Ухвала суду № 139115431, 18.08.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/123/26

Провадження № 2-з/645/24/26

У Х В А Л А

іменем України

18 серпня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Шарка О.П.

секретаря судових засідань Мухіна В.А.

розглянувши заяву представника позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Резуненка Дениса Сергійовича про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом: ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення місця проживання дітей з батьком та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення місця проживання дітей з матір`ю,

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 - адвокат Резуненко Денис Сергійович чере систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 645/123/26 змінювати місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також забезпечувати їх проживання та ночівлю поза

адресою їх постійного місця проживання:

АДРЕСА_1 , у тому числі під час

короткострокових поїздок, подорожей, туристичних поїздок, відпочинку чи

іншого тимчасового перебування за межами м. Праги та/або Чеської

Республіки, без попередньої письмової згоди ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначили, що На даний час діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживають разом із батьком ОСОБА_2 у м. Празі Чеської Республіки за адресою: Ке Zbuzanum 1139/18, 155 00

Ргаhа-Rероrуjе, м. Прага, Чеська Республіка, Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 разом із дітьми здійснює поїздки за межі Чеської Республіки. Представником ОСОБА_2 заявою від 11.05.2026

року до матеріалів справи були долучені документи, які підтверджують здійснення

ним разом із дітьми поїздок за межі Чеської Республіки, зокрема документи щодо

оплати авіаквитків, проживання у готелях та інші документи, пов`язані з такими

поїздками. Крім того, представник позивача за первісним позовом стверджувала, що

ОСОБА_2 повідомляв ОСОБА_1 про

заплановані літні подорожі дітей до Греції, Австрії, Хорватії та Італії. Заявник зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що діти разом із батьком

можуть переміщуватися за межі місця їх фактичного проживання у м. Празі та за

межі Чеської Республіки, у тому числі для тимчасового перебування в інших

країнах. При цьому діти мають документи на право проживання в

Королівстві Іспанія, тоді як їх фактичне місце проживання на даний час

знаходиться у м. Празі, Чеська Республіка. За таких обставин

ОСОБА_1 має обґрунтовані побоювання щодо можливого

неповернення дітей до м. Праги після однієї з таких поїздок. З огляду на

можливість вільного переміщення дітей разом із батьком за межі Чеської

Республіки існує реальний ризик їх залишення поза межами фактичного

місця проживання до остаточного вирішення спору. Водночас суд, відмовляючи у задоволенні відповідної частини заяви про

забезпечення позову ОСОБА_1 , виходив із того, що тимчасове

перебування дітей з матір`ю в іншому місці фактично змінює місце проживання дітей

на час розгляду справи. За таких обставин, на думку заявника, виникає необхідність забезпечити однаковий підхід до реалізації батьками своїх прав щодо дітей. Застосування зазначеного обмеження лише щодо матері, за одночасної можливості батька переміщувати дітей за межі місця їх проживання, фактично створюватиме перевагу одного з батьків у реалізації батьківських прав та ставитиме матір у нерівне становище порівняно з батьком.

Сторони до судового засідання не викликалися.

Суд, вивчивши матеріали зави про забезпечення позову, приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 року заява передана в провадження судді Шарка О.П.

Як вбачається з даних автоматизованої системи документообігу суду в провадженні судді Немишлянського районного суду м. Харкова Мартинової О.М. знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення місця проживання дітей з батьком та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення місця проживання дітей з матір`ю,

Ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова від 04 серпня 2026 року (головуючий суддя) частково задоволено заяву представника позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Резуненка Дениса Сергійовича про вжиття заходів забезпечення позову. Зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час розгляду справи судом до моменту набрання рішенням по зазначеній цивільній справі №645/123/26 законної сили, надавати можливість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : - спілкуватися з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодня з 19:00 год. до 20:00 год. (за Київським часом), шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Telegram» та/або програм «Zoom», «Skype», без присутності батька ОСОБА_2 ; - побачень та спільного проведення часу з малолітніми дітьми, почергово через рік, з 09:00 год. до 19:00 год. у м.Прага, Чеської Республіки, без присутності батька ОСОБА_2 , у святкові дні, а саме: з ОСОБА_3 - у день його народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з ОСОБА_4 у день його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з ОСОБА_5 у день її народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 01 січня - Новий рік; Великдень (у відповідному календарному році), з правом матері відвозити дітей до школи та забирати їх зі школи, з дотриманням графіку шкільного навчання дітей. - побачень та спільного проведення часу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 09:00 год до 19:00 год у день народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , щороку, у м.Прага, Чеської Республіки, без присутності батька ОСОБА_2 , з правом матері відвозити дітей до школи та забирати їх зі школи, з дотриманням графіку шкільного навчання дітей. В решті заяви - відмовлено.

Згідно з ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцем знаходження предмета спору, якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

У заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових Інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

У постанові Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 викладено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача за зустрічним позовом (заявника).

Суд вважає, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять зазначення усіх обставин цивільної справи, доказів, а також посилань на докази, а тому не можливо дати об`єктивну оцінку обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову до матеріалів позовних вимог цивільної справи та визначити обґрунтовану необхідність в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заявником не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Фактично заява позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову ґрунтується лише на його припущеннях, що невжиття відповідних заходів в подальшому істотно ускладнить ефективний захист його прав , істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову про стягнення коштів.

Додатково необхідно вказати, що заявником не надано до заяви жодного доказу, що б могло зрозуміти та оцінити, співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог при розгляді цивільної справи, яка знаходиться в провадженні іншого судді.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості розгляду справи, а також виконання можливого майбутнього рішення суду у даній справі, заходи забезпечення позову запропоновані заявником можуть порушувати права відповідача, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви в цій справі.

За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз`яснено у п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, вважаючи недоведеними доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення у обраний позивачем спосіб, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову немає, а відтак, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151 153, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Резуненка Дениса Сергійовича про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали

Повний текст ухвали виготовлено 20 серпня 2025 року.

Суддя Немишлянського районного

суду м. Харкова О.П.Шарко