Ухвала суду № 139114553, 20.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5450/26

провадження №: 2-о/398/276/26

УХВАЛА

Іменем України

"20" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Петренко С.Ю., за участю секретаря судового засідання Міщенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадженнязаяву ОСОБА_1 , від імені та вінтересах якого діє адвокат Пороло М.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Олександрійський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області звернувся ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пороло М.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Олександрійський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить суд встановити факт народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Україна, АР Крим, м. Ялта, батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17.08.2026 у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України визначено, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У пункті 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 по справі № 2-591/11 (реєстраційний номер у ЄДРСР 105110382) зроблено висновок про те, що відсутність у процесуальному кодексі положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Ознайомившись з вказаною позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Частиною четвертою статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно з положеннями статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Згідно з частиною першою статті 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Судом встановлено, що до заяви не додано документів, які б посвідчували факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 125 СК України визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Приписи статті 128 СК України передбачають визнання батьківства за рішенням суду в позовному провадженні.

Проте подана заява викладеним вимогам не відповідає, заявником не надано свідоцтва про шлюб або заяви ОСОБА_1 про визнання батьківства тощо, що суперечить вимогам частини четвертої статті 294 ЦПК України.

Так, частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24 грудня 2010 року № 3307/5) у пункті 18 Главі 1 Розділі ІІІ передбачають, що якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім`я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження. Графи актового запису про народження «Дата народження», «Місце проживання» в розділі «Відомості про батька» у цьому випадку не заповнюються.

За заявою про державну реєстрацію народження, поданою іншою особою, відомості про батька записуються в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту.

Одночасно в графі «Для відміток» актового запису про народження учиняється запис: «Відомості про батька внесені за вказівкою заявника», і заявник розписується в цій графі. У подальшому при незгоді матері дитини з унесеними до актового запису про народження відомостями зміни проводяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідні дані вказуються заявником під час подачі заяви про державну реєстрацію народження.

Таким чином, під час встановлення факту народження дитини суд має встановити походження дитини від батьків, для чого потрібно з`ясувати чи перебувають батьки дитини у шлюбі, з`ясувати їх громадянство, дати народження, зареєстровані та фактичні місця проживання. Вказані дані можливо встановити лише шляхом дослідження паспортів батьків дитини, свідоцтва про шлюб батьків, тобто доказів кровної спорідненості між батьками та дитиною.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції Закону від 21 квітня 2022 року № 2217-ІХ, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

До набрання чинності вказаної норми закону аналогічні положення були визначені статтею 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

При зверненні до суду із заявою про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території, заявниками було додано, зокрема, свідоцтво про народження дитини.

Вказані документи відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнаються дійсними в Україні.

Окрім того, суд звертає увагу, що як вбачається із матеріалів, поданих до суду заяви, що ОСОБА_2 є громадянка рф.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК Україні суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 26 ЦПК України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

За правилом частини другої статті 26 названого Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, спеціальний закон, який визначає правила здійснення адвокатської діяльності регламентує подання на підтвердження повноважень адвоката не всіх документів, визначених пунктами частини другої статті 26 наведеного Закону, а лише один із запропонованих альтернатив, які підтвердять такі повноваження.

Частиною 2 ст. 26 Закону України № 5076-VI передбачено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно пунктів 2, 3, 11, 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (далі - Положення), ордер на надання правничої допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України. Ордер встановленої Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер містить наступні реквізити: Серію, порядковий номер ордера; Прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених п.2 ч.1 ст.20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); Прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; Дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро/ адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері нанадання правничої допомоги, зокрема в графі Назва органу, в якому надається правнича допомога.

Отже, в ордері на надання правничої допомоги має бути зазначено конкретну назву відповідного суду.

Як слідує з матеріалів справи, при поданні позовної заяви адвокатом Пороло М.М. долучено ордер серії ВА №1159553, виданий 14.08.2026 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № 14/9 від 14.08.2026 року у Приморському районному суді міста Одеси.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Враховуючи наведене, оскільки заяву від імені ОСОБА_1 підписано та подано особою, яка не має повноважень на вчинення таких дій, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України заяву ОСОБА_1 , від імені та вінтересах якого діє адвокат Пороло М.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Олександрійський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території, слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 58, 60, 175, 177, 257 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та вінтересах якого діє адвокат Пороло М.М., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Олександрійський відділ ДРАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО