Рішення № 139119540, 20.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р. справа № 300/4810/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення за № 926160819308 від 29.04.2026, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення за № 926160819308 від 29.04.2026, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 27.12.2014 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На заяву позивача від 23.04.2026 щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу здобутого на території російської федерації у період з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 14.01.2021. з 13.05.2021 по 01.03.2022, а також заробітної плати за 2010 рік та за період 2015-2022 роки згідно довідок від 15.08.2014 за №143, від 12.05.2011. від 05.06.2017 за №00000000021, від 05.06.2017 за №90, від 05.06.2017 за №89, від 02.07.2019 за №126, від 02.07.2019 за №127, від 02.07.2019 за №128, відповідач оскаржуваним рішенням відмовив у такому перерахунку з тих підстав, що трудова діяльність проходила на території російської федерації, а Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення припинена 19.06.2023. Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено що до заяви позивачем долучено копії довідок про заробітну плату, а не оригінали. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправними.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.07.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує на правомірність прийнятого ним рішення.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.

ОСОБА_1 з 27.12.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

23.04.2024 позивач звернувся із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу здобутого на території російської федерації у період з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 14.01.2021. з 13.05.2021 по 01.03.2022, згідно записів у трудовій книжці, а також заробітної плати за 2010 рік та за період 2015-2022 роки згідно довідок від 15.08.2014 за №143, від 12.05.2011. від 05.06.2017 за №00000000021, від 05.06.2017 за №90, від 05.06.2017 за №89, від 02.07.2019 за №126, від 02.07.2019 за №127, від 02.07.2019 за №128 (а.с.10-38).

В зв`язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення за № 926160819308 від 29.04.2026 (а.с.39,40).

Зазначеним рішенням відповідач відмовив у такому перерахунку з тих підстав, що трудова діяльність проходила на території російської федерації, а Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення припинена 19.06.2023. Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено що до заяви позивачем долучено копії довідок про заробітну плату, а не оригінали.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 14.01.2021. з 13.05.2021 по 01.03.2022, з тих підстав, що трудова діяльність проходила на території російської федерації, а Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення припинена 19.06.2023.

В той же час, згідно трудової книжки позивача, ОСОБА_1 у періоди що трудова діяльність проходила на території російської федерації, а Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення припинена 19.06.2023.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

На переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення припинена 19.06.2023.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на території російської федерації, з вказаних підстав, оскільки у період роботи позивача на території російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у періоди роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.

Отже, періоди роботи позивача з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 14.01.2021. з 13.05.2021 по 01.03.2022 підлягає до зарахування до його страхового стажу. Як наслідок, заробіток за відповідні періоди, які згідно вищевикладеного висновку суду підлягають до зарахування до страхового стажу позивача, згідно довідок від 15.08.2014 за №143, від 12.05.2011. від 05.06.2017 за №00000000021, від 05.06.2017 за №90, від 05.06.2017 за №89, від 02.07.2019 за №126, від 02.07.2019 за №127, від 02.07.2019 за №128, які подані позивачем до пенсійного органу та, які містяться в електронній пенсійній справі позивача, підлягає включенню при перерахунку пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23.04.2026, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 14.01.2021. з 13.05.2021 по 01.03.2022, врахувавши заробітну плату згідно довідок від 15.08.2014 за №143, від 12.05.2011. від 05.06.2017 за №00000000021, від 05.06.2017 за №90, від 05.06.2017 за №89, від 02.07.2019 за №126, від 02.07.2019 за №127, від 02.07.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у розмірі 1331,20 гривень сплачено позивачем згідно квитанції від 13.07.2026 (а.с.43).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) про визнання протиправним та скасування рішення за № 926160819308 від 29.04.2026, зобов`язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за № 926160819308 від 29.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) здійснити з 23.04.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), зарахувавши до страхового стажу період роботи з 25.05.2015 по 02.12.2016, з 22.02.2017 по 05.06.2017, з 14.06.2017 по 14.01.2021. з 13.05.2021 по 01.03.2022, врахувавши заробітну плату згідно довідок від 15.08.2014 за №143, від 12.05.2011. від 05.06.2017 за №00000000021, від 05.06.2017 за №90, від 05.06.2017 за №89, від 02.07.2019 за №126, від 02.07.2019 за №127, від 02.07.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.