Ухвала суду № 139127162, 20.08.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1181/25

УХВАЛА

20 серпня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

в режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12025162150000203 від 09.02.2025 р. відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем за контрактом в/ч НОМЕР_1 , 09.02.2025, приблизно о 02:00, перебуваючи на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої по АДРЕСА_2 , де також біля входу на території вказаної бази відпочинку перебував військовослужбовець НОМЕР_2 Прикордонного загону ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні до останнього, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, здійснив з наявного у нього автомата АК-74 № НОМЕР_3 калібру 5.45 мм два постріли, а саме 1 в праву ногу та 1 в праву частину грудної клітини потерпілого ОСОБА_6 , чим згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3. «й», «м», спричинив йому небезпечні для життя тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В ході судового розгляду відповідного кримінального провадження, прокурором 20.08.2026 було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування вказаного клопотання прокурор у ньому та в судовому засіданні зазначив, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за особливо тяжкий злочин та перетнути державний кордон України, також може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, дезертирство.

Прокурор зазначив, що на даний час вказані ризики не перестали існувати, а тому, з урахуванням відсутності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, існує необхідність у продовженні обвинуваченому відповідного запобіжного заходу, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначаючи, що наведені прокурором ризики нічим не підтверджені, а саме клопотання містить посилання на суперечливі та взаємовиключні доводи і обставини. Обвинувачений не має наміру ухилятися від суду, навпаки, він зацікавлений у швидкому судовому розгляді та поверненні на військову службу. Враховуючи викладене захисник вважав подальше продовження тримання обвинуваченого під вартою таким, що не буде відповідати положенням КПК України та релевантній судовій практиці, у зв`язку із чим просив суд відмовити у задоволенні клопотання.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та заперечував проти клопотання прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження, проаналізувавши релевантні положення законодавства, судом встановлено наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Статтею 177 КПК України передбачено, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Разом з цим ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей та ін.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, оскільки санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає безальтернативне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді, до обвинуваченого 11.02.2025 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого в подальшому було продовжено та який спливає після 23.08.2026 та до сплину вказаного строку неможливо завершити судове провадження у зв`язку з призначенням судового засідання для допиту експерта за клопотанням сторони захисту на 02.09.2026.

Обґрунтованість повідомленої обвинуваченому підозри з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України була встановлена слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання до нього відповідного запобіжного заходу.

Враховуючи тяжкість безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винуватим за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини, на переконання суду, вказана обставина з урахуванням відомостей про незняту та непогашену судимість обвинуваченого свідчить про існування ризику вчинення ним нового кримінального правопорушення, а також існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Вказані ризики в ході судового провадження не зменшились, не є абстрактними, оскільки з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого існують обґрунтовані підстави вважати можливим вчинення ним зазначених вище дій.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання відповідним ризикам, що обґрунтовує подальшу необхідність тримання обвинуваченого під вартою та є підставою для продовження строку дії відповідного запобіжного заходу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, продовжити на 60 днів, до 18.10.2026 року включно.

Ухвала припиняє свою дію після 18.10.2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до відповідної установи місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_1