста Дніпра. На виконання вказаного рішення від 08.07.2020 року було здійснено дії щодо реєстрації в установленому законодавством порядку права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2122029912101, номер відомостей про речове право (право власності): 37299996. На підставі розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 02.02.2022 року №43 ОСОБА_1 був виданий ордер, серії НА №27 від 14.02.2022 року на право зайняття зі складом родини 2 (дві) особи, житлової площі 28,0 кв.м в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . З 21.02.2022 року по теперішній час позивачі зареєстровані у кімнаті АДРЕСА_6 .

Вказане житлове приміщення у гуртожитку було приватизоване позивачами, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до свідоцтва про право власності від 07 січня 2026 року, реєстраційний №Г/9-2026, житлове приміщення у гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належать на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та члену її сім`ї ОСОБА_2 , загальна площа житлового приміщення у гуртожитку становить 38,7 кв.м.

Позивачі зазначили, що після отримання свідоцтва про право власності на житлове приміщення позивачі звернулись до державного реєстратора прав на нерухоме майно із відповідною заявою. Однак, рішенням №82948044 від 21 січня 2026 року їм було відмовлено в проведенні реєстраційної дії у зв`язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме за інформацією з ДРРП приміщення 289А за адресою: АДРЕСА_5 , є окремим об`єктом нерухомого майна, на який вже відкрито розділ в ДРРП та зареєстровано право власності. Проте у технічному паспорті від 12.09.2025 року, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:0160-37739-9147-4290, містяться відомості про тип об`єкта «Приміщення (група приміщень)», назва об`єкта: «приміщення 289,289а». Відповідно до акта інженера з ОСОБА_3 . Змієвського від 12.09.2025 року, вказано вважати житлове приміщення АДРЕСА_7 , житловою площею 28,0 кв.м, загальною площею 38,7 кв.м.

За твердженнями позивачів, об`єкт нерухомого майна приміщення №289А за адресою: АДРЕСА_5 , на момент звернення з позовом не існує, натомість наявним є об`єкт нерухомого майна: житлове приміщення АДРЕСА_7 , житловою площею 28,0 кв.м, загальною площею 38,7 кв.м. Більше того, об`єкт нерухомого майна: приміщення 289А у складі об`єкту нерухомого майна: приміщення 289А у складі об`єкту нерухомого майна: приміщення №289,289А, було відчужене з комунальної власності в рамках процедури приватизації державного житлового фонду. Об`єкт нерухомого майна приміщення №289А у складі об`єкту нерухомого майна приміщення №289,289А було відчужене з комунальної власності в рамках процедури приватизації державного житлового фонду, що є підставою для визнання припиненим права комунальної власності на вказаний об`єкт, а позивачі, в свою чергу мають право на ефективний захист своїх прав шляхом визнання права власності на житлове приміщення у гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , житлові приміщення №289,289А, площа житлового приміщення 38,7 кв.м.

Отже, позивачі, з огляду на наявні перешкоди в реєстрації свого права власності на житлове приміщення АДРЕСА_7 , житловою площею 28,0 кв.м, загальною площею 38,7 кв.м, та за відсутності іншого позасудового способу захисту своїх прав, звернулись до суду з позовом про припинення права власності та визнання права власності.

19.05.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позов із запереченнями проти задоволення позовних вимог, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що, з огляду на підставу відмови державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій, позовна вимога про визнання права власності на кооперативну квартиру є такою, що не підлягає задоволенню та є передчасною. Також відповідач зазначив, що у позові відсутня інформація про те, що позивачем оскаржувалось рішення державного реєстратора від 21.01.2026 року. За твердженнями відповідача, якщо припиняється право комунальної власності на нерухоме майно, наприклад, у зв`язку з відчуженням, переходом права власності до іншої особи, або знищенням майна, свідоцтво про право власності, що підтверджувало це право, втрачає свою юридичну силу, а відповідний запис у Державному реєстрі речових прав (ДРРП) буде скасований. Фактично зазначений позивачем у його позові відповідач не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, не оспорює право власності позивачів та не вчинив жодних дій, які б порушували право власності позивачів. Натомість пред`явлення позову до неналежного відповідача є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

01.06.2026 року в системі «Електронний суд» представник позивачів подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що при розгляді заяви позивачів від 16.01.2026 року щодо реєстрації права власності на житлові приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , житлові приміщення №289,289А, державний реєстратор, встановивши наявність відкритого розділу на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_5 , житлове приміщення №289А, номер об`єкта нерухомого майна: 2122029912101, номер відомостей про речове право (право власності): 37299996, був позбавлений можливості прийняти інше рішення, ніж відмовити у проведенні реєстраційних дій за заявою. Тому сторона позивачів не оскаржувала рішення державного реєстратора від 21.01.2026 року.

За твердженнями представника позивачів, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності Дніпровської міської ради саме на об`єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , створює презумпцію належності цього права саме відповідачу. Крім того, невчинення відповідачем дій із узгодження відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та фактичного складу житлової площі, на яку Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради видавався ордер від 14.02.2022 року, на думку позивачів, свідчить про невизнання відповідачем за позивачами права здійснювати правомочності володіння, користування та розпорядження таким майном. Саме Дніпровська міська рада, як зазначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власник майна, що входить до складу належного позивачам на підставі свідоцтва про право власності від 07.01.2026 року, реєстраційний номер №Г/9-2026, майна, є належним відповідачем у справі.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Під час судового розгляду справи по суті спору представник позивачів та позивач-1 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснили суду таким чином як про це вказано вище. Представник позивачів наголосив на тому, що позивачі все життя проживають у гуртожитку з 2005 року по 2022 рік. Відповідач визнав право приватної спільної часткової власності позивачів на житлове приміщення №289,289А, та позивачу-1 було видано ордер на проживання у 2-х кімнатах, з урахуванням приміщення сушилки, яку було приватизовано позивачами, та кожному належить по 1/2 частці спірного нерухомого майна. З 2022 року по теперішній час позивачі проживають та зареєстровані в кімнатах, отримали свідоцтво про право власності на спірне майно, проте державний реєстратор відмовив у реєстрації права власності, бо сушилка є окремим об`єктом нерухомого майна та в державному реєстрі у нього є окремий створений розділ. Проте є технічний паспорт на майно, спірне приміщення є спільним, є спільна площа, тому об`єкт нерухомого майна приміщення №289А на сьогодні не існує. У позивачів є перешкоди в державній реєстрації права власності на спірне майно. Натомість оскарження рішення державного реєстратора не призведе до відновлення порушеного права власності позивачів на спірне нерухоме майно. Також позивач-1 у судовому засіданні пояснила, що вони самостійно займалися сушильною кімнатою близько 10 (десяти) років, натомість, наразі не можуть зареєструвати право власності на спірне житлове приміщення, хоча відповідач видав їм свідоцтво про право власності на це приміщення.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідач не порушив права позивачів на спірне нерухоме майно, є неналежним відповідачем. На думку представника відповідача, позивачам слід оскаржувати відмову державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на спірне майно, відповідач не порушував право власності позивачів на спірне майно, а навпаки, видав їм свідоцтво про право власності на нього.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 06.07.2026 року з`явились позивач-1, представник позивачів та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті спору суд заслухав усні пояснення учасників справи по суті спору, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, під час судових дебатів заслухав заключні слова учасників справи, та 06.07.2026 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю та сином, які з 21.02.2022 року мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також є власниками житлового приміщення у гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить їм на праві приватної спільної часткової власності, загальною площею житлового приміщення у гуртожитку: 38,7 кв.м.

Це підтверджується копіями: паспортів громадян України, серії НОМЕР_3 від 15.05.2007 року, серії АН №205455 від 11.12.2003 року, ордера на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, серії НА №27 від 14.02.2022 року, виданого ОСОБА_1 , свідоцтва про право власності від 07.01.2026 року, реєстраційний №Г/9-2026, виданого згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.12.2025 року №32-23/12 (а.с. 5-9, 11-14, 22, 39).

Відповідно до копії технічного паспорта на гуртожиток по АДРЕСА_8 , власником якого є територіальна громада м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, виготовленого 15.07.2011 року, та акта обстеження стану приміщення сушилки поз.IX-12 у гуртожитку по АДРЕСА_4 , з метою встановлення відповідності санітарним і технічним вимогам від 20.06.2018 року, м. Дніпропетровськ, затвердженого рішення виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради від 19.09.2018 року №189, кімната АДРЕСА_9 літ. А-9) (а.с. 16, 17, 18-19).

Відповідно до копії акта обстеження стану приміщення сушилки поз.IX-12 у гуртожитку по АДРЕСА_4 , з метою встановлення відповідності санітарним і технічним вимогам від 20.06.2018 року, м. Дніпропетровськ, затвердженого рішення виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради від 19.09.2018 року №189, складеного комісією по обстеженню технічного стану житла виконкому Центральної районної у місті Дніпрі ради, на підставі листа КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради від 18.01.2018 року №25, візуально обстежила приміщення сушилки поз.IX-12 у гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (далі гуртожиток) по АДРЕСА_4 , і виявила, зокрема, що на момент обстеження приміщення сушилки поз.IX-12, самовільно переобладнане з нежитлового в житлове, складається з кімнати, санвузла та коридору. На момент обстеження приміщення сушилки поз.IX-12 у гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (далі гуртожиток) по АДРЕСА_4 , фактично використовується як житлове приміщення, чисте, сухе, устатковане житловими меблями, кухонна газова плита відсутня. У санвузлі встановлено сантехнічне обладнання, підключено водопостачання. Згідно з довідкою від 21.11.2017 року №3536 КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, у приміщенні сушилки поз.IX-12, яке в довідці зазначене як кімната АДРЕСА_10 , зареєстровано 2 (дві) особи.

Комісія дійшла висновку, що в результаті візуального обстеження приміщення сушилки поз.IX-12 у гуртожитку по АДРЕСА_4 , розгляду наданих документів, приміщення сушилки поз.IX-12 у гуртожитку по АДРЕСА_4 , загальною площею 17,2 кв.м, самовільно переобладнане у житлове, складається з кімнати, санвузла та коридору, і фактично використовується як житлове приміщення, є придатним для проживання (а.с. 18-19).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.04.2019 року №412 «Про зміну правового режиму нежитлових приміщень у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра», виконавчий комітет міської ради вирішив: п.1 змінити правовий режим нежитлових приміщень у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, згідно з переліком, що є додатком до рішення міської ради, серед якого вказане і нежитлове приміщення №IX-12 по АДРЕСА_5 , балансоутримувач КП «Жилсервіс-5», загальною площею 17,2 кв.м (п.3 додатку); п.2 виключити об`єкти нерухомого майна (п.1 цього рішення) зі складу нежитлових приміщень та включити їх до складу житлових приміщень гуртожитків комунальної власності територіальної громади міста Дніпра; п.3 Комунальному підприємству «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради здійснити дії щодо реєстрації в установленому чинним законодавством порядку права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на житлові приміщення у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (п.1 цього рішення) (а.с. 20-21).

Відповідно до відомостей з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.11.2020 року, 08.07.2020 року було зареєстроване комунальне право власності на житлове приміщення у гуртожитку, об`єкт житлової нерухомості: Так; загальною площею (кв.м): 16,3, житловою площею (кв.м): 10,9, опис: в будівлі гуртожитку літ. А-9, житлове приміщення №289А, складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-санвузол, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: Дніпровська міська рада, код ЄДРПОУ: 26510514, розмір часток: 1; підстава для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 11/20/1, виданий 17.02.2020 року, видавник: ФОП ОСОБА_4 ; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП141200630777, видана 03.03.2020 року, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53106547, від 14.07.2020 року, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2122029912101 (а.с. 23-24).

Позивачу-1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.02.2022 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради був виданий ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, серії НА №27 від 14.02.2022 року, на право зайняття зі складом родини 2 особи, житлової площі 28,0 кв.м, в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , строком постійно. Ордер виданий на підставі розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 02.02.2022 року №43, склад сім`ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , В.К.В., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син; ордер є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, при вселенні ордер здається у відповідну житлово-експлуатаційну організацію, ордер дійсний протягом 30 днів (а.с. 22).

Відповідно до акта від 12.09.2025 року, складеного інженером з ІНМ Змієвського В.П. (кваліфікаційний сертифікат АЕ №007086), та технічного паспорта ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат АЕ №007086), виготовленого 12.09.2025 року, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності №ТІ01: 0160-3739-9147-4290, на житлове приміщення №289,289А, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , замовник: ОСОБА_1 , вказаний об`єкт нерухомого майна розташований на 9 (дев`ятому) поверсі, літера А-9; згідно з договором про надання послуг проведена технічна інвентаризація житлового приміщення АДРЕСА_7 , зміна нумерації приміщень житлового приміщення відбулась на підставі п.63 постанови Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021 року про затвердження Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, а саме нумерація приміщень виконується арабськими цифрами у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від основного входу, та вказано вважати житлове приміщення АДРЕСА_7 , житловою площею 28,0 кв.м, загальною площею 38,7 кв.м (а.с. 31, 32-38).

Відповідно до довідки №715 від 21.10.2025 року, виданої КП «Жилсервіс-5» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони дійсно були зареєстровані в кімнаті №289 з 16.02.2005 року по 21.02.2022 року, перереєстрація по кімнатам АДРЕСА_6 , з 21.02.2022 року по теперішній час (а.с. 42).

07.01.2026 року свідоцтвом про право власності від 07.01.2026 року, реєстраційний №Г/9-2026, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради посвідчив, що житлове приміщення у гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належать на праві приватної спільної частково власності ОСОБА_1 та члену її сім`ї: ОСОБА_2 . Житлове приміщення у гуртожитку приватизоване згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», загальна площа житлового приміщення у гуртожитку становить 38,7 кв.м, а відновна вартість на момент приватизації становить 6 грн 97 коп. Характеристика житлового приміщення у гуртожитку та його обладнання наведені у технічному паспорті; свідоцтво видано згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.12.2025 року №32-23/12 (а.с. 39).

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій від 21.01.2026 року №82948044, прийнятим державним реєстратором прав на нерухоме майно Полуботок М.О. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, було відмовлено у проведення реєстраційних дій за заявою від 16.01.2026 року №71036710, заявники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про державну реєстрацію набуття права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , житлові приміщення 289,289а.

За змістом вищевказаного рішення державний реєстратор вказала, що в ДРРП наявний відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта нерухомого майна: 2122029912101, номер відомостей про речове право (право власності): 37299996. Приміщення №289А, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , є окремим об`єктом нерухомого майна, на який вже відкрито розділ в ДРРП та зареєстроване право власності. Таким чином, державний реєстратор дійшов висновку, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є підставою для відмови у державній реєстрації прав (а.с. 40-41).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення права комунальної власності відповідача та визнання права приватної спільної часткової власності позивачів на житлове приміщення у гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею: 28,0 кв.м, загальною площею: 38,7 кв.м.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з частинами 2-4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 1, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (у чинній редакції), право комунальної власності право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 19 Закону України «Про кооперацію» 10 липня 2003 року

№1087-IV (у чинній редакції), кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII (у чинній редакції), приватизація державного або комунального майна (далі приватизація) платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (у чинній редакції), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення державного реєстратора від 21.01.2026 року №82948044), підстави для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Верховний Суд роз`яснив, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав. Сама собою державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності. Державна реєстрація права власності не породжує права власності, з огляду на державну реєстрацію право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту (постанова ВП ВС від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), постанова ВС від 03.06.2020 року у справі №363/4852/17).

Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13 травня 2019 року у справі №905/494/18, учасники справи це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.01.2022 року, справа №924/316/21, від 10.11.2021 року, справа №910/8060/19, наведена норма Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушеним суб`єктивне право вважається, якщо воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Також Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі №420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження №12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Суд має з`ясувати, чи є обраний спосіб захисту належним та ефективним, а не лише формально передбаченим законом (постанова ВП ВС від 19.06.2019 у справі №910/2410/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі «Копецький проти Словаччини» Суд вказав, що держава має дотримуватися принципу легітимних очікувань власника.

Аналіз викладеного вище вказує, що позивачі у встановленому законом порядку довели належними та допустимими доказами факт набуття ними права приватної спільної часткової власності на житлове приміщення у гуртожитку АДРЕСА_11 , житловою площею: 28,0 кв.м, загальною площею: 38,7 кв.м, в порядку приватизації об`єктів права комунальної власності. Відповідач, своєю чергою, засвідчив право власності позивачів на спірне нерухоме майно та видав свідоцтво про право власності від 07.01.2026 року, згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.12.2025 року №32-23/12. Тобто судом був встановлений факт набуття позивачами права власності на спірні частки житлового приміщення, що має передувати державній реєстрації. Оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту, а за загальним правилом частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними.

Водночас у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишається зареєстрованим на праві комунальної власності, як окремий об`єкт нерухомого майна, житлове приміщення №289А за спірною адресою, що перешкоджає державній реєстрації права власності за позивачами на житлові приміщення №289,289А за спірною адресою. Оскільки відповідно акту технічної інвентаризації від 12.09.2025 року та технічного паспорту від 12.09.2025 року, утворився новий об`єкт нерухомого майна житлове приміщення АДРЕСА_7 , що фактично визнано і відповідачем. Останній видав позивачам свідоцтво про право власності на спірне житлове приміщення АДРЕСА_6 у гуртожитку, а встановлені зміни об`єктів нерухомого майна не були зареєстровані у державному реєстрі. Тому державний реєстратор виявив вказані розбіжності та відмовив у проведенні державної реєстрації права власності позивачів на спірне нерухоме майно, відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що спірне житлове приміщення є кооперативним майном або кооперативною квартирою, як вказано у відзиві на позов, а відповідач ДМР є неналежним відповідачем. Оскільки спірне житлове приміщення №289А зареєстроване на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра, та приватне право власності на спірне майно позивачі набули в ході його приватизації, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що не заперечується і самим відповідачем у свідоцтві про право власності. Натомість кооперативним вважається майно, яке є власністю кооперативу, відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію», та таке майно не підлягає приватизації, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». При цьому саме відповідач ДМР є зареєстрованим власником спірного житлового приміщення №289А, заперечує право приватної власності позивачів на спірне нерухоме майно, а тому вважається належним відповідачем у спорі, що виник між сторонами.

Так, у цивільній справі, що розглядається, в контексті заявлених позовних вимог, позивачі обрали спосіб захисту шляхом припинення права комунальної власності на спірне житлове приміщення №289А та визнання права приватної спільної часткової власності на спірне нерухоме майно житлове приміщення №289,289А. У розумінні вимог чинного законодавства України позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності та припинення комунального права власності є пов`язаними між собою, не суперечать положенням ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та становлять ефективний спосіб захисту, з урахуванням конкретних обставин справи. Оскільки саме такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права власності позивачів на спірне майно після його технічної інвентаризації та видачі свідоцтва на право приватної спільної часткової власності, відповідає охоронюваним законом інтересам позивачів та втілює мету, яку прагнуть досягнути позивачі, відповідає їх легітимним очікуванням. Це пов`язано з наявністю у позивачів об`єктивних перешкод у проведенні державної реєстрації права власності на житлове приміщення №289,289А, та з метою виконуваності судового рішення заявлені позовні вимоги становлять ефективний спосіб захисту.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 11838,29 грн.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 1/2 частку кожний житлового приміщення у гуртожитку АДРЕСА_11 , житловою площею: 28,0 кв.м, загальною площею: 38,7 кв.м, припинення права комунальної власності Дніпровської міської ради на об`єкт нерухомого майна житлове приміщення у гуртожитку АДРЕСА_12 , загальною площею: 16,3 кв.м, житловою площею: 10,9 кв.м, номер відомостей про речове право (право власності): №37299996, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: №2122029912101 (відповідно до свідоцтва про право власності від 07.01.2026 року, реєстраційний номер №Г/9-2026, на приватизоване житлове приміщення у гуртожитку, виданого Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.12.2025 року №32-23/12).

При цьому в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 11838,29 грн.

Керуючись статтями 3, 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 90, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про припинення права власності та визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_13 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) право приватної спільної часткової власності на 1/2 частку житлового приміщення у гуртожитку АДРЕСА_11 , житловою площею: 28,0 кв.м, загальною площею: 38,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_13 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) право приватної спільної часткової власності на 1/2 частку житлового приміщення у гуртожитку АДРЕСА_11 , житловою площею: 28,0 кв.м, загальною площею: 38,7 кв.м.

Припинити право комунальної власності Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок №75; код ЄДРПОУ 26510514) на об`єкт нерухомого майна житлове приміщення у гуртожитку АДРЕСА_12 , загальною площею: 16,3 кв.м, житловою площею: 10,9 кв.м, номер відомостей про речове право (право власності): №37299996, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: №2122029912101 (відповідно до свідоцтва про право власності від 07.01.2026 року, реєстраційний номер №Г/9-2026, на приватизоване житлове приміщення у гуртожитку, виданого Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.12.2025 року №32-23/12).

Стягнути з Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок №75; код ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_13 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5919,15 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 15 копійок).

Стягнути з Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок №75; код ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_13 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5919,14 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 14 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 20.07.2026 року.

Суддя Ф.М. Ханієва