Рішення № 139120053, 19.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3380/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач 2), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.09.2025 №212450012672, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду трудової діяльності 13.12.1993 по 20.01.1994, з 26.01.1994 по 15.05.1996, з 01.01.2001 по 02.12.2003 згідно даних трудової книжки серії НОМЕР_1 , починаючи з 26.08.2025.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 25.08.2025 про призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. ГУ ПФУ в Черкаській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 02.09.2025 №212450012672 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки на думку відповідача - 2 згідно поданих документів право на дострокову пенсію за віком п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє. Відповідач - 2 зазначає, що страховий стаж позивача становить 23 роки 1 місяць 14 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.08.1968: з 13.12.1993 по 20.01.1994 та з 26.01.1994 по 15.05.1996, оскільки внаслідок виходу України з 19.06.2023 з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991; з 01.01.2001 по 02.12.2003 період роботи в ООО «Молодіжне», оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому звернувся до суду.

Ухвалою суду від 16.03.2026 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

20.03.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.03.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

08.04.2026 від відповідача 2 за вх. №28807 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечує, пояснивши, що внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. Тому, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди від 13.03.1992 щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. До прийняття відповідного нормативно-правового акту при призначенні пенсії громадянам, які проживали/працювали на території росії заробітна плата та страховий стаж для обчислення розміру пенсії враховується наступним чином: заробітна плата за періоди роботи на території України згідно ст. 40 Закону № 1058: за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000; за період по 31.12.1991 - на підставі довідки про нараховану заробітну плату (дохід), за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами; стаж (служба), набутий на території російської федерації, враховується по 31.12.1991 при підтвердженні документами; страховий стаж, набутий на території України, враховується відповідно до статті 24 Закону № 1058; стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 і № 2, набутий на території російської федерації, враховується за періоди роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 на підставі уточнюючих довідок про пільговий характер роботи. Згідно з розглядом документів наданих позивачем страховий стаж особи становить 23 роки 1 місяць 14 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи: - з 13.12.1993 по 20.01.1994 та з 26.01.1994 по 15.05.1996, оскільки внаслідок виходу України з 19.06.2023 з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - з 01.01.2001 по 02.12.2003 період роботи в ООО «Молодіжне», оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки. На підставі статті 26 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

09.04.2026 від відповідача за вх. №5257ел від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, вказавши, що внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. Тому, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди від 13.03.1992 щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. Представник відповідача вважає, що дії Головного управління є правомірними та таким, що ґрунтуються на Конституції, Законах України, а відтак, позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

25.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Черкаській області.

Так, за результатами розгляду заяви позивач про призначення пенсії за віком, ГУ ПФУ в Черкаській області від 02.09.2025 №212450012672 прийнято рішення про відмову про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскаржуване рішення відповідачем 2 мотивоване тим, що вік заявника складає 55 років. Необхідний страховий стаж становить: 25 років. Страховий стаж особи становить 23 роки 1 місяць 14 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.08.1968: з 13.12.1993 по 20.01.1994 та з 26.01.1994 по 15.05.1996, оскільки внаслідок виходу України з 19.06.2023 з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991; з 01.01.2001 по 02.12.2003 період роботи в ООО «Молодіжне», оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.

Позивач вважає рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії протиправним, тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком передбачено ст. 26 Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2028 року, від 15 до 25 років.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.08.2025 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, досягнувши 55-річного віку.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії позивачем, встановлено: Необхідний страховий стаж, визначений п. 4 ст. 115 Закону № 1058-ІV, становить: 25 років. Страховий стаж особи становить 23 роки 1 місяць 14 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.08.1968: з 13.12.1993 по 20.01.1994 та з 26.01.1994 по 15.05.1996, оскільки внаслідок виходу України з 19.06.2023 з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991; з 01.01.2001 по 02.12.2003 період роботи в ООО «Молодіжне», оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.

Оцінюючи такі твердження відповідача - 2, суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ).

Відповідно до ст. 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 ч 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 позивач з 13.12.1993 по 20.01.1994 працював на посаді головного механіка на підприємстві «МОКА»; з 26.01.1994 по 15.05.1996 в акціонерному товаристві «ХОХТИФ». Із зазначених записів вбачається, що позивач працював на території російської федерації.

Втім, вказані періоди не зараховані пенсійним органом до страхового стажу позивача, оскільки внаслідок виходу України з 19.06.2023 з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058-IV. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991.

З приводу зазначеного суд висновує наступне.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та рф (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до ст. 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до п. 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням викладеного суд констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірні періоди Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 позивач з 13.12.1993 по 20.01.1994 працював на посаді головного механіка на підприємстві «МОКА»; з 26.01.1994 по 15.05.1996 в акціонерному товаристві «ХОХТИФ», які зараховуються до страхового стажу позивачки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі №340/4436/23.

Що ж стосується страхового стажу позивача з 01.01.2001 по 02.12.2003, суд зазначає наступне.

Згідно записів №7-12 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач здійснював свою трудову діяльність в ООО «Молодіжне».

Відповідач - 2 не зарахував до страхового стажу період роботи в ООО «Молодіжне» з 01.01.2001 по 02.12.2003 період роботи в ООО «Молодіжне», оскільки за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки.

Спірні записи №7-12 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 є читабельними та чіткими, внесені відповідно до вимог законодавства, а саме належно завірені та містять необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників. Записи виконані акуратно, без виправлень і помилок, у хронологічному порядку, що забезпечує повноту та достовірність відображення трудової діяльності працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до абз. 4 ч. 5 ст. 21 цього Закону, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

В ст. 1 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) зазначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування це організаційно технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Положеннями ст. 19 Закону № 2464-VI визначено, що Реєстр страхувальників це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску страхувальників. Реєстр страхувальників формує та веде центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, користувачами цього реєстру є Пенсійний фонд, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2464-VI Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що наведені відповідачем - 2 доводи, обґрунтування та пояснення щодо відсутності відомостей у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування як підставу для відмови у зарахуванні стажу, є безпідставні.

Отже, всі твердження відповідача - 2, покладені в основу спірного рішення, спростовані судом.

На підставі викладеного, рішення ГУ ПФУ в Черкаській області №212450012672 від 02.09.2025, яким відмолено позивачу в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 з 13.12.1993 по 20.01.1994, з 26.01.1994 по 15.05.1996, з 01.01.2001 по 02.12.2003 - суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 року про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, оскільки органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.09.2025 №212450012672 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, адреса місця знаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 періоди роботи з 13.12.1993 по 20.01.1994, з 26.01.1994 по 15.05.1996, з 01.01.2001 по 02.12.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, адреса місця знаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) від 25.08.2025 про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, адреса місця знаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.