Ухвала суду № 139121181, 20.08.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2355/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

19 серпня 2026 року м. Берегово

Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погодженого з керівником Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , винесене по кримінальному провадженню №12026071060000046 від 20.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, адвоката (свідоцтво № 21/611 від 12.03.2008, видане Закарпатською обласною КДКА), раніше не судимого

встановив:

Слідчий звернувся з клопотанням до суду, яке погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 без визначенням застави.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням №12026071060000046 від 20.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадянина України через державний кордон України у період дії воєнного стану, достовірно знаючи про встановлені обмеження щодо виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, організував та здійснив сприяння незаконному переправленню через державний кордон України громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , поза встановленим пунктом пропуску, за наступних обставин.

ОСОБА_9 , маючи намір незаконно перетнути державний кордон України, за допомогою мобільного додатку «Telegram» встановив контакт з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з якою домовився про організацію його незаконного переправлення через державний кордон України за грошову винагороду. У подальшому невстановлені особи координували дії ОСОБА_9 , повідомляли йому порядок прибуття до Закарпатської області, місце подальшого перебування та спосіб незаконного перетину державного кордону України, а також надали йому контактні дані інших осіб, які повинні були забезпечити його транспортування та безпосереднє переправлення через державний кордон України.

17.08.2026 близько 04.20 год. ОСОБА_9 , виконуючи вказівки невстановлених осіб, прибув потягом до залізничної станції у населеному пункті Карпати Мукачівського району Закарпатської області, звідки близько 06.10 год. був доставлений невідомою на час досудового розслідування особою автомобілем сірого кольору марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до м. Хуст Закарпатської області, де за вказівкою невстановлених осіб заселився до готелю «Petrovich» за адресою: м. Хуст, вул. Заводська, 1В, та очікував подальших вказівок щодо незаконного переправлення через державний кордон України.

Того дня близько 23.10 год. до готелю «Petrovich» прибув автомобіль темного кольору марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який, усвідомлюючи протиправний характер запланованих дій та достовірно знаючи про намір ОСОБА_9 незаконно перетнути державний кордон України поза встановленим пунктом пропуску, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, здійснив його посадку до вказаного транспортного засобу та розпочав транспортування у напрямку державного кордону України з метою подальшого незаконного переправлення через нього. Під час слідування ОСОБА_5 надавав ОСОБА_9 вказівки щодо маршруту руху, порядку та способу незаконного перетину державного кордону України, зокрема повідомив про необхідність його подолання через річкову ділянку державного кордону України, роз`яснював порядок подолання інженерного облаштування державного кордону України та передав йому рятувальний жилет для використання під час подолання річкової ділянки державного кордону України.

У подальшому, ОСОБА_5 попросив від ОСОБА_9 передати йому грошові кошти, після чого останній передав йому 7000 (сім тисяч) доларів США як обумовлену грошову винагороду за організацію та сприяння його незаконному переправленню через державний кордон України. Отримавши кошти, ОСОБА_5 продовжив транспортування ОСОБА_9 у напрямку державного кордону України з метою його подальшого незаконного переправлення поза встановленим пунктом пропуску.

В подальшому 18.08.2026 о 03.16 год. на околиці селища Вилок Берегівського району Закарпатської області ОСОБА_5 та ОСОБА_9 були затримані працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та працівниками Служби безпеки України.

Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприянні його вчиненню порадами, вказівками та наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

У подальшому18.08.2026 було повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, адвоката (свідоцтво № 21/611 від 12.03.2008, видане Закарпатською обласною КДКА), раніше не судимомо, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: Протоколами огляду місця події від 18.08.2026;Протоколами допиту свідка ОСОБА_9 ;Протоколами пред`явлення транспортних засобів для впізнання за участю свідка ОСОБА_9 , за результатами якого останній упізнав транспортний засіб, який використовувався у механізмі перевезення його з метою подальшої організації його незаконного перетину державного кордону України;Протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_9 , за результатами якого останній упізнав ОСОБА_5 як особу, з якою він контактував у межах обставин, пов`язаних з організацією незаконного переправлення через державний кордон України.

Протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК Українита іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Також в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, адвокату (свідоцтво № 21/611 від 12.03.2008, видане Закарпатською обласною КДКА), раніше не судимому, в Ужгородському міськрайонному суді перебувають на розгляді обвинувальні акти: у кримінальному провадженні № 42023071210000024 - за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України, та у кримінальному провадженні № 12025071170000248 - за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного злочину, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, оскільки вважає, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин та може ухилятися і переховуватись від слідства.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання та просили обрати запобіжний захід не пов`язаний із ізоляцією від суспільства.

Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_5 дійсно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п`яти до дев`яти років.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, тому слідчий суддя вважає, що ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Перевіряючи доводи прокурора, суд бере до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких. Даним злочинам притаманні надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, його тяжкість може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу

Викладені обставини, на переконання суду, свідчать про реальне існування ризику того, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатись до спроб переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, продовження злочинної діяльності.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26.06.1991) про те, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».

При цьому судом враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, суд бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду чи порушення своїх процесуальних обов`язків, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, їх високого ступеня суспільної небезпеки, а також особи підозрюваного ОСОБА_5 , суд вважає, що даний випадок є виключним і застава у межах ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, а тому слід визначити заставу, у розмірі, що перевищує вказані межі, а саме 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави, у разі його внесення, є необхідним і буде достатнім мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Такий розмір застави, суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.

При таких обставинах, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

При прийнятті рішення суд також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, що сторонами кримінального провадження не наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували чи впливали на вищенаведені висновки суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому він обвинувачений - з корисливих мотивів вчинений злочин, та з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, який не працює, неодружений, пенсіонер, досудове розслідування завершено, суд вбачає за доцільне при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінити раніше визначений розмір застави на заставу в розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

При цьому, суд вважає, що в разі внесення обвинуваченим застави, на нього слід покласти обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатись з території Берегівського району без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст. ст. 132, 176-178, п. 2 ч. 5 ст. 182, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, адвоката (свідоцтво № 21/611 від 12.03.2008, видане Закарпатською обласною КДКА), раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, термін дії ухвали до 14 год. 00 хв. 16 жовтня 2026 року.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатись з території Берегівського району без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1