Рішення № 139119491, 20.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Справа № 280/1714/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), в особі представника адвоката Козарик Надії Анатоліївни (вул. Героїв 93 бригади, 16А, а/с 6573, м. Запоріжжя, 69114), до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (б-р. Центральний, буд. 27, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач 1), ОСОБА_2 (далі позивач 2), ОСОБА_3 (далі позивач 3) (разом позивачі), в особі представника адвоката Козарик Надії Анатоліївни, до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі відповідач), в якій позивачі просить суд (мовою оригіналу):

«Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Мороз Олени Михайлівни про відмову в проведенні реєстраційних дій №81223278 від 08.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Шевченко Анни Іванівни про відмову в проведенні реєстраційних дій №81982401 від 21.11.2025

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Олійника Дмитра Вікторовича про відмову в проведенні реєстраційних дій №82743578 від 05.01.2026

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви №68565089 від 25.08.2025.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви №68607535 від 27.08.2025.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви №68607865 від 27.08.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за рахунок бюджетних на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачами, в серпні 2025 року, через Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради були подані заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року. До казаних заяв було додано документи, які підтверджують право власності на об`єкт нерухомості, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Проте відповідачем було відмовлено в реєстрації прав власності Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 06.03.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

24.03.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що законодавством передбачено обов`язок державного реєстратора надіслати запит до відповідного органу, яким було проведено державну реєстрацію/оформлення прав до 01 січня 2013 року в усіх випадках, коли відповідні відомості відсутні в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом для актуалізації відомостей про права. На виконання вимог абз. 1 п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором Олійник Д.В. 27.08.2025 направлено запит № 787/06.2-04, ОСОБА_4 10.10.2025 направлено запит №1003/06.2-04 до РКП Василівське БТІ Василівської міської ради, який повернувся від ТОВ «УКРПОШТА» у зв`язку з тим, що м. Василівка є окупованою територією. Враховуючи викладене державним реєстратором було дотримано вимоги чинного законодавства, встановлено неможливість проведення державної реєстрації з вищезазначених підстав (неотримання відомостей для актуалізації прав та відповідності прав поданим документам), та прийнято відповідне рішення про відмову в проведенні державної реєстрації права власності. Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, то вважає, що суди не можуть зобов`язувати державного реєстратора здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки це є його дискреційним повноваженням, яке він здійснює на підставі поданих документів та в межах законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У поданій до суду 25.03.2026 відповіді на відзив позивач підтримав позицію, викладену в позовній заяві та додатково зазначив, що вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Розглянувши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 є власниками квартири (приміщення квартири спільного заселення одноквартирний будинок), яка (який) знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

В серпні 2025 року через Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області були подані заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, які зареєстровані: 25.08.2025 року за № 68565089 (заява ОСОБА_1 ), 27.08.2025 року за №68607535 (заява ОСОБА_3 ), 27.08.2025 року за №68607865 (заява ОСОБА_2 ) 09.01.2026 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про залишення заяви без руху №882786096, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2013 року.

27.08.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Олійником Дмитром Вікторовичем прийняте рішення № 80564781 про залишення заяви ОСОБА_1 без руху.

В подальшому, рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №81223278 від 08.10.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Мороз Оленою Михайлівною було направлено запит до підприємства Бюро технічної інвентаризації. Але у строк встановлений законодавством інформація на запит не надійшла. З наведених підстав було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за Заявою у зв`язку із зазначеними вище обставинами.

Щодо заяви ОСОБА_3 зареєстрованої за №68607535 від 27.08.2025, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг ЗМР Бачуріним О.Ю. прийняте рішення № 80617477 про розгляд заяви після прийняття рішення щодо раніше зареєстрованої заяви від 25.08.2025 за реєстраційним номером 68565089.

В подальшому, Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №81982401 від 21.11.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Шевченко Анною Іванівною було відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою зареєстрованою за №68607535.

27.08.2025 ОСОБА_2 також звернувся до Департаменту адміністративних послуг з заявою про реєстрацію права власності, яка зареєстрована за №68607865.

21.11.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Олійником Дмитром Вікторовичем прийняте рішення № 81986833 про залишення заяви без руху та в подальшому було прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 05.01.2026 за №82743578.

Позивачі вважаючи такі рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій протиправними, звернулись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4, 5 статті 11 Закону №1207-VII).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 2 якого (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Виходячи з аналізу значеної правової норми, суд доходить до висновку, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, інформація (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідна для такої реєстрації, запитується державним реєстратором лише у двох випадках:

1) відсутність доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи відсутність необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено Законом №1952-IV;

2) неподання відповідних документів заявником. Водночас, за відсутності вищенаведених обставин, державний реєстратор не зобов`язаний направляти відповідний запит.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

З матеріалів справи вбачається, що право приватної власності позивачів на квартиру АДРЕСА_3 , підтверджується, в тому числі: копією техпаспорту, свідоцтвом про право власності на житло, що містить підтвердження Василівського районного бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації квартири на праві приватної власності із внесенням запису у реєстрову книгу за №13-84.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, де зазначено, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Отже, судом встановлено, що реєстрація права власності позивачів на вищезазначену квартиру проведена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведення такої реєстрації, а тому, у спірному випадку, відсутні обставини для зупинення розгляду (залишення без руху згідно змін в редакції Закону від 10.10.2024 №4017-IX) заяви позивачів про реєстрацію права власності на житловий будинок.

Статтею 24 Закону №1952-IV встановлені підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху (пункт 8 частини першої).

Враховуючи відсутність підстав для залишення без руху заяв позивачів про реєстрацію права власності, суд дійшов висновку про протиправність рішень державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81223278 від 08.10.2025, №81982401 від 21.11.2025, №82743578 від 05.01.2026.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно наявності у державного реєстратора підстав для залишення без руху заяви, адже державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації, позаяк позивачами державному реєстратору надано відповідний пакет документів, який відповідно до пункту 1 частини першого статті 27 Закону №1952-IV є підставою для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Також не може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності не отримання відповіді на запит, направлений відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV.

Так, територія с-ща Степногірськ Степногірської селищної територіальної громади Василівського району Запорізької області, де знаходиться вищевказана квартира, з 03.03.2022 віднесена до території активних бойових дій, а Василівська міська територіальна громада (на території якої знаходилося Василівське міське БІТ) належить до тимчасово окупованих рф територій з 26.02.2022, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 (зі змінами).

Отже, у випадку направлення запиту на адресу РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідач заздалегідь обізнаний про неможливість його вручення адресату, що очевидно має наслідком неотримання відповіді на нього.

Стосовно обраного способу захисту порушеного права позивачів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на об`єкт нерухомого майна є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, такий спосіб захисту порушеного права не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки у спірному випадку повноваження відповідача щодо проведення реєстраціних дій не є дискреційними.

Так, дискреційні повноваження - це повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас, у спірному випадку дискреція відсутня, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії - прийняти рішення. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд провести реєстраційні дії, або відмовити у їх проведенні, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Враховуючи той факт, що рішення про відмову в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно є протиправним, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача зареєструвати речові права на нерухоме майно, що належить позивачам.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що належним способом захисту порушеного права є подання заяви до суду про встановлення факту належності заявнику (заявникам) майна на праві приватної власності, або подання позовної заяви до суду про визнання права власності на нерухоме майно, з таких підстав.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, за обставинами даної справи судом встановлено, що позивачі надали державному реєстратору документи, які належним чином засвідчує їх право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Доказів того, що право власності позивачів на вказане нерухоме майно оспорюється або не визнається іншою особою, до суду не надано.

Відтак, відсутні передумови для застосування статті 392 ЦК України, а тому відповідні посилання відповідача є безпідставними.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивачів слід стягнути судовий збір у сумі 1064,96 грн кожному за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати позивачами до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), в особі представника адвоката Козарик Надії Анатоліївни (вул. Героїв 93 бригади, 16А, а/с 6573, м. Запоріжжя, 69114), до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (б-р. Центральний, буд. 27, м. Запоріжжя, 69005; код 37573508) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Мороз Олени Михайлівни про відмову в проведенні реєстраційних дій №81223278 від 08.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Шевченко Анни Іванівни про відмову в проведенні реєстраційних дій №81982401 від 21.11.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Олійника Дмитра Вікторовича про відмову в проведенні реєстраційних дій №82743578 від 05.01.2026.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви ОСОБА_1 №68565089 від 25.08.2025.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви ОСОБА_3 №68607535 від 27.08.2025.

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме: на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі заяви ОСОБА_2 №68607865 від 27.08.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за рахунок бюджетних на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 (одну тисячу шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за рахунок бюджетних на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 (одну тисячу шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради за рахунок бюджетних на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одну тисячу шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення у повному обсязі складено та підписано «20» серпня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль