Рішення № 139120644, 18.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10750/26

2/212/6933/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

у складі: головуючого судді - Козлова Ю.В.,

секретар судового засідання - Кучеренко Ю.С.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, у якій просить стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Вказує, що позивач у період з 29.12.2004 по 28.01.2021 працювала на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 10 років 6 місяців на посаді машиніста підіймальної машини дільниці N?34 та виконувала управління різними підіймальними машинами під час спуску і підйому людей, вантажів, матеріалів.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 лютого 2026 року, ОСОБА_1 отримала хронічне професійне захворювання, а саме сидеросилікоз першої стадії (s/t, 1/1). Легенева недостатність першого ступеня.

При огляді Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, 07.05.2026 р. мені було встановлено 10% втрати професійної працездатності.

Вже тривалий час позивач постійно страждає на виражені больові симптоми та функціональні обмеження, які суттєво впливають на якість її життя. На теперішній час у позивача : задишка при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель,

важкість у грудній клітці, біль під лопатками, перебої в роботі серця, загальна слабкість, швидка втомлюваність.

Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ «Суха Балка» моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.07.2026 представник відповідача ПрАТ «Суха Балка» Заклецький В.В. подав відзив на позовну заяву. У якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Звернув увагу суду, що робота на гірничодобудовному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин, порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються пільгами. Підприємство відповідача не приховувало важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, при укладанні трудового договору був повідомлений про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі їх наслідки впливу на здоров`я. Факт втрати позивачем професійної працездатності не призводить до відшкодування моральної шкоди, оскільки вона погашається відшкодуванням втраченого заробітку або відповідної її частини, відшкодуванням позивачу витрат на медичну та соціальну допомогу, виплати одноразової допомоги, яка забезпечує фінансову можливість для соціальної реабілітації. Причиною виникнення у позивача професійного захворювання є незастосування ним у процесі виконання трудових обов`язків засобів захисту, не зважаючи на забезпечення ними в повному обсязі. Крім того, позивача було ознайомлено з умовами праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства, при цьому позивач свідомо приймав наявні умови праці і усвідомлював можливість нанесення шкоди його здоров`ю. Не доведено позивачем і факт перенесення ним моральних страждань, витягом надана позивачем лише встановлює ступень втрати працездатності. Розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості, вказана сума не аргументована доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що ОСОБА_1 у період 29.12.2004 по 28.01.2021 працювала на підприємстві відповідача, 28.01.2021 звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою, що також не заперечує представник відповідача (а.с. 28-34).

Під час роботи у ПрАТ в позивача виникли професійні захворювання : сидеросилікоз першої стадії (s/t, 1/1). Легенева недостатність першого ступеня, що також встановлено Актом від 20.02.2026 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, медичним висновком, випискою - епікризом (а.с. 5-14, 17-22).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.02.2026 року, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло через роботу на протязі 10 років 6 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, згідно якого встановлено, що концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті пилу 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,28 рази відповідно до державно-санітарних норм, і склала 2,56 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3(а.с. 17-20).

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, 20.02.2026 р. у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань ОСОБА_1 первинно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи де йому було встановлено 10 % втрати працездатності безстроково (в тому числі 10 % - сидеросилікоз, акт П-4 від 20.02.2026 р.) (а.с.23-27).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Закону України Про охорону праці, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час її роботи саме на підприємстві відповідача, що підтверджується копією Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.02.2026 року.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Так, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Отриманим професійним захворюванням позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки вона постійно відчуває стійкий біль та інші негативні наслідки.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу моральної шкоди в результаті ушкодження здоров`я. Тому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що позивачем не було доведено завдання їй моральних страждань через спричинене йому професійне захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, яка переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 10 %, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 50 000 грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача про об`єктивний характер шкідливих умов праці, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та наявність пільг, оскільки такі обставини не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у встановленому законом порядку.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Оскільки позов має майновий характер - то з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. згідно до приписів Закону України «Про судовий збір».

На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» судовий збір у розмірі 1331,20 гривень на користь держави.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», код ЄДРПОУ 00191329, місцезнаходження за адресою: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5.

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ