Ухвала суду № 139119941, 19.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/17148/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

19 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву про забезпечення позову після подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДІВО Україна» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДІВО Україна» ( 79071, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 226А, ЄДРПОУ 38244048) до Головного Управління Держпродспоживслужби у Львівській області ( 79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ВІТОВСЬКОГО Д., будинок 18, ЄДРПОУ 40349068) про визнання протиправними дій, скасування рішення,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДІВО Україна» до Головного Управління Держпродспоживслужби у Львівській області у якій просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 507 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 508 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 509 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 510 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 511 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 512 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 513 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 514 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 515 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 516 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 517 від 16.07.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 518 від 16.07.2026 року

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № 50 від 11.08.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № 51 від 11.08.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № 52 від 11.08.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № 53 від 11.08.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № 54 від 11.08.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу № 55 від 11.08.2026 року.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДІВО Україна» про забезпечення позову після подання позовної заяви, у якій просить суд: забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДІВО Україна» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень шляхом: зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 507 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 508 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 509 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 510 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 511 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 512 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 513 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 514 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 515 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 516 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 517 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; зупинення дії рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 518 від 16.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В обґрунтування вказаної заяви вказує про те, що згідно з чинність оскаржуваних рішень про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів створює реальну можливість для відповідача здійснювати контроль за їх виконанням та, у разі встановлення невиконання, застосувати до позивача адміністративно-господарські санкції відповідно до ст. 34, ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Оскільки позивач оскаржує самі первинні рішення та вважає їх протиправними, їх подальша дія може призвести до нових негативних наслідків і необхідності окремого оскарження похідних рішень про застосування санкцій. Отже, існує реальний ризик ускладнення ефективного судового захисту без зупинення дії оскаржуваних рішень. Оскаржувані рішення № 507 518 від 16.07.2026 прийняті на підставі Акта перевірки № 0151 від 10.07.2026, а фактично з урахуванням рішень Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області № 232243 від 04.06.2026. Водночас відповідач самостійно не досліджував продукцію, не перевіряв наявність маркування та фактичну наявність порушень. Позивач, у свою чергу, надав фотографії продукції, заперечення та інші докази, які спростовують висновки Відповідача. Крім того, зазначені рішення ГУ Держпродспоживслужби у Чернігівській області вже оскаржуються Позивачем. Таким чином, наявні обставини, які свідчать про обґрунтовані сумніви щодо правомірності оскаржуваних рішень та наявність передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас згідно з ч. 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 1- 3 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Суд наголошує, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Також, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Позивач зазначає, що чинність оскаржуваних рішень створює реальний ризик подальшого здійснення Відповідачем заходів державного ринкового нагляду, контролю за їх виконанням та застосування до Позивача адміністративно-господарських санкцій у разі їх невиконання. Крім того, Позивач вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень, оскільки Відповідач не здійснював самостійного дослідження продукції, а його висновки ґрунтуються на рішеннях Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області, які також оскаржуються Позивачем. У зв`язку з цим позивач вважає зупинення дії оскаржуваних рішень необхідним, належним та співмірним заходом забезпечення позову.

Суд дійшов висновку про відсутність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Суд зазначає про те, що позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не навів достатнього та конкретного обґрунтування щодо наявності реальної загрози порушення його прав, свобод чи законних інтересів у разі невжиття відповідних заходів. У заяві відсутня належна конкретизація того, які саме права позивача можуть бути порушені, у чому полягає характер можливих негативних наслідків та яким чином такі наслідки перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з дією оскаржуваного рішення.

Крім того, позивачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували існування обставин, зокрема очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам або істотного ускладнення чи унеможливлення їх ефективного захисту та поновлення до ухвалення рішення у справі.

Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.

За відсутності належних і допустимих доказів, які б підтверджували очевидну небезпеку порушення прав позивача або неможливість їх ефективного захисту без застосування заходів забезпечення позову, правові підстави для задоволення відповідної заяви відсутні.

Суд не бере до уваги аргументи позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень як підставу для забезпечення позову, оскільки наведені обставини потребують повного та всебічного дослідження під час розгляду справи по суті.

Встановлення правомірності чи протиправності оскаржуваних рішень, надання оцінки діям відповідача, дослідження порядку проведення перевірки, належності та достатності доказів, а також встановлення фактичної наявності чи відсутності порушень вимог законодавства потребує оцінки всіх доказів у їх сукупності. Така оцінка не може підміняти розгляд справи по суті на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому сам факт незгоди позивача з висновками відповідача, посилання на наявність доказів, які, на його думку, спростовують встановлені порушення, а також оскарження рішень, покладених в основу оскаржуваних актів, не свідчить безумовно про їх очевидну протиправність.

Отже, наведені Позивачем аргументи щодо протиправності оскаржуваних рішень не можуть самі по собі бути підставою для їх зупинення в порядку забезпечення позову, оскільки відповідні обставини підлягають встановленню та оцінці судом під час розгляду справи по суті.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

в задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДІВО Україна» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДІВО Україна» до Головного Управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Брильовський Р.М.