Рішення № 139120643, 18.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 954/222/26

2/212/4904/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду за підсудністю, визначеною ухвалою Новоронцовського районного суду Херсонської області від 26.02.2026 року, надійшла вищезазначена цивільна справа.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 37695,3 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 22.06.2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031298053 з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності.

21.10.2022 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та АТ «ОТП БАНК», відповідно до чинного законодавства України укладено Договір факторингу №21/10/22, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 37695,3 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20442,65 грн.; заборгованість за відсотками 17252,65 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2031298053 від 22.06.2020 року в розмірі 37695,3 грн, 2662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 05.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 01.06.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21.07.2026 від відповідача надійшов відзив, та клопотання про поновлення строку на його подання. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем заявленого розміру заборгованості та необхідність перевірки правильності її розрахунку. Зокрема, відповідач зазначає про необхідність надання позивачем документів щодо руху коштів за кредитним договором, здійснених платежів та порядку їх зарахування. Також відповідачем порушено питання про витребування відповідних доказів у позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зменшити розмір правничої допомоги та застосувати строк позовної давності.

Ухвалою суду від 21.07.2026 витребувано докази.

23.07.2026 подано відповідь на відзив, де зазначено що відповідач не заперечує щодо отримання кредитних коштів. Докази нараховані відсотки підтверджується паспортом кредиту та випискою.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзиву до суду не подав.

Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, а також зазначає обставини, якими обґрунтовує свої заперечення, та докази, що підтверджують такі обставини.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Про поновлення процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Як встановлено судом, відповідачем 21.07.2026 року подано відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на його подання. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилається на недоведеність заявленого позивачем розміру заборгованості, необхідність перевірки правильності її розрахунку, а також порушує питання щодо витребування документів, які підтверджують рух коштів за кредитним договором, здійснені платежі та порядок їх зарахування.

Оцінивши наведені відповідачем причини пропуску строку на подання відзиву, враховуючи необхідність забезпечення права відповідача на захист, змагальності сторін та можливості надати суду свої заперечення щодо заявлених позовних вимог, суд вважає причини пропуску строку поважними.

За таких обставин суд вважає за необхідне поновити відповідачу ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти поданий ним 21.07.2026 року відзив до розгляду.

Доводи, викладені відповідачем у відзиві, суд оцінює в сукупності з іншими матеріалами справи та наданими сторонами доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 22.06.2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031298053 шляхом підписання заяви-анкети про надання банківських послуг (а.с.22-27).

Відповідно до умов кредитного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 24 874 грн. строком на 36 місяців, з кінцевим терміном повернення кредиту 22 червня 2023 року. За користування кредитними коштами договором встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 40% річних. Позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплачувати проценти відповідно до умов договору і встановленого графіка платежів.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується документом про видачу готівки від 22 червня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 видано кредитні кошти у розмірі 24 874,00 грн за кредитним договором № 2031298053.(а.с.27 зворот)

У зв`язку з невиконання відповідачем кредитних зобов`язань виникла заборгованість у розмірі 37695,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20442,65 грн.; заборгованість за відсотками 17252,65 грн. (а.с. 44).

Згідно з випискою по особовим рахункам, наданою АТ «ОТП БАНК», за кредитним договором № 2031298053 від 22 червня 2020 року відображено рух коштів за період з 22 червня 2020 року по 21 жовтня 2022 року. Відповідно до зазначеної виписки, за вказаний період за особовим рахунком проведено 36 операцій на загальну суму 13 823,52 грн, з яких за дебетом проведено 21 операцію на суму 6 911,76 грн, за кредитом 15 операцій на суму 6 911,76 грн. (а.с. 9-18)

Між АТ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу №21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2031298053 від 22.06.2020 року (а.с. 31-38,43).

На підтвердження переходу права вимоги саме за кредитним договором № 2031298053 від 22 червня 2020 року позивачем надано витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 21/10/22 від 21 жовтня 2022 року. (а.с. 20)

Згідно з указаним витягом до Реєстру боржників включено ОСОБА_1 , за яким зазначено кредитний договір № 2031298053 від 22 червня 2020 року, суму виданого кредиту 24 874,00 грн, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 442,65 грн, заборгованість за процентами у розмірі 17 252,65 грн, а загальну суму заборгованості 37 695,30 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд враховує, що відповідач у відзиві заперечував проти визначеного позивачем розміру заборгованості та порушував питання щодо необхідності перевірки правильності її розрахунку, зокрема руху коштів за кредитним договором, здійснених платежів та порядку їх зарахування.

З метою перевірки наведених обставин ухвалою суду від 21.07.2026 року за клопотанням відповідача у позивача було витребувано деталізований розрахунок заборгованості із зазначенням руху заборгованості за основною сумою кредиту, здійснених платежів, порядку їх зарахування, періодів та розміру нарахування процентів та інших складових заборгованості.

Однак у встановлений судом строк позивач витребуваний деталізований розрахунок заборгованості не подав, про неможливість його подання та причини такої неможливості суд не повідомив.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке значення ці докази мають, може, зокрема, вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд не приймає як безумовний доказ правильності заявленої до стягнення суми сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки він складений самим кредитором, а його правильність повинна перевірятися у сукупності з іншими доказами, які підтверджують виникнення кредитного зобов`язання, фактичне надання кредитних коштів, здійснення позичальником платежів та формування залишку заборгованості.

Разом із тим, неподання позивачем витребуваного деталізованого розрахунку не свідчить про відсутність у матеріалах справи доказів виникнення та існування кредитної заборгованості і не є безумовною підставою для відмови у позові в цілому. Суд відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів та оцінює їх у сукупності.

Як встановлено судом, факт укладення кредитного договору № 2031298053 від 22.06.2020 року та його істотні умови підтверджуються письмовим кредитним договором, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 24 874,00 грн строком на 36 місяців, до 22.06.2023 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 40 % річних.

Факт фактичного отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується документом про видачу готівки від 22.06.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 видано 24 874,00 грн за кредитним договором № 2031298053.

Отже, суд вважає доведеним факт виникнення між сторонами кредитного зобов`язання та отримання відповідачем кредитних коштів.

При цьому суд бере до уваги надану АТ «ОТП БАНК» виписку по особовому рахунку, яка містить відомості про рух коштів за період з 22.06.2020 року по 21.10.2022 року та підтверджує здійснення відповідачем платежів у рахунок виконання кредитного зобов`язання.

Зазначена виписка має значення для перевірки фактичного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а тому оцінюється судом разом із кредитним договором, документом про видачу кредитних коштів та розрахунком заборгованості.

Водночас суд враховує, що сам факт здійснення відповідачем платежів за кредитним договором не спростовує наявності залишку заборгованості. Відповідачем не надано власного розрахунку, який би свідчив про повне погашення кредиту, інший розмір залишку заборгованості або неправильність визначення позивачем суми основного боргу.

За розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 21.10.2022 року за кредитним договором № 2031298053 утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 442,65 грн та за процентами у розмірі 17 252,65 грн, а всього 37 695,30 грн.

При цьому зазначений розмір заборгованості узгоджується з відомостями, що містяться у витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022 року, у якому щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 2031298053 від 22.06.2020 року зазначено саме 20 442,65 грн заборгованості за тілом кредиту та 17 252,65 грн заборгованості за процентами, загальна сума яких становить 37 695,30 грн.

Таким чином, наявні у справі документи кредитний договір, документ про видачу кредитних коштів, виписка по особовому рахунку, розрахунок заборгованості та витяг з Реєстру боржників у своїй сукупності підтверджують виникнення кредитного зобов`язання, отримання відповідачем кредитних коштів, часткове виконання ним своїх зобов`язань та наявність непогашеної заборгованості.

Щодо набуття позивачем права вимоги суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом встановлено, що 21.10.2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого АТ «ОТП БАНК» передало ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно з умовами договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору, після чого фактор стає новим кредитором за відповідними зобов`язаннями.

На підтвердження того, що до складу переданого портфеля увійшло саме право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2031298053 від 22.06.2020 року, позивачем надано витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022 року.

Як уже зазначалося судом, у вказаному витягу конкретно зазначено відповідача, номер та дату кредитного договору, суму виданого кредиту, а також склад і розмір заборгованості 20 442,65 грн за тілом кредиту та 17 252,65 грн за процентами.

Отже, суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_1 саме за кредитним договором № 2031298053 від 22.06.2020 року.

Неповідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора не спростовує факту переходу права вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та не є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Отже, зазначена норма покладає відповідний ризик саме на нового кредитора, однак не встановлює недійсності правочину щодо відступлення права вимоги та не припиняє прав нового кредитора. При цьому доказів виконання відповідачем зобов`язань на користь первісного кредитора після переходу права вимоги матеріали справи не містять.

Посилання відповідача у відзиві на неправомірність нарахування комісії та пені суд оцінює з урахуванням заявлених позовних вимог. Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту та процентами, тоді як вимог про стягнення комісії чи пені позивачем не заявлено. Відтак питання правомірності нарахування таких платежів не входить до предмета розгляду у цій справі, а наведені відповідачем заперечення в цій частині не впливають на вирішення заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, складаються, зокрема, з витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд також враховує, що дана цивільна справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору було стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а правовідносини сторін та правове регулювання спірних відносин не мають складного характеру.

Крім того, матеріали справи не свідчать про значний обсяг здійснених представником позивача процесуальних дій або виконаних робіт, які б об`єктивно обумовлювали заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 7 000,00 грн.

Суд також бере до уваги майновий та соціальний стан відповідача, який має статус внутрішньо переміщеної особи та є особою з інвалідністю III групи. Зазначені обставини самі по собі не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування судових витрат, однак у сукупності з характером спору, його невисокою складністю, порядком розгляду справи та обсягом наданої правничої допомоги підлягають врахуванню судом при визначенні розумного та співмірного розміру витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, виходячи з принципів розумності, співмірності та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн є завищеним та не відповідає складності даної справи і фактичному обсягу наданих послуг.

Відтак, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 2 000 грн., який суд вважає достатнім, розумним та співмірним із характером спору, обсягом наданої правничої допомоги та складністю справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2031298053 від 22.06.2020 в розмірі 37 695,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору, що складають 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., а всього 4662,40 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , інн НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ