Рішення № 139135396, 19.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1239/26

Номер провадження 2/213/1172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Хмельової С.М.,

за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за участю представника відповідача Біллерис Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено електронний договір №2912273 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого сума кредиту становить 6 000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у визначеній сумі шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача за допомогою платіжного провайдера. Відповідач умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором №2912273.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 13 856,00 грн, з яких: тіло кредиту 6 000,00 грн, проценти за користування кредитом 7 856,00 грн та судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу в сумі 8 000,00 гривень.

Представник відповідача подав відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначає, що проценти за договором нараховані кредитором поза межами встановленого договором 14-денного строку користування кредитом. Пролонгацію кредитного договору відповідно до п.п.4.1, 4.3, 4.4 договору вважає неправомірною, оскільки відповідач здійснював платежі з метою погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами, а не з метою пролонгації. Крім того, будь-яких повідомлень про продовження нового строку кредиту відповідач не отримував, що суперечить встановленому в п.4.4. договору порядку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно з яким вважає аргументи відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Зазначає, що нарахування процентів здійснювалось у порядку, передбаченому договором, та за процентною ставкою, погодженою сторонами у договорі. Оскільки розміру платежів, здійснених відповідачем, було недостатньо для повного виконання умов кредитного договору, нарахування процентів продовжувалося за стандартною (базовою) ставкою, про що відповідач був належним чином повідомлений та що підтверджує невиконання ним взятих на себе зобов`язань. Вказує, що підписуючи договір, відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору, погодився з ними та зобов`язався їх виконувати. Якби відповідач вважав умови договору неспівмірними або несправедливими, він мав право відмовитися від укладення цього договору протягом 14 днів з моменту його підписання. Однак, він цим правом не скористався, що свідчить про його повну згоду з усіма умовами договору. Крім того, вважає, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим та значно завищеним відносно складності справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом своєчасно і належним чином. У відповіді на відзив представник позивача просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на позов обставини, просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на правову допомогу.

18 березня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

26 березня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

12 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2912273 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит в сумі 6 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , строком на 14 днів.

Згідно з п.1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 1,81% в день; стандартна процента ставка 1,90% в день.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних дні поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору.

Згідно з п.4.3-4.5. кредитного договору пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів: - перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті в розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або - протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку Товариства повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом.

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

У Договорі зазначено, що підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Договір, а також графік платежів, що є додатком до договору, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем, зазначені сума та строк кредиту, розмір процентів за стандартною та зниженою процентною ставкою, загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою, орієнтовна вартість кредиту за весь строк користування.

Листом від 02 лютого 2026 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» підтвердило успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 12 вересня 2020 року на суму 6 000,00 грн, маска карти НОМЕР_2 .

Надання кредитором відповідачу грошових коштів підтверджується також інформацією АТ «Універсал Банк», наданою на ухвалу суду, з якої видно, що платіжна картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 та на неї у період з 12 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року було успішно зараховано платіж у сумі 6 000,00 грн.

Відповідач умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеної ТОВ «Авентус Україна», заборгованість за кредитним договором станом на 29 квітня 2021 року становить: 6 000,00 грн тіло кредиту, 7 856,00 грн проценти. Нарахування процентів здійснювалося по 11 лютого 2021 року включно. З розрахунку видно, що відповідачем здійснювалася сплата процентів, у зв`язку з чим строк користування кредитом продовжувався.

30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, на підставі якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №2912273 на суму заборгованості 13 856,00 грн.

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування процентів.

Досудовою вимогою від 12 березня 2026 року позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості та необхідність її сплати.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами кредитного договору визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх нарахування, реальна річна процентна ставка у відповідності до розміру застосованих відсотків.

Також встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачем електронним підписом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як видно із відзиву, відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору з ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 6 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджується матеріалами справи, зокрема інформацією АТ «Універсал Банк» щодо зарахування зазначеної суми на платіжну картку відповідача.

Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку первісного кредитора, відповідач здійснив часткову оплату за договором у розмірі 9 392,20 грн, про що також зазначається представником відповідача у відзиві, що свідчить про прийняття відповідачем умов укладеного договору та правомірність вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у п. 76 постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, в якій зазначено, що: «Не можна вважати договір неукладеним після його повного або часткового виконання сторонами».

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановлено, що боржник не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, відсотки за користування такими коштами не сплатив, заборгованість погашена не була.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі договору відступлення прав вимога №ККАУ-30042021 від 30 квітня 2021 року та відповідно до витягу з Реєстру боржників позивач набув права вимоги до відповідача за договором №2912273 від 12 вересня 2020 року. Платіжною інструкцією від 30.04.2021 №29935 підтверджується оплата компенсації за придбання прав вимог за вказаним договором.

Відповідачем порушувалися умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту належним чином не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первинного кредитора, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

При цьому, судом надано оцінку твердженням сторони відповідача про нарахування процентів понад передбачений договором строк кредитування.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Під час розгляду справи встановлено, що строк кредитування, передбачений договором 14 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі кредитних коштів, строк кредитування мав сплинути 26 вересня 2020 року.

Разом з тим, п. 4.1. передбачено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 договору, зокрема вчинення споживачем відповідних дій (оферти шляхом здійснення платежу не менше суми нарахованих та несплачених процентів) та акцепт такої пропозиції кредитодавцем у встановлений строк.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (картки обліку), наданого позивачем, ОСОБА_1 26 вересня 2020 року був здійснений платіж зі сплати нарахованих відсотків відповідно до умов договору у розмірі 1 516,20 грн. Отже, після 26 вересня 2020 року відбулось продовження строку кредитування на 14 днів, тобто до 10 жовтня 2020 року. В подальшому, ОСОБА_1 10 жовтня 2020 року сплатив суму нарахованих відсотків у розмірі 1 596,00 грн, ініціювавши таким чином продовження строку кредитування на 14 днів, тобто до 24 жовтня 2020 року.

Доказів надсилання ТОВ «Авентус Україна» повідомлення, у передбаченому п.4.3. договору порядку, про необхідність зарахування зазначених платежів у рахунок часткового погашення заборгованості відповідач суду не надав. Враховуючи викладене твердження представника відповідача щодо відсутності доказів пролонгації строку кредитування не є слушним.

Протягом нового строку кредитування (з 10 жовтня 2020 року по 24 жовтня 2020 року) жодних платежів з погашення кредиту та сплати процентів ОСОБА_1 не здійснювалось.

Таким чином, загальний строк кредитування, який погоджений сторонами вказаного договору, становить 43 дні, останній день користування кредитом 24 жовтня 2020 року.

Проте, як вбачається з вищезазначеного розрахунку, позикодавець продовжував здійснювати нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,90% - по 114,00 грн в день.

При цьому, належних та допустимих доказів повторної пролонгації кредитного договору матеріали справи не містять.

Разом з тим, з розрахунку видно, що відповідачем 30 жовтня 2020 року було сплачено кошти в сумі 2 280,00 грн, що суд розцінює як погашення нарахованих процентів, а не як офертою споживача на продовження строку кредитування. Пролонгація договору можлива виключно лише в межах дії договору, а не після закінчення строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України. Позивачем не заявлені вимоги про стягнення процентів, нарахованих відповідно до ч.2 ст. 625 ЦПК України, що не позбавляє його права заявити такі вимоги в майбутньому.

Судом встановлено, що договором передбачено сплату процентів поза межами строку надання кредиту, що застосовується не відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а згідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, тобто у якості процентів за користування кредитом.

Тому суд погоджується зі запереченнями представника відповідача в цій частині та вважає, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування є безпідставним.

Судом здійснено перерахунок заборгованості по кредиту з урахуванням внесених відповідачем платежів після закінчення строку кредитування. Так, згідно з розрахунком заборгованості станом на 24 жовтня 2020 року розмір нарахованих процентів становить 1 596,00 грн, 30 жовтня 2020 року відповідачем сплачено 2 280,00 грн, 14 грудня 2020 року 4 000,00 грн.

Отже, заборгованість за процентами була повністю погашена позичальником.

Різницю суми, що залишилася після сплати процентів, а саме 4 684,00 грн (2 280,00 грн + 4 000,00 грн 1 596,00 грн) належить зарахувати як сплату тіла кредиту, залишок якого у зв`язку з цим становить 1 316,00 грн (6 000,00 грн 4 684,00 грн).

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості у розмірі 1 316,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредитом. В стягненні решти заборгованості в розмірі 12 540,00 грн позивачу слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 252,87 грн.

На підставі п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, копію акту №438 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09 березня 2026 року на суму 8 000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акту №438 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

У зв`язку з чим, суд не приймає заперечення представника відповідача стосовно відсутності доказів понесених судових витрат.

Відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 31 березня 2026 року, додатковий договір від 31 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги від 31 березня 2026 року, відповідно до якого клієнту надані послуги: відзив на позовну заяву 5000 грн, участь у судовому засіданні 2 000 грн.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до абз.1, 5, 6 п.35 постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На думку суду, витрати позивача в сумі 8 000,00 грн відповідають вище вказаним критеріям, є співмірними зі складністю справи, тривалістю її розгляду та виконаною адвокатом роботою. Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача судом не встановлено. Крім того, стороною відповідача не заявлено про неспівмірність таких витрат.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, пропорційно розміру задоволених вимог, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 759,82 грн (1316*8000/13856).

Разом з тим, представником позивача у відповіді на відзив зазначено, що витрати відповідача на правову допомогу вважає завищеними.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені відповідачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 7 000,00 грн є завищеними, неспівмірнимим зі складністю цивільної справи, яка є малозначною, обсягом і складністю виконаної адвокатом роботи по наданню послуг позивачу.

З огляду на викладене, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає можливим зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

З огляду на викладене доцільним є стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 987,31 грн (2 000,00 759,82 252,87).

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 611, 612, 629, 638, 625, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2912273 від 12 вересня 2020 року у розмірі 1 316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн 31 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Дата складення повного судового рішення 19 серпня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова