Ухвала суду № 139122311, 20.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/4753/26

20 серпня 2026 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про відвід головуючого судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом № 58 від 06.05.2026, щодо скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 № 126 від 06.05.2026 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період", в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби Позивача - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

18.08.2026 до суду надійшла заява представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2. про відвід головуючого судді в адміністративній справі №500/4753/26. Підставою для звернення із відповідною заявою слугувала незгода позивача із ухвалою суду від 18.08.2025 про відкриття провадження у адміністративній справі. На думку представника Військової частини НОМЕР_1 , головуючий суддя, попри наявність всіх законних підстав для повернення позовної заяви позивачу, не надав належної оцінки додатковим поясненням Військової частини НОМЕР_1 від 17 серпня 2026 року та необґрунтовано відкрив провадження у адміністративній справі чим фактично проігнорував вимоги КАС, в яких визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Представник Військової частини НОМЕР_1 вважає, що наведені дії судді свідчать про упереджений та необ`єктивний підхід до розгляду справи, а також про фактичне надання необґрунтованих процесуальних переваг стороні позивача, що є несумісними з принципами рівності учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін передбачених адміністративним судочинством, а тому є всі наявні підстави передбачені частиною третьою статті 39 КАС для його відводу.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 (суддя Юзьків М.І.) постановлено заяву представника Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 18.08.2026 про відвід головуючому судді у справі №500/4753/26 визнати необґрунтованою, передати справу №500/4753/26 для визначення судді, у порядку встановленому частиною першою статті 31 КАС України, для розгляду заяви про відвід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 заяву про відвід головуючого судді Юзьківа М.І. в адміністративній справі №500/4753/26 передано для розгляду судді Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Надії Володимирівні.

За змістом частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід у порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

У відповідності до частини одинадцятої ст.40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про відвід у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Вирішуючи подану заяву про відвід, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стаття 37 КАС України регламентує підстави відводу судді, коли він брав участь в розгляді даної справи в іншому складі суду та/або в судах інших інстанцій.

Частинами першою-третьою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( надалі Конвенція), гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").

Як встановлено судом, обґрунтовуючи заяву про відвід судді, представник Військової частини НОМЕР_1 вказує на упереджений та необ`єктивний підхід судді до розгляду справи, а також про фактичне надання необґрунтованих процесуальних переваг стороні позивача, що, на думку представника Військової частини НОМЕР_1 є несумісними з принципами рівності учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін передбачених адміністративним судочинством

Поряд з цим, у заяві про відвід представником Військової частини НОМЕР_1 фактично викладено незгоду із ухвалою суду від 18.08.2025 про відкриття провадження у адміністративній справі, попри наявність всіх законних підстав, на думку представника Військової частини НОМЕР_1 , для повернення позовної заяви позивачу.

Проте, суд вважає, що вказані у заяві про відвід підстави для відводу судді не свідчать про упередженість або необ`єктивність судді, пряму чи опосередковану зацікавленість в результаті розгляду справи. Інформація зазначена в заяві фактично відображає особисту позицію представника Військової частини НОМЕР_1 , побудовану на припущеннях про існування суб`єктивних обставин, які начебто можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість судді при розгляді справи. Проте наведені припущення, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі судді Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 29.01.2024 у справі №405/3877/19.

Суд вважає, що незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанцій.

За приписами частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, здійснюючи оцінку балансу ризиків між обставинами повідомленими заявником у заяві про відвід та дотриманням фундаментальних принципів здійснення правосуддя, суд виходить з того, що право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді.

Суд висновує з того, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Однак, зазначене не свідчить про те, що учасники мають право на зловживання правом на відвід судді та свавільно його заявляти. На переконання суду, кожен випадок відводу з підстав, які є "завідомо" безпідставними, повинен бути оцінений на наявність ознак зловживання процесуальними права. Надаючи інтерпретацію терміну "завідомо", суд виходить з того, що відвід є завідомо безпідставним, якщо він мотивований підставою, яка в силу прямої вказівки закону виключає можливість учасникам заявити такий відвід (частина четверта статті 36 КАС України). При цьому, заявлення відводу з інших підстав (пункт 4 частини першої статті 36 КАС України), не може вважатись завідомо безпідставним, позаяк відповідає принципу диспозитивності, що дозволяє учасникам з певною (дозволеною законодавцем) свободою розсуду подавати до суду заяви та клопотання з метою обґрунтування своєї позиції у справі, для досягнення успішного для себе правового результату.

Оскільки заявник, незважаючи на імперативне процесуальне застереження, викладене в частині четверті статті 36 КАС України, заявив відвід з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді в ході розгляду даної справи, то суд розцінює його безпідставним.

При цьому, зважаючи на викладені стороною обставини, суд приходить до висновку, що вказані доводи заявника не можуть свідчити про упередженість судді та бути підставою для відводу згідно вимог КАС України.

Судом не встановлено підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які би перешкоджали судді брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили про упередженість, з огляду на що, заява позивача та представника позивача про відвід головуючого судді Юзьківа Миколи Івановича від вирішення судового спору в справі №500/4753/26 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини дванадцятої статті 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 243 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2026 про відвід головуючого судді Юзьків Миколи Івановича в адміністративній справі №500/4753/26 - відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 20 серпня 2026 року.

Cуддя Дерех Н.В.