Ухвала суду № 139125339, 10.08.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2226/26

Провадження № 2-ві/589/2/26

УХВАЛА

10 серпня 2026 рокум. Шостка

Суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Прачук О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сидорчука О.М., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Сидорчука О.М. перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

16 липня 2026 року ОСОБА_1 було подано заяву про відвід судді Сидорчука О.М., в якій вказує на упередженість судді Сидорчука О.М. під час розгляду справи. Відповідач зазначає, що суддя, зловживаючи посадовим становищем, вніс завідома неправдиві дані до офіційних документів та незаконно перебуває на відповідній посаді судді.

Ухвалою судді Сидорчука О.М. від 21 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід визнано необґрунтованою та передано до відділу прийому та реєстрації (канцелярії) суду для визначення іншому судді у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПУ України.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується судом без повідомлення учасників справи.

Суд проаналізував матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для відводу судді, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.

Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Статтею 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді. Зокрема, підставами є обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до положень ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

В обґрунтування своїх доводів щодо упередженості судді Батюшкін А.С. зазначає, що суддя Сидорчук О.М., зловживаючи посадовим становищем, вніс завідома неправдиві дані до офіційних документів. Додатково вказав, що не отримував копію ухвали, та копію позовної заяви разом з доданими документами.

Згідно до ч. 2 ст. 190 ЦПК, одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Згідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Згідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Разом з тим, з поштового відправлення № 0505526347433, яке адресоване на ім`я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , вбачається що копія позовної заяви з додатками позивачем була направлена відповідачу 16.02.2026. Згідно деталей трекінгу Укрпошти 0505526347425 поштове відправлення вручено одержувачу 21.02.2026.

Тому, посилання відповідача на неотримання позовної заяви разом з доданими документами, не відповідають дійсності.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних ознак упередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше. Заявником у заяві про відвід не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Сидорчука О.М. у розгляді даної цивільної справи.

Сумніви у неупередженості повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не припущеннях. Заявником не надано доказів, які б свідчили про упередженість зазначеного судді, та не є підставою для відводу, передбаченою ст.36 ЦПК України.

Крім того, Батюшкін А.С. у своїй заяві про відвід судді вказує на неконституційне призначення судді на відповідну державну посаду. Також зазначає, що дане призначення відбулося у відсутність підтвердженого факту відповідною постановою ЦВК щодо прийняття нової Конституції України на всеукраїнському референдумі та, як наслідок, - у відсутність встановленого статтею 4. Конституції закону України про набуття і припинення громадянства Самостійної української держави України, а також у відсутність утвореної в конституційний спосіб самої посади Президента.

Твердження відповідача про «неконституційність» призначення судді є суб`єктивними судженнями, що лежать поза межами процесуального права. Суддя здійснює правосуддя на підставі чинного Указу Президента України та відповідного рішення Вищої ради правосуддя. Згідно з принципом презумпції легітивності актів державних органів, зазначені акти є чинними та обов`язковими для виконання, допоки вони не визнані неконституційними або незаконними у встановленому порядку єдиним органом конституційної юрисдикції Конституційним Судом України.

Особа, яка виступає проти Конституції та державної влади, в тому числі судової, - фактично ставить під сумнів легітимність існуючого державного ладу, правовий порядок, систему управління країною та обов`язковість правових норм для громадян.

Одночасно суд звертає увагу на положення ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Посилання на загальну неконституційність системи призначення суддів без наведення конкретних, документально підтверджених фактів особистої упередженості судді до сторін у справі не є правовою підставою для відводу.

Враховуючи відсутність жодних перелічених у ст. 36 ЦПК України підстав для відведення головуючого судді від участі в розгляді справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді і відсутність правових підстав для її задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 258, 259 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сидорчука О.М. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук