Рішення № 139117546, 19.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/452/25

Провадження № 2-а/761/153/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

У січні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач просив суд: постанову № ЕНА03748814 від 28.12.2024, постанову № ЕНА03748819 від 28.12.2024 - скасувати та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.12.2024 року працівниками Національної поліції було винесено дві постанови: Постанова № ЕНА 03748814 за ст. 126 ч. 1 КУпАП та Постанова № ЕНА03748819 за ст. 126 ч. 1 КУпАП. Дані постанови, їхній зміст, номер та суть були відображені у додатку «Дія». Однак жодна з постанов позивачу видану не була, що порушує його права як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У позовній заяві зазначено, що позивача було зупинено поліцейськими, які мотивували свої дії нібито порушенням ним Правил дорожнього руху (рух по смузі громадського транспорту). На його вимогу надати докази порушення поліцейські відмовились, натомість вимагали пред`явити документи. Поліцейські не представилися, не показали службові посвідчення, не зачитали його права, як це передбачено законодавством. Також вони не попередили про здійснення відеозйомки, якщо така велася нагрудними камерами, чим порушили вимоги ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Постанови були винесені на місці, одразу після нібито вчиненого правопорушення, без належного розгляду справи, чим грубо порушено права позивача, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме: подавати пояснення та докази; заявляти клопотання; користуватися правовою допомогою.

Позовна заява мотивована тим, що згідно зі ст. 7 КУпАП, особа не може бути двічі притягнута до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Винесення двох постанов за ст. 126 ч. 1 КУпАП у цьому випадку порушує цей принцип.

Позивачем вказано, що постанови винесено без надання йому часу для реалізації процесуальних прав, зокрема права подавати докази та користуватися юридичною допомогою, що суперечить ст. 268 КУпАП.

Окрім того, у позовній заяві вказано, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути фактичні дані, що підтверджують факт вчинення правопорушення, однак поліцейські не надали жодних доказів (відеозаписів, рапортів, показів свідків тощо).

У зв`язку із викладеним, позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

17.01.2025 недоліки усунуто.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

До суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача, відповідно до якого позивач просив суд: замінити відповідача у справі № 761/452/25, а саме: виключити зі складу відповідачів Головне управління Національної поліції у м. Києві та залучити до справи як належного відповідача - Департамент патрульної поліції.

27.02.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в місті Києві у якому відповідачем вказано, що жодних прав позивача останній не порушував, жодних постанов щодо позивача не виносилось. Одночасно з відзивом до суду надійшло клопотання відповідача про заміну відповідача до Головного управління Національної поліції в місті Києві на належного відповідача Департамент патрульної поліції( адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, Солом`янський район м. Києва ).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2025 залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3), - як співвідповідача. Витребувано у Департамента патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3) належним чином засвідченї копії постанов відносно ОСОБА_1 : № ЕНА 03748814 від 28.12.2024 та № ЕНА03748819 від 28.12.2024.

10.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява Департаменту патрульної поліції про виконання ухвали суду від 26.09.2025 про витребування доказів та надано до суду витяг постанови ЕНА №03748814 від 28.12.2024 з системи ІПНП Армор. У заяві зазначено, що постанова ЕНА №03748819 від 28.12.2024 була анульована у зв`язку з тим, що була винесена помилково через збій у роботі системи ІПНП Армор.

10.06.2026 року до суду надійшов відзив відповідача Департаменту патрульної поліції, у якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. Крім того, відповідачем зазначено, що виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. У відзиві зазначено, що відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Щодо винесення двох постанов за одне правопорушення слід зазначити, що Постанова 2 була винесена помилково через збій в роботі системи ІПНП Армор та на момент розгляду справи №761/452/25 вже анульована.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2024 відносно ОСОБА_1 старшим лейтенантом поліції батальйону 3 роти 3 Управління патрульної поліції в місті Києві Каневським Дмитром Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3748814 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , 28.12.2024 о 22:53:05 год. в м. Києві, по бульвару Тараса Шевченка, буд. 22, керуючи транспортним засобом КІА державний номер НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водій відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно ст.222 КУпАП, саме до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 КУпАП, а також частинами першою, другою і четверттою статті 126 КУпАП.

Згідно ч. 2 цієї статті, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Позивач стверджує, що правила дорожнього руху не порушував, доказів зворотного відповідачем не надано. Враховуючи, що інспектором не було надано доказів порушення Правил дорожнього руху, останній не мав права вимагати пред`явлення документів для перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є імперативною, та встановлює відповідальність за відсутність при собі або непред`явлення для перевірки вказаних у статті документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати - посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Разом з тим, із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем фактично не було пред`явлено посвідчення водій відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

У відзиві зазначено, що подія була зафіксована на нагрудний реєстратор Інспектора, однак, відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому направити відеофайл правопорушення з об`єктивних причин не вдається за можливе.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого статтею 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Окрім того, звертаю увагу суду на те, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, на яке посилається Позивач у позовній заяві, приймалось до внесення вищезазначених змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у цих правовідносинах.

Відповідно до пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не заперечується те, що на вимогу інспектора посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб ним надано не було, а доводи позивача про те, що відповідач не мав права вимагати пред`явити даних документів, суд оцінює критично, оскільки діючими нормативно-правовими актами прямо передбачено обов`язок особи, яка керує транспортним засобом, пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності у інспектора права вимагати пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») для перевірки.

Щодо винесення двох постанов за одне правопорушення слід зазначити, що відповідно до відомостей відповідача Департаменту патрульної поліції постанова ЕНА № 03748819 була винесена помилково через збій в роботі системи ІПНП Армор та на момент розгляду справи №761/452/25 вже анульована, а тому правові підстави для скасування зазначеної постанови відсутні, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Закон України «Про Національну поліцію» ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 126, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити повністю.

З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: