Рішення № 139124172, 20.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2153/26

Провадження № 2/459/896/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь АТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором №ПКК/48001 від 11.12.2020 у розмірі 50362,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 11.12.2020 ОСОБА_1 (надалі-позичальник) уклав з АТ «Кредобанк» (надалі- банк) кредитний договір №ПКК/48001 (надалі - кредитний договір), за умовами якого відповідачу відкрито кредитну лінію та встановлено максимальний ліміт 200000 грн. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором (у тому числі тіла кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених кредитним договором) шляхом внесення коштів на поточний рахунок у будь-який спосіб, передбачений законодавством України. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №ПКК/48001 від 11.12.2020 станом на 09.03.2026 заборгованість відповідача перед АТ «Кредобанк» становить 50362,49 грн, з яких: тiло кредиту 38669,46 грн; вiдсотки 11693,03 грн. 25.11.2025 Банк звернувся до відповідача з досудовою вимогою про погашення заборгованості, проте станом на дату звернення до суду відповідач не погасив заборгованість, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою від 29.05.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд.

17.08.2026 сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про розгляд даної справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача подав до суду письмові клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копії позовної заяви з додатками, ухвали відкриття провадження, судової повістки) та довідка Укрпошти, згідно якої конверт повернувся на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст.247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 20 серпня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 17 серпня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 20 серпня 2026 року в силу ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 11.12.2020 між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ПКК/48001, шляхом підписання Додатку про відкриття кредитної лінії №ПКК/48001 від 11.12.2020 до Заяви-договору №26200011392261/980/PKО вiд 22.05.2020 (надалі Кредитний договір) (а. с. 59).

Відповідно до умов, викладених у Додатку про відкриття кредитної лінії №ПКК/48001 від 11.12.2020, банк зобов`язується в межах ліміту кредитування, встановленого в розмірі та на умовах, обумовлених цим Додатком, Заявою-договором та чинними на момент укладення цього Додатку, умовами Правил ФО і Тарифами АТ «Кредабанк» відкрити клієнту кредитну лінію, в межах якої надавати йому грошові кошти згідно з додатком, правилами ФО та тарифами, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти на інші платежі, передбачені цим додатком, Правилами ФО та Тарифами.

Відповідно до умов, викладених у Додатку від 15.06.2020 до Заяви-Договору №26200011392261/980/PKО вiд 22.05.2020 клiєнт просить, а банк зобов`язується надати банківські послуги, визначені додатком, а саме: відкрити рахунок та виконувати операції за рахунком у гривні (а. с. 61).

У п. 1.3.2. Кредитного договору визначені такі умови кредитування: максимальний ліміт Кредитної лінії: 200 000,00 грн; термін (строк) кредитної лінії: до 10.12.2023 (включно); процентна ставка: 30,00% річних та 0,00001% - у разі погашення повного Кредиту (Кредитів) не пізніше останнього дня кожного календарного місяця, наступного за місяцем отримання Кредиту, при цьому пільговий період не може перевищувати 62 календарні дні.

Орієнтовна реальна річна процента ставка 46,09% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для клієнта за кредитним договором становить 240 819,44 грн (п.п.1.3.2.3.3.,1.3.2.3.4).

Згідно з п. 1.3.2.6.1 Кредитного договору видача клієнту кредиту (кредитів) за кредитним договором здійнюється банком, в межах поточного ліміту кредитної лінії, безготівковим шляхом з позичкового рахунку на поточний рахунок клієнта, на якому встановлений поточний ліміт кредитної лінії під час ініціювання клієнтом видаткової операції (видаткових операцій), якщо сума видаткової операції (видаткових операцій) перевищує залишок власних коштів клієнта на поточному рахунку. Датою видачі банком клієнту кредиту є дата проведення відповідної видаткової операції зі списання коштів з поточного рахунку клієнта в межах поточного ліміту кредитної лінії. Ціль видачі кредиту (кредитів) за кредитним договором - поточні потреби клієнта.

Відповідно до п. 1.3.2.7.1 Кредитного договору клієнт зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за Кредитним договором (у тому числі тіла Кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених Кредитним договором) шляхом внесення коштів на поточний рахунок у будь-який спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з п. 2 Кредитного договору кредитний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього додатку та діє до моменту повного виконання сторонами зобов`язання за кредитним договором. Зміни до цього додатку вносяться за згодою сторін у письмовій формі, крім випадків, передбачених Правилами ФО.

11.12.2020 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву №48001 на отримання ліміту по кредитній картці, з якої вбачається, що сума бажаного кредиту становить 38700,00 грн; процентна ставка 30%; строк надання кредитного ліміту 36 місяців. Підписанням анкети-заяви позичальник підтвердив, що з умовами надання кредиту, викладеними в Пам`ятці клієнту ознайомлений. Примірник Пам`ятки отримав (а. с. 65).

Судом також встановлено, що 11.12.2020 відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, який містить повну інформацію щодо основних умов кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту. У паспорті сторонами погоджено також строк кредитування 36 місяців (а. с. 59, 64).

Позивач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, а саме відкрив відповідачу кредитну лінію та надав можливість користуватись кредитними коштами, що підтверджується Додатком про відкриття кредитної лінії №ПКК/48001 від 11.12.2020 та випискою по особовим рахункам відповідача з 11.12.2020 по 09.03.2026 (а. с. 9-21, 22-58).

Разом з цим, з розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №ПКК/48001 від 11.12.2020 станом на 09.03.2026 становить 50362,49 грн, з яких: 38669,46 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11693,03 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами (а. с. 8). Розрахунок заборгованості стосується періоду з 11.12.2020 по 09.03.2026 та лише заборгованості за тілом кредиту та відсотків, що передбачені умовами договору.

На підставі матеріалів справи також встановлено, що позивачем вживались заходи для досудового врегулювання спору, зокрема, відповідачу направлено досудову вимогу від 18.11.2025 №6730/2025 щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Статями 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовим рахункам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернув їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками. Отже, у нього наявна непогашена заборгованість, що підтверджується умовами відповідного кредитного договору від 11.12.2020, підписаного сторонами, випискою за особовими рахунками позичальника про надходження коштів кредиту та здійснених погашень, а також розрахунком заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2025 представником АТ «Кредобанк» відповідачу було направлено досудову вимогу щодо погашення заборгованості.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем) взятих на себе зобов`язань перед банком за Договором, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. ст. 611, 625, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання або розірвання договору, зміна умов договору, сплата неустойки чи відшкодування збитків.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №ПКК/48001 від 11.12.2020 станом на 09.03.2026 становить 50362,49 грн, з яких: 38669,46 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11693,03 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами (а. с. 8).

Оскільки відповідач (позичальник) свої зобов`язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив заборгованість по поверненню кредитних коштів, а тому з останнього слід стягнути заборгованість за тілом кредиту за Кредитним договором №ПКК/48001 від 11.12.2020 - 38669,46 гривень.

Відтак, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо розміру заборгованості за відсотками, суд зазначає настуане..

Умовами Додатку про відкриття кредитної лінії №ПКК/48001 від 11.12.2020, а також Паспортом споживчого кредиту від 11.12.2020 визначено, що строк кредитування становить 36 місяців, а саме до 10.12.2023 включно.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення строку кредитування, тобто після 10.12.2023, нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами до 31.01.2026.

Разом з тим, суд наголошує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 11.12.2020 до 10.12.2023, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

Таким чином, нараховані відсотки поза межами строку кредитування за період з 01.01.2024 по 31.01.2026 в сумі 6493,95 грн стягненню не підлягають.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, який підлягає до стягнення з відповідча, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір відсотків слід зменшити на суму 6493,95 грн, та стягнути з відповідача на користь позивача різницю в сумі 5199,08 грн (11693,03 грн - 6493,95 грн =5199,08 грн).

Отже, в цій частині позов слід задовольнити частково.

З огляду на те, що відповідач належним чином не виконував умови Кредитного договору, у зв`язку з чим вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за Кредитним договором №ПКК/48001 від 11.12.2020 у розмірі 43 868,54 грн, що складається з 38669,46 грн заборгованість за тілом кредиту; 5199,08 грн заборгованість за відсотками за користування кредитним лімітом.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

Окрім цього, представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5036,25 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АО «Бізнес і Право».

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2898,87 грн, виходячи з такого розрахунку: 43 868,54 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 50362,49 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 3328,00 гривень (сума сплаченого судового збору).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 611, 1046, 1047, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265, 280 282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором №ПКК/48001 від 11.12.2020 у розмірі 43 868 (сорок три тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 54 копійки, що складається з: 38669,46 грн заборгованість за тілом кредиту; 5199,08 грн заборгованість за відсотками за користування кредитним лімітом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» - 2898 (дві тисячі вісімсот дев`яносто вісім) гривень 87 копійок судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 20.08.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, 79026, м. Львів, вул.Сахарова, 78),

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя М. В. Мельникович