Ухвала суду № 139121227, 20.08.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7298/26

2-з/303/18/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Одночасно із поданням позовної заяви до суду ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до якої позивач просить забезпечити наступним шляхом.

Заборонити ОСОБА_2 особисто або шляхом подання до суду, органу досудового розслідування, подавати, передавати або надавати судовим експертам, атестованим судовим експертам, суб`єктам судово-експертної діяльності (державним спеціалізованим установам, їх територіальним філіям, експертним установам комунальної форми власності, а також судовим експертам, які не є працівниками зазначених установ, та іншим фахівцям (експертам) з відповідних галузей знань) для використання в якості зразків почерку або підпису ОСОБА_1 для проведення судової експертизи або експертного дослідження наступні документи:

1.1. Нотаріально посвідчену довіреність на продаж майна від 10.11.2011 року, видана ОСОБА_2 , директору ТзОВ «Шаянські Зорі», посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Яною Олександрівною та зареєстрована в реєстрі за № 2220. Строк довіреності: до 10 травня 2012 року.

1.2. Нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів щодо управління та розпорядження банківськими рахунками від 10.12.2011 року, видана ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Ковач Н.О. та зареєстрована в реєстрі за № 3289. Строк довіреності: до 10 грудня 2014 року.

1.3. Нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0800 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2125355303:01:001:0577, а також належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0300 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2125355303:01:001:0233 від 12.05.2017 року, видана ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Герцускі-Торжаш В.Л. та зареєстрована в реєстрі за №1358. Строк довіреності: до 12.05.2020 року.

1.4. Нотаріально посвідчену довіреність на представництво інтересів та розпорядження майном від 21.02.2023 року, видана ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Я.О. та зареєстрована в реєстрі за №385. Строк довіреності: до 21.02.2026 року. Припинення дії довіреності на підставі заяви довірителя від 23.03.2023 року та зареєстрована в реєстрі за № 674.

1.5. Заяву від 09.07.2018 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Я.О. та зареєстрована в реєстрі за № 1209, якою ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згоду на продаж земельної ділянки.

1.6. Заяву від 21.12.2020 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Я.О. та зареєстрована в реєстрі за № 2343, якою ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згоду на купівлю земельної ділянки.

1.7. Заяву від 22.02.2022 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Я.О. та зареєстрована в реєстрі за № 221, якою ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згоду на укладання ним всіх передбачених чинним законодавством України договорів про купівлю, продаж, дарування, міни, передача в оренду, застава, укладання договорів позики грошових коштів, укладання договорів іпотеки, договорів про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечними договорами, договір про придбання прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами стосовно будь-якого нерухомого майна включаючи земельні ділянки, а також будь-якого іншого майна (рухомого, не рухомого) відносно якого передбачена письмова згода дружини.

При цьому заборону, встановлену цим пунктом, ОСОБА_1 просить не поширювати на проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12025078050000185.

Також ОСОБА_1 просить заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, нотаріусам (в т. ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти будь-які реєстраційні дії, на підставі або з використанням:

2.1. Заяви від 09.07.2018 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Я.О. та зареєстрована в реєстрі за № 1209, якою ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згоду на продаж земельної ділянки.

2.2. Заяви від 21.12.2020 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Я.О. та зареєстрована в реєстрі за № 2343, якою ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згоду на купівлю земельної ділянки.

2.3. Заяви від 22.02.2022 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу Закарпатської області Перестою Я.О. та зареєстрована в реєстрі за № 221, якою ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згоду на укладання ним всіх передбачених чинним законодавством України договорів про купівлю, продаж, дарування, міни, передача в оренду, застава, укладання договорів позики грошових коштів, укладання договорів іпотеки, договорів про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечними договорами, договір про придбання прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами стосовно будь-якого нерухомого майна включаючи земельні ділянки, а також будь-якого іншого майна (рухомого, не рухомого) відносно якого передбачена письмова згода дружини.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, саме з вимогами: «про витребування оригіналів нотаріально посвідчених довіреностей та заяв-згод».

Позивач зазначає, що перебуваючи в офіційно зареєстрованому шлюбі з відповідачем, що був розірваний 04.04.2023 року, нею були оформлені та передані відповідачу зазначені вище нотаріально посвідчені довіреності строк дії яких закінчився (п.п. 1.1.-1.3.), а дія довіреності від 21.02.2023 року була достроково припинена (п. 1.4.).

Зазначені довіреності відповідач їй не повернув.

Крім цього, у період перебування сторін у шлюбі, позивачем були складені та передані відповідачу нотаріально посвідчені заяви про надання згоди на вчинення правочинів, для яких законодавством передбачена згода другого з подружжя (п.п. 1.5.-1.7.).

Зазначені вище заяви-згоди були передані відповідачу для підтвердження волевиявлення позивача на вчинення відповідних правочинів у період перебування сторін у шлюбі. Однак після розірвання шлюбу, позивач відкликала своє волевиявлення, викладене у кожній із наведених заяв-згод, та повідомила відповідача про вимогу повернути їх. Незважаючи на це, оригінали нотаріально посвідчених заяв позивачу не повернуті, а документи надалі перебувають у фактичному володінні відповідача.

У зв`язку з цим позивач і звернулася до суду з вимогами про зобов`язання відповідача передати їй оригінали нотаріально посвідчених довіреностей та заяв-згод, що були передані відповідачу.

Таким чином, позивач вважає, що між сторонами дійсно наявний спір, який полягає у визнанні та порушенні відповідачем права позивача на повернення оригіналів раніше виданих нотаріально посвідчених довіреностей та заяв-згод.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, зокрема, на те, що наявність заяви № 221 (п. 1.7.) у відповідача дає йому можливість вчиняти будь-які дії щодо майна, яке перебуває у спільній сумісній власності позивача та відповідача, а саме щодо земельних ділянок в с. Шаян, Хустський район, Закарпатська область.

Окремий ризик ускладнення ефективного захисту прав позивача та виконання потенційного рішення суду пов`язаний із можливістю передачі відповідачем оригіналів довіреностей та заяв-згод судовим експертам для використання їх під час проведення судових експертиз.

Також позивач зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом спору та є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Так, у цій справі предметом позову є зобов`язання відповідача повернути позивачу оригінали нотаріально посвідчених довіреностей та заяв-згод. Водночас заявлені заходи забезпечення не передбачають передачі зазначених документів позивачу до вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на тимчасову заборону їх використання, пред`явлення або передачі третім особам до набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, заявлені заходи забезпечення безпосередньо пов`язані з предметом позову та не є тотожними задоволенню позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що заявлені заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо спірних заяв-згод та довіреностей, а також заборони іншим особам вчиняти дії на підставі таких документів прямо передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, безпосередньо пов`язані з предметом позову та є співмірними із заявленими вимогами, їх застосування є необхідним. Вжиття зазначених заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та не є тотожним задоволенню позовних вимог, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи та недопущення подальшого використання документів, що є предметом спору.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Також, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши матеріали позову та заяву про забезпечення позову, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

З точки зору закону забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Між сторонами виник спір щодо не повернення оригіналів раніше виданих нотаріально посвідчених довіреностей та заяв-згод відповідачем позивачу.

Судом встановлено, що дійсно окреслені в п.п. 1.1.-1.7. нотаріально посвідчені довіреності та заяви-згоди видавалися та посвідчувалися нотаріусами, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами.

В той же час оцінюючи способи забезпечення позову, обрані заявником, слід зазначити про таке.

Так, позивач просить суд заборонити ОСОБА_2 особисто або шляхом подання до суду, органу досудового розслідування, подавати, передавати або надавати судовим експертам, атестованим судовим експертам, суб`єктам судово-експертної діяльності (державним спеціалізованим установам, їх територіальним філіям, експертним установам комунальної форми власності, а також судовим експертам, які не є працівниками зазначених установ, та іншим фахівцям (експертам) з відповідних галузей знань) для використання в якості зразків почерку або підпису ОСОБА_1 для проведення судової експертизи або експертного дослідження окреслені в п.п. 1.1.-1.7. документи.

Додатково позивач просить суд заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, нотаріусам (в т. ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти будь-які реєстраційні дії, на підставі або з використанням окреслених в п.п. 1.5.-1.7. документів.

У зв`язку з цим слід нагадати, що предметом цього спору (матеріально-правова вимога) є встановлення наявності підстав для зобов`язання відповідача передати (повернути) оригінали відповідних нотаріально посвідчених довіреностей та заяв-згод.

При цьому акцентується увага на тому, що до предмету цього спору не входить з`ясування питання правомірності/неправомірності їх використання, дійсності/недійсності відповідних нотаріально посвідчених довіреностей та заяв-згод.

В свою чергу законадовством передбачений механізм для встати юридичної значимості документами, що окреслені в п.п. 1.1.-1.7., та позивач в повній мірі має право його реалізувати у визначений законом спосіб.

Більше того, встановлення заборони на подання до суду, органу досудового розслідування судовим, експертам спірних документів може призвести до перешкоджання діяльності цих органів в межах розгляду відповідних справ чи проваджень.

За таких обставин враховуючи те, що заява не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову окресленими вище способами у співвідношенні до запропонованого позивачем способу захисту, суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з цим в задоволенні заяви слід відмовити у зв`язку з її необгрунованістю.

Керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.М.Заболотний