Ухвала суду № 139120895, 17.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/10074/26

Номер провадження 1-кс/205/3745/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Дніпро

слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12024042120000151 від 16.11.2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, у якій просив скасувати постанову старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12024042120000151 від 16.11.2024 року. Скаржник у скарзі зазначає, що постанова слідчого винесена всупереч вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства. Вважає безпідставною аргументацію слідчого щодо підстави закриття кримінального провадження, а таке твердження, як відсутність доказів, що може свідчити лише про неефективність проведення досудового розслідування слідчим, а не як підстава для його закриття. Так, слідчим суддею неодноразово скасовувались постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Як зазначив ОСОБА_3 , він та його дружина надавали згоду на поїздку доньки ОСОБА_5 з ОСОБА_6 за кордон за умови, що остання по закінченню терміну перебування дитини за кордоном забезпечить її повернення до України, однак термін закінчився ще 26.08.2023 року, а ОСОБА_6 не надала слідчому доказів з яких підстав малолітня ОСОБА_5 не повернулася в України в зазначений термін. Після повернення доньки в Україну йому ніхто не повідомив, коли саме донька повернулася, він спілкувався з нею 25.07.2026 року, більше вона на зв`язок не виходила. Таким чином, ОСОБА_6 умисно не повертає доньку та продовжує незаконно її утримувати за місцем мешкання. При таких обставинах, орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування, однак слідчий не вчинив жодної слідчої дії для з`ясування всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, не провів всіх можливих та необхідних слідчих дій, направлених на встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в скарзі.

Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги, просила відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні у якості свідка була допитана ОСОБА_6 , яка зі своїм адвокатом ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення скарги. Так, ОСОБА_6 зазначила, що вона з онукою у кінці березня 2022 року виїхала за кордон на законних підставах та у законний спосіб. Дитина навчалася за кордоном, отримала тимчасовий захист. 03.07.2026 року після закінчення навчання вони повернулися в Україну, на даний час дитина проживає за місцем реєстрації своєї мати в м. Дніпро, там живе і свідок, зазначила, що вона у незаконний спосіб не утримувала дитину, остання проживає з нею, оскільки дитина проявила таке бажання, а саме проживати разом з мамою та бабусею. Свідок пояснила, що дитина не хоче повертатись до батька та жити з ним, між тим дитина не заперечує проти спілкування з батьком та братами. На даний час мати дитини перебуває на лікуванні в лікарні у зв`язку з погіршенням її стану здоров`я.

Вислухавши заявника, прокурора, допитавши свідка, дослідивши в судовому засіданні скаргу, матеріали кримінального провадження № 12024042120000151 від 16.11.2024 року в рамках розгляду скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймають постанову, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1)вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2)мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3)резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

В ході розгляду скарги встановлено, що СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024042120000151 від 16.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України за заявою ОСОБА_3 .

Постановою старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_4 від 29.07.2026 року кримінальне провадження № 12024042120000151 від 16.11.2024 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням слідчого, заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на вказану постанову.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження.

Статтею 284 КПК України встановлений перелік підстав, що є вичерпним, та за наявності хоча б однієї з таких підстав кримінальне провадження підлягає закриттю слідчим або прокурором.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК України порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження.

Враховуючи положення ст.ст. 2, 9, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, слід погодитись з висновками слідчого про необхідність закриття кримінального провадження, що викладені в мотивувальній частині постанови від 29 липня 2026 року, які підтверджуються зібраними у справі доказами і у своїй сукупності, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, вказують на законність та обґрунтованість прийнятого процесуального рішення.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження та оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування було допитано потерпілого ОСОБА_3 , який повідомив, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році ОСОБА_6 (його теща) повідомила нам, що вона має намір виїхати закордон України і хоче взяти з собою його доньку ОСОБА_5 на 1 рік. Він з дружиною погодились та у приватного нотаріуса нотаріально оформили заяву про згоду па поїздку малолітньої доньки ОСОБА_5 за кордон України у супроводі ОСОБА_6 терміном на 1 рік. Після того, як вони поїхали, ні донька, ні ОСОБА_6 довгий період часу не повідомляли де вони знаходяться. Спілкування в телефонному режимі у них не виходило, бо ОСОБА_6 спілкуватися стала з ним загадками, нічого не конкретизувала, вела себе дуже нахабно і зухвало. Йому стало зрозуміло, що ОСОБА_6 налаштовує його доньку проти нього та дружини. Він та його дружина, ще у 2023 році вимагали, щоб ОСОБА_6 по закінченню терміну перебування доньки за кордоном забезпечила її повернення в Україну, їх вимогу ОСОБА_6 проігнорувала і через рік доньку не повернула. Також ОСОБА_6 повідомила, що вони перебувають в Чорногорії і для того, щоб вона могла виїхати з донькою до України, їй необхідна заява про згоду на поїздку малолітньої доньки ОСОБА_5 , в якій буде вказана і Чорногорія. На вимогу ОСОБА_6 вони нотаріально оформили у приватного нотаріуса необхідну заяву на період з 26.06.2023 по 26.08.2024 і передали їй. ОСОБА_9 свою обіцянку так і не виконала, доньку так і не привезла до України. ОСОБА_6 відмовляється назвати точну адресу, де перебуває донька. Донька на питання, де вона знаходиться, відповідає «я не знаю, спроси у бабушки». Донька перебуває за кордоном України з ОСОБА_6 з 26.08.2023 проти їх згоди. Також їм не відомо, де саме вони перебувають. ОСОБА_6 незаконно утримує доньку за кордоном України, бо вона так спланувала з самого початку, із корисливих мотивів їй за кордоном з малолітньою дитиною впевненіше перебувати. Донька з ними майже не спілкується, і у нього стало таке враження, що їй не дозволяє з ними спілкуватись ОСОБА_6 . Також склалось таке враження, що донька боїться ОСОБА_6

04.12.2024 року було допитано в режимі відеоконференції свідка ОСОБА_9 , яка повідомила, що вона не утримує ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проти її волі, та вивезла її за кордон на підставі довіреності від батьків. За кордоном дитина навчається, відвідує гуртки, користується вільно мобільним телефоном, а тому може спілкувати за його допомогою з батьками.

04.12.2024 року за допомогою мобільного телефону оперативного співробітника через мобільний месенджер «Телеграм» було опитано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що ОСОБА_6 не утримує її проти її волі, та що вона не хоче повертатись до України, через те, що в Україні відбуваються військові дії, та вона боїться.

28.07.2026 року під час допиту малолітня ОСОБА_5 повідомила, що вона добровільно виїхала за кордон та там мешкає зі своєю бабусею ОСОБА_6 . В липні 2026 року вона разом з бабусею ОСОБА_6 повернулась в Україну, та проживають за місцем реєстрації бабусі ОСОБА_6 . Так, по приїзду, малолітня ОСОБА_5 , розповіла, що про свій приїзд повідомила свою маму та попросила, щоб вона про це повідомила батька. В подальшому, ОСОБА_5 під час телефонної розмови сама казала батькові, що вона повернулась та просила його приїхати до неї разом з маленькими братами, але ж він так і не приїхав. Під час допиту ОСОБА_5 повідомила, що вона не хоче проживати з батьком, проте проти спілкування з ним вона не заперечує.

28.07.2026 року під час допиту ОСОБА_6 повідомила, що дитину вона вивезла на підставі довіреності від батьків та добровільної згоди самої дитини. Дитина за кордоном проживає добровільно вже чотири роки. Ходить там до школи, відвідує гурток з футболу. Має постійний доступ до мобільного телефону, а тому і безперешкодне спілкування зі своїм батьком. Крім того, впродовж чотирьох років місце мешкання вони не змінювали і ОСОБА_5 воно було відомо, але жодних спроб щодо повернення дитини він не робив. ОСОБА_6 повідомила, що в після повернення в Україну, в період з 03.07.2026 по 28.07.2026 батько до дитини до неї не приїхав, хоча йому достеменно відомо місце її знаходження, жодних заходів щодо повернення дитини додому не приймав, натомість переклав це на правоохоронні органи та просив поліцію перевірити чи перебуває дитина за адресою, яка йому була достеменно відома.

Таким чином, досудовим розслідуванням встановлено, що неповнолітня добровільно виїхала за кордон та проживала там разом із бабусею, була забезпечена належними умовами проживання та навчалася за місцем свого перебування, тобто за кордоном, відвідувала гуртки, підтверджуючі документи були долучені до матеріалів кримінального провадження. Дитина, вільно спілкується телефоном з батьками, крім того ОСОБА_3 було відоме місце проживання дитини за кордоном, та він був неодноразово запрошений бабусею ОСОБА_6 в гості, для того щоб останній переконався, що з дитиною все добре, або забрав її якщо дитина виявить бажання. Але з 2022 року, маючи змогу безперешкодно виїхати за кордон, оскільки він багатодітний батько, ОСОБА_5 жодних дій для того, щоб поїхати забрати дитину від бабусі не робив.

Досліджуючи матеріали кримінального провадження в рамках розгляду даної скарги, слідчий суддя встановив наступне.

Малолітня ОСОБА_5 виїхала за межі України разом з бабусею ОСОБА_6 у зв`язку із запровадженням воєнного стану та веденням бойових дій на території України. Виїзд дитини за межі України здійснено на підставі наданої її батьками нотаріально посвідченої заяви про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон України (23.05.2022 року р/н 175-176), строк дії якої був визначений до 23.05.2023 року та наданої її батьками нотаріально посвідченої заяви про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон України (26.06.2023 року р/н 509-510), строк дії якої був визначений до 26.08.2024 року.

Під час перебування за кордоном дитина проживала разом із бабусею, навчалася, набула відповідного статусу в країні перебування. У ході досудового розслідування допитано малолітню, її бабусю та батьків дитини, а також проведено інші слідчі (розшукові дії), спрямовані на перевірку обставин, викладених в заяві ОСОБА_3 .

Необхідно зазначити, що сам по собі факт закінчення 26.08.2024 року строку дії перебування дитини ОСОБА_5 за кордоном, зазначений в нотаріально посвідченій заяві батьків дитини про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон України, за відсутності даних про вчинення після цієї дати дій, спрямованих на незаконне утримання дитини або інше обмеження її особистої свободи, не свідчить про наявність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.146 КК України.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що малолітня ОСОБА_5 разом з бабусею на час розгляду скарги вже повернулися до України. Даний факт не заперечував сам скаржник в судовому засіданні, який пояснив, що він дійсно розмовляв по телефону з донькою, яка повідомила йому, що вона повернулася та проживає за місцем реєстрації проживання її мати разом з бабусею, але ж зауважив, що не бачив її з того часу як вона повернулася.

За таких обставин наявний між батьком дитини та особами, з якими вона фактично проживає, конфлікт щодо місця проживання, спілкування та участі у вихованні дитини сам по собі не свідчить про вчинення кримінального правопорушення проти волі особи та не може бути підставою для продовження кримінального переслідування за відсутності ознак діяння, передбаченого ст.146 КК України.

Таким чином, у ході досудового розслідування перевірено обставини, на які посилався заявник, проведено необхідні слідчі дії, слідчим вжито заходів щодо встановлення об`єктивної істини, для встановлення всіх обставин кримінального провадження, однак об`єктивних даних, які б свідчили про незаконне позбавлення волі або викрадення малолітньої, не здобуто.

У постанові про закриття кримінального провадження від 29.07.2026 року слідчим надано оцінку всім отриманим в результаті проведення досудового розслідування доказам та показам свідків.

Встановлення зазначених обставин і їх належна оцінка обумовили прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Посилання заявника на непроведення одночасного його допиту, малолітньої дитини та бабусі, оскільки є протиріччя в показах не є слушними, оскільки проведення цієї слідчої дії відповідно до ст. 224 КПК України є правом, а не обов`язком слідчого.

Таким чином, доводи скаржника щодо неповноти досудового розслідування, передчасності, незаконності та невмотивованості постанови слідчого, не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. За ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Слідчий суддя вважає, що під час проведення досудового розслідування, слідчим органом досудового розслідування всебічно та повно досліджені обставини кримінального провадження, проведені необхідні слідчі дії, направлені на встановлення об`єктивної істини. За матеріалами кримінального провадження відсутні невирішені клопотання учасників кримінального провадження.

Слідчим у постанові всебічно і повно обґрунтовано прийняте рішення про закриття кримінального провадження, логічно та послідовно наведено посилання на встановлені фактичні обставини, що стали такими підставами. За належної правової оцінки щодо відсутності складу кримінального правопорушення з відповідним аналізом усіх елементів складу кримінального правопорушення та мотивацією з посиланням на докази, зібрані в ході досудового розслідування, постанова слідчого у повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України.

Долучений скаржником до скарги флеш-носій із відеозаписом слідчим суддею не досліджувався в судовому засіданні, оскільки, як пояснив сам скаржник у судовому засіданні, зафіксовані на ньому обставини безпосередньо не стосуються предмета розгляду цієї скарги та не мають значення для вирішення питання щодо законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених норм, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування слідчим норм матеріального та процесуального права, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження є достатньо обґрунтованою. Слідчим всебічно проведено перевірку по даному кримінальному провадженню здобутих доказів, виконано всі необхідні слідчі дії для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства, визначених ст. 2 КПК України, а тому у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12024042120000151 від 16.11.2024 року, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.7,9,303,306,307,309,376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12024042120000151 від 16.11.2024 року.

Повний текст ухвали виготовлений та оголошений 20.08.2026 о 12.45 год.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1