Ухвала суду № 139119895, 20.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпечені позову

20 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5928/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО, розглянувши матеріали заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТАК» про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Головного управління ДПС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з заявою, у якій просить:

- до подання позовної заяви та до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі зупинити дію рішень №3074/11-28-09-01-01 від 17.08.2026 р. прийнятого Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486) про припинення дії ліцензій ТОВ «ЯТАК» (ЄДРПОУ 46060701) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме прийнятого щодо наступних ліцензій: №11280318202600479; №11280318202600478; №11280318202600477; №11280318202600472; №11280318202600471; №11280318202600470; №11280318202600469; №11280318202600468; №11280318202600467; №11280318202600466; №11280318202600465; №11280318202600464;

- до подання позовної заяви та до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі зупинити дію рішень №3075/11-28-09-01-01 від 17.08.2026 р. прийнятого Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486) про припинення дії ліцензій ТОВ «ЯТАК» (ЄДРПОУ 46060701) на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме прийнятого щодо наступних ліцензій: №11280320202600317; №11280320202600316; №11280320202600315; №11280320202600314; №11280320202600313; №11280320202600312; №11280320202600310; №11280320202600309; №11280320202600308; №11280320202600307; №11280320202600306; №11280320202600305; №11280320202600304; №11280320202600303; №11280320202600302; №11280320202600301; №11280320202600300.

В обґрунтування заяви зазначено, що 06.08.2026 ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято наказ № 1508-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЯТАК».

Предметом перевірки визначено дотримання Товариством вимог законодавства України у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів.

12.08.2026 посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області здійснено вихід за адресою: м. Кропивницький, вул. Холодноярська, буд. 156-Б.

За результатами виходу складено Акт № 977/11-28-09-01 про неможливість проведення фактичної перевірки.

В Акті зазначено, що за відповідною адресою знаходяться приватні домоволодіння, частина яких використовується під виставковий майданчик пам`ятників. Крім того, посадові особи контролюючого органу послалися на пояснення невстановленої особи, яка повідомила, що ТОВ «ЯТАК» їй не відоме та за зазначеною адресою не знаходиться.

На підставі зазначених обставин контролюючий орган сформував висновок про відсутність ТОВ «ЯТАК» за місцем провадження господарської діяльності.

Такий висновок, на думку заявника, не відповідає дійсним обставинам, оскільки ТОВ «ЯТАК» фактично здійснює господарську діяльність, має законні правові підстави користування відповідними приміщеннями та не вчиняло жодних дій, спрямованих на перешкоджання проведенню перевірки.

За результатами вказаної вище перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято Рішення №3074/11-28-09-01-01 та №3075/11-28-09-01-01 від 17.08.2026 р. про припинення дії належних Товариству ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме:

- на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями: №11280318202600479; №11280318202600478; №11280318202600477; №11280318202600472; №11280318202600471; №11280318202600470; №11280318202600469; №11280318202600468; №11280318202600467; №11280318202600466; №11280318202600465; №11280318202600464;

- на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами: №11280320202600317; №11280320202600316; №11280320202600315; №11280320202600314; №11280320202600313; №11280320202600312; №11280320202600310; №11280320202600309; №11280320202600308; №11280320202600307; №11280320202600306; №11280320202600305; №11280320202600304; №11280320202600303; №11280320202600302; №11280320202600301; №11280320202600300.

ТОВ «ЯТАК» вважає зазначені рішення протиправними, необґрунтованими, прийнятими внаслідок неповного встановлення фактичних обставин та істотного порушення процедури прийняття адміністративного акта та гарантій захисту від протиправних втручань державних органів в закону господарську діяльність.

Представник ТОВ «ЯТАК» у своїй заяві зазначає, що має намір звернутися до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень про припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Водночас, до подання позовної заяви вказує на необхідність у невідкладному забезпеченні майбутнього позову шляхом зупинення дії зазначених індивідуальних актів, оскільки їх подальша дія до моменту судового розгляду фактично блокує ліцензований сегмент господарської діяльності заявника та створює реальну загрозу істотного ускладнення ефективного поновлення його прав.

Також зазначено, що оскаржуваними рішеннями одночасно припинено дію 29 ліцензій ТОВ «ЯТАК», 12 ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та 17 ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Отже, спірні рішення стосуються не одного окремого магазину, а всієї частини фактично функціонуючої торговельної мережі заявника, чим фактично блокується законна підприємницька діяльність, ТОВ «ЯТАК» змушене звільнити працівників з причин неможливості забезпечення їх працею та заробітною платою. З протиправним, на думку заявника, припиненням дії ліцензій у ТОВ «ЯТАК» виникає заборгованість по сплаті за товар на суму близько 3 000 000 грн. та вказаному товариству органом податкового контролю протиправно створено умови, за яких здійснюється порушення закону щодо зберігання підакцизних товарів без ліцензій.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, вказаною нормою визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які можуть застосовуватися адміністративними судами.

Частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Щодо доводів заявника про наявність очевидних ознак протиправності рішень ГУ ДПС у Кіровоградській області №3074/11-28-09-01-01 та №3075/11-28-09-01-01 від 17.08.2026 р., суд зазначає, що протиправність рішень може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28 березня 2018 року в справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності рішень відповідача, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Щодо посилання заявника на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень, якими припинено ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, зумовить необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів позивача, а саме: витрати на збереження персоналу (виплата заробітної плати працівникам під час зупинення діяльності позивача, виплата компенсацій звільненим працівникам); витрати на оренду та комунальні послуги (незважаючи на зупинення діяльності позивача, зобов`язання за договорами оренди зберігаються); сплата податків та обов`язкових платежів (зокрема, позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від здійснення господарської діяльності); витрати на збереження активів (витрати на охорону товару та приміщень, у яких позивач здійснював діяльність); витрати на ведення обліку та звітності (незалежно від зупинення діяльності позивач зобов`язаний подавати податкову звітність), суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

У даному випадку заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Так, у поданій заяві заявником не наведено жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого можна дійти висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення рішень про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому буде полягати складність дій, направлених на відновлення прав позивача, як і не доведено жодним чином, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд зазначає, що видами діяльності заявника, серед іншого, є: 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг. Отже, за наявності зазначених видів діяльності, суд вважає недоведеними доводи заявника про необхідність закриття торгівельних точок, звільнення персоналу, тощо, лише через відсутність діючих ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені ст. 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача, зокрема: щодо кількості працівників, яких необхідно буде забезпечувати заробітною платою на період зупинення діяльності, право на здійснення якої надавалося анульованим ліцензіями, або яких необхідно буде звільняти через неможливість виплачувати заробітну плату; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків, доказів перебування майна в оренді, яку, як зазначає позивач, необхідно буде оплачувати, а також доказів того, що це майно необхідне саме для провадження господарської діяльності позивача тощо. Тобто, позивачем у межах цієї справи наведено лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.

Також необхідно зазначити, що відповідно до наданого повідомлення про прийняття працівника на роботу, останні почали працювати у заявника лише з кінця червня 2026 року.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо доводів заявника стосовно того, що прийняття спірних рішень унеможливлює господарську діяльність позивача, суд зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Аналогічний підхід щодо застосування положень ст. ст. 150, 151 КАС України прослідковується у судовій практиці Верховного Суду, зокрема в справах №140/8745/21, №440/9568/22, №420/21952/21, №160/20102/23, №520/33506/23, а також висловлено у постанові від 25 липня 2024 року в справі №620/14305/23 (адміністративне провадження №К/990/6540/24) з аналогічних правовідносин.

Крім цього, у постанові від 11 грудня 2024 року в справі №280/4194/24 (адміністративне провадження №К/990/32016/24) Верховний Суд зауважив, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій. Відтак, з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту та закріплених за адміністративними судами повноважень за результатом розгляду справи, у разі наявності підстав для задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить й оспорюване розпорядження відповідача, суд визнає необґрунтованими та відхиляє доводи позивача про те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення, яке може бути ухвалене за результатом розгляду його позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не підтвердив, як саме невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав.

Після вирішення спору у справі, що розглядається, на його користь (якщо для цього будуть наявні відповідні підстави) позивач зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання йому шкоди оскарженим рішенням відповідача, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення, просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку, що, однак, перебуває за межами предмету спору в цій справі.

Отже, у цьому конкретному випадку, відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у зв`язку з імовірністю завдання позивачу майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.

Суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних рішень може убезпечити товариство від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.

Проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами ст. 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року в справі №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року в справі №826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року в справі №460/549/20, від 11 березня 2021 року в справі №640/23179/19, від 30 вересня 2021 року в справі №160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2024 року в справі №140/5638/23, від 16 квітня 2024 року в справі №140/1568/23, від 04 червня 2024 року в справі №240/27690/23, відповідно до якої суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви суб`єкта господарювання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень компетентного органу про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, раніше виданих цьому суб`єкту.

Верховним Судом неодноразово викладався висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в подібній категорії справ у той спосіб, у який він був заявлений позивачем й у справі, яка розглядається, з огляду лише на імовірну загрозу настання негативних наслідків для ліцензіата у вигляді недоотримання прибутку, упущеної вигоди, невиконання зобов`язань перед контрагентами тощо (постанови Верховного Суду від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21), від 06 грудня 2022 року (справа №140/8745/21), від 10 жовтня 2023 року (справа №120/2284/23) та від 19 жовтня 2023 року (справа №440/9568/22).

У згаданій вище постанові від 11 грудня 2024 року в справі №280/4194/24 (адміністративне провадження №К/990/32016/24) Верховний Суд зазначив, що колегія суддів вважає продемонстрований вище підхід до застосування норм ст. ст. 150-151 КАС України цілком прийнятним з огляду й на те, що забезпечення позову судом в усіх випадках, де має місце анулювання дозвільних документів у вигляді ліцензій на певні види господарської діяльності, без належного обґрунтування визначених процесуальним законом підстав та виходячи лише з необхідності захисту економічних інтересів ліцензіатів, у тому числі загрози настання матеріальної шкоди, збитків, втрати ділової репутації тощо, фактично нівелює встановлені законом повноваження органів ліцензування і перешкоджає реалізації державної політики у сфері ліцензування як засобу державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямованого на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Аналогічна правова позиція щодо можливості забезпечення позову судом в усіх випадках, де має місце анулювання дозвільних документів у вигляді ліцензій на певні види господарської діяльності, також була висловлена Верховним судом і у постанові від 20 листопада 2024 року в справі №140/2609/24.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст. 150 КАС України, отже, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.150-154, 156, 256, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТАК» про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО