Рішення № 139112369, 20.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2125/26Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель (Україна, 04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2 ЄДРПОУ: 44725823),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (Україна, 61038, місто Харків, вулиця Камишева Івана, будинок 7, ЄДРПОУ 39243307),

про: стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту», про стягнення 11 055,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови державного контракту (договору) про закупівлю № 551/01-25-РМ від 09.01.2025 в частині порушення термінів поставки партії товару у кількості 1 425 одиниць.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026, справа № 922/2125/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.

21.05.2026, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2125/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

07.07.2026, через систему «Електронний Суд», до суду, від відповідача надійшов відзив (вх. № 165651). Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву).

Відповідач також у відзиві сформував клопотання про зменшення розміру пені до 60%, тобто до 4 422,06 грн.

13.07.2026, через систему «Електронний Суд», до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 16992). У даній заяві по суті справи, позивач повністю підтримав позов, з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій - відмовити.

13.07.2026, ухвалою суду, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» про поновлення строку для подання відзиву. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» процесуальний строк для подання відзиву до 07.07.2026. Долучено до матеріалів справи відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (вх. № 16565 від 07.07.2026). Долучено до матеріалів справи відповідь на відзив Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель (вх. № 16992 від 13.07.2026).

17.07.2026, через систему «Електронний Суд», до суду, від відповідача, надійшло заперечення (на відповідь на відзив) (вх. № 17580 від 20.07.2026).

22.07.2026, ухвалою суду, долучено до матеріалів справи заперечення (на відповідь на відзив) Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (вх. №17580 від 20.07.2026).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

З урахуванням наявних в матеріалах справи наказів Міністерства оборони України про реорганізацію № 281 від 02.05.2025, та № 647 від 30.09.2025, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 передавального акта приймання-передачі справі, та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» (далі - Позивач, ДП «АОЗ») є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеним останнім.

Матеріалами справи встановлено, що 09.01.2025, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі за текстом - Позивач, Замовник, ДП «ДОТ») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі за текстом - Відповідач, Постачальник) було укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 551/01-25-РМ (далі за текстом - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Сумка-підсумок розкладна універсальна, вид 6 (ДК 021:2015 1892000-4: Сумки) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UА-2024-12-13-018442-а), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Згідно з умовами пунктів 4.1. та 4.1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк визначений Замовником у заявці на поставку складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1). Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням Сторін.

За умоами пункту 4.3 Договору, заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десять) календарних днів з моменту укладання Договору.

Відповідно до п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару за одиницю без ПДВ 323,25 грн. у загальній кількості 54 000 штук у строк:

10 тис штук до 28.03.2025;

10 тис штук до 30.05.2025,

10 тис штук до 29.08.2025,

8 тис штук до 28.03.2025,

8 тис штук до 30.05.2025,

8 тис штук до 29.08.2025.

19.05.2025 Сторонами була укладено Додаткова угода № 1 до Державного контракту (Договору) про закупівлю № 551/01-25-РМ від 09.01.2025, у відповідності до якої, сторонами узгоджено положення договору щодо виявлення, під час прийняття Товару, невідповідність його вимогам щодо якості.

Відповідно до п. 4.3 Договору, 10.01.2025, Замовником, на адресу Постачальника, було направлено Заявку на поставку № R000861, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме: поставити 18 тис штук Товару (8 тис штук та 10 тис штук, відповідно) до кінцевої дати - 30.05.2025.

Як встановлено судом, товар у кількості 8 тисяч штук поставлено Отримувачу товару 30.05.2026, що підтверджується Актом приймання Товару № 140 на суму з ПДВ - 3 103 200,00 грн (строк поставки згідно заявки 30.05.2025).

Також, товар у кількості 8 575 тисяч штук (проти замовленої у заявці кількості товару - 10 тис штук), поставлено Отримувачу товару 30.05.2025, що підтверджується Актом приймання Товару № 142 на суму з ПДВ - 3 326 242,50 грн (строк поставки згідно заявки 30.05.2025).

За актом приймання Товару № 155 від 09.06.2025 на загальну кількість 1 425 тисяч штук (залишок від замовленої кількості товару на 10 тис штук) у сумі з ПДВ 552 757,50 грн, поставлено Отримувачу Товару 09.06.2025 (строк поставки згідно заявки 30.05.2025).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначив про те, що, Постачальник не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, та порушив строки виконання поставки, а саме товар у кількості 1 425 штук поставлено до Отримувача товару 09.06.2025, що підтверджується Актом приймання Товару № 155 на суму з ПДВ 552 757,50 грн (строк поставки згідно заявки 30.05.2025).

У зв`язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов`язань, Замовником нараховано пеню, відповідно до умов пункту 8.2 Договору, та 13.06.2025 направлено Претензію щодо сплати пені в сумі 11 055,15 грн за вих. №2165/4304/06-2025.

Відповідач в добровільному порядку пеню не сплатив.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідачем у відзиві зазначено про підстави для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України, у зв`язку з чим, заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 60%, тобто до суми 4 422,06 грн.

Відповідачем у відзиві наголошено про те, що Позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки товару по договору, відтак незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Також у відзиві Відповідач наголошує, що відповідно до наданого Позивачем розрахунку, ним було помилково нараховано пеню за 09.06.2025 (за актом приймання товару № 155). Дана дата є датою постачання товару та не може враховуватися, як день прострочення виконання зобов`язання (не є повним днем прострочення).

У відзиві відповідачем також зазначено, до Відповідач є підприємств оборонного комплексу, критично важливим для ЗСУ, які наразі ще лишилися і здійснюють свою діяльність (забезпечують робочі місця, сплачують податки) у вкрай несприятливих умовах (повітряні тривоги, відключення світла, прильоти тощо), що ставить їх фактично на межі. Тому стягнення з Відповідача надмірного розміру штрафної санкції (пені) призведе до істотного погіршення загального фінансового стану підприємства та матиме прямий негативний вплив на функціонування економіки та забезпечення ЗСУ у період дії воєнного стану на території України. Крім того, у відзиві Відповідач зазначає, що прострочення постачання мало місце щодо військових частин МОУ, а не самого Позивача (для Позивача відсутні будь які негативні наслідки), при цьому пеня, яка заявлено Позивачем до стягнення, не перераховуються ним ані МОУ, ані до державного бюджету, а залишаються у розпорядженні Позивача, що свідчить про те, що прострочення Відповідача є більш вигідним для Позивача, та фактично призводить до його збагачення за рахунок іншої сторони договору.

Крім того, у відзиві відповідач наполягає на тому факті, що відповідно до змісту позовної заяви в останній зазначено місцезнаходження Відповідача - 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, що не відповідає адресі місцезнаходження Відповідача якою, відповідно до даних з ЄДР є - 61038, м. Харків, вул. Камишева Івана, буд.7.

Таким чином, Відповідач вважає, що позовна заява Позивача повинна бути залишена без руху, а не прийнята до розгляду.

Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві зазначає, що у позовній заяві було вказано його неактуальну адресу місцезнаходження і просить залишити позов без руху.

З цього приводу суд зазначає наступне.

З аналізу статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) логічним вбачається висновок, що місцезнаходження сторін у позовній заяві покликане насамперед забезпечити належну паперову комунікацію між сторонами та судом, а також правильне визначення територіальної підсудності.

Водночас, враховуючи те, що вся комунікація у цій справі здійснюється за допомогою підсистеми Електронний суд ЄСІТС і Відповідач отримав вчасно всі процесуальні документи (позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття провадження тощо), суд доходить до висновку, що зазначення Позивачем у позові неактуальної адреси місцезнаходження Відповідача, ніяким чином не порушило його права та не мало будь-якого негативного впливу на комунікацію між сторонами та судом.

Крім того, як стара адреса місцезнаходження Відповідача, так і нова, знаходяться в межах Харківської області, тобто в межах територіальної підсудності Господарського суду Харківської області. Отже, зазначення неактуальної адреси не призвело до порушення правил підсудності.

З огляду на викладене, суд вважає, що залишення без руху позовної заяви у цій справі може зумовити надмірно формальне застосування процесуальних норм (надмірний формалізм), недопустимість якого неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх постановах.

Щодо суті позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 11 055,15 грн за неналежне виконання державного контракту (договору) про закупівлю № 551/01-25-РМ від 09.01.2025, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, та порушив строки виконання поставки, а саме: за Актом приймання товару № 155 від 09.06.2025, термін прострочення поставки товару у кількості 1 425 штук, складає 10 календарних днів (з 31.05.2025 по 09.06.2025 включно).

Відтак, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені, як це узгоджено сторонами в п. 8.2. Договору, у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Відповідно до розрахунку Позивача, пеня нарахована наступним чином: 552 757,50 Х 0,2% Х 10 днів = 11 055,15 грн (за Актом приймання Товару № 150 від 09.06.2026 прийнято товар на суму з ПДВ 552 757,50 грн). Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 30.05.2025, то пеня розраховується з 31.05.2025 по 09.06.2025 (включно). Термін прострочення за вказаним вище Актом складає 10 календарних дні.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування Позивачем пені, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим, заперечення Відповідача щодо невірного нарахування пені судом відхиляються, як необґрунтовані.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18).

У даному разі, суд бере до уваги, що Відповідач виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі, станом на час ухвалення рішення відсутня будь-яка заборгованість у відповідача за спірним договором, при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків Позивачу.

З огляду на господарську діяльність Відповідача, причини неналежного виконання Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, а також, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для Позивача через простроченням Відповідачем поставки позивачу товару за Договором на незначний строк, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання Відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлену до стягнення неустойку на 50%.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача пеня за прострочення поставки товару в розмірі 5 527,57 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 2 662,40 грн покладається на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зменьшити розмір пені на 50%.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (Україна, 61038, місто Харків, вулиця Камишева Івана, будинок 7, ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Україна, 04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ідентифікаційний код 44725823) пеню у розмірі 5 527,57 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ, в установленому порядку.

В іншій частині позову в сумі 5 527,57 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" серпня 2026 р. , з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Юрченко В.С. у відпустці у період з 03.08.2026 по 14.08.2026.

СуддяВ.С. Юрченко