Рішення № 139120020, 20.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11415/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2026 №ОПШ111414, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» застосовано штраф у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що не є та не може бути суб`єктом правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності. Зазначає, що є вантажоодержувачем за товарно-транспортною накладною, складеною у зв`язку з перевезенням вантажу за маршрутом с.Ходовичі - с.Підгірне, тоді як саме перевезення транспортним засобом марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 здійснювала інша юридична особа на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів від 01.04.2026 №0104-2026/1. Указує, що не володіє та не користується вказаним транспортним засобом на будь-якому правовому титулі та не перебуває у трудових чи інших правовідносинах із водієм, а вантажовідправник помилково зазначив позивача перевізником у товаротранспортній документації, що підтверджується листом-роз`ясненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробан-Захід» від 02.05.2026 вих.№0206/К. Наголошує, що ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлюють обов`язки саме автомобільного перевізника та водія, а ст.60 цього Закону визначає суб`єктом відповідальності автомобільного перевізника.

Позивач також посилається на дефекти акта перевірки та оскаржуваної постанови. Зазначає, що в акті перевізником указано «ТОВ КОМІОН ТРАНС» з адресою у м.Києві, тоді як у постанові - «ТзОВ КАМІОН ТРАНС» з адресою у м.Золочеві Львівської області; місцем перевірки в акті зазначено неіснуючий населений пункт «Мертюки»; марку транспортного засобу в акті наведено як «Рено», а в постанові - як «Renault»; верхня частина акта нечитабельна; підпис у графі водія не дозволяє ідентифікувати особу. Стосовно постанови указує, що в ній не зазначено часу вчинення порушення, не конкретизовано, які саме дії кваліфіковано як порушення ст.39 і 48 Закону, не наведено повної назви та реквізитів Закону, не заповнено графу «Дата набрання законної сили», а у графі місцезнаходження зазначено адресу електронної пошти. Уважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення та критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує на недоведеність складу правопорушення з посиланням на ст.245 і 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Уважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 28.04.2026 у Стрию старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області зупинено транспортний засіб марки Renault, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно з товарно-транспортною накладною від 28.04.2026 №1. У ході перевірки встановлено, що в наявній накладній відсутній код ЄДРПОУ перевізника, а водій не надав інформації з діючого та повіреного тахографа про роботу та відпочинок водія у вигляді роздруківки на паперовому носії, у зв`язку з чим складено акт від 28.04.2026 №ЕАР013745. В обґрунтування заперечень на позов представником відповідача було зазначено, що особу автомобільного перевізника визначено за даними товарно-транспортної накладної, в якій перевізником указано ТОВ «Каміон Транс», а наявність дефектів у заповненні накладної не позбавляє її значення джерела інформації про перевізника. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.02.2024 у справі №520/4486/23, від 14.11.2024 у справі №420/24932/23, від 19.10.2023 у справі №640/27759/21, від 14.11.2024 у справі №440/8156/23, від 25.07.2024 у справі №440/2334/23 та від 10.10.2024 у справі №440/17818/21, за змістом яких основну інформацію для притягнення особи до відповідальності несуть саме ті документи, які подаються контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час розгляду справи. Зазначає, що подання до суду документів, не пред`явлених під час перевірки, не спростовує факту встановленого порушення.

Відповідач також указує, що обов`язок мати належним чином оформлену товарно-транспортну накладну та документи про режим праці і відпочинку водія покладено на перевізника, який, прийнявши вантаж до перевезення на підставі неналежно оформлених документів, бере на себе пов`язані з цим ризики. Стверджує, що процедуру розгляду справи про порушення дотримано: позивача повідомлено про час і місце розгляду справи №1573 повідомленням від 30.04.2026 №34534/33.2/24-26, надісланим на адресу електронної пошти, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а копію постанови надіслано на ту саму адресу. Зазначає, що орфографічні помилки в акті не є підставою для скасування правильної за змістом постанови, а посилання позивача на положення Кодексу України про адміністративні правопорушення є безпідставними, оскільки відповідні відносини регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про автомобільний транспорт». Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» про забезпечення позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» (код ЄДРПОУ 43141398), зареєстроване 30.07.2019, місцезнаходження: вул.Залізняка М., 12, м.Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700. Серед видів економічної діяльності позивача зазначено, зокрема, 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний), 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

01.04.2026 між позивачем як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробан-Захід» (код ЄДРПОУ 36216899) як Виконавцем укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №0104-2026/1. За п.1.1 цього договору Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги. Підпунктом 1.2.2 п.1.2 договору до переліку послуг віднесено надання послуг з перевезення асфальтобетонної суміші АСГ ДЗ Щ тип А 70/100. Відеповдно до п.6.1 договір діє до 31.12.2026.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб марки Renault, модель Premium 450.18T, спеціалізований вантажний сідловий тягач, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ТОВ «Євробан-Захід».

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , напівпричіп, державний номерний знак НОМЕР_4 , належить позивачу ТОВ «Каміон Транс». Адресою власника у свідоцтві зазначено як м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 12.

Відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 24.04.2026 №ЕНР000605, виданого начальником Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області для проведення рейдової перевірки транспортних засобів у м.Львові та Львівській області у строк з 27.04.2026 до 03.05.2026, 28.04.2026 о 09 год 35 хв старшим державним інспектором Червінкою А.М. зупинено транспортний засіб, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 (посвідчення водія № НОМЕР_5 ), та проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час перевірки водій надав посадовій особі товарно-транспортну накладну від 28.04.2026 №1, за змістом якої автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Каміон Транс» без зазначення коду ЄДРПОУ, замовником - ТОВ «Каміон Транс», вантажовідправником - ТОВ «Шляховик-97» (код ЄДРПОУ 03446334), вантажоодержувачем - ТОВ «Каміон Транс», водієм - ОСОБА_3 (посвідчення НОМЕР_5 ), автомобілем - Рено НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_4 . Вантажем зазначено АСГ ДЗ Щ тип А 70/100 масою брутто 38,7 т та масою нетто 23,76 т, пунктом навантаження - АБЗ Ходовичі, пунктом розвантаження - М-06 Підгірне. Накладна засвідчена відбитком печатки ТОВ «Шляховик-97» для товарно-транспортних накладних.

За результатами перевірки складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.04.2026 №ЕАР013745, у якому місцем перевірки зазначено «Стрий с.Мертюки», автомобільним перевізником - «ТОВ КОМІОН ТРАНС» з місцезнаходженням «Київ вул.Північно Сирецька 12». В акті зафіксовано, що в наявній товарно-транспортній накладній відсутній код ЄДРПОУ перевізника, а тому на момент перевірки відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж (ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), та що на момент перевірки водій не надав інформації з діючого і повіреного тахографа про роботу та відпочинок водія у вигляді роздруківки на паперовому носії (п.6.1 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, підп.6 п.1 розділу II наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703, ст.48 того ж Закону), у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону. У графі акта «Пояснення водія про причини порушення» зазначено «відсутні»; акт містить підпис водія Колісника В.

Повідомленням від 30.04.2026 №34534/33.2/24-26, надісланим 30.04.2026 на адресу електронної пошти позивача tsikalenko1212@gmail.com, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача запрошено на розгляд справи про порушення №1573, призначений на 20.05.2026 о 10:00 год у приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області. У повідомленні зазначено, що розглядатиметься справа про порушення ст.30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявлене під час проведення рейдової перевірки, та додано копію акта 013745.

02.05.2026 ТОВ «Євробан-Захід» склало адресований позивачу лист-роз`яснення вих.№0206/К, в якому повідомило, що перевезення вантажу 28.04.2026 за маршрутом с.Ходовичі - с.Підгірне транспортним засобом марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм ОСОБА_1 фактично здійснювало ТОВ «Євробан-Захід» на підставі укладеного з позивачем договору перевезення; що зазначений транспортний засіб належить ТОВ «Євробан-Захід» на праві власності, а водій перебуває з ним у трудових відносинах; що вантажовідправник ТОВ «Шляховик-97» під час самостійного оформлення товаротранспортної накладної помилково зазначив у графі «Автомобільний перевізник» ТОВ «Каміон Транс» замість фактичного перевізника.

20.05.2026 за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт начальник Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області виніс постанову №ОПШ111414, якою застосував до ТОВ «Каміон Транс» як до автомобільного перевізника адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону. Справу розглянуто за відсутності представника позивача. У постанові зазначено місцезнаходження позивача (вул.Залізняка М., 12, м.Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700), його код ЄДРПОУ 43141398 та адресу електронної пошти, а також транспортний засіб Renault НОМЕР_1 ; графу «Дата набрання законної сили» не заповнено, строк пред`явлення до виконання зазначено 20.08.2026.

Копію постанови надіслано на адресу електронної пошти позивача 25.05.2026, що підтверджується супровідним листом від 21.05.2026 №42439/33.2/24-26 та роздруківкою повідомлення електронної пошти.

Не погодившись із правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Статтею 6 цього Закону також установлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі), а порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 №141) (далі - Порядок №1567).

Згідно з п.5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки за формою згідно з додатком 2.

Відповідно до п.16 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 17 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи; про час і місце розгляду справи повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду, зокрема на адресу електронної пошти (за наявності); у разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа розглядається без їх участі.

Згідно з п.19 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.60 Закону №2344-III, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт - постанову про закриття справи про порушення.

Абзацом 2 п.2 Порядку №1567 та ст.2 Закону №2344-III визначено, що відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX) з урахуванням особливостей, установлених Законом №2344-III.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 3 ст.48 цього Закону визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник; автомобільний перевізник (повне найменування, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків, прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення); вантажоодержувач; транспортний засіб та його параметри; пункти завантаження і розвантаження.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу. Підставою для накладення штрафу згідно з постановою від 20.05.2026 №ОПШ111414 стало непред`явлення під час перевірки 28.04.2026 документів, визначених ст.39 і 48 Закону №2344-III, а суб`єктом відповідальності визначено ТОВ «Каміон Транс» як автомобільного перевізника.

Ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є те, чи був позивач у момент указаної перевірки автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, оскільки саме автомобільний перевізник є суб`єктом відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець пов`язує наявність статусу автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів, із наявністю договору про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для підтвердження такого статусу у розумінні ч.1 ст.33 Закону №2344-III необхідно встановити дві ознаки: наявність договору про перевезення вантажу транспортним засобом та використання транспортного засобу на законних підставах. Лише одночасне встановлення обох наведених умов є підставою стверджувати, що відповідний суб`єкт є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу.

Зазначений підхід сформовано Верховним Судом у постанові від 13.03.2025 у справі №120/10641/22 та підтверджено у постанові від 10.10.2024 у справі №420/15732/22, в яких Верховний Суд указав, що законними підставами використання транспортного засобу є використання транспортних засобів, які належать перевізнику на праві власності або згідно з правом користування, яке опосередковується укладенням відповідних договорів, а вирішуючи питання про наявність у особи статусу автомобільного перевізника, судам необхідно дослідити докази, що містять у собі умови відповідних договорів про перевезення вантажу та тих, що опосередковують передання транспортного засобу у користування, та на підставі них встановити наявність такого статусу.

У постанові від 07.12.2023 у справі №620/18215/21 Верховний Суд констатував, що положення ст.60 Закону №2344-III застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт; така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

У постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 Верховний Суд зауважив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст.60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників чи користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, при цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.

Крім того, у постанові від 06.07.2023 у справі №560/514/22 Верховний Суд зазначив, що встановлення особи автомобільного перевізника є необхідним, і саме для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як підтверджується матеріалами справи, висновок відповідача про те, що автомобільним перевізником є позивач, ґрунтується виключно на відомостях товарно-транспортної накладної від 28.04.2026 №1. Інших мотивів визначення суб`єкта відповідальності ані акт перевірки, ані оскаржувана постанова не містять.

Суд звертає увагу на те, що зміст указаної накладної не є однозначним джерелом відомостей про автомобільного перевізника. У ній одну й ту саму юридичну особу - ТОВ «Каміон Транс» - зазначено одночасно замовником, вантажоодержувачем та автомобільним перевізником, тобто особою, яка одночасно замовляє послугу перевезення, надає її сама собі та приймає вантаж. Такий розподіл ролей не узгоджується з визначеннями ст.1 Закону №2344-III, за якими послуга з перевезення надається на договірних умовах із замовником послуги за плату, а замовник транспортних послуг і перевізник є різними учасниками транспортного процесу. Водночас у графі, призначеній для відомостей про автомобільного перевізника, не зазначено коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, наявність якого є обов`язковим реквізитом за ч.3 ст.48 Закону №2344-III, що зафіксовано в самому акті перевірки як порушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відомості накладної щодо перевізника спростовуються іншими документами, які перебували в розпорядженні відповідача на час розгляду справи про порушення. Так, у матеріалах справи про порушення №1573 наявні свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , за яким транспортний засіб Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ТОВ «Євробан-Захід», та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на напівпричіп НОМЕР_4 . Копії цих свідоцтв відповідач долучив до відзиву як складові матеріалів справи про порушення, а отже, вони були одержані під час рейдової перевірки та досліджувалися разом з накладною.

З аналізу змісту вищевказаних норм Закону випливає, що відомості товарно-транспортної накладної можуть бути покладені в основу висновку про особу перевізника лише за відсутності інших документів, які такі відомості спростовують. Саме такий підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі №340/5660/22, в якій зазначено, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в товарно-транспортній накладній про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних у накладній відомостей. У справі, що розглядається, така умова не дотримана: на час розгляду справи про порушення відповідач володів документом, який засвідчував належність транспортного засобу, яким виконувалося перевезення, іншій юридичній особі.

За таких обставин відповідач, керуючись п.5, 16, 19 Порядку №1567 та ч.1 ст.16 Закону №2073-IX, мав з`ясувати, ким саме здійснювалося перевезення, а за відсутності належного підтвердження порушення - винести постанову про закриття справи про порушення. Натомість суперечність між відомостями накладної та реєстраційними документами на транспортний засіб залишена без будь-якої оцінки, а особу перевізника визначено формально.

Необґрунтованими є посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду від 25.07.2024 у справі №440/2334/23 та від 10.10.2024 у справі №440/17818/21, оскільки викладені в них висновки про те, що наявність недоліків у заповненні товарно-транспортної накладної контролюючий орган правомірно розцінює як відсутність передбаченого законом документа, стосуються події правопорушення, тобто відсутності належно оформленого документа на вантаж, а не встановлення особи, яка є суб`єктом відповідальності. Ці висновки не спростовують обов`язку контролюючого органу встановити дійсного автомобільного перевізника за наявності документів, що суперечать відомостям накладної.

Суд відхиляє також посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №520/4486/23 та від 14.11.2024 у справі №420/24932/23 в частині доводів про те, що подання до суду документів, не пред`явлених під час перевірки, не спростовує факту порушення. У постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 Верховний Суд, на яку відповідач також посилається, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника; нові докази, які подають заінтересовані особи до суду після визначення контролюючим органом належного перевізника, мають оцінюватися із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Досліджуючи надані докази, судом враховується наступне. Договір про надання послуг з перевезення вантажів №0104-2026/1 укладено 01.04.2026, тобто майже за місяць до спірної перевірки, а не після винесення оскаржуваної постанови. Його предмет (підп.1.2.2 п.1.2) охоплює перевезення асфальтобетонної суміші АСГ ДЗ Щ тип А 70/100, тобто саме того вантажу, який зазначений у товарно-транспортній накладній від 28.04.2026 №1. Позивач за цим договором виступає Замовником, а ТОВ «Євробан-Захід» - Виконавцем. Наведене узгоджується зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке було надане водієм безпосередньо під час перевірки та долучене до матеріалів справи про порушення. Лист-роз`яснення ТОВ «Євробан-Захід» від 02.05.2026 вих.№0206/К складений до дати розгляду справи про порушення та не суперечить, а підтверджує зміст договору і реєстраційних документів. Відтак подані позивачем докази перебувають у взаємозв`язку із документами, які були в розпорядженні контролюючого органу в момент перевірки, і за критеріями належності, допустимості, достовірності та достатності підстав для їх відхилення суд не вбачає.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що належність позивачу напівпричепа, державний номерний знак НОМЕР_4 , сама по собі не надає йому статусу автомобільного перевізника. Як зазначено вище, такий статус за ч.1 ст.33 Закону №2344-III потребує одночасної наявності договору про перевезення вантажу, за яким особа надає відповідну послугу, та використання транспортного засобу на законних підставах. У спірних правовідносинах позивач надав напівпричіп у межах виконання договору №0104-2026/1, в якому виступає замовником послуги, а не її виконавцем. Право власності на частину транспортного засобу не є доказом надання позивачем послуги з перевезення за плату іншій особі.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували що між позивачем і водієм ОСОБА_1 існували будь-які трудові або інші правовідносини. Доказівз зворотнього відповідач не надав.

Стосовно зафіксованих в акті порушень щодо оформлення товарно-транспортної накладної та ненадання роздруківки даних тахографа суд зазначає таке. За змістом ч.3 ст.48 Закону №2344-III та визначення вантажовідправника, наведеного у ст.1 цього Закону, обов`язкові реквізити накладної вносить вантажовідправник, яким у цьому випадку є ТОВ «Шляховик-97», що також підтверджується відбитком печатки цього товариства на накладній. Разом з тим, за умови недоведеності наявності у позивача статусу автомобільного перевізника, питання наявності самої події правопорушення, а також дотримання відповідачем установленої процедури розгляду справи про порушення до предмета доказування у цій справі не входять, оскільки положення абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є автомобільним перевізником.

З цих же підстав суд не надає самостійного значення доводам позивача щодо дефектів акта перевірки та оскаржуваної постанови.

Необґрунтованими є також посилання позивача на положення ст.245, 251, 283 і 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки застосований до позивача адміністративно-господарський штраф не є адміністративним стягненням у розумінні цього Кодексу. Відповідно до ст.2 Закону №2344-III та абз.2 п.2 Порядку №1567 відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії відповідних адміністративних актів регулюються Законом №2073-IX з урахуванням особливостей, установлених Законом №2344-III.

Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів. Верховний Суд уже роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього; не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 23.06.2022 у справі №640/1312/20).

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування ст.1, ст.33 та ст.60 Закону №2344-III слідує, що позивач у спірних правовідносинах виступав замовником послуги з перевезення вантажу та вантажоодержувачем, а не автомобільним перевізником, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оскаржувана постанова Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2026 №ОПШ111414 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А тому таку слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 3328,00 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2026 №ОПШ111414.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул.Антоновича, 51, м.Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміон Транс» (місцезнаходження: вул.Залізняка М., 12, м.Золочів, Золочівський район, Львівська область, 80700; код ЄДРПОУ: 43141398) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.