Ухвала суду № 139114462, 20.08.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8202/26

Номер провадження 2/404/3719/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року місто Кропивницький

Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького Людмила Дмитріївна Кулінка, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Преображенська, будинок № 4), про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування арешту нерухомого майна та вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, тип обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13150813, зареєстрований 23.10.12 12:02:01 за № 13150813 реєстратором: Кіровоградська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 25009, Кіровоградська область, місто Кіровоград (Кропивницький), вулиця Габдрахманова, будинок № 3, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н, 12.10.2012, Кіровський ВДВС Кіровоградського (Кропивницького) МУЮ (Соловйова Н.П.), об`єкт обтяження: невизначено майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , обтяжувач: Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, код: 34977781, 25022, Кіровоградська область, місто Кіровоград (Кропивницький), вулиця Преображенська, будинок № 47.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказав, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Водночас особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, частини першої статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення Конституційного Суду України).

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 449423050 від 27.10.2025 року, у розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» вказано наступне:

- тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 13150813, зареєстровано: 23.10.2012 12:02:01 за № 13150813 реєстратором: Кіровоградська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 25009, Кіровоградська область, місто Кіровоград, вулиця Габдрахманова, 3, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н, 12.10.2012, Кіровський ВДВС Кіровоградського (Кропивницького) МУЮ (Соловйова Н.П.), об`єкт обтяження: невизначено майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , обтяжувач: Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, код: 34977781, 25022, Кіровоградська область, місто Кіровоград (Кропивницький), вулиця Преображенська, будинок № 47; заявник: Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, Код: 34977781, 25022, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Преображенська, 47;

Відповідно до повідомлення Фортечного відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.10.2025 року перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 34610055, (виконавчий лист від 03.02.2012 № 2-1332 виданий Ленінським районним судом м. Кіровограда щодо стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості в сумі 440913,18 грн). Вищезазначене провадження закінчено 24.05.2013 року у відповідності до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме направлено за належністю до іншого відділу Подільський відділ ДВС, оскільки в ході виконавчих дій було встановлено, що боржник ОСОБА_1 працює ТОВ «Поліграфічно-видавничий центр Мавік», за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта міститься запис про арешт нерухомого майна, що належить боржнику, номер запису про обтяження 13150813, обтяжував Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 21.12.2015 року, номер запису про обтяження 12929710, обтяжував Кіровський ВДВС Кіровоградського МУЮ. Крім того, провадження № 34610055, яке закінчено 24.05.2013 року у відповідності до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає скасування заходів примусового виконання рішення.

Отже, позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1332 виданого 03.02.2012 року Леніським районним судом міста Кіровограда про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості в сумі 440913,18 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, особа яка є стороною виконавчого провадження не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

Суд зауважує, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 14, 258-260, 447 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Преображенська, будинок № 4), про зняття арешту з майна, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено 20.08.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка