Рішення № 139115955, 19.02.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22513/25

Провадження № 2/752/4002/26

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 лютого 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лісненка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

у вересні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договорами в розмірі 61 263,14 грн, а також 2 422,40 грн витрат з оплати судового збору та 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3244276, згідно з яким товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у сумі 9 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами договору.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 9 000,00 грн.

Також 12.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 77274734, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у сумі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10 000,00 грн.

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3244276.

10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3244276.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3244276.

Крім того, 22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 77274734.

10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77274734.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 77274734.

Загальний розмір заборгованості за Договором № 3244276 від 21.07.2021 року станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 33 456,94 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 883,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 26 673,94 грн, заборгованість за комісією - 900,00 грн.

Загальний розмір заборгованості за Договором № 77274734 від 12.10.2021 року на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 27 806,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 17 804,56 грн, нараховані 3 % річних - 1,64 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 61 263,14 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15 883,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 44 478,50 грн, заборгованість за комісіями - 900,00 грн, нараховані 3 % річних - 1,64 грн.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 21.11.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу наданий строк для подачі відзиву.

В судове засідання сторони не прибули, про час, день та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку.

Відповідачем відзиву на позов до суду не подано, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталася. Судова повістка, направлена судом за місцем реєстрації відповідача, повернулася до суду без вручення адресату.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року в справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року в справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд на підставі статті 280 ЦПК України вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3244276, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором S68713, згідно з яким кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений в п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 9 000,00 грн.

Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 1 912,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.5.1. вказаного договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 900,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 6.3., приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору.

Згідно з довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 07.04.2025 року кошти згідно з договором № 3244276 в розмірі 9 000,00 грн перераховано 21.07.2021 року на картку № НОМЕР_1 .

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 13/01-2022-79, згідно з яким до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3244276.

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 13/01-2022-79 від 13.01.2022 року.

Згідно з платіжною інструкцією № 321170001 від 14.01.2022 року ТОВ «Вердикт капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» 3 686 675,52 грн за договором факторингу № 13/01-2022-79 від 13.01.2022 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 13.01.2022 року до Договору факторингу № 13/01-2022-79 від 13.01.2022 року, ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 102,64 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 883,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14 319,64 грн, заборгованість за комісіями - 900,00 грн (номер в Реєстрі 2808).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з яким до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3244276.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року.

28.02.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору Факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 456,94 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5 883,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 26 673,94 грн, заборгованість за комісіями 900,00 грн (номер в Реєстрі 39250).

Крім того, 12.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77274734, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором CgNe3x8FH4, згідно з яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2. договору сума позики становить 10 000,00 грн, строк позики 30 днів, дата повернення позики 26.10.2021 року, процентна ставка (фіксована) 1,99 % в день, знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) та процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 2,70 % в день.

TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 17.03.2025 року № КД-000018960/ТНПП.

22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 22/02/2022, згідно з яким до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 77274734.

22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників за Договором Факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року.

Згідно з платіжною інструкцією № 333740001 від 23.02.2022 року ТОВ «Вердикт капітал» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 6 382 999,39 грн за договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 року ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 804,56 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 804,56 грн - сума заборгованості за відсотками (номер в Реєстрі 4427).

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з яким до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 77274734.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року.

28.02.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 806,20 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 804,56 грн - сума заборгованості за відсотками; 1,64 грн - 3 % річних (номер в Реєстрі 47882).

Таким чином, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів і комісії за вищевказаними договорами, становить 61 263,14 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15 883,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 44 478,50 грн, заборгованість за комісіями - 900,00 грн, нараховані 3 % річних - 1,64 грн.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному виді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 вказаного Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному виді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач отримала кредитні кошти за договорами № 3244276 від 21.07.2021 року та № 77274734 від 12.10.2021 року, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку в строки, передбачені договорами позики кошти не повернула.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за спірними кредитними договорами на користь ТОВ «Коллект Центр».

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги і 3 % річних , такими, що підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за кредитними договорами зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині на загальну суму 60 363,14 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 900,00 грн комісії, пов`язаної з надання кредиту, відповідно до п. 1.5.1. договору № 3244276 від 21.07.2021 року.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з Додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності надання кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії відсутні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 386,79 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (98,53 %).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Крім того, позивачем ставиться питання про стягнення із ОСОБА_1 витрат на отримання правничої допомоги, на підтвердження понесених яких надано:

- договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 року про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»;

- заявку на надання юридичної допомоги № 1082 від 01.07.2025 року на загальну суму 16 000,00 грн;

- витяг з акта № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року на загальну суму 16 000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд знаходить підстави для їх стягнення, однак в сумі 4 000,00 грн, а тому з огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 3 941,20 грн - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (98,53 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 205, 207, 512-514, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 274-279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договорами в загальному розмірі 60 363,14 грн (шістдесят тисяч триста шістдесят три гривні 14 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926) сплачений судовий збір у розмірі 2 386,79 грн (дві тисячі триста вісімдесят шість гривень 79 копійок) та 3 941,20 грн (три тисячі дев`ятсот сорок одну гривню 20 копійок) витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк