Рішення № 139118648, 20.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2346/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) та просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо невнесення до Реєстру застрахованих осіб відомостей про спеціальний статус як педагогічного працівника позашкільної освіти за всі періоди, зафіксовані в трудовій книжці, включаючи періоди навчання з 01.09.1993 по 01.07.1996, з 04.08.1997 по 11.11.2001 та роботи на педагогічних посадах в закладах позашкільної освіти;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області внести зміни до персональної електронної облікової картки у Реєстрі застрахованих осіб, шляхом відображення займаних посад («методист», «керівник гуртка інформатики», «керівник гуртка») у закладі позашкільної освіти та відповідного спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі ч.4 ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» за всі періоди трудової діяльності, а також прирівняні до них відповідно до законодавства періоди навчання, які підлягають зарахуванню до такого спеціального стажу, починаючи з 01.09.1993 і по теперішній час, відповідно до записів трудової книжки та наявних у розпорядження документів з урахуванням рішення суду по справі №140/13174/24;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.09.2025 №1400-0303-8/75468 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років;

зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, обчислити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років з моменту виникнення права 03.10.2019, як дату, з якої набуто право на таку пенсія і яка була б зафіксована Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за умови належного виконання обов`язків щодо наповнення реєстру застрахованих осіб, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» із врахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періодів навчання з 01.09.1993 по 01.07.1996 та з 04.08.1997 по 11.11.2001, періодів роботи на педагогічних посадах, зафіксованих у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та підтверджених уточнюючими довідками №249/16/2-24 від 30.10.2024 та №408 від 29.10.2024, а також із зарахуванням до трудового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 05.01.1997 по 05.07.1997 та здійснити обчислення, нарахування та виплату пенсії з 03.10.2019 у базовому розмірі 65% середньомісячної заробітної плати станом на дату звернення за призначенням пенсії 31.10.2024, визначеної на підставі довідки №250/16/2-24 від 30.10.2024, яка подається як належний доказ на виконання принципу повного відновлення порушеного права та є єдиним документом, що підтверджує фактичний заробіток за останні 60 місяців робот, без застосування обмеження максимального розміру пенсії та застосувати при визначенні стажу та розміру пенсії норми Конституції України та Конвенції про захист прав людини, як норм прямої дії без застосування дискримінаційних положень статті 19 Закону України №1788-ХІІ; провести всі передбачені законодавством щорічні індексації та перерахунки пенсії, що відбулися у період з 2020 по 2024 роки включно, а також забезпечити нарахування таких індексацій і перерахунків у майбутньому відповідно до чинного законодавства, виходячи з установленого судом розміру пенсії, 65% від заробітку та нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за весь період затримки з 03.10.2019 по день фактичної виплати заборгованості відповідно до Закону України №2050-ІІІ.

25 листопада 2025 року через веб портал Пенсійного фонду України, позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про необхідність приведення даних Реєстру застрахованих осіб (Р30) у відповідність до норм спеціального законодавства. У вказаній заяві позивач вимагав внести корективи до свого облікового запису щодо відображення статусу "педагогічного працівника закладу позашкільної освіти", що дає право на пенсію за вислугу років згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту". Позивач вказав на недосконалість поточного обліку за загальним кодом 3П3055E1, який не враховує його спеціальний статус, що призвело до безпідставної відмови у призначенні пенсії.

17 грудня 2025 року Головне управління ПФУ у Волинській області надало відповідь на звернення позивача від 25.11.2025 р. У вказаній відповіді Відповідач-2 ухилився від виконання вимоги позивача щодо актуалізації даних Р30 у відповідності до спеціальної норми ч. 4 ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту", мотивуючи це тим, що відомості формуються виключно на підставі звітності страхувальника та відомості по спеціальному стажу уже відображені в обліковій картці застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб.

Листом від 16.01.2026 ГУ ПФУ в Миколаївській області підтвердило, що воно бачить у Реєстрі (Р3О) спеціальний стаж з кодом 3П13055E1 аж до серпня 2025 року.

З метою з?ясування технічних причин неврахування спеціального стажу, позивачем 19.01.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколавїській області було направлено запит на публічну інформацію щодо алгоритмів розрахунку у формі РС-право.

З урахуванням наведеного, позивач заперечує проти такої відмови у призначенні пенсії, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ( а.с.74).

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 17.03.2026 (а.с.91-102) ГУ ПФУ в Миколаївській області позов не визнає. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача-1 зазначає, що позивач 31.10.2024 Позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788). 07.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 032350029615 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Відтак, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017.

Таким чином, з 04.06.2019 для визначення права позивача на пенсію за вислугу років, необхідно застосовуватись положень п. «е» ст. 55 Закону № 1788 (в редакції від 28.12.2015, яка не визнана Конституційним судом України неконституційною) якою встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за умови наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років стажу. Страховий стаж склав 29 років 10 місяців 10 днів. Спеціальний стаж роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017, склав 15 років 11 місяців.

Щодо вимоги зарахування до спеціального стажу позивача періодів навчання з 01.09.1993 по 01.07.1996, з 04.08.1997 по 11.11.2001 та періодів роботи на педагогічних посадах, зафіксованих у трудовій книжці НОМЕР_2 , слід зазначити наступне. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Щодо вимоги позивача про призначення пенсії за вислугу років з 03.10.2019 слід зазначити наступне. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсії громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішень з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

ГУ ПФУ у Волинській області у поданому до суду відзиві від 19.03.2026 ( а.с. 104-110) заперечує проти позову.

За результатами розгляду даної заяви за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення від 07.11.2024 № 032350029615 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, та відсутністю звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на дату звернення за призначенням пенсії.

Не погодившись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. В подальшому, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 140/13174/24, яке набрало законної сили 26.08.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням від 04 вересня 2025 року № 1400-0303-8/7568 зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 10.09.2002 по 20.07.2003 на посаді «методист», згідно з довідкою від 29.10.2024 № 108, та до страхового стажу враховано період отримання допомоги по безробіттю з 05.01.1997 по 05.07.1997, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Позивач 11 січня, 23 січня та 29 січня 2026 року звертався до Відповідача із заявами в порядку Закону України Про звернення громадян від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР щодо перерахунку пенсії та надання інформації. Відповідачем направлені відповіді, в яких роз`яснено запитувану інформацію.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

23.03.2026 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.111-118), в якій позивач не погоджується з думкою відповідачів, просить позов задовольнити в повному обсязі.

18.05.2026 позивач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, але ухвалою судді від 20.05.2026 відмовлено в задоволенні клопотання (а.с.129-130).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , через веб портал Пенсійного фонду України, позивач звернувся до Головного управління ПФУ.

За результатами розгляду даної заяви за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було прийнято рішення від 07.11.2024 № 032350029615 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, та відсутністю звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на дату звернення за призначенням пенсії.

З 04.06.2019 для визначення права позивача на пенсію за вислугу років, необхідно застосовуватись положень п. «е» ст. 55 Закону № 1788 (в редакції від 28.12.2015, яка не визнана Конституційним судом України неконституційною) якою встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за умови наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років стажу. Страховий стаж склав 29 років 10 місяців 10 днів. Спеціальний стаж роботи на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017, склав 15 років 11 місяців.

Не погодившись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. В подальшому, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 140/13174/24, яке набрало законної сили 26.08.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішенням від 04 вересня 2025 року № 1400-0303-8/7568 зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 10.09.2002 по 20.07.2003 на посаді «методист», згідно з довідкою від 29.10.2024 № 108, та до страхового стажу враховано період отримання допомоги по безробіттю з 05.01.1997 по 05.07.1997, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Вважаючи вказані дії щодо не врахування періодів роботи до страхового стажу , а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11.10.2017.

Тобто пенсію за вислугу років згідно із нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України "Про пенсійне забезпечення" страхового і спеціального стажу.

Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України №1788-XII) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Зі змісту статті 2 Закону України №1788-ХІІ вбачається, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 7 Закону України №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до статті 51 Закону України №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 (стаття 52 Закону України №1788-ХІІ).

Пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

В подальшому, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закон №911 встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ (в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Однак, 04.06.2019 Конституційним Судом України було ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення №2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому Рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до статті 51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII - неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім інших документів, додаються документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

При цьому цим же пунктом Порядку № 22-1 прямо передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється та поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з такої роботи.

Аналогічне правове регулювання встановлено частиною четвертою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, відповідно до якої пенсії за вислугу років призначаються та виплачуються при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.

Судом, відповідно до даних трудової книжки серії НОМЕР_2 та довідки КУ «Волинська обласна мала академія наук2 №249/16/2-24 від 30.10.2024, встановлено, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії за вислугу років продовжував працювати на посаді, яка дає право на призначення такого виду пенсії. Так, відповідно до довідки від 30.10.2024 № 249/16/2-24, позивач з 01.01.2006 працює на посаді «керівника гуртка». Водночас доказів його звільнення з роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, матеріали справи не містять.

Отже, визначальною умовою для призначення пенсії за вислугу років є не лише наявність необхідного спеціального стажу, а й факт звільнення особи з роботи, яка дає право на призначення пенсії такого виду.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію. Однак саме виникнення права на пенсію за вислугу років має відповідати встановленим законом умовам її призначення, однією з яких є звільнення з відповідної роботи.

Таким чином, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивач не був звільнений з роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, а продовжував працювати на посаді «керівника гуртка», підстави для призначення йому пенсії за вислугу років були відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років є обґрунтованою та відповідає вимогам частини четвертої статті 114 Закону № 1058-IV та пункту 2.4 Порядку № 22-1.

Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років на дату звернення до відповідача та правомірність відмови у її призначенні, інші заявлені позовні вимоги, які спрямовані на реалізацію права на таку пенсію та є похідними від вимоги про її призначення, також не підлягають задоволенню.

Відтак, за відсутності правових підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років відсутні й підстави для задоволення похідних від цієї вимоги позовних вимог.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить із того, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у заявленому обсязі, а також не доведено наявності правових підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.09.2025 №1400-0303-8/75468. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54088, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 3844159).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826)

Суддя А.Я. Ксензюк