Ухвала суду № 139129193, 20.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5135/26

Провадження № 1-кп/159/678/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою

20 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62026050010007881 від 28.03.2026 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ковель Волинської області, громадянина України, з спеціальною професійною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.5 ст. 407 КК України,

у с т а н о в и в:

За змістом обвинувального акту, який надійшов до суду 11.08.2026, ОСОБА_4 обвинувачується:

- у нез`явленні на службу тривалістю понад три доби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, за таких обставин: солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, під час проходження військової служби, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи єдиний умисел самовільно залишив місце служби - після відрядження, та з 03.02.2026 не з`явився на службу тривалістю понад три доби без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану, а службовий час проводив на власний розсуд, за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 25.06.2026, тобто до моменту затримання працівниками поліції на підставі ст. 615 КПК України;

- у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечної психотропної речовини за таких обставин: солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою збагачення, у невстановлений досудовим слідством час та при невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину РVР, яку незаконно зберігав з метою збуту. В подальшому, 07.05.2026 приблизно о 14.30 год, перебуваючи в квартирі за місцем проживання на АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 900 грн за незаконний збут психотропної речовини РVР від ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995. Після цього, ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 паперовий згорток з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP масою 0,2555 г, за яку останній попередньо оплатив 900 грн. Тим самим ОСОБА_4 незаконно збув вказану психотропну речовину ОСОБА_7 , яку він 07.05.2026 приблизно о 14.40 год видав працівникам поліції;

- у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, за таких обставин: ОСОБА_4 діючи з корисливих мотивів та керуючись метою збагачення, у невстановлений досудовим слідством час та при невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно, повторно придбав особливо небезпечну психотропну речовину РVР, яку незаконно зберігав з метою збуту. В подальшому, 03.06.2026 приблизно об 11.15 год ОСОБА_4 , діючи повторно, з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, отримав грошові кошти в сумі 1 100 грн на банківську картку № НОМЕР_2 за продаж психотропної речовини від ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995. Після цього 03.06.2026 приблизно о 13.40 год ОСОБА_4 , знаходячись на вул. Володимирська в м Ковелі, неподалік супермаркету «Епіцентр», передав ОСОБА_7 прозорий зіп-пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною РVР масою 0,4767 г, за яку останній попередньо оплатив 1100 грн. Тим самим ОСОБА_4 , незаконно, повторно збув вказану психотропну речовину ОСОБА_7 , яку він 03.06.2026 приблизно о 14.00 год видав працівникам поліції. Окрім цього, ОСОБА_4 діючи з корисливих мотивів та керуючись метою збагачення, у невстановлений досудовим слідством час та при невстановлених досудовим слідством обставинах повторно, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину РVР, яку незаконно зберігав з метою збуту. В подальшому, 17.06.2026 о 12.15 год ОСОБА_4 , перебуваючи в квартирі за місцем проживання на АДРЕСА_1 , діючи повторно, з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, отримав грошові кошти в сумі 1500 грн за незаконний збут психотропної речовини РVР від ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995. Після цього 17.06.2026 приблизно о 16.50 год ОСОБА_4 передав ОСОБА_8 прозорий зіп-пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною РVР масою 0,6282 г, за яку останній попередньо оплатив 1500 грн. Тим самим ОСОБА_4 повторно, незаконно збув вказану психотропну речовину ОСОБА_7 , яку він 17.06.2026 приблизно о 17.25 год видав працівникам поліції.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст. 307, ч.5 ст. 407 КК України.

26.06.2026ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.08.2026.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів з метою запобігання визначених пунктами 1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. На думку прокурора, суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі доведення вини за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, відсутність міцних соціальних зв`язків, вимагають вжиття заходів постійного контролю за обвинуваченим з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 клопотали про більш м`який запобіжний захід, мотивуючи тим, що обвинувачений визнає винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.307 КК України, що стосується самовільного залишення місця несення служби в РТЦК, то така поведінка зумовлена бажанням повернутися до військової служби у бойову військову частину, ОСОБА_4 добровільно у 2022 році встав на захист держави, має нагороди, є учасником бойових дій, отримав поранення, проходив службу до лютого 2026 року, допоки не був скерований за станом здоров`я до Львівського відділку РТЦК. Враховуючи характеристику обвинуваченого, який вперше притягується до відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, проживав разом із матір`ю пенсійного віку, захисник просила змінити запобіжний захід на більш м`який або передбачити альтернативну заставу в мінімальному розмірі.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд згідно з ч.1 ст.194 КПК України зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

Відповідно до ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений за умови доведення прокурором в клопотанні, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа, дані про особу, та з`ясувати чи зменшились раніше визначені ризики та чи не з`явились нові.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох умисних тяжних злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.5 ст. 407 КК України, за які передбачене покарання до 10 років позбавлення волі.

Суд не вирішує питання обґрунтованості обвинувачення, оскільки кримінальне провадження передано до суду з обвинувальним актом. Доведеність винуватості входить в предмет доказування за результатами судового розгляду.

Слідчий суддя, обираючи ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ухвалі від 26.06.2026 мотивував існуванням ризику втечі, можливому впливу на свідків та вчинення нових кримінальних правопорушень.

У клопотанні про продовження запобіжного заходу прокурор вказує на ризик втечі, продовження протиправної діяльності та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом завдання шкоди своєму здоров`ю.

На переконання суду заявлений прокурором ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом умисного вчинення обвинуваченим самокалічення або симуляції хвороби, є недоведеним з огляду на відсутність даних про таку поведінку обвинуваченого в минулому.

Однак, враховуючи суворість покарання, яка загрожує особі у разі доведення винуватості і сягає десяти років позбавлення волі, у сукупності з даними про особу обвинуваченого, суд вважає високим ризик перешкодження кримінальному провадженню шляхом втечі .

Також є доведеним ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень пов`язаних із незаконним обігом заборонених психотропних речовин.

На переконання суду запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам можливо лише утримуючи особу під вартою, більш м`який запобіжний захід на даному етапі провадження не забезпечать належної процесуальної поведінки особи.

В силу п.4 ч.2 ст.183 КПК України до ОСОБА_4 може бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Проте зважаючи на вік підозрюваного, його ставлення до вчиненого, міцні соціальні зв`язки, виконання тривалий час обов`язку із захисту держави, отримані нагороди і поранення, статус УБД, суд вважає необхідним визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 гривень, що відповідає приписам п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

У разі внесення застави у вказаній сумі обвинуваченого необхідно звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язок прибувати за кожним викликом до суду, не відлучатися з міста Ковеля без дозволу суду.

Керуючись статтями 176, 177-183, 315 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 днів - до 18.10.2026 включно з правом внесення застави в розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень (реквізити для внесення застави: Одержувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26276277, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Рахунок отримувача UA358201720355259001500002504).

У разі внесення застави у вказаній сумі обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити з-під варти, вважати, що до нього застосований запобіжний захід у виді застави, зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього строком на 2 місяці з дня внесення застави обов`язок не відлучатися з міста Ковеля без дозволу суду.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем або обвинуваченим застава звертається в доход держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

ГоловуючийОСОБА_1