Рішення № 139118850, 20.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа №160/23510/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 (далі позивач) до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернишовим Артемом Олексійовичем від 30.07.2026 у виконавчому провадженні № 80546321 якою накладено штраф у розмірі 5100 гривень на військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Постановою Державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернишовим Артемом Олексійовичем від 30.07.2026 у виконавчому провадженні № 80546321, на військову частину НОМЕР_1 накладено штраф у розмірі 5100 гривень за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24, яким задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 р. у справі № 160/29827/24 набрало законної сили 22.09.2025. 11.11.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №160/29827/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/29827/24 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у десятиденний строк після набрання чинності ухвали подати звіт про виконання рішення суду у справі № 160/29827/24 від 13.12.2024.

Ухвалою суду від 28.01.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони правонаступником у справі № 160/29827/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача у виконавчому провадженні та замінено військову частину НОМЕР_2 правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 та зобов`язав військову частину НОМЕР_1 у десятиденний строк після набрання чинності ухвали подати звіт про виконання рішення суду у справі № 160/29827/24 від 13.12.2024.

Військовою частиною НОМЕР_1 надано звіт про виконання, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року звіт військової частини не затверджено та встановлено 60 денний строк для виконання судового рішення у справі №160/29827/24.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24 військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, в наслідок якого з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, до виплати нараховано 130 787,70 гривень.

Рішенням суду від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24 не визначено строків виконання. А отже рішення, негайно після набуття сили має бути прийняте до виконання та виконуватись встановленим, для боржника, порядку. Встановлений порядок обумовлює необхідність отримати відповідного фінансування від вищого командування. Оскільки вище командування не було стороною у справі, як орган що має забезпечити виконання рішення суду, виділення коштів для фінансування виконання рішення суду, лежить поза межами командира військової частини.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 не має в розпорядженні власних коштів, за наслідками перерахунку, відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, військовою частиною було здійснено замовлення коштів за КЕКВ 2800 до забезпечувального фінансового органу для виділення відповідних ресурсів у лютому 2026 та у всіх наступних місяцях. Проте, станом на дату подачі цього позову, в тому числі станом на дату накладення штрафу, кошти на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надійшли.

З посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження», Бюджетного кодексу України позивач зазначив, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Постанова про накладення на боржника у виконавчому провадженні № 80546321 у розмірі 5100 грн. не місить жодних відомостей про вжиття державним виконавцем заходів щодо встановлення причини невиконання судового рішення. На підставі яких доказів державний виконавець, шляхом виконання своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону № 1404-VIII, дійшов висновку про відсутність поважних причин, судом із оспорюваної постанови та доданих до неї доказів, не встановлено. Державний виконавець не проводив перевірку виконання боржником рішення суду, в тому числі не звертався із відповідними листами - запитами до стягувача щодо виконання рішення суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи виконавчого провадження відповідних актів державного виконавця, в тому числі інших документів.

Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Цей висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18).

На підставі викладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06.08.2026 позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд уточненої позовної заяви з конкретизацією позовної вимоги щодо зупинення вчинення виконавчих дій, та у разі необхідності обґрунтованого клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито провадження в справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 20 серпня 2026 року, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

18.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження було встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №80546321 з примусового виконання виконавчого листа № 160/29827/24 виданого 11.11.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про: Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

24.03.2026 року державним виконавцем відділу Чернишовим Артемом Олексійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (Ідентифікатор доступу 36ББ35669813), копія якої направлена сторонам виконавчого провадження в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до норм зазначеної статті, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання постановою боржнику наданий строк десять робочих днів для виконання рішення суду. До заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем не додавались вже винесена ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року справа № 160/29827/24 про заміну боржника у виконавчому листі, виданому Дніпропетровськім окружним адміністративним судом.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику рекомендованим листом (ШКІ направлення R067132928050). 07.04.2026 відправлення ШКІ R067132928050 повернуто відправнику у зв`язку з відсутністю боржника за зазначеною у виконавчому документі адресою.

24.03.2026 року державним виконавцем відділу Чернишовим Артемом Олексійовичем винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження відповідно Закону України «Про виконавче провадження».

24.03.2026 державним виконавцем відділу Чернишовим Артемом Олексійовичем керуючись ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі: 34588,00 грн.

08.06.2026 державним виконавцем відділу Чернишовим Артемом Олексійовичем винесена ухвала про заміну сторони виконавчого виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про заміну сторони виконавчого провадження направлена Військовій частині НОМЕР_1 рекомендованим листом (№ відправлення R067194887075). Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» Військова частина НОМЕР_1 отримала постанову 13.06.2026 року. Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження було встановлено, що постанова доставлена Військовій частині НОМЕР_1 в електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в електронній формі 08.06.2026 о 10:24.

30.07.2026 року державним виконавцем Чернишовим Артемом Олексійовичем винесена постанова про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн. та встановлений термін для виконання протягомдесяти робочих днів (до 13.08.2026).

На вимогу виконавця зазначену в оскаржуваній постанові боржника зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, станом на 17.08.2026 будь-яких заяв, документів на підтвердження виконання рішення суду, пояснень та документів щодо наявності поважних причин або інших обставин невиконання рішення суду від військової частини НОМЕР_1 до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надходило.

Про можливе виконання рішення щодо здійснення військовою частиною НОМЕР_1 перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, державному виконавцю стало відомо з позовної заяви військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2026.

Крім того в позовній заяві зазначено, що боржником проведено перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, в наслідок якого з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, до виплати нараховано 130 787,70 гривень, але не зазначено дату коли саме проведений перерахунок.

Також в позовній заяві зазначено, що військовою частиною було здійснено замовлення коштів за КЕКВ 2800 до забезпечувального фінансового органу для виділення відповідних ресурсів у лютому 2026 та у всіх наступних місяцях, але не зазначено дату замовлення коштів.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Відповідно до даних КП «ДСС» та Єдиного державного реєстру судових рішень рішення від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24 набрало законної сили 22.09.2025.

11.11.2025 ОСОБА_1 отримано виконавчий лист № 160/29827/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2026 у справі № 160/29827/24 за заявою ОСОБА_1 встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 160/29827/24 від 13.12.2024.

Станом на теперішній час судовий контроль триває.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 160/29827/24 замінено боржника у виконавчому листі, виданому Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/29827/24, з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Ухвалою суду від 28.01.2026 замінено Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у справі № 160/29827/24 правонаступником - Військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

18.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі з заявою про примусове виконання судового рішення у справі № 160/29827/24.

24.03.2026 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернишовим Артемом Олексійовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 80546321 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 11.11.2025 № 160/29827/24 про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечения, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Зазначену постанову направлено боржнику військовій частині НОМЕР_2 , та стягувачу ОСОБА_1 листом від 26.03.2026 №40811/22.

08.06.2026 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернишовим Артемом Олексійовичем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 80546321, якою замінено Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у справі № 160/29827/24 правонаступником Військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Ця постанова направлена зокрема військовій частині НОМЕР_1 листом від 08.06.2026 № 78572/22 (одержана 13.06.2026).

Постанова про відкриття виконавчого провадження, вимога державного виконавця позивачеві як правонаступнику військової частини НОМЕР_2 не направлялася.

30.07.2026 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернишовим Артемом Олексійовичем у ВП № 80546321 прийнято постанову про накладення на боржника Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн; зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Постанова вмотивована тим, що станом на 30.07.2026 вимоги виконавчого документа не виконані. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404 VIII "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Судовим рішенням у справі № 160/29827/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Тобто, за цим судовим рішенням боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення стягувача.

Частинами першою, другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною другою статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.

З матеріалів справи слідує, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24 військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 28.02.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, в наслідок якого з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, до виплати нараховано 130 787,70 гривень.

Зазначена обставина підтверджується розрахунково платіжною відомістю для виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 (2781317519) військової частини НОМЕР_2 , (правонаступник НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі №160/29827/24 постанови Третього апеляційного адміністративного суду м. Дніпро від 22.09.2025 № 160/29827/24 та ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі №160/29827/24.

Разом з тим, станом на теперішній час судове рішення не виконано в частині виплати нарахованих ОСОБА_1 коштів.

Пунктами 3 і 4 частини 5 статті 22 Бюджетного Кодексу визначено, що міністерства, в тому числі Міністерство оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Відповідно до положень статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Позивач обумовлює неможливість повного виконання судового рішення в частині виплати коштів тим, що військова частина НОМЕР_1 не має в розпорядженні власних коштів.

Після перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 військовою частиною було здійснено замовлення коштів за КЕКВ 2800 до забезпечувального фінансового органу для виділення відповідних ресурсів, зокрема, у лютому 2026 року, у квітні 2026 року, що підтверджується витягами з розрахунків потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби військова частина НОМЕР_1 за лютий 2026 року, за квітень 2026 року.

Також судом установлено, що військовою частиною НОМЕР_1 вчасно на виконання вимог ухвал суду подаються звіти про виконання судового рішення № 160/29827/24 з поясненням причин неможливості здійснити виплату стягувачу коштів.

Отже, невиплата заборгованості зумовлена відсутністю фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, у розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть уважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та, які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18.

Таким чином, невиплата заборгованості у повному обсязі на момент розгляду справи зумовлена об`єктивними причинами, які не залежать від боржника, а саме відсутністю необхідного фінансового забезпечення з державного бюджету України.

Такі обставини є поважними причинами у розумінні статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та узгоджуються з усталеною правовою позицією Верховного Суду.

Щодо доводів відповідача про неповідомлення позивачем державного виконавця про вжиті заходи з виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Особливістю спірних правовідносин є те, що після набрання законної сили судовим рішенням відбулася заміна боржника у виконавчому провадженні, про що державним виконавцем прийнято постанову від 08.06.2026 та вручено її позивачу, в той час як постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2026 направлялася лише військовій частині НОМЕР_2 .

Суд враховує, що частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.

Лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець має право накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених Законом № 1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 9 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р.

за № 489/20802, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Положеннями статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Разом з тим, докази того, що державним виконавцем вживалися заходи щодо встановлення обставин невиконання боржником рішення суду в повному обсязі в матеріалах виконавчого провадження відсутні, відповідно ним не могла бути надана оцінка причин невиконання боржником рішення суду в контексті вирішення питання щодо накладення штрафу.

Тобто, з огляду на положення частини шостої статті 26, статті 63 Закону № 1404-VIII, зважаючи на те, що безпосередньо військова частина НОМЕР_1 не отримувала від відповідача постанову про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не надано доказів вжиття заходів щодо встановлення обставин невиконання боржником рішення суду в повному обсязі (направлення вимог, запитів тощо), суд вважає, що застосування наслідків невиконання судового рішення, визначених частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII, у вигляді накладення штрафу є передчасним.

Також суд зауважує, що неповідомлення боржником державного виконавця про хід виконання судового рішення не нівелює тієї обставини, що судове рішення боржником виконано в межах наданих йому повноважень, а неможливість виплати коштів обумовлена незалежними від боржника чинниками.

За цих умов суд дійшов висновку, що відсутній встановлений законом склад правопорушення у вигляді невиконання судового рішення без поважних причин, який є необхідною умовою для застосування до боржника заходів юридичної відповідальності у формі накладення штрафу. Накладення штрафу в такій ситуації не сприяє реальному захисту прав стягувача та суперечить принципам розумності, пропорційності й ефективності виконавчого провадження.

При наданні оцінки вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/29827/24 боржником, а тому оспорювана постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності підстав для застосування до ГУПФУ в Луганській області штрафу за невиконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а постанова державного виконавця про накладення штрафу прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, тому ставка судового збору за подання адміністративного позову в електронній формі становить 2662,40 грн (3328*0,8).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Суд роз`яснює позивачу право звернення до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн у відповідності до вимог пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34984523, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1А) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернишова Артема Олексійовича від 30.07.2026 у виконавчому провадженні № 80546321 про накладення на військову частину НОМЕР_5 штрафу у розмірі 5100 гривень за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 160/29827/24.

Стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Г. Секірська