Рішення № 139122309, 20.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4103/26

20 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Окуневич Михайла Валентиновича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.05.2026 у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 з 11.05.2026 перерахунок пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та застосувати при перерахунку пенсії новий показник середньої заробітної плати по Україні, що застосовується у 2025 році для призначення пенсії за 2022-2024 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.02.2015 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 25.03.2025 року їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що при призначенні їй пенсії за віком з 25.03.2025 року відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки, проте не вчинив таких дій. На звернення позивача щодо перерахунку пенсії із застосуванням такого показника відповідач відповів відмовою, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України надати суду у строк для подання відзиву на позовну заяву належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , а також її заяви про перерахунок пенсії від 11.05.2026 з доданими до неї документами.

15.07.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву з додатками, у якому заперечує проти позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Аргументуючи свою позицію представник відповідача зазначає, що позивач з 15.02.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області та «по довічно» одержує пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 11.05.2026 позивач звернулась з заявою про перерахунок її пенсії, на яку відповідач відповів відмовою, оскільки відсутні підстави для здійснення такого перерахунку. Представник відповідача наголошує, що оскільки позивачці з 15.02.2015 у віці 50 років призначено пенсію за віком довічно, тому при досягненні нею 60 років підстави для переходу на інший вид пенсії відсутні.

Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Згідно протоколу №1195 від 17.02.2015 позивачці з 15.02.2015 призначено пенсію за віком як матері дитини з інвалідністю з дитинства. (арк. справи 17)

Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 26.03.2025, позивачці з 25.03.2025 здійснено перерахунок її пенсії (масовий) на підставі абзацу 1 частини 4 статті 42 Закону №1058. При цьому зазначено, що позивач продовжує бути отримувачем пенсії за віком як мати дитини з інвалідністю. (арк. справи 7, зворот)

З 19.05.2026 позивачці також здійснено перерахунок її пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю, у зв`язку з уточненням даних в ЕПС, що підтверджується відповідним протоколом. (арк. справи 19)

11.05.2026 позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Тернопільській області з заявою, у якій зазначила, що згідно рішення №961170813608 від 26.03.2025, з 01.04.2025 їй вперше призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому при обчисленні пенсії застосовано показник середньомісячного заробітку (доходу) в Україні для призначення пенсії за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн. Однак у 2025 році при обчисленні пенсії повинен застосовуватись показник середньомісячного заробітку (доходу) в Україні для призначенні пенсії за 2022-2024 роки в розмірі 15057,09 грн. Також позивач зазначила, що їй не проводилась індексація пенсії. З урахуванням викладеного просила перерахувати розмір її пенсії, застосувавши показник середньомісячного заробітку (доходу) в Україні для призначення пенсії за 2022-2024 роки в розмірі 15057,09 грн, а також нарахувати та виплатити індексацію пенсії з 2020 року. (арк. справи 16)

На вказану заяву відповідач листом від 28.05.2026 №7793-8099/Т-32/8-1900/26 повідомив позивача, що їй виплачується пенсія за віком, яку призначено із зниженням пенсійного віку згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки з 15.02.2015 у віці 50 років призначено пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства на термін «по довічно», тому при досягненні позивачем 60 років підстави для переходу на інший вид пенсії відсутні. (арк. справи 7)

Вважаючи протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні, що застосовується у 2025 році для призначення пенсії за 2022-2024 роки, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), яким передбачено, зокрема

- відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. (частина перша статті 9 Закону №1058-IV),

- особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. (стаття 10 Закону №1058-IV),

- для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв (частина перша статті 40 Закону №1058-IV).

- заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики (частина друга статті 40 Закону №1058-IV).

- для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (частина друга статті 42 Закону №1058-IV).

- у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. (частина четверта статті 42 Закону №1058-IV)

- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. (абзаци 1-2 частини третьої статті 45 Закону №1058-IV)

- пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. (абзац 2 пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV)

Згідно з частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Отже, застосовуючи норми статей 40 та 45 Закону №1058-IV, необхідно враховувати такі критерії розмежування:

- якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом №1788-XII, а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом №1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не "переведенням з одного виду пенсії на інший" у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону;

- якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону №1058-IV (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком), застосовується частина третя статті 45 Закону №1058-IV із незмінністю показника середньої заробітної плати, використаного під час попереднього призначення.

Таким чином, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на обчислення розміру її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, з`ясуванню підлягають питання, чи здійснено у 2025 році переведення позивача на інший вид пенсії у межах одного закону, чи відбулось призначення нового виду пенсії за іншим законом.

За позицією позивача, викладеною у позовній заяві, з 15.02.2015 року вона отримувала пенсію за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 25.03.2025 їй призначено пенсію за віком на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що, на думку позивача, свідчить про перехід на інший вид пенсії за іншим законом та, відповідно, наявність підстав для застосування при її обчисленні показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року призначення.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивачці з 15.02.2015 була призначена пенсія за віком як матері дитини з інвалідністю.

Згідно абзацу четвертого пункту 3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (у редакції, чинній станом на 15.02.2015) жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Положення Закону №1788-ХІІ, на який посилається позивач, як на підставу призначення пенсії з 15.02.2015, зокрема стаття 17 також передбачала, що жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

При цьому, пунктом 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Отже враховуючи, що Закон №1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004 року, і пунктом 3 Прикінцевих положень вказаного Закону було передбачено право матері особи з інвалідністю з дитинства на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років, тому слід вважати, що призначення позивачці такого виду пенсії з 15.02.2015 року здійснено саме у відповідності до положень Закону №1058-ІV, а не Закону №1788-ХІІ, як це помилково вважає позивач.

Надані представником відповідача копії протоколів про призначення та подальші перерахунку пенсії позивача свідчать про те, що ОСОБА_1 починаючи з 15.02.2015 до теперішнього часу (19.05.2026) є отримувачем пенсії за віком як матір особи з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV.

Доказів зміни виду пенсії або переходу на пенсію за іншим законом позивачем не надано і судом не здобуто.

Посилання позивача на обставини призначення їй нового виду пенсії з 25.03.2025 згідно рішення відповідача №961170813608 від 26.03.2025 суд також вважає необґрунтованими, оскільки згідно долученої до позовної заяви копії протоколу від 26.03.2025, Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області на підставі рішення №961170813608 з 25.03.2025 здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі абзацу 1 частини 4 статті 42 Закону №1058-ІV, а не призначення нового виду пенсії. (арк. справи 7, зворот)

За таких обставин та за відсутності доказів переходу позивача на інший вид пенсії згідно іншого закону, ніж її було призначено з 15.02.2015, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, а відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку є правомірною.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.

Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Мірінович У.А.