Ухвала суду № 139118905, 20.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 серпня 2026 рокуСправа №160/22707/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши заяву Південно-Східної митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати прийняте 30.04.2026 Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2026/000038/2.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, 31 липня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 01 вересня 2026 року за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

13 серпня 2026 року до суду надійшли відзив Південно-Східної митниці на позовну заяву (вхідний № 52637/26) та заява Південно-Східної митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вхідний № 52639/26).

19 серпня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вхідний № 54262/26).

На обґрунтування заяви відповідач зазначає, що ціна позову у цій справі становить 1 048 553,90 грн та перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ця справа не є справою незначної складності в розумінні пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на важливість справи для митниці та на необхідність повного і всебічного встановлення обставин справи, відповідач заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і просить призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вирішуючи заяву, суд виходить із такого.

Згідно з частиною 7 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву.

Ухвалу суду від 03 серпня 2026 року доставлено до електронного кабінету відповідача 04 серпня 2026 року, заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» 12 серпня 2026 року та зареєстровано судом 13 серпня 2026 року, тобто в межах установленого судом строку для подання відзиву на позов.

Відповідно до частини 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

За частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, зокрема справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2), та справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує для юридичних осіб п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 4). Аналогічний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, наведено в частині 4 статті 257 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів; вимог про відшкодування шкоди позивачем не заявлено.

Сума митних платежів, донарахованих у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення, за твердженням позивача становить 1 048 626,85 грн, за твердженням відповідача - 1 048 553,90 грн, і в обох випадках не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня 2026 року (3 328,00 грн х 500 = 1 664 000,00 грн).

Отже, ця справа не належить ані до справ, які згідно з частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, ані до справ, які згідно з частиною 4 статті 257 цього Кодексу не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Та обставина, на яку посилається відповідач, що справа не є справою незначної складності в розумінні пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, сама собою не зобов`язує суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 420/24688/24, зазначивши, що якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 цього Кодексу); за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи презюмується, що суд розглядає адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження, водночас з урахуванням вимог частини третьої статті 257 цього Кодексу суд може прийняти рішення про розгляд певної справи за правилами загального позовного провадження.

Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача за наведеними критеріями, суд зазначає таке.

Позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру - про визнання протиправним та скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень. Обраний спосіб захисту не потребує ані встановлення розміру грошових зобов`язань, ані здійснення розрахунків.

Спір належить до категорії справ щодо оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості товарів, правове регулювання яких визначене статтями 52-64 Митного кодексу України, а питання застосування цих норм є предметом сталої та послідовної практики Верховного Суду.

Обсяг та характер доказів не вимагають проведення судового засідання: обставини справи підтверджуються виключно письмовими доказами - митними деклараціями, зовнішньоекономічним контрактом, специфікацією, рахунком-фактурою, прайс-листом, комерційною пропозицією, коносаментом, товарно-транспортною накладною, висновком експерта та самим оскаржуваним рішенням, які подані сторонами разом із позовною заявою та відзивом. Потреби в призначенні експертизи, витребуванні додаткових доказів, виклику свідків чи вчиненні інших процесуальних дій, для яких необхідне підготовче провадження, у справі не встановлено.

У справі беруть участь дві сторони; треті особи до участі у справі не залучалися.

Значного суспільного інтересу розгляд цієї справи не становить, оскільки спір стосується прав та обов`язків конкретного суб`єкта господарювання у зв`язку з митним оформленням окремої партії товару.

Думку відповідача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження судом враховано, проте вона не є визначальною: за частиною 4 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує це питання залежно від обґрунтованості заперечень. Позивач про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не клопотав.

При цьому заява відповідача не містить посилання на жодну конкретну обставину, яку неможливо встановити за наявними у справі письмовими доказами, на докази, що потребують безпосереднього дослідження в судовому засіданні, на потребу в призначенні експертизи або виклику свідків. Посилання на важливість справи для митниці та на необхідність повного і всебічного встановлення обставин справи мають загальний характер і не свідчать про таку складність спору, за якої його розгляд у спрощеному позовному провадженні є неможливим або недоцільним.

Суд враховує також, що і відзив на позовну заяву, і відповідь на відзив уже подані сторонами, а отже сторони реалізували право на виклад своєї позиції та подання доказів у межах цієї форми провадження.

За таких обставин суд доходить висновку, що заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є необґрунтованими, а заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Південно-Східної митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі № 160/22707/26 залишити без задоволення.

Розгляд адміністративної справи № 160/22707/26 продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез