Ухвала суду № 139128207, 19.08.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 754/5567/26

Провадження № 2/750/3372/26

У Х В А Л А

19 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі головуючого судді Сапона А.В., перевіривши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

06 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» через систему «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2026 справу передано до Деснянського районного суду м. Чернігова за підсудністю для розгляду по суті.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Сапон А.В. ухвалою від 16.06.2026 прийняв справу розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд якої призначив за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання вказує, що в матеріалах справи відсутні докази укладання договору саме з нею; відсутні докази отримання кредитних коштів; позивачем не доведено правонаступництва та набуття права вимоги до відповідача; вказує на недоведеність та необґрунтованість розрахунку заборгованості. У зв`язку з цим просить суд витребувати у позивача: оригінал кредитного договору №99759523 від 22.09.2021; повний паспорт споживчого кредиту; анкету клієнта; дані щодо ідентифікації та верифікації особи позичальника; логи входу до особистого кабінету; інформацію про номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор та докази належності такого номеру телефону відповідачу; оригінал договору факторингу №01092025/1; реєстр боржників, який є додатком до договору факторингу; детальний розрахунок заборгованості з поквартальним або щоденним розрахунком проценті; банківські документи щодо перерахування кредитних коштів; документи щодо належності карткового рахунку відповідачу.

Представник позивача у відповіді на відзив заявив клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребовування доказів у АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження належності банківської карти № НОМЕР_1 (маска картки) ОСОБА_1 , на яку 22 вересня 2021 року перераховано кредитні кошти в сумі 7000 грн та виписку з банківського рахунку ОСОБА_2 щодо надходження вказаних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких просить визнати доводи позивача, викладені у відповіді на відзив необґрунтованими, відмовити в задоволенні позову, у разі витребовування доказів у банку просить надати відповідачу можливість ознайомитись з ними та подати додаткові пояснення.14.08.2026 розгляд справи було відкладено на 09 год. 40 хв. 17.09.2026.

Суд, розглянувши клопотання сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовною заявою, представник позивача посилається на те, що 22.09.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №99759523.

Згідно довідки ТОВ «ФК «ІРБІС» вих. №3152_251023163932 від 23.10.2025 повідомлено, що на підставі договору про переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, укладеним між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕНЯ» та ТОВ «ФК «ІРБІС», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 22.09.2021 о 08:19:06 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 109934768, призначення платежу: Зачисление 7000 грн на карту НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідач, заперечуючи позовним вимогам, у відзиві покликається на відсутність доказів отримання нею кредитних коштів.

Тому представник позивач у клопотанні просить поновити строк на подання клопотання про витребовування доказів, оскільки після отримання відзиву для спростування доводів відповідача виникла необхідність у витребовуванні вказаної інформації.

Докази, які просить витребувати представник позивача, самостійно надати не може, проте ці докази мають істотне значення для розгляду даної справи, а саме для встановлення власника рахунку/картки та даних про здійснення операції 22 вересня 2021 року щодо перерахування коштів на суму 7000 грн, номер картки (маска картки) НОМЕР_1 та спростування чи підтвердження доводів відповідача.

Так, згідно з ст. 76-81 ЦПК України сторони на підтвердження своїх вимог чи заперечень повинні надати суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

За положеннями ч.2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В даному випадку процесуальний закон є достатньо чітким та передбачуваним, оскільки без жодного подвійного тлумачення передбачає, що позивач подає до суду докази чи заяву про їх витребування разом з поданням позовної заяви або ж повинен повідомити письмово про неможливість подання доказу.

Єдиним винятком з цього правила є те, що позивач та/або його представник обґрунтує неможливість подання доказу чи клопотання про витребування доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від них.

Сторона позивача повинна обґрунтувати саме неможливість подання доказу чи клопотання про його витребування у встановлений строк і саме з причин, що не залежали від сторони позивача.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно зі статтями 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання про можливість поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ураховуючи викладене та обставини подання клопотання про витребування доказів, суд доходить висновку про можливість поновлення строку представнику позивача для його подання шляхом прийняття цього клопотання та долучення до матеріалів справи.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Як передбачено пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.10.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» якщо сторона не в змозі зібрати докази, а без них правильно вирішити справу неможливо - за клопотанням сторін суд сам має витребувати такі докази.

Докази, які просить витребувати представник позивача, самостійно надати не може, проте вони мають істотне значення для розгляду даної справи, беручи до уваги, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладений між позивачем та відповідачем.

При цьому, як свідчать матеріали справи, банком-емітентом вищевказаної картки є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який містить інформацію, щодо номеру рахунку, транзакцій та належності карткового рахунку клієнту.

З даних обставин випливає, що первинні банківські документи, що підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок - карту боржника за Договором перебувають в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а тому слід витребувати вказану інформацію з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Розглядаючи клопотання відповідача про витребування доказів приходить до висновків. У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнає, у зв`язку з чим просить суд витребувати у позивача: оригінал кредитного договору №99759523 від 22.09.2021; повний паспорт споживчого кредиту; анкету клієнта; дані щодо ідентифікації та верифікації особи позичальника; логи входу до особистого кабінету; інформацію про номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор та докази належності такого номеру телефону відповідачу; оригінал договору факторингу №01092025/1; реєстр боржників, який є додатком до договору факторингу; детальний розрахунок заборгованості з поквартальним або щоденним розрахунком процентів; банківські документи щодо перерахування кредитних коштів; документи щодо належності карткового рахунку відповідачу.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем документи, суд вважає клопотання відповідача таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині витребування документів, що містять банківську таємницю, щодо перерахування кредитних коштів та документів щодо належності карткового рахунку відповідачу. В іншій частині клопотання задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись ст. 81, 84, п. 4 ч. 5 ст. 260-261 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнити частково. Клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку та витребування доказів - задовольнити.

Поновити позивачу пропущений процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів у справі №754/5567/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Витребувати у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) наступні докази:

- інформацію, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжну картку № НОМЕР_1 ;

- виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.09.2021-27.09.2021 з відображенням часу зарахування коштів;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 22.09.2021-27.09.2021;

- ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Крім того, роз`яснити, що у відповідності до положень частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Ухвала окремо від рішення суду не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В. Сапон